Бюджет України: актуальні проблеми

Бюджет України: актуальні проблеми

Міністерство науки і освіти України

Міжнародний університет фінансів

Курсова робота з курсу „Фінанси” на тему:

Бюджет України: актуальні проблеми

Виконав ст. гр. xx-xx

xxxxxxxxxx

20.11.2003

Залікова книжка – xx-xxxx

Перевірив:

_______________________

Київ — 2003

ЗМІСТ

1. Вступ

.....................................................................

........................................ 3

2. Основна частина

1. Бюджетна реформа

..................................................................

................ 4

2. Удосконалення процедури контролю

........................................................ 7

3. Дефіцит бюджету

..................................................................

................... 14

4. Державний борг

..................................................................

..................... 20

5. Прогноз на 2005-2007 рр.

..................................................................

....... 24

3. Висновки

.....................................................................

................................. 27

ВСТУП

Державний бюджет є одною із головних ланок фінансової системи. З його

допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного

доходу, перерозподіленого фінансовими методами. У цій ланці зосереджуються

найкрупніші прибутки і найбільш важливі в політичному й економічному

відношенні витрати. Бюджет тісно пов’язаний з іншими ланками фінансової

системи, виступає координуючим центром і надає їм необхідну допомогу у

формі бюджетних дотацій, субсидій, гарантій, забезпечуючи більш-менш

нормальне функціонування інших ланок фінансової системи.

Бюджет держави є дуже складним та багатогранним явищем у суспільстві.

Його розглядають з трьох сторін:

. як економічну категорію;

. як правову категорію;

. за матеріальним змістом.

Як економічна категорія бюджет являє собою сукупність економічних

відносин між державою, з одного боку, і юридичним та фізичними особами, з

іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування і

використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для

забезпечення виконання державою її функцій. Відповідно до функцій держави

виділяються і групи видатків бюджету:

|управління |( |на управління |

|суспільством | | |

|оборона країни |( |на оборону |

|економічна |( |на економічну |

| | |діяльність |

|соціальна |( |на соціальний захист |

Права держави в розподілі ВВП засновуються на двох чинниках. По-перше,

на виконанні нею зазначених суспільних функцій. Централізація частини ВВП у

бюджеті є платою суспільства за виконання державою її функцій. По-друге,

держава може брати участь у розподілі ВВП як один із суб'єктів його

створення, виступаючи власником засобів виробництва у державному секторі,

тобто виконуючи підприємницьку діяльність. Характер і масштаби участі

держави у розподілі ВВП залежить від моделі фінансових відносин у

суспільстві. Причому саме порядок і рівень бюджетної централізації ВВП є

основою для виділення того чи іншого виду моделі.

Між бюджетом і ВВП існує складна система взаємопідпорядкування. Для

бюджету, як і для економіки країни, дуже важливим чинником є зростання ВВП.

При цьому, за умови стабільних пропорцій його розподілу, зростають доходи

всіх суб'єктів розподільних відносин, у т. ч. і держави. Головне ж полягає

у тому, що стабільне зростання ВВП створює передумови для зменшення частки

держави, оскільки її потреби на фінансове забезпечення виконання

встановлених функцій відносно стабільні. Це поступово веде до зменшення

рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб.

Правова характеристика бюджету пов'язана із його законодавчим

регулюванням, як у сфері бюджетних взаємовідносин, так і у сфері його

складання і виконання як фінансового плану. Структура бюджету як

фінансового плану характеризується складом і питомою вагою доходів і

видатків. У цілому вона є досить стабільною, хоча щороку можуть вноситись

певні корективи.

Склад і структура видатків бюджету характеризує фінансову, економічну

та соціальну політику держави.

Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль в діяльності

держави. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і форми

реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує фінансову

діяльність держави, робить її конкретною і фінансове забезпеченою.

За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий

фонд держави. Обсяг бюджету характеризує річну суму коштів, що проходять

через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього

надходять кошти і проводиться фінансування видатків. У зв'язку з цим

необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою

забезпечення своєчасного і повного надходження доходів і раціонального та

ефективного використання його коштів.

При переході на ринкові відносини державний бюджет не може і не повинен

поступитися своєю роллю. Однак останніми роками відбувається тільки зміна

методів бюджетного впливу на виробництво. Цій зміні покликана служити

наявна кардинальна реформа бюджетних відносин.

Така зміна мала б забезпечуватися з допомогою науково обґрунтованої

бюджетної стратегії і тактики.

Бюджетна стратегія повинна визначати основні напрямки бюджетної

політики України на перспективу, а бюджетна тактика — методи її реалізації.

Головні завдання бюджетної політики України в умовах поглиблення

ринкових реформ полягають у тому, щоб:

— скоротити непродуктивні витрати бюджету на державні дотації окремим

галузям матеріального виробництва;

— зміцнити дохідну базу бюджету за рахунок удосконалення системи

оподаткування і зміцнення контролю за повнотою сплати податків;

— створити систему дійового фінансового контролю за ефективним і

цілеспрямованим використанням державних видатків;

. посилити контроль за розміром державного боргу.

Урядовий проект бюджету-2004 викликає неспокій з боку наукової

спільноти країни. Як зазначено в заяві Української федерації вчених, якщо

він буде реалізований в сьогоднішньому стані, „це призведе до істотного

погіршення положення всієї науково-технологічної галузі України”. Зокрема,

через скасування багатьох підпунктів закону про НДС, що торкаються

звільнення від оподаткування операцій по фінансуванню фундаментальних

дослідів, науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робот, які

здійснюються за рахунок держбюджету. І вже традиційно неспокій вчених

викликає проект фінансування наукової та науково-технічного партнерства.

В рамках дійсної курсової роботи будуть розглянуті питання бюджетної

реформи, контролю формування бюджетів, подолання дефіциту бюджету,

державного боргу; наведені прогнози показників зведеного бюджету України на

2005-2007 рр.

Курсова робота укладена на основі даних з підручника В.М. Опаріна

„Фінанси”, статей з журналу „Фінанси України” різних років таких авторів:

Бескид Й.М., Рожко О.Д., Дьяконова І.І., Редіна Н.І., Гордєєва Л.П., Шевчук

В.О., Буковинський С.А., Мітюков І.О. та курсу лекцій з дисципліни

„Фінанси”, який пропонується для вивчення студентам очно-заочної форми

навчання в МУФ.

БЮДЖЕТНА РЕФОРМА

Бюджетна реформа як процес охоплює досить широку сферу суспільних

відносин та інтересів. Тому не слід звужувати його тільки до рамок політики

видатків чи міжбюджетних відносин, як це часто робиться, оскільки бюджетна

реформа охоплює сферу податкової, бюджетної та грошово-кредитної політики,

а також структурної політики в економіці, соціальній сфері й державному

управлінні. Стан реформування усіх цих сфер безпосередньо впливає на

бюджетну реформу і стан державних, або публічних, фінансів.

Бюджетна реформа відбувається упродовж усіх років незалежності України,

і якщо зробити ретельний порівняльний аналіз у часі, то виявиться, що це

одна з радикальних реформ, яка має реальні результати. Ці результати вже

сьогодні позитивно впливають на економічне зростання та розв'язання

соціальних проблем.

Якщо у 1998 році дефіцит бюджету становив 2,1% ВВП, то у 2000 році

бюджет виконано з перевищенням доходів над видатками. Якщо у 1998 році

обсяг заборгованості із соціальних виплат сягав понад 3 млрд. гривень, то

на кінець 2000 року вона зменшилася до 1 млрд. гривень, або у 3 рази.

Більшість цієї заборгованості буде погашена поточного року, можливо, за

винятком чорнобильських виплат, які планується остаточно погасити

наступного року. І все це відбувалося на тлі того, що зменшувалося

податкове навантаження на економіку. Якщо у 1998 році частина податкових

вилучень у ВВП становила 21,3%, то у 2000 році — 17,9%. А кожний відсоток —

це майже 2 млрд. гривень, які частково компенсувалися неподатковими

надходженнями та скороченнями видатків.

Отже, шлях, який пройшла бюджетна система за останні 4—5 років,

безпрецедентний. Одночасно розв'язувалися три взаємопротилежні проблеми:

— зниження податкового навантаження на економіку;

— зниження і ліквідація дефіциту, а отже, і зупинення зростання

державного боргу;

— скорочення заборгованості як індикатор того, що система стає

збалансованою.

Здійснити це можна було лише за рахунок низки структурних заходів, які

були реалізовані відповідно до рішень Президента України, Верховної Ради та

Уряду України.

Серед цих структурних заходів слід відзначити:

— запровадження нової бюджетної класифікації;

— запровадження щомісячного планування бюджету;

— взяття на контроль відповідності зобов'язань, що беруться

розпорядниками коштів, встановленим асигнуванням;

— концентрацію видатків державного бюджету у меншої кількості головних

розпорядників, що дає оптимізацію та економію;

— запровадження нових підходів до складання проекту бюджету на основі

аналізу запитів;

. включення до бюджету позабюджетних коштів та ряд інших.

Бюджетний процес починає формуватися у конкретних нормативних та

інструктивних документах, що надає йому спадковості й стабільності і

фактично є ознакою створення власної національної бюджетної системи.

До важливих структурних кроків слід віднести створення Державного

казначейства, що дало можливість поступово взяти під контроль держави усі

ресурси бюджету і позабюджетних фондів.

Значний обсяг роботи було проведено з удосконалення нормативно-правової

бази, пов'язаної з усіма аспектами управління державним боргом. Зокрема, у

2000 році Кабінетом Міністрів України було схвалено Концепцію державної

боргової політики на 2001—2004 роки, де вперше визначено середньострокову

стратегію України у сфері управління державним боргом та ключові засади

реалізації ефективної політики.

Окремо слід сказати про реформу міжбюджетних відносин. Це одна з

найважчих, політично і соціальне чутливих сфер бюджетної політики. Ця

чутливість зумовлюється залежністю міжбюджетних відносин від організації

влади й адміністративно-територіального устрою, а також тим, що місцеві

бюджети — це соціальні бюджети і вони забезпечують найнагальніші

повсякденні потреби населення. Так, видатки на соціальні програми ставлять

80% обсягу місцевих бюджетів. Із цих бюджетів фінансується практично уся

дошкільна й шкільна освіта, первинна та значна частка спеціалізованої

медичної допомоги, більша частина соціального захисту населення. Така

соціальна І структура місцевих бюджетів потребує їх стабільності й

прогнозованості, і чіткого розподілу функцій і повноважень, включаючи

закріплення доходів. Починаючи з бюджету на 2000 рік за місцевими бюджетами

у повному обсязі закріплено найвагоміші загальнодержавні податки і збори:

прибутковий; податок з громадян, плату за землю, плату за торговий патент

на деякі види і підприємницької діяльності тощо. Ці надходження у обсязі

доходів загального фонду місцевих бюджетів на 2000 та 2001 роки становлять

майже 70%.

Кроком до прозорості міжбюджетних взаємовідносин стало застосування

формульного підходу до розрахунку міжбюджетних трансфертів і запровадження

автоматичного механізму їх перерахування.

Створюється система, здатна залучити потенціал регіонів для досягнення

загального економічного зростання. Це дає і відчутні ресурсні зрушення для

місцевих бюджетів. Якщо у 1994 році питома вага місцевих бюджетів у

зведеному бюджеті становила 26%, то вже у 2001 році — 37%, а у 2002 році

планується довести її до 40%.

Воднораз досить швидкі темпи реформування бюджетної системи в останні

роки виявили низку системних проблем, на яких доцільно зупинитися.

Бюджетне законодавство

Верховна Рада України 21 червня 2001 року прийняла новий базовий Закон,

що визначає законодавчу основу бюджетного процесу, — Бюджетний кодекс

України. Не можна сказати, що це ідеальний документ і що він вирішує усі

питання. Насамперед питання, пов'язані, зокрема, з розмежуванням

повноважень між законодавчою та виконавчою владою. Але це конче потрібний

документ для формування бюджету на наступні роки.

Друга проблема, пов'язана із законодавством, — це проблема

невідповідності обсягу видатків, які має здійснювати держава згідно з

чинним законодавством, і обсягу видатків, який вона справді може

здійснювати, виходячи з наявної податкової системи, розвитку економіки та

макроекономічних параметрів.

Економічні інтереси держави і соціальна політика вимагають негайного

перегляду і скасування актів законодавства, які прийняті без урахування

фінансових можливостей держави. Інакше ми ніколи не зможемо досягнути

збалансованості державних фінансів. Ці кроки можуть бути непопулярними, але

їх необхідно робити якомога швидше, оскільки це дасть змогу прискорити

темпи зменшення податкового навантаження.

Взаємовідносини бюджету з реальним сектором економіки

Відносини бюджету з реальним сектором економіки будуються за трьома

каналами:

— через податкову систему;

— через грошово-кредитну систему;

. шляхом прямого фінансування з бюджету окремих виробничих галузей.

Бюджет може і повинен стати інструментом підтримки економічного

зростання тільки за умови зняття проблеми державного боргу. Міністерство

фінансів сумлінно розраховується з Національним банком і тим самим сприяє

підтримці стабілізації курсу гривні, розширює можливості банківської

системи щодо кредитування реального виробництва. Звичайно, ці кошти можна

було б через бюджет використати на підтримку окремих галузей чи виробництв.

Але добре відомо, що такий спосіб використання коштів суттєво менш

ефективний, ніж через кредитування.

У 2000 році значною мірою завдяки збалансованій бюджетній політиці

кредитні ресурси в економіку збільшилися на 61,6%, обсяг пільг і звільнень

від оподаткування становив майже 32,8 млрд. гривень. Усе це видатки

розвитку, оскільки це за своєю суттю є бюджетною підтримкою реального

сектору.

Ефективність видатків

Протягом усього періоду розвитку бюджетної системи України її стан

найчастіше характеризувався обмеженістю бюджетних ресурсів. Проте це явище

визначається не лише їх номінальною величиною, а перш за все двома

факторами:

— обсягом прийнятих рішень щодо потреби у видатках;

. ефективністю використання наявних бюджетних ресурсів.

Питання підвищення ефективності потребує певних глибоких структурних

реформ у бюджетній сфері. Одним із таких структурних рішень, яке

пропонується у проекті бюджету на 2002 рік, є перехід до програмно-

цільового методу в бюджетному процесі.

Якщо коротко сформулювати ідеологію програмно-цільового підходу, то

вона полягає у переході від принципу утримання бюджетних установ до

принципу отримання відповідною установою конкретних результатів від

використання бюджетних коштів. Щоб виміряти й оцінити ці результати, будь-

які видатки бюджету при такому підході мають бути затверджені у вигляді

бюджетної програми, яка має виконавця, мету і критерії оцінки її виконання.

Перехід до такої структури або класифікації усіх видатків державного

бюджету і е першим кроком до впровадження програмно-цільового підходу.

Має змінитися і роль Міністерства фінансів у напрямі посилення

аналітичної складової в його роботі та виробленні пропозицій Кабінету

Міністрів щодо середньострокової та короткострокової фінансової політики.

Запровадження програмно-цільового підходу потребує переглянути чинний

розподіл функцій між міністерствами, сконцентрувати відповідні функції у

тих міністерствах, які відповідають за формування і реалізацію політики в

галузях.

Казначейське виконання бюджету

Основним завданням Державного казначейства є удосконалення системи

ефективного управління коштами державного бюджету та процедур попереднього

контролю за їх витрачанням, розробка нової політики бухгалтерського

контролю і звітності, чітке визначення й розподіл функцій між учасниками

бюджетного процесу, створення єдиного комплексу технічних і програмних

засобів інформаційної системи Державного казначейства та інші.

На казначейську систему виконання видаткової частини бюджету,

принциповою ознакою якої є здійснення видатків розпорядників бюджетних

коштів шляхом оплати рахунків органами Державного казначейства, на сьогодні

переведено практично всі установи, що отримують і використовують у своїй

діяльності кошти державного бюджету.

Проблема браку коштів, яка виникає перед державою сьогодні, є і

результатом їх неоптимального перерозподілу замість загальноприйнятого у

світі управління ресурсами, що забезпечує здійснення видатків у межах

асигнувань, реально передбачених бюджетом.

розроблено принципово нову модель функціонування Державного

казначейства, яка включає входження Державного казначейства у систему

електронних платежі» Національного банку України, запровадження внутрішньої

платіжної системи Державного казначейства та відкриття органам Державного

казначейства кореспондентських рахунків у Національному банку України.

Функціонування внутрішньої платіжної системи Державного казначейства

України дасть змогу:

— отримувати щоденну достовірну інформацію про стан виконання

державного і місцевих бюджетів (у разі їх переведення на казначейське

обслуговування);

— ефективно управляти наявними ресурсами та оперативно задовольняти

першочергові й інші потреби розпорядників бюджетних коштів згідно з

прийнятим Законом України про державний бюджет України;

— контролювати цільову спрямованість і ефективність витрачання

бюджетних коштів;

— своєчасно здійснювати перерахування належних коштів усім рівням

бюджетів для подальшого їх спрямування на виконання соціальних програм

органів місцевого самоврядування.

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕДУРИ КОНТРОЛЮ ЗА ПРОЦЕСОМ ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТУ

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 липня 1998 р. №

57-ХГУ "Про основні напрями бюджетної політики на 1999 рік (бюджетна

резолюція)" Кабінету Міністрів України доручено розробити процедуру

контролю за процесами формування бюджетів на всіх рівнях, а саме: на

стадіях складання проектів бюджетів, їх затвердження та цільового

використання бюджетних коштів на стадії виконання бюджетів. Зважаючи на те,

що бюджет розглядається парламентом як провідний інструмент економічної

політики держави, розроблення такої процедури потребує нового

концептуального підходу як до бюджетного процесу, так і до організації

контролю за його перебігом.

Аналіз результатів розвитку фінансової сфери національного господарства

в умовах тривалої кризової ситуації, що й далі загострюється, засвідчує

наявність ряду хиб, притаманних усім рівням бюджетної системи України.

Одними з найістотніших хиб здійснення бюджетного процесу останніх років

слід вважати невчасне прийняття бюджетів, їх недостатню обґрунтованість,

невиконання дохідної та видаткової частин бюджетів і т. ін., що зумовлювало

прийняття рішень щодо скорочення витрачання коштів на соціально-економічні

програми після ухвалення відповідних законів.

Необхідність подолання названих вад потребує вжиття адекватних заходів

щодо удосконалення управління бюджетною сферою та поліпшення контролю як

його невід'ємної функції. У зв'язку з цим зростає нагальність усвідомлення

ролі контролю як такого компонента управління бюджетним процесом,

відсутність чи навіть ослаблення якого призводить до руйнування бюджетної

системи. Тому важливою умовою поліпшення управління та подолання кризових

явищ у бюджетній сфері стає удосконалення контролю за формуванням бюджетів

у державному і комунальному секторах економіки України.

Необхідність контролю на стадії складання проектів бюджетів

зумовлюється низкою особливостей, що мають бути врахованими при

удосконаленні як безпосередньо бюджетного процесу, так і процедур стеження

за його перебігом. Суттєвою ознакою сучасного бюджетного процесу стає

урізноманітнення сутності бюджету, через що з'являється необхідність його

контролю в кількох аспектах, найважливішими з яких є:

— бюджет як норма контролю, яка на загальнодержавному рівні обов'язково

набуває законодавчого, а на регіональному (місцевому) рівні — нормативно-

правового закріплення, тому повинна бути ретельно обґрунтованою;

— бюджет як баланс, цебто рівність доходів і витрат, прагнення до

забезпечення якої зафіксовано окремим конституційним положенням, що стає

додатковою передумовою здійснення процедур контролю з метою досягнення та

забезпечення рівності доходів і витрат;

— бюджет як план державної та муніципальної сфери, що полягає у визначенні

цільових орієнтирів і обмежувальних параметрів розвитку кожної з указаних

сфер на черговий рік;

— бюджет як компонент циклічного процесу, який має усталену структуру та

періодичність щорічного повторення.

Для досягнення комплексності контрольних процедур жоден із цих

аспектів бюджету не повинен бути проігнорованим. Водночас зосередження

уваги на певному з указаних аспектів не повинно призводити до нехтування

інших інтерпретацій сутності бюджетів.

Із точки зору поліпшення контрольних процедур найсуттєвішого значення

слід надати тлумаченню бюджету як норми контролю. Для того, щоб бюджет,

інтерпретований у такому контексті, став істотним важелем подолання кризи,

він повинен бути не лише економічно, а й науково обґрунтованим.

Отже, головною метою здійснення контрольних процедур на цій стадії

бюджетного процесу має бути поточна перевірка обґрунтування бюджетів, її

важливість зумовлюється тим, що в разі, коли ця вимога не витримується, це,

як правило, зводить нанівець подальші зусилля контролюючих суб'єктів,

оскільки процедура контролю спрямовується на перевірку дезорієнтованих

цілей та стеження за дотриманням спотворених параметрів економічного й

соціального розвитку, зумовлених недосконалими бюджетами. Тому стає дедалі

актуальнішою перевірка предметності бюджетів, інтерпретованих як норми

контролю, баланси та плани економічного й соціального розвитку

територіальних громад, регіонів чи країни загалом.

Ще важливішим завданням стає запровадження нової ідеології та

концептуальної бази формування бюджетів як норм контролю, покликаних стати

мобілізуючими факторами економічного зростання всіх рівнів національного

господарства. Виходячи з викладеного, позитивних результатів у поліпшенні

процедур контролю за порівняно короткі строки слід досягати, здійснюючи

бюджетну реформу в кількох напрямках, зокрема:

— формуючи бюджети усіх рівнів принаймні у двох варіантах, з яких один

може залишатися традиційно прийнятим, а другий має бути бюджетом сталого

економічного розвитку;

— подаючи один з указаних варіантів бюджетів (це повинні бути

альтернативні бюджети сталого розвитку). Його подають депутати Верховної

Ради України та місцевих рад на додаток до вже існуючого подання проектів

бюджетів органами виконавчої влади;

— розпочинаючи бюджетний процес із нижнього рівня, що забезпечуватиме

альтернативність підходів і мобілізацію резервів, враховуючи особливості

місцевого досвіду формування та використання бюджетних коштів.

Розробляючи заходи щодо удосконалення процедури контролю за процесами

формування бюджетів, слід брати до уваги те, що як самі бюджети, так і

контроль за їх перебігом є лише інструментами, які можуть мати сприятливий,

несприятливий чи навіть руйнівний вплив на соціально-економічний розвиток

територіальних громад, регіонів чи національного господарства загалом.

Характер цього впливу залежить від предметного наповнення бюджетного

процесу. Відтак визначальною передумовою поліпшення процедури контролю

повинна стати зміна існуючої парадигми бюджетів і бюджетних процесів.

Провідним напрямком має бути модифікація чинної ідеології та концепції

формування державного бюджету як однієї з найсуттєвіших норм контролю на

макроекономічному рівні управління національним господарством України.

Для реалізації цього напрямку слід ініціювати запровадження нових

концептуальних засад формування бюджетів та здійснення бюджетних процесів і

на регіональному рівні, що досягається різноманітністю потенціалу, умов та

можливостей регіонів України, виходячи зі специфіки розвитку кожного з них.

Відповідно до підписаних Україною міжнародних документів треба запровадити

в порядку експерименту, починаючи вже з 2000 року, державний та місцеві

бюджети сталого економічного розвитку.

Дотримання ключових положень концепції сталого розвитку повинно стати

предметом контролю при обґрунтуванні макроекономічної політики як

об'єктивної передумови складання проектів бюджетів, а також фіскального,

інвестиційного, монетарного та інших різновидів політики, які є складовими

або дотичними до бюджетної політики. Тому здійснення контрольних процедур

на стадії складання проектів бюджетів мусить враховувати вказані

особливості.

Одним із найважливіших положень, що отримало нормативне закріплення в

Конституції України, є вимога щодо забезпечення збалансованості бюджету. Ця

конституційна вимога має стати метою процедур контролю, здійснюваних на

всіх стадіях бюджетного процесу.

Зокрема, на стадії складання проектів бюджетів головною метою контролю

має бути перевірка умов досягнення їх бездефіцитності, а в разі

неможливості уникнення дефіциту — перевірка обґрунтованості їхнього

граничного розміру, включаючи перевірку реальності джерел фінансування

дефіциту та дотримання економічно безпечних умов функціонування держави.

Контроль проекту державного бюджету України як, правової норми на цій

стадії повинен передбачати його перевірку на предмет відповідності

нормативним документам, найважливішими з яких є Основні засади внутрішньої

та зовнішньої політики, Програма діяльності Кабінету Міністрів України,

резолюція парламенту про основні напрями бюджетної політики, чинне

законодавство, укази Президента і постанови уряду з фінансово-економічних

питань тощо.

Контроль бюджетів як планів держави (регіонів, муніципалітетів,

територіальних громад тощо) мусить включати перевірку відповідності їх

показників ряду критеріїв, найважливішими з яких е:

— основні тенденції соціально-економічного розвитку національного

господарства, галузей, регіонів тощо, визначені у вигляді трендових чи

інших моделей за попередні періоди;

— довготривалі, середньострокові та короткострокові прогнози основних

показників розвитку на макроекономічному, регіональному, галузевому та

інших ієрархічних рівнях національного господарства;

— індикативні та інші плани (параметри) розвитку національної економіки,

регіонів, галузей тощо.

Контроль бюджетів як загальнодержавних чи регіональних балансів має

передбачати їх зіставлення з показниками попередніх періодів, перевірку

взаємної відповідності доходів і витрат та вжиття заходів щодо подолання їх

незбалансованості.

Контроль за формуванням бюджетів як циклічно повторюваних процесів, що

мають усталену послідовність і структуру, повинен бути уніфікованим і

стандартизованим з метою його спрощення та удосконалення з урахуванням

досягнень і вад, виявлених у попередні періоди.

В умовах сучасної суспільно-правової реформи ефективність процедур

контролю на стадії складання проектів бюджетів зумовлюється обсягом

повноважень контролюючих суб'єктів та характером взаємовідносин між ними.

Наявність контролюючих органів у структурі розподіленої державної влади і

місцевого самоврядування потребує конкретного визначення їхніх функцій та

регламентування взаємодії між ними, що набуває особливо важливого значення

при обґрунтуванні бюджетів.

Одним із найважливіших суб'єктів попереднього контролю на стадії

обґрунтування бюджетів є уряд, оскільки у відповідності до чинних

конституційних положень саме на нього покладаються функції подання до

парламенту проекту державного бюджету України на наступний рік. З огляду на

найбільшу структурованість виконавчої влади, найвищим органом у системі

якої є Кабінет Міністрів України, існує необхідність розподілу повноважень

та узгодження дій між центральними органами виконавчої влади, які є

суб'єктами контролю бюджетного процесу.

У той же час суттєву роль на стадії складання проекту бюджету повинні

відігравати Верховна Рада України та Рахункова палата як суб'єкти

безпосереднього й опосередкованого парламентського контролю. Важливість

процедури здійснюваного ними попереднього контролю зумовлюється тим, що

його наслідки повинні стати передумовою формування бюджетної політики, яка

знаходить втілення у бюджетній резолюції на наступний рік, затверджуваній

Верховною Радою України.

Оскільки стадія складання проектів бюджетів є найтривалішою,

починаючись уже з моменту розроблення прогнозу основних показників

соціально-економічного розвитку України на черговий рік, це відкриває

можливості посилення превентивності процедури контролю, її запобіжний

характер слід використовувати з метою підвищення ефективності контролю на

даній стадії бюджетного процесу.

Пріоритетним має стати регламентування в часі процедури контролю за

послідовним складанням проекту бюджету та конкретним визначенням суб'єктів,

які повинні здійснювати її у заздалегідь визначені терміни, а саме:

• до 15 травня — контроль Кабінету Міністрів України за розробленням

Міністерством економіки з участю Міністерства фінансів, Національного банку

та інших центральних органів виконавчої влади Основних прогнозних

макропоказників економічного і соціального розвитку України з виділенням

показників, необхідних для складання державного бюджету України;

• до 1 червня — контроль уряду за обґрунтованістю розроблених указаними

державними органами макропоказників з метою їх урахування під час складання

проекту бюджету;

• до 15 червня — контроль Рахункової палати за врахуванням результатів

аналізу звіту про виконання державного бюджету за попередній рік при

розробленні зазначених макропоказників з метою їх використання при

обґрунтуванні Основних напрямів бюджетної політики;

• до 1 липня — контроль Верховної Ради України за своєчасністю ухвалення

бюджетної резолюції на наступний рік;

• до 15 липня — контроль уряду за складанням Міністерством фінансів

попереднього проекту державного бюджету з урахуванням положень затвердженої

парламентом бюджетної резолюції про Основні напрями бюджетної політики та

схвалених урядом Основних прогнозних макропоказників економічного і

соціального розвитку України;

• до 15 серпня — контроль уряду за поданням Міністерством фінансів разом із

відповідним законопроектом проекту бюджету, підготовленого з урахуванням

результатів розгляду розрахунків, поданих центральними органами виконавчої

влади;

• до 15 вересня — контроль Президента України за внесенням урядом

законопроекту про державний бюджет на наступний рік разом із необхідними

документами та матеріалами на розгляд Верховної Ради України.

З огляду на виконання контрольних процедур органами як виконавчої, так

і законодавчої влади існує необхідність координації функцій попереднього

контролю, здійснюваних усіма вказаними суб'єктами.

Актуальність поліпшення контролю на стадії затвердження бюджетів

зумовлюється тим, що бюджет як провідний інструмент економічної політики

держави необхідно зі стану де-факто трансформувати у стан де-юре, завдяки

чому він набуває законодавче затвердженої норми контролю. Метою здійснення

процедур контролю на цій стадії бюджетного процесу стає знаходження і

залучення наявних резервів збільшення дохідної та поліпшення видаткової

частини бюджетів, які з об'єктивних чи суб'єктивних причин не були

виявленими під час складання проектів бюджетів.

Процедуру контролю на даній стадії доцільно удосконалювати за рахунок

появи додаткових інформаційних можливостей з метою переведення критичної

оцінки бюджетного процесу у площину його конструктивного поліпшення, Тому,

крім уже вказаних інформаційних джерел, для удосконалення процедури

контролю на стадії затвердження державного бюджету України мають бути

використаними:

— проекти бюджету як легітимні прообрази майбутньої норми контролю, икк

мусить набути обов'язкового законодавчого закріплення;

— доповідь про хід виконання бюджету поточного року;

— зміна правового поля, яка відбулася за період роботи над складанням

проектів бюджетів, однак не була врахованою при цьому;

— форс-мажорні події, що мали місце за цей період в Україні та за її

межами, однак не встигли бути врахованими з об'єктивних та суб'єктивних

обставин.

З огляду на те, що найсуттєвішою особливістю цієї стадії є

оприлюднення проектів бюджету для дискусії з участю представників державної

влади, місцевого самоврядування та громадянського суспільства, з'являються

можливості значного розширення кола суб'єктів, які беруть участь у

здійсненні процедури контролю. Поданий урядом проект бюджету підлягає як

безпосередньому парламентському контролю, здійснюваному депутатами

(насамперед тими, які є членами профільних комітетів із фінансово-

економічних питань), так і опосередкованому контролю, здійснюваному від

імені парламенту Рахунковою палатою. (У разі загострення дискусії між

контролюючими суб'єктами на цій стадії бюджетного процесу не виключається

створення з ініціативи народних депутатів України тимчасових чи спеціальних

слідчих комісій, а також депутатські звернення до Конституційного суду

України.)

Оскільки стадія затвердження бюджету є досить тривалою (з 15 вересня як

конституційне визначеної дати подання урядом проекту бюджету парламенту до

дня набрання чинності відповідним законом про державний бюджет України на

черговий рік), процедура її контролю теж потребує удосконалення.

З метою регламентації та підвищення оперативності контролю,

здійснюваного на цій стадії бюджетного процесу, стає доцільним такий

порядок здійснення контрольної процедури:

• з 15 вересня до ЗО вересня — попередній індивідуальний контроль кожним із

народних депутатів України поданого Кабінетом Міністрів проекту закону про

державний бюджет на наступний рік та доповіді уряду про хід виконання

бюджету поточного року;

• з 1 до 10 жовтня — попередній парламентський контроль у формі

заслуховування народними депутатами на черговому засіданні сесії Верховної

Ради доповіді міністра фінансів про проект закону про державний бюджет

України та Його обговорення;

• з 11 до 15 жовтня — попередній парламентський контроль проекту бюджету в

формі його розгляду представниками від кожного парламентського комітету та

подання комітетами і депутатами письмових поправок до проекту з необхідним

їх обґрунтуванням Комітетові з питань бюджету;

• з 16 до 31 жовтня — проміжний парламентський контроль у формі:

узагальнення поправок, що надійшли від комітетів і депутатів; таблиці про

підтримані поправки; переліку відхилених поправок; доповіді Комітету з

питань бюджету під час парламентського читання;

• з 1 до 5 листопада — поточний парламентський контроль поданого урядом

законопроекту у формі першого читання у парламенті, подання законопроекту

або оприлюднення доповіді Комітету з питань бюджету та прийняття рішення

парламенту про затвердження альтернативного законопроекту чи пропозицій

цього комітету;

• з 6 до 20 листопада — доопрацювання урядом законопроекту за наслідками

парламентського контролю та подання його на друге читання;

• з 21 до 25 листопада — попередній індивідуальний контроль кожним із

народних депутатів України доопрацьованого урядом законопроекту;

• з 26 листопада до ЗО листопада — поточний парламентський контроль

доопрацьованого урядом законопроекту у формі чергового заслуховування

доповіді міністра фінансів під час другого парламентського читання

законопроекту. Ухвалення рішення за наслідками парламентського контролю у

формі постатейного голосування і прийняття закону в цілому або передання

його проекту для доопрацювання Комітетом із питань бюджету в разі

перевищення граничного розміру дефіциту бюджету;

• з 1 до 5 грудня — поточний парламентський контроль у формі подання

комітетами та депутатами до Комітету з питань бюджету письмових поправок

щодо скорочення бюджетного дефіциту;

• з 6 до 10 грудня — проміжний парламентський контроль у формі узагальнення

поправок, що надійшли від комітетів і депутатів, та поширення висновків

Комітету з питань бюджету серед депутатів за 3 дні до повторного

парламентського читання;

•з 11 до 15 грудня — підсумковий парламентський контроль у формі повторного

читання законопроекту, обговорення і голосування поправок щодо скорочення

дефіциту бюджету та перехід до голосування проекту закону в цілому (третє

читання) в разі досягнення затвердженого граничного розміру дефіциту

бюджету.

Завершальним компонентом контролю на даній стадії формування бюджету є

Страницы: 1, 2