Разделы

Главная

Искусство и культура

Кибернетика

Метрология

Микроэкономика

Мировая экономика МЭО

РЦБ ценные бумаги

САПР

ТГП

Теория вероятностей

ТММ

Автомобиль и дорога

Компьютерные сети

Конституционное право
зарубежныйх стран

Конституционное право
России

Краткое содержание
произведений

Криминалистика и
криминология

Военное дело и
гражданская оборона

География и экономическая
география

Геология гидрология и
геодезия

Спорт и туризм

Рефераты Физика

Физкультура и спорт

Философия

Финансы

Фотография

Музыка

Авиация и космонавтика

Наука и техника

Кулинария

Культурология

Краеведение и этнография

Религия и мифология

Медицина

Сексология

Информатика
программирование

Фінансові методи збільшення капіталу

у межах нормальної потреби (табл. 1).

Слід зауважити про вкрай незадовільне використання оборотних коштів.

Фактичне завантаження оборотних коштів на 01.07.96 р. становило 46960

млн. грн., що на 35000 млн. грн., або в 4 рази, перевищує фінансові джерела

власних оборотних коштів (11878 млн. грн.), у тому числі:

. на матеріальні запаси виділено оборотних коштів на суму 18713 млн.

грн., що перевищує загальну розрахункову (нормативну) потребу в

оборотних коштах в 1,5 рази, з них: виробничі запаси і незавершене

виробництво становлять 96-денний запас при загальноприйнятому

показнику в 60 днів;

. залишки готової продукції становили 4000 млн. грн., або 20-денний

запас, виходячи з фактичного випуску продукції, при прийнятій нормі

запасу — 5 днів;

. на дебіторську заборгованість відраховано 19000 млн. грн. Ця сума в

1,6 рази перевищує загальну розрахункову потребу в оборотних

коштах. Якщо врахувати діючий порядок розрахунку із застосуванням

попередньої оплати поставки, то вся ця сума являє собою

непродуктивні витрати, які важко мобілізувати для повернення.

Таблиця 1. Розрахунок наявності власних оборотних коштів підприємств

промисловості за даними балансів на 01.07.96

(млн. грн.)

|1. Джерела формування власних і прирівняних до них коштів: |

|— статутний фонд |79654 |

|— резервний фонд |2188 |

|— фінансування капітальних вкладень |3015 |

|— спеціальні фонди і цільове фінансування |78613 |

|— амортизаційний фонд |189 |

|— нерозподілений прибуток |149 |

|Разом: |163808 |

|2. Вкладення коштів в основні засоби і позаобігові активи: |

|— основні кошти за залишковою вартістю |142804 |

|— нематеріальні активи |518 |

|— незавершені капітальні вкладення |6094 |

|— довгострокові фінансові вкладення |225 |

|— збитки поточного року |2290 |

|Разом: |151931 |

|3. Наявність власних оборотних коштів (п.1 — п.2) |11878 |

|4. Розрахункова потреба в оборотних коштах |12000 |

|5. Брак власних оборотних коштів |123 |

У складі матеріальних запасів і дебіторської заборгованості великий

розмір становлять непотрібні, непридатні цінності та нереальні для

повернення суми. Інвентаризація цих активів, списання неліквідних запасів

та безнадійної заборгованості призведе до значного зростання збитків і

реального скорочення власних оборотних коштів (табл. 2).

За 10 місяців 1996 р. грошова маса в обігу збільшилась на 16,5 % при

зростанні інфляції на 36,3%. Абсолютне зростання грошової маси становило 1

млн. грн. Оскільки збільшення обсягу виробництва в умовах гіперінфляції

неможливе (знецінення товару значно випереджатиме терміни виробництва),

емісія (приріст грошової маси) відбуватиметься строго у межах запланованого

урядом рівня інфляції. Тому навряд чи є підстави передбачити, що в 1997 р.

буде допущено зростання обсягу грошової маси у великому розмірі. У всякому

разі він не підвищиться більш як у 2 рази порівняно із 1996 р., що

становитиме майже 2 млн. грн. Фінансові можливості банківської системи

України характеризуються даними, поданими у таблиці 3.

Виходячи з цих даних (без урахування емісії та позик зовнішніх

інвесторів), можливості вивільнення ресурсів для спрямування їх у

промисловість становлять не більш як 1000 млн. грн.

Названих ресурсів не можна порівняти з фінансовими проривами, які

мають місце на підприємствах промисловості (понад 35 млрд. грн.).

Таблиця 2. Дані про використання оборотних коштів промислових підприємств

на 01.07.96

(млн. грн.)

|1. Наявність оборотних коштів підприємств промисловості |11877 |

|2. Оборотні кошти у запасах товарно-матеріальних цінностей,|18714 |

|у т.ч.: | |

|— виробничі запаси |9409 |

|— незавершене виробництво |3237 |

|— готова продукція |4005 |

|— товари |747 |

|3. Дебіторська заборгованість |19290 |

|4. Інші активи |9025 |

|Усього вкладено коштів: |47029 |

|Довідково: |

|— кредити банків |2059 |

|— кредиторська заборгованість |31028 |

Таблиця З. Фінансові можливості банківської системи України

(млн. грн.)

|Загальна сума ресурсів усіх комерційних банків України | |

|станом на 01.11.96, всього |7998 |

|у тому числі залучені кошти |4348 |

|Використано ресурсів комерційних банків, всього |7987 |

| | |

|у тому числі: |

|надані кредити, всього |4837 |

|з них — у національній валюті |3485 |

|у тому числі: |

|— короткострокові |3045 |

| | |

|— довгострокові |441 |

| | |

|кредити промисловим підприємствам (на 01.07.96) |2059 |

|— придбані ОДВП |1304 |

|— обов'язкові резерви |1000 |

Тому прийняття загального рішення про видачу кредитів промисловим

підприємствам під брак власних оборотних коштів без урахування

вищевикладених положень є необґрунтованим і недоцільним.

З метою вирішення питань, пов'язаних із нормалізацією фінансового

стану промислових підприємств, впливу на поліпшення виробництва і

господарської діяльності, вважали б за необхідне:

1. Здійснити глибокий аналіз фінансового стану кожного підприємства

окремо і визначити перспективи його подальшої діяльності, враховуючи

номенклатуру вироблюваної продукції, її якість, вартість,

конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках збуту,

оцінити можливості підприємств, у порівняно короткі строки

забезпечити стабілізацію з наступним зростанням виробництва.

2. На підприємствах, які мають підготовлений реальний план стабілізації

та розвитку, провести глибоку ревізію діяльності, інвентаризацію

статей балансу, детально вивчити склад матеріальних цінностей,

особливості готової продукції, дебіторської заборгованості. За

результатами аналізу повинна бути зроблена оцінка можливостей

використання та реалізації відповідних цінностей і готової

продукції, а також погашення дебіторської заборгованості. Слід

провести реструктуризацію активів і пасивів балансу та підготувати

матеріали про списання нереальних сум на збитки. Реальний фінансовий

стан підприємств повинен бути ретельно перевірений незалежною

аудиторською організацією.

3. Варто окремо розглянути питання про стан дебіторської і

кредиторської заборгованості та визначити шляхи її ліквідації.

Вважали б за доцільне для скорочення взаємної дебіторської і

кредиторської заборгованості розробити спеціальний механізм

погашення на базі векселя з наданням цьому документові у

законодавчому порядку чинності обов'язкового виконання.

4. Щодо підприємств, які матимуть економічно обґрунтовані бізнес-плани

поліпшення свого виробництва та здійснять всю необхідну роботу для

санації балансу і реструктуризації його статей, банками буде

розглянуто питання про надання кредиту, в тому числі і в іноземній

валюті, за рахунок кредитної допомоги міжнародних фінансових

організацій.

5. Важливою обставиною у вирішенні названих питань є питання про

джерела і гарантії погашення кредитів Його слід опрацювати

законодавче за участю Фонду державного майна. Зокрема мається на

увазі вирішення питання про надання в заставу під час видачі кредиту

виробничих та інших громадських споруд підприємств, про механізм

реалізації цієї застави. Як гарантії може бути розглянуто питання

про надання в заставу контрольних пакетів акцій корпоратизованих

підприємств. Гарантіями повернення кредитів щодо державних

підприємств можуть бути і спеціально випущені казначейські

зобов'язання (векселі) з наданням їм чинності вільно оборотних

платіжних коштів.

6. З метою стимулювання надання комерційними банками кредитів на

стабілізацію і розвиток виробництва було б доцільним вирішити такі

питання:

. дозволити комерційним банкам видавати довгострокові кредити

під розроблені стабілізаційні програми за рахунок скорочення

на 50% обов'язкових резервів;

. встановити за кредитами, які видаються за рахунок пільги щодо

резервів, процентну ставку на рівні 10% річних;

. звільнити від оподаткування доходи, одержані комерційними

банками від надання довгострокових кредитів[16,стр.42].

3. Аналіз фінансового стану ВП “Ременерго”

В ВП "Ременерго" входить 2 структурних підрозділи, які знаходяться в

Львівській і Черкаській областях.

Черкаський механічний цех і Гельмязівська дільниця виконують роботи по

виготовленню засобів малої механізації, а Добротвірський цех займаються

ремонтом обладнання на ДРЕС і електростанціях.

1998 рік підприємство завершило з такими показниками:

Таблиця № 4. Фінансові результати 1998 р.

|Показники |0диниця |Фактично |

| |виміру | |

|Обсяг товарної продукції |тис. грн. |267 |

|Середньоспискова чисельність | | |

|всього |чол. |70 |

|ППП | |69 |

|0бсяг реалізованої продукції |тис. грн. |348 |

|Собівартість реалізованої продукції |тис. грн. |271 |

|Прибуток від реалізації |тис. грн. |19 |

|Балансовий прибуток |тис. грн. |31 |

|Продуктивність праці | грн. |4,97 |

|Рентабельність витрат |% |7,01 |

ТРУД

Заробітна плата виплачувались по тарифним ставкам, посадовим окладам і

відрядним розцінкам згідно з галузевою тарифною угодою та "Положення пре

оплату праці, та "Положення про преміювання". Середньоспискова чисельність

всього персоналу за І998 рік - 70 чоловік.

У 1998 році на оплату праці використано 135283,2 грн. Середня

заробітна плата по підприємству на 1-го працюючого - 159,79 грн. Середня

заробітна плата 1-го працюючого ППП в 1998 році - І60,42 грн.

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Для виробництва засобів малої механізації і послуг стороннім

організаціям, підприємство через службу матеріально-технічного забезпечення

придбало металопрокат, інструменти, комплектуючі, спецодяг і др. матеріали

безпосередньо по прямим зв'язкам з заводами-виготовлювачами і АО

"Черкасголовпостач".

Підприємство має своє складське господарство, яке складається із

матеріального складу, в кількості 1 площадки зовнішнього складування.

Стан складського господарства задовільний.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТУЖНОСТІ ТА СТАН УСТАТКУВАННЯ

Потужність підприємства характеризується наступними даними із

наявності виробничих верстатів із них:

токарних верстатів 8 одиниць

фрезерних верстатів 7

строгальних верстатів 4

сверлільних верстатів 8

заточних верстатів 7

прес-ножиць 5

ножиць-гильотін 3

підйомно-транспортне 4

обладнання електрозварювальне 10

Устаткування має задовільний стан, відповідає умовам праці та техніки

безпеки.

30% обладнання потребує необхідних вкладень для виконання поточних

ремонтів. Середній вік устаткування складає 10-20 років.

3. 1. Аналіз доходності.

Один із основних фінансових показників плану та оцінки господарської

діяльності підприємств є прибуток. Прибуток – показник, який найбільш чітко

відображає ефективність виробництва, об’єм і якість виготовленої продукції,

стан продуктивності праці, рівень собівартості.

Прибуток – абсолютний показник дохідності. Відносний показник

інтенсивності виробництва є рентабельність. Рентабельність відображає

рівень дохідності відносно відповідної бази. Підприємство є рентабельним,

якщо суми виручки від реалізації продукції досить не тільки для покриття

витрат на виробництво та на реалізації, а й на утворення прибутку.

Аналіз дохідності господарського об’єкта проводиться порівнюючи

звітний та передуючий звітному роки.

Аналіз доходності за 1996 та 1997 р.р. підприємства «Ременерго»

приведений в таблиці №5. Дані таблиці №5 показують, в порівнянні з 1996р.,

в 1997 р. прибуток від реалізації збільшився на 3,1 тис грн. (з 43,6 тис.

грн. до 46, 7 тис. грн.), або на 7,1 %.

Це сталося в результаті дії наступних факторів:

1. Збільшення обсягу виручки від реалізації на 268,8 тис. грн. (з

225,2 до 494 тис. грн.) – збільшило прибуток на 52,04 тис. грн.:

19,36% * 268,8 / 100% = 52,04 тис. грн.,

де 19,36 % – процентне відношення прибутку від реалізації до виручки у

1996 р.

2. Зростання рівня собівартості на 9,9 % (з 63,99% до 73,89%), що в

свою чергу, відповідно зменшило суму прибутку на 48,9 тис. грн.:

9,9% * 494000 / 100 = 48,9 тис. грн.

3. Збільшення рівня ПДВ на 0,01% ( з 16,65% до 16,66%), призвело до

зменшення суми прибутку на 49 грн.

Всього по прибутку від реалізації продукції:

52,04 – 48,9 – 0,049 = 3,091 грн.

Різниця в 9 грн. з сумою 3100 грн. пояснюється округленням цифр при

розрахунках.

Аналіз доходності за 1997 та 1998 р.р.

Прибуток від реалізації збільшився на 27,7 тис. грн. (з 46,7 тис.

грн.. до 19 тис. грн..).

Це сталося в результаті дії наступних факторів:

1. Зменшення обсягу виручки від реалізації на 146 тис. грн. –

зменшило прибуток на 13,797 тис. грн.:

9,45% * 146 / 100% = 13,797 тис. грн.,

де 9,45 % – процентне відношення прибутку від реалізації до виручки у

1996 р.

2. Зростання рівня собівартості на 3,98 % – зменшило суму прибутку

на 13,85 тис. грн.:

3,98% * 348 / 100 = 13,85 тис. грн.

3. Збільшення рівня ПДВ на 0,01% призвело до зменшення суми

прибутку на 34,8 грн.

Зменшення прибутку на 27,7 тис. грн. сталося внаслідок наступних дій:

13,797 + 13,85 + 0,034 = 27,6818 тис. грн.

Різниця в 19 грн. пояснюється округленням цифр при розрахунках.

Рентабельність показує скільки прибутку приходиться на 1 грн.

реалізованої продукції.

Рентабельність розраховується за формулою (1):

Р96 = 43,6 / 144,1 * 100% = 30,26%;

Р97 = 46,7 / 365 * 100% = 12,79%;

Р98 = 19 / 271 * 100% = 7,01%;

Негативним результатом роботи є зниження рівня рентабельності в 1997

р. в порівнянні з 1996 р. на 17,47 % (з 30,26% до 12, 79%), і 1998 р. в

порівнянні з 1997 р. на 5,78 % ( з 12,79% до 7,01%). Це означає, що

підприємство “Ременерго” в 1997 р. отримало прибутку на кожну 1 грн. витрат

на виробництво продукції на 17,47 грн. менше, ніж у 1996 р., і в 1998 р. –

на 5,78 грн. менше, ніж у 1997 р.

Таким чином величина прибутку який могла отримати наша організація у

1997 р. склала 59,385 тис. грн.:

16,27 * 365000 / 100 = 59,385 тис. грн.,

а у 1998 р. – ця сума склала 15,908 тис. грн.:

5,87 * 271000 / 100 = 15,907 тис. грн.

Таблиця № 5. Аналіз доходності ВП “Ременерго”.

| |. |. | | |. | | |

|тис. грн. |225,2|494 |+268,8 |+119,4% |348 |–146 |–29,56% |

|ПДВ, тис |37,5 |82,3 |44,8 |+119,47%|58 |–24,3 |–29,56% |

|грн. | | | | | | | |

|виручки, % |16,65|16,66|+0,01 |+0,06% |16,67|+0,01 |+0,06% |

|, |144,1|365 |+220,9 |+153,3% |271 |–94 |–25,75% |

|% |63,99|73,89|+9,9 |+15,47% |77,87|+3,98 |+5,39% |

|тис. грн. |43,6 |46,7 |+3,1 |+7,11% |19 |–27,7 |–59,31% |

|виручки, % |19,36|9,45 |–9,91 |–51,19% |5,46 |–3,99 |–42,22% |

3. 2. Аналіз фінансової стійкості

Одним із найважливіших показників, що характеризують фінансову

стійкість підприємства та його незалежність від позичкових коштів є

коефіцієнт автономії, що розраховується за формулою (2). Для 1996 р.

коефіцієнт автономії дорівнює:

Ка = 665,1 / 850,1 = 0,7824.

Коефіцієнт автономії для 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно,

результати наведені в таблиці №6

Коефіцієнт автономії за 1997 р. залишився незмінним, а за 1998 р.

знизився на 5,6 %. Це було викликано зменшенням суми власних коштів на 23

тис. грн. (з 667 тис. грн. до 644 тис. грн.).

Коефіцієнт автономії доповнює коефіцієнт співвідношення залучених та

власних коштів, який розраховується за формулою (3):

Кз/в96 = 185 / 665,1 = 0,278.

Як у 1997 р., так і у 1998 р. незначне зростання Кз/в на 27,1 % (з 0,28

до 0,356), відображає перевищення величини позикових коштів над власними

джерелами їх покриття. Це пов’язане зі збільшенням суми зобов’язань по

залучених коштах: у 1997 р. на 2 тис. грн., у 1998 р. – на 29 тис. грн.

Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів

розраховується за формулою (4). Для 1996 р. дорівнює:

Км/ім = (342,8 + 167,1) / 340,2 = 1,499.

Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів для 1997

та 1998 р.р. розраховується аналогічно, результати наведені в таблиці №7.

За 1997 р. та 1998 р. ми маємо підвищення коефіцієнту співвідношення

мобільних та іммобілізованих коштів. Підвищення межі мінімальної фінансової

стабільності є позитивним ефектом.

Важливою характерністю стійкості фінансового стану є коефіцієнт

маневрування, який розраховується за формулою (5):

Км96 = (665,1 – 340,2) / 665,1 = 0,488.

Коефіцієнт маневрування для 1997 та 1998 р.р. розраховується

аналогічно, результати наведені в таблиці №7.

За 1997 р. коефіцієнт маневрування збільшився відповідно на 9,6 % та

4,9 %, що є позитивним фактором. Збільшення коефіцієнту маневрування

говорить про збільшення мобільності власних коштів ВП “Ременерго” та

розширення свободи в маневруванні цими засобами.

Коефіцієнт мобільності розраховується зо допомогою формул коефіцієнтів

мобільності всіх коштів підприємства та оборотних коштів (6),(7). Для 1996

р. коефіцієнт мобільності всіх коштів підприємства ВП “Ременерго” дорівнює:

Кмс96 = (165,2 + 167,1) 850,1 = 0,5998.

Коефіцієнт мобільності всіх коштів підприємства для 1997 та 1998 р.р.

розраховується аналогічно, результати наведені в таблиці №7.

У 1997 р. та 1998 р.р. коефіцієнт мобільності всіх коштів підприємства

у порівнянні з попереднім збільшувався і там, і там на 6,2 %. Чим вище

значення коефіцієнту, тим більше у підприємства можливостей забезпечувати

безперервну роботу і розраховуватися з кредиторами.

Для 1996 р. коефіцієнт мобільності оборотних коштів підприємства

дорівнює:

Кмо96 = 5,9 / (167,1 + 342,8) = 0,0012.

Коефіцієнт мобільності оборотних коштів підприємства за 1997 р. вдвічі

зменшився, у порівнянні з 1996 р. Це трапилося внаслідок зменшення вдвічі

коштів на розрахунковому рахунку. У 1998 р. коефіцієнт мобільності

оборотних коштів підприємства збільшився на 0,001 (з 0,006 до 0,007),

внаслідок незначного підвищення розміру суми на розрахунковому рахунку на

1000 грн. (з 3 тис. грн. до 4 тис. грн.).

Коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними джерелами їх

формування розраховується за формулою (8). Для 1996 р. складає:

Кзат96 = (665,1 – 184,6) / 342,6 = 1,402.

Коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними джерелами їх

формування для 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, результати

наведені в таблиці №7.

Коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними джерелами їх

формування за 1997 р. знизився з 1,402 до 0,888 і є нижчим за значення

нормативного обмеження (1,00), це говорить про недостатнє забезпечення

запасів і затрат власними джерелами формування.

У 1998 р. коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними джерелами

їх формування зріс з 0,888 до 1,056. Це значення майже дорівнює

нормативному обмеженню, це означає, що коштів для покриття запасів і затрат

власними джерелами формування, ледь вистачає.

Важливу характеристику структури коштів підприємства дає коефіцієнт

майна виробничого призначення, який розраховується за формулою (9). Для

1996 року він дорівнює:

Квм96 = (340,2 + 167,1) / 850,1 = 0,897.

Коефіцієнт майна виробничого призначення для 1997 та 1998 р.р.

розраховується аналогічно, результати наведені в таблиці № 7.

У 1997 р. коефіцієнт майна виробничого призначення знизився з 0,597 до

0,529 (на 11,4 %). Величина свідчить про зменшення частки майна виробничого

призначення до вартості всього майна ВП “Ременерго”, і показник ледве

перекрив значення нормального обмеження.

У 1998 р. ситуація покращилася і коефіцієнт майна виробничого

призначення збільшився з 0,529 до 0,608 (на 14,9 %).

Коефіцієнт вартості основних засобів у майні підприємства

розраховується за формулою (10). Для 1996 р. він дорівнює:

Коз96 = 340 / 850,1 = 0,39995

Коефіцієнт вартості основних засобів у майні підприємства для 1997 та

1998 р.р. розраховується аналогічно, результати наведені в таблиці №.7

За 1997 та 1998 р. спостерігається тенденція зниження коефіцієнту

вартості основних засобів підприємства на 9,25 % та 10,74 % відповідно. Це

відбувається за рахунок зменшення частки основних фондів до вартості майна

ВП “Ременерго”.

Аналіз фінансової стійкості показаний у таблиці № 7.

Таблиця № 7. Аналіз показників фінансової стійкості ВП “Ременерго”.

| |е |р. |р. | |а |р. | |а |

| |ту | | | | | | | |

|автономії |?0,5 |0,78|0,78|––– |––- |0,73|–0,044 |–5,6% |

| | |2 |2 | | |8 | | |

|залучених |?1 |0,27|0,28|0,002 |+0,7% |0,35|+0,076 |+27,1% |

|та власних| |8 | | | |6 | | |

|та |––– |1,49|1,75|+0,256 |+17% |2,08|+0,33 |+18% |

|іммобілізо| |9 |5 | | | | | |

|маневруван|?0,5 |0,48|0,53|+0,047 |+9,6% |0,56|+0,26 |+4,9% |

|ня | |8 |5 | | |1 | | |

|і всіх |––– |0,6 |0,63|+0,037 |+6,2% |0,67|+0,039 |+6,2% |

|коштів | | |7 | | |6 | | |

|і |––– |0,01|0,00|–0,0006 |–50% |0,00|+0,001 |+1,2% |

|оборотних | |2 |6 | | |7 | | |

|власними |?0,6-0,8 |1,40|0,88|–0,512 |–36,7% |1,05|+0,168 |+18,9% |

|джерелами | |2 |8 | | |6 | | |

|їх | | | | | | | | |

|о |?0,5 |0,59|0,52|–0,068 |–11,4% |0,60|+0,079 |+14,9% |

|призначенн| |7 |9 | | |8 | | |

|я | | | | | | | | |

|майні |––– |0,40|0,36|–0,037 |–9,25% |0,32|–0,035 |–10,74%|

|підприємст| |0 |3 | | |4 | | |

|ва | | | | | | | | |

3. 3. Аналіз платоспроможності

Аналіз платоспроможності здійснюється шляхом співставлення наявності і

надходження засобів з платежами першої необхідності. Платоспроможність

вимірюється через коефіцієнт платоспроможності.

Коефіцієнт платоспроможності розраховується за формулою (11). За 1996,

1997, 1998 р.р. коефіцієнт платоспроможності дорівнює відповідно:

Кп96 = 167,1 / 185 = 0,903;

Кп97 = 142 / 187 = 0,759;

Кп98 = 248 / 229 = 1,083.

Як видно з розрахунків, у 1997 р. сталося зниження коефіцієнту

платоспроможності на 15,95%. Як у 1996 р., так і у 1997 р. коефіцієнт

платоспроможності менше одиниці, це свідчить про неможливість покривати

короткострокові платежі тим, що є в наявності.

У 1998 р. коефіцієнт платоспроможності дорівнює 1,083, це означає, що

ВП “Ременерго” є платоспроможним підприємством. Але платіжних коштів

вистачає лише для покриття термінових платежів.

Тепер перейдемо до розгляду кредитоспроможності. Найважливішими

показниками кредитоспроможності є абсолютна ліквідність, ліквідність та

коефіцієнт покриття.

Абсолютна ліквідність розраховується за формулою (13).За 1996, 1997,

1998 р.р. абсолютна ліквідність дорівнює відповідно:

Кал96 = 5,9 / 185 = 0,032;

Кал97 = 3 / 187 = 0,016;

Кал98 = 4 / 229 = 0,018.

Цей коефіцієнт показує яку частку короткострокової заборгованості

підприємство зможе покрити в найближчий час. По ВП “Ременерго” за всі роки,

найбільш мобільної частини оборотних коштів (грошові кошти, довгострокові

цінні папери) не вистачить для негайного покриття короткострокових

зобов’язань.

Коефіцієнт ліквідності відображає прогнозовані платіжні можливості

підприємства. при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт ліквідності розраховується за формулою (14). За 1996, 1997,

1998 р.р. коефіцієнт ліквідності дорівнює відповідно:

Кл96 = 167,1 / 185 = 0,903;

Кл97 = 142 / 187 = 0,759;

Кл98 = 248 / 229 = 1,083.

Як бачимо у 1997 р. стан покриття дебіторської заборгованості дещо

знизився, а у 1998 р. не лише стабілізувався (нормативне обмеження ?0,8), а

відбулося підвищення значення показника коефіцієнту ліквідності.

Коефіцієнту ліквідності залежить від швидкості документообігу в банках

країни, своєчасного оформлення банківських документів, термінів надання

комерційного кредиту окремим покупцям, їх платоспроможності та інших

причин.

Коефіцієнт покриття показує платіжні можливості підприємства, які

оцінюються за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами, та при

сприятливій реалізації готової продукції, а також продажу, у разі

необхідності, інших елементів матеріальних оборотних коштів.

Коефіцієнт покриття розраховується за формулою (15). За 1996 р.

коефіцієнт покриття дорівнює:

Кпок96 = 167,1 / 185 = 0,903;

Для 1997 та 1998 р.р. розрахунок проводиться аналогічно, результати

занесено до таблиці №. 8.

Таблиця № 8. Аналіз показників фінансової стійкості ВП “Ременерго”.

|покриття |2,756 |2,909 |+0,153 |+5,6% |2,576 |–0,333 |–11,46% |

Нормативне обмеження показника ? 2.

У 1997 р. спостерігалось підвищення та досить високі можливості ВП

“Ременерго” покрити свої зобов’язання. Але значне перевищення оборотного

капіталу над короткостроковими зобов’язаннями свідчить про те, що

підприємство має більше фінансових ресурсів, ніж йому потрібно. А значить

підприємство перетворить кошти в непотрібно поточні активи. Підприємству в

цей час вигідно вкладати кошти в запаси товарно-матеріальних цінностей або

надавати відстрочку платежу за продукцію покупцям.

У 1998 р. спостерігається стабілізація стану платоспроможності.

3.4. Аналіз використання капіталу

Для проведення аналізу використання капіталу необхідно визначити

ефективність використання оборотних та основних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів.

Для проведення аналізу використання оборотних коштів необхідно

розрахувати оберненість оборотних коштів, коефіцієнт оберненості оборотних

коштів, коефіцієнт завантаження, фондовіддачу та фондоємкість.

Оберненість оборотних коштів за 1996 р. розраховується за формулою

(16).:

Z96 = 24,083 * 360 / 225,2 = 38,5 днів.

Оберненість оборотних коштів за 1997 та 1998 р.р. розраховується

аналогічно, результати занесено до таблиці №9

Коефіцієнт оберненості коштів розраховується за формулою (17). КО для

1996 р.:

КО = 360 / 38,5 = 9,35 об.

Коефіцієнт оберненості за 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно,

розрахунки занесено до таблиці №9.

Коефіцієнт завантаження розраховується за формулою (19). Кз для 1996

р.:

Кз = 24,083 / 225,2 * 100 = 10,69 коп.;

Для Кз за 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно розрахунки

занесено до таблиці №9..

Таблиця № 9. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”.

| |. |. | | |. | | |

|грн. |225,2|494 |+268,8 |+119,4% |348 |–146 |–29,56% |

|періоду, днів |360 |360 |––– |––– |360 |––– |––– |

|тис. грн. |0,626|1,372|+0,746 |+119% |0,967|–0,405 |–29,56% |

|тис. грн. |289 |355 |+66 |+22,84% |322 |–33 |–9,3% |

| | | | | | | | |

|тис. грн. |24,08|29,58|+5,5 |+22,84% |26,83|–2,75 |–9,3% |

| |3 |3 | | |3 | | |

|обороту, днів |38,5 |21,6 |–16,9 |–43,9% |27,8 |+6,2 |+27,8% |

|коштів |9,35 |16,67|+7,32 |+78,3% |12,98|–3,69 |–22,14% |

|коп. |10,69|5,99 |–4,7 |–43,97% |7,71 |+1,72 |+28,71% |

За даними таблиці №9 оберненість оборотних коштів “Ременерго” за 1997

р. в порівнянні з 1996 р. зменшилось на 16,9 днів. це привело до збільшення

коефіцієнта оберненості на 78,3%, і до зниження коефіцієнта завантаження на

4,7 коп. (з 10,69 до 5,99 коп.).

Зміна швидкості обертання оборотних коштів була досягнута результаті

взаємодії двох факторів: збільшення виручки на 268,8 тис грн.. (з 225,4 до

492 тис. грн.) та збільшення середнього залишку оборотних коштів на 5,5

тис. грн. Вплив кожного з цих факторів на загальне прискорення оберненості

оборотних коштів характеризується таким чином:

1. Зростання об’єму виручки прискорив оберненість оборотних коштів на

20,94 днів:

24085 / 1372 – 38,5 = –20,94 днів

2. Збільшення середнього залишку оборотних коштів на 5,5 тис. грн.

затягнуло оберненість коштів на 4,009 днів:

5,5 / 1,372 = 4,009 днів;

Всього – 20,94+4,009 = – 16,937 дня.

Прискорення оберненості оборотних коштів на 16,9 дня звільнило з

обороту грошові засоби на суму 23,187 тис. грн.:

- 16,6 * 1,372 = – 23,187 тис. грн.

Величину економічного ефекту, отриманого від прискорення оберненості

оборотних коштів, можна визначити, використовуючи коефіцієнт завантаження

засобів в обігу. Так, якщо в 1996 р. для отримання 1 грн. виручки було

затрачено 10,69 коп., то в 1997 р. – лише 5,99 коп. Таким чином, загальна

сума економії оборотних коштів із всього об’єму виручки складає 23,218 тис.

грн.:

- 4,7 * 494000 / 100 = – 23,218 тис. грн.

Різниця в 31 грн. пояснюється округленням цифр при розрахунках.

З таблиці №9 видно, що оберненість оборотних коштів «Ременерго» за

1998 р. в порівнянні з 1996 р. збільшилось на 6,2 днів. Це призвело до

зменшення коефіцієнту оберненості на 3,69 ( з 16,67 до 12,98 днів), та

збільшення коефіцієнту завантаження на 1,72 коп.

Зміна швидкості оберту оборотних коштів була наслідком зменшення

об’єму виручки на 146 тис. грн.. та на 2,75 тис. грн. зменшення середнього

залишку оборотних коштів. Вплив цих факторів на прискорення оберненості

коштів характеризується таким чином:

1. Зменшення виручки уповільнило оберненість оборотних коштів на 8,99

днів:

29,583 / 0,967 – 21,6 = 8,99 днів;

2. Зменшення середнього залишку оборотних коштів на 2,75 тис. грн..

прискорило на 2,66 днів:

- 2,75 / 0,967 = – 2,66 днів.

Всього = 8,99 – 2,66 = 6,33 дня.

Уповільнення оберненості оборотних коштів на 6,2 дні, додатково ввело

в обіг грошових засобів на суму 5,995 тис. грн.:

6,32 * 0,967 = 5,995 тис. грн.

В порівнянні з 1997 р. (5,99 коп.) у 1998 р. для отримання 1 грн.

виручки було затрачено 7,71 коп. Сума збільшення об’єму оборотних коштів в

об’ємі виручки складає 5985,6 грн.:

1,72 * 348000 / 100 = 5985,6 грн.

Різниця в 10 грн. обумовлена округленнями при розрахунках.

Ефективність використання основних фондів вимірюється показниками

фондовіддачі та фондоємкості.

Фондовіддача основних фондів розраховується за формулою (20). Для 1996

р. фондовіддача дорівнює:

Ф96 = 225,2 / 336 = 0,67

Для 1997 та 1998 р.р. фондовіддача розраховується аналогічно,

результати занесені в таблицю №10.

Фондоємкість знаходиться за формулою (21). Для 1996 р. фондоємкість

дорівнює:

Фє96 = 336 / 225,2 * 100 = 149.

Для 1997 та 1998 р.р. років розрахунок проводиться аналогічно,

результати занесено до таблиці №10.

Таблиця № 10. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”.

| |. |. | | |. | | |

|грн. |225,2|494 |+268,8 |+119,4% |348 |–146 |–29,56% |

|фондів,тис. грн.|336 |306 |–30 |–8,93% |279 |–27 |–8,82% |

|грн.. |0,67 |1,67 |+1,0 |+149% |1,25 |–0,42 |–25,15% |

|коп.. |149 |61,9 |–87,1 |–58,46% |80,2 |+18,3 |+29,56% |

За даною таблицею №10 фондовіддача основних фондів у 1997 р. в

порівнянні з 1996 р. збільшилася на 1 грн., що у свою чергу знизило

фондоємкість на 87 коп. Це позитивно характеризує фінансовий стан і показує

на ефективне використання основних фондів.

В свою чергу, зменшення фондовіддачі за 1998 р. в порівнянні з 1997 р.

на 42 коп., призвело до збільшення фондоємкості на 18,3 коп., що в свою

чергу знизило ефективність використання основних фондів, збільшивши витрати

на суму 63,684 тис. грн.:

18,3 * 348000 / 100 = 63684 грн.

Як ми уже зазначали, показник фондовіддачі тісно пов’язаний з

продуктивністю праці та фондоозброєністю.

Продуктивність праці розраховується за формулою (22). Для 1996 р.:

В = 225,2 / 70 = 3,217 тис грн.

Для 1997 та 1998 р.р. продуктивність праці розраховується аналогічно,

результати занесені в таблицю № 11.

Фондоозброєність розраховується за формулою (26). Для 1996 р.:

Фв = 336 / 70 = 4,8 тис грн.

Для 1997 та 1998 р.р. фондоозброєність розраховується аналогічно,

результати занесені в таблицю № 11.

Таблиця № 11. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”.

| |. |. | | |. | | |

|грн. |225,2|494 |+268,8 |+119,4% |348 |–146 |–29,56% |

|основних |336 |306 |–30 |–8,93% |279 |–27 |–8,82% |

|основ.фондів, |0,67 |1,67 |+1,0 |+149% |1,25 |–0,42 |–25,15% |

|грн. | | | | | | | |

|го робітника, |4,8 |4,37 |–0,43 |–8,96% |3,99 |–0,38 |–8,7% |

| |70 |70 |––– |––– |70 |––– |––– |

|чол. | | | | | | | |

|го робітника, |3,2 |7,057|+3,857 |+120,5% |4,97 |–2,09 |–29,57% |

З таблиці видно, що у 1997 р. збільшення продуктивності праці на

120,9% призвело до збільшення фондовіддачі основних фондів на 149%.

У 1998 р. ситуація змінюється протилежно і зменшення продуктивності

призводить до зменшення фондовіддачі.

Ефективність використання капіталу.

Як вже зазначалося, капітал в цілому представляє собою суму оборотних

коштів, основних коштів та нематеріальних активів. Ефективність

використання капіталу характеризується його рентабельністю (формула (28)):

Р96 = 29,1 * 100 / 225,2 * 1 / (1 / 9,35 + 1 / 0,67) = 8,08 %.

Рівень рентабельності капіталу за 1997 та 1998 р.р. розраховується

аналогічно, результати занесено до таблиці №12.

Таблиця № 12. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”.

| | | | | | | | |

|грн. |225,2 |494 |+268,8 |+119,4% |348 |–146 |–29,56% |

|прибуток |29,1 |63 |+33,9 |+116,5% |31 |–32 |–50,8% |

|до виручки |12,2% |12,75%|–0,21 |–1,32% |8,91 |–3,84 |–30,12% |

|грн. |336 |306 |–30 |–8,93% |279 |–27 |–8,82% |

|, |24,083|29,583|+5,5 |+22,84% |26,833|–2,75 |–9,3% |

|основ.фондів,|0,67 |1,67 |+1,0 |+149% |1,25 |–0,42 |–25,15% |

|грн. | | | | | | | |

|коштів |9,35 |16,67 |+7,32 |+78,3% |12,98 |–3,69 |–22,14% |

|капіталу |360,08|335,58|–24,5 |–6,8% |305,83|–29,76 |–8,87% |

| |3 |3 | | |3 | | |

|рентабельност|8,08 |8,4 |0,32 |+3,96% |7,81 |–0,69 |–7,024% |

|і | | | | | | | |

Підвищення рівня рентабельності капіталу у 1997 р. на 3,96 5 пов’язано

зі збільшенням середнього залишку оборотних коштів та збільшення

балансового прибутку на 33,9 тис. грн. (з 29,1 тис. грн. до 63 тис. грн.).

У 1998 р. зниження рівня рентабельності пов’язане з підвищенням

собівартості продукції на 5,39 % (з 73,89% до 77,87% частки у виручці),

зниженням коефіцієнту оберненості оборотних коштів з 16,67 до 12,98 та

зниженням балансового прибутку на 32 тис. грн.

ВИСНОВОК

За результатами проведеної оцінки фінансового стану можна зробити

висновок, що перед підприємством постала проблема виживання. Його фінансова

політика вирішує короткострокові задачі, які дають позитивні результати

лише сьогодні з можливим негативним ефектом у майбутньому, що багато у чому

пояснюється відсутністю фінансової стратегії.

Без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової

ситуації, яка має бути узгоджена з конкретними особливостями діяльності,

конкретними змінами процесів у кожній функціональній ланці підприємства,

засоби його оздоровлення нагадуватимуть лише тимчасову "косметичну"

операцію. Найважливішу увагу в системі заходів, спрямованих на фінансову

стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення

та зміцнення рівня фінансової сталості підприємства — запоруки усунення

неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на

прискорення економічного зростання.

Про поглиблення кризи свідчить той факт, що у 1997 р. 44% усіх

господарських структур працювали збитково, у тому числі в промисловості —

42%. вони зазнали 3,5 млрд. грн. збитків. Загострення кризової ситуації

почалося у 1993 р., коли збитковим було кожне дванадцяте підприємство. Ця

тенденція тривала і в наступні роки: у 1994 р. — кожне дев'яте, у 1995 р. —

кожне п'яте, у 1996 р. — кожне четверте. Рівень рентабельності у

промисловості протягом 1997 р. зменшився з 9 до 6%. Кредиторська

заборгованість зросла на 28,4%, у тому числі між підприємствами України на

27,5%, і в промисловості становила 46 млрд. грн.[13,стр.86].

Заходи щодо зміцнення фінансової сталості підприємства можуть дати

позитивні результати лише за умови обов'язкового і суттєвого оздоровлення

мою фінансів. Як доречно зазначив Я Корнаї; "Половинчастість одного

комплексу заходів знижує ефективність іншого. Загальна сума десяти різних

половинчастих результатів дорівнює не сумі п'яти повноцінних успіхів, а

скоріше п'яти повним поразкам"[16,стр.86]. Кризовий фінансовий стан, в

якому опинилася значна частина промислових підприємств України в період

політичної та економічної трансформації, потребує застосування жорстких,

але водночас ефективних заходів, спрямованих на зміцнення фінансової

сталості.)

Причини, які зумовлюють невідповідність належному рівню фінансової

сталості, можуть бути різними, однак усі вони поділяються на дві великі

групи: поточні та стратегічні. До поточних причин слід віднести всі ті, які

впливають на рівень фінансової сталості підприємства. До стратегічних

причин відносять ті, які впливають на досягнення належного рівня фінансової

сталості: помилки у стратегії управління, в політиці фінансування тощо.

Поточна невідповідність усувається оперативними методами фінансового

менеджменту. Стратегічна невідповідність може ліквідовуватися за допомогою

таких дій, як коригування або заміна цілей, здійснення диверсифікації,

створення нових організаційних форм управління тощо. Для цього необхідно

чітко уявляти можливості підприємства, вміння правильного вибору та

визначення напрямків зміцнення фінансової сталості, обґрунтування

перспективних цілей і способів їхнього досягнення.

Однією з найпоширеніших причин зниження рівня фінансової сталості

вітчизняних підприємств є втрата управлінським персоналом контролю над ним.

Сьогодні в Україні склалася ситуація, коли управлінці середньої ланки мають

інженерні знання, але майже не розуміють законів функціонування

підприємства в умовах ринкової економіки, погано розуміються на

особливостях перехідного періоду, коли інженерні рішення домінують над

економічними. В цих умовах інженерному корпусу необхідно протиставити як

баланс досить консервативний фінансовий менеджмент.

Природа механізмів контролю зумовлена характером ієрархічної

структури: жорстко централізований порядок у вигляді піраміди, який

контролює ланцюг прийняття рішень. Парадоксально, але питання контролю, а

відповідно управління фінансовою сталістю, яке до цього часу розглядалося у

теоретичному плані головним чином як ситуація втрати контролю, можна

інтерпретувати як межу управління фінансовою сталістю. Насправді, на нашу

думку, ефективне управління фінансовою сталістю перебуває у залежності від

характеристик ланок ланцюга управлінських рішень.

На перший погляд, проблему можна трактувати, виходячи із довжини цього

ланцюга, тобто кількості ланок в ієрархії. Кожна ланка утворює рівень, який

залежить переважно від технологічної складності та ієрархічної структури

управління фінансовою сталістю. Політика зміцнення фінансової сталості в

контексті антикризового управління фінансами підприємства потребує

організації стратегічного управління фінансовою сталістю.

Загалом стратегічне управління фінансовою сталістю — це діяльність,

яка полягає у виборі дій щодо досягнення довготермінових цілей в умовах, що

постійно змінюються,) тобто це сфера діяльності вищого управлінського

персоналу підприємства, яка полягає у забезпеченні сталості фінансового

стану підприємства у довгостроковій перспективі “за рахунок високої частки

власного капіталу у загальній сумі джерел фінансових ресурсів

підприємства".

Загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою сталістю в

умовах кризового розвитку підприємства подано на рисунку 1.

Особливістю цього процесу є:

. неможливість повного опису об'єктів аналізу, внаслідок чого

переважають неструктуровані завдання;

|I |

| |

|Діагностування та структуризація проблеми |

|II |

| |

|Стратегічний аналіз фінансової сталості підприємства |

|III |

| |

|Визначення стратегічних альтернатив управління |

|фінансовою сталістю |

|IV |

| |

|Вибір стратегії управління фінансовою сталістю |

|V |

| |

|Контроль і оцінка стратегії управління сталістю |

Рисунок 1. Процес стратегічного управління фінансовою сталістю

підприємства.

. високий ступінь невизначеності отримання результатів при реалізації

рішень (стратегій);

. наявність значної кількості некерованих і частково керованих

змінних;

. критерії вирішення завдань завчасно чітко не встановлені й

уточнюються керівництвом у процесі їхнього вирішення.

Основною метою стратегічного управління є зміцнення фінансової

сталості підприємства за рахунок ефективного використання потенціалу

внутрішніх та зовнішніх механізмів.

Важливою ланкою у процесі управління є стратегічний аналіз фінансової

сталості, який повинен спиратися на сучасне методологічне забезпечення

економічного аналізу. Його першочергове завдання — розкриття причинно-

наслідкових зв'язків між рівнем фінансової сталості підприємства та

факторами, які його формують. Аналіз повинен бути цілеспрямованим,

об'єктивним і системним.

Завданням третього етапу є визначення усіх стратегічних альтернатив

управління фінансовою сталістю, їхнє обґрунтування. Вищий управлінський

персонал на цьому етапі повинен проаналізувати усі слабкі та сильні сторони

кожної з альтернативних стратегій.

На четвертому етапі з усіх можливих стратегій обирається одна

стратегія управління фінансовою сталістю підприємства, розробляється

стратегічний план, призначаються відповідальні особи з числа фінансових

менеджерів.

П'ятий етап присвячений проблемам реалізації та контролю за виконанням

стратегії.

У теорії та практиці фінансового менеджменту виділяють три типи систем

управління:— управління в умовах відносно спокійного та сталого зовнішнього

і внутрішнього середовища;

. управління в умовах динамічного зовнішнього середовища;

. управління в умовах кризової ситуації.

В умовах трансформації економіки України управління фінансовою

сталістю можна вважати управлінням в умовах кризової ситуації.

Таким чином, стратегія управління фінансовою сталістю повинна

відповідати вимогам антикризового управління фінансами підприємства і

передбачати раціоналізацію обороту обігових коштів та оптимізацію структури

джерел їхнього фінансування; забезпечення своєчасного оновлення

позаоборотних активів і високу ефективність їхнього використання; вибір та

реалізацію найефективніших шляхів розширення обсягів активів для

забезпечення основних напрямків розвитку; забезпечення необхідного рівня

самофінансування свого виробничого розвитку за рахунок прибутку,

оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики;

забезпечення найефективніших умов і форм залучення позикових коштів у

відповідності з потребами підприємства.

Ефективність стратегічного управління фінансовою сталістю багато у

чому залежить від використання захисних механізмів, серед яких хочемо

виділити профілактичні заходи та систему внутрішнього страхування.

Профілактика ризику зниження фінансової сталості повинна проводитись у

чотирьох напрямках: уникнення, мінімізація, диверсифікація, лімітування.

Уникнення ризику зниження фінансової сталості підприємства можливе лише за

рахунок: відмови від здійснення фінансових операцій, рівень ризику за якими

надзвичайно високий і не відповідає критеріям ефективної фінансової

політики підприємства; зниження питомої ваги позичкових фінансових ресурсів

у господарському обороті; підвищення рівня ліквідності активів шляхом

збільшення питомої ваги оборотних активів.

У тих випадках, коли не можна взагалі уникнути ризику зниження рівня

фінансової сталості підприємства, його мінімізація досягається шляхом

отримання від контрагентів певних гарантій при наданні їм комерційного

кредиту та скороченні переліку форс-мажорних обставин у контрактах із

покупцями готової продукції, що дасть можливість, у свою чергу, суттєво

знизити ризик виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.

Диверсифікація ризику зниження фінансової сталості підприємства може

реалізуватися шляхом диверсифікації:

. портфеля цінних паперів;

. валютного портфеля за рахунок вибору для проведення

зовнішньоекономічних операцій кількох видів валют;

. депозитного портфеля за рахунок розміщення великих сум тимчасово

вільних коштів на депозитне зберігання у кількох банках при

збереженні умов їхнього розміщення.

За рахунок встановлення відповідних фінансових нормативів можна

здійснювати лімітування ризику зниження фінансової сталості підприємства.

Вони, наприклад, можуть включати:

. мінімальну частку (%) високоліквідних активів у складі майна

підприємства;

. граничний рівень (%) позикових коштів у господарському обороті;

. максимальний розмір депозитного вкладу, розміщеного в одному банку.

Розглянувши принципові ознаки профілактичних заходів, спрямованих на

зниження ризику втрати фінансової сталості, хочемо зауважити, що вони

можуть суттєво вплинути на ймовірність його виникнення, але не можуть

повністю нейтралізувати його. Тому підприємствам, на нашу думку, слід узяти

на себе функцію страхування ризику зниження фінансової сталості.

Система заходів внутрішнього страхування ризиків зниження фінансової

сталості забезпечить нейтралізацію негативних явищ у процесі економічного

розвитку підприємства. Розглянемо основні можливі напрямки внутрішнього

страхування ризиків зниження фінансової сталості підприємства:

1. Резервування частини фінансових ресурсів для забезпечення подолання

негативних фінансових наслідків. Таке резервування фінансових ресурсів

повинно здійснюватися у вигляді:

. формування страхового фонду підприємства у відповідності з вимогами

чинного національного законодавства та статуту підприємства;

. формування цільових резервних фондів;

. формування резервних сум фінансових засобів у процесі розробки

фінансових планів;

. використання залишків прибутку як резерву для ліквідації негативних

наслідків окремих фінансових ризиків, які, у свою чергу, негативно

впливають на рівень фінансової сталості підприємства.

2. Забезпечення компенсації можливих фінансових збитків за рахунок

формування відповідної системи отримання додаткового доходу за ризиковими

операціями понад рівень, якого можуть досягти не ризикові фінансові

операції.

3. Забезпечення компенсації можливих фінансових збитків за рахунок

системи штрафних санкцій, які повинні у повному обсязі компенсувати

фінансові збитки підприємства.

Організація стратегічного управління фінансовою сталістю на

вітчизняних підприємствах дасть змогу зміцнити рівень сталості фінансового

стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової

політики управління фінансами підприємств в умовах трансформації

економічного механізму в Україні.

Список використаної літератури:

1. Балабанов И. Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего

субъекта. – М.: Финансы и статистика, 1998.

2. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. – М.: Финансы и

статистика, 1998.

3. Ефимов О.В. Как анализировать финансовое положение предприятия. – М.,

1995.

4. Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності

підприємства. – К., 1992.

5. Коваль В.В. Фінансовий аналіз. – К., 1996.

6. Ковалева А.М. Финансы. – М.: Финансы и статистика, 1999.

7. Козлова О.И. Оценка кредитоспособности предприятия. – М., 1993.

8. Кондраков М.П. Основы финансового анализа. – М., 1998.

9. Кравченко М.И. Анализ финансового положения предприятия. – М., 1994.

10. Крейнина А.С. Анализ финансового состояния предприятия. – М., 1995.

11. Остаков В.П. Анализ финансовой устойчивости фирмы и процедуры связаные

с банкротством. – М., 1995.

12. Панков Д.А. Современная методика анализа финансового положения

предприятия. – М., 1995.

13. Плиса В. І. Зміцнення фінансової сталості підприємства // Фінанси

України. 1998, №5, стор. 96-98.

14. Русак В.А. Фінансовий аналіз господарських суб’єктів. – М., 1997.

15. Сависько В.Г. Аналіз фінансового стану підприємства. – К., 1993.

16. Сугоняко О. А. Аналіз фінансового стану підприємства і шляхи його

оздоровлення // Фінанси України. 1997, №9, стор. 73-76.

17. Хедервик К. Финансово-экономический анализ деятельности предприятия. –

М., 1996.

Страницы: 1, 2