Фінансовий аналіз діяльності підприємства

капіталу. Рентабельність капіталу = Чистий прибуток (ряд. 220 ф. № 2) /

(Власний капітал на початок періоду (ряд. 380 гр. З ф. № 1) + Власний

капітал на кінець періоду (ряд. 380 гр. 4 ф. № 1)) / 2 Для нашого

підприємства вона складає: -84000 / 4100000 = -0,02 (-2%)

Рентабельність майна Характеризує ефективність використання основних

засобів підприємства. Цей показник визначається як співвідношення валового

прибутку і середньорічної вартості основних засобів підприємства.

Рентабельність майна = валовий прибуток (ряд. 50 ф. № 2) / Залишкову

вартість основних засобів підприємства(ряд. 030 гр. З ф. № 1). Вона

складає: 80700 / 3346500 = 0,024 (2,4%) за звітний період та 105000 /

3520000 = 0,03 (3%) за попередній період.

Рентабельність продукції. Цей показник дає можливість побачити

скількох прибутків отримано на одиницю собівартості реалізованої продукції.

Рентабельність продукції = Прибуток, що залишається в розпорядженні

підприємства (ряд. 50 ф. № 2) / Повна собівартість реалізованої продукції

(ряд. 40 ф. № 2). Вона складає: 80700 / 1030300 = 0,08 (8%) за звітний

період та 105000 / 74800 = 0,14 (14%) за попередній період. Рентабельність

продукції за звітний рік упала в 1,75 рази і склала всього 8%. Значить

кожен карбованець витрачений на виробництво приніс тільки 8 копійок

прибутку.

Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від

рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондомісткості

продукції.

Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням

собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні

виробничі фонди, тим нижче фондомісткість, вище фондовіддача і в наслідок

цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При

поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній

розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники

прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками

росту рентабельності виробництва.

7. ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА ЛІКВІДНОСТІ (ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ)

ПІДПРИЄМСТВА.

Оцінка фінансового стану підприємства в умовах ринкових відносин

особливо важлива для вирішення конкуренції і фінансової стабільності,

надійності підприємства як партнера. У значній мірі втрачає значення

контроль виконання планів, які регламентують діяльність підприємств,

зростає потреба в оцінка фінансового стану та аналізі ліквідності

(платоспроможності) підприємства.

Ліквідність підприємства – це можливість у практичній ситуації, що

склалася, погасити всі свої зобов’язання перед контрагентами, банками,

акціонерами та іншими суб’єктами підприємницької діяльності.

В економічній практиці підприємств України поступово впроваджується

методика оцінки фінансової стійкості і платоспроможності економічних

агентів (суб'єктів ринкових відносин), яка за змістом відповідає

міжнародним вимогам і ґрунтується на даних фінансової звітності і

бухгалтерського балансу.

В залежності від мети дослідження конкретних аналітичних задач в першу

чергу необхідно агрегувати основні розділи активу і пасиву балансу.

Агрегована форма бухгалтерського балансу показана на умовних даних.

З орієнтацією на розробку бізнес-планів доцільно згрупувати окремі

показники в основні групи:

* запаси і затрати (33);

* власні оборотні кошти (ВОК);

* джерела формування запасів (ДФЗ).

Запаси і затрати (33) визначаються за даними бухгалтерського балансу як

підсумок II розділу активу балансу.

Власні оборотні кошти (ВОК) розраховуються за наступною методикою: ВОК=

Поточні активи — Поточні пасиви

Таким чином, власні оборотні кошти - це різниця між поточними оборотними

активами (вартість оборотного капіталу в матеріально-речовій і грошовій

формах) і поточними (короткостроковими) зобов'язаннями підприємства

(короткострокові кредити, зобов'язаннями перед: постачальниками, бюджетом

по податках і платежах, працівниками, іншими підприємствами по отриманих

авансах і т.д.).

Джерела формування запасів (ДФЗ) визначаються таким чином:

ДФЗ = Власні оборотні кошти + Короткострокові кредити банку і

короткострокові позики для покриття запасів + Розрахунки з

кредиторами за товари, роботи послуги

Порівнюючи приведені вище три основні показники (33, ВОК і ДВЗ), в

практиці фінансового менеджменту можна умовно виділити такі рівні

фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютну фінансову стійкість, яка характеризується нерівністю:

33 < ВОК

2) нормальну фінансову стійкість, для якої виконується

наступна нерівність :

ВОК < 33 < ДФЗ.

3) нестійкий фінансовий стан, для якого характерною є нерівність типу:

33 >ДФЗ.

Економічний зміст даної нерівності полягає в тому, що запаси і затрати

неможливо покрити джерелами коштів.

4) критичний фінансовий стан характеризується такою ситуацією, коли не

тільки не виконується нерівність 3), але й мають місце " непокриті

збитки" , а також "Довгострокові кредити та позики, що не погашені в

строк".

Таблиця 4

Агрегований баланс для аналізу фінансового стану підприємства.

тис. грн.

|Показник |На початок року |На кінець року |

|ЗЗ |715,2 |998,9 |

|ВОК |581 |667,4 |

|ДФЗ |622,8 |763,2 |

Аналіз отриманих даних свідчить про нестійкий фінансовий стан. Це

означає, що підприємство, якщо всі кредитори воднораз пред’являть вимогу

погасити заборгованість, буде не в змозі розрахуватися в повному обсязі, та

в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для цих цілей іншим

джерелом (менш ліквідним - дебіторською заборгованістю). В даному випадку

це був би найбільш ймовірний вихід, тому що кредитів підприємство не

залучає (ні довгострокових, ні короткострокових). Хоча підприємство в

цілому, можна сказати, забезпечене оборотними коштами, але всі вони

мобілізовані в активи, які повільно реалізуються, і в дебіторську

заборгованість.

Але аналізу тільки ліквідних активів підприємства далеко не достатньо

для визначення ступеню його платоспроможності, тому на практиці

розраховують деякі інші показники.

Коефіцієнти ліквідності в оцінці фінансового стану підприємства є

найбільш важливими. Ці показники визначають стан ділової активності

підприємства і його ефективність, спроможність наявними власними коштами

розрахуватися з кредиторами, акціонерами, бюджетом, банками.

Аналізуючи показники ліквідності за строками, підприємства визначають,

наскільки швидко виробничі запаси і дебіторська заборгованість

перетворювались у наявні гроші.

На підставі даних другого розділу активу балансу розраховують

коефіцієнти ліквідності. На практиці використовують три коефіцієнти

ліквідності.

При обчисленні першого показника до ліквідних коштів включають лише

грошові кошти у касі, на банківських рахунках, а також цінні папери, які

можуть бути реалізовані на фондовій біржі. Цей показник носить назву

коефіцієнта абсолютної ліквідності. Він розраховується як відношення суми

грошових коштів до короткострокових зобов’язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дає змогу визначити, яку частину

короткострокової заборгованості підприємство може негайно погасити. Він

розраховується по формулі :

АЛ = ( Кі + Гк ) / П, (7.1)

де Кі - кошти на розрахунковому та інших рахунках ;

Гк - гроші в касі ;

П - поточні зобов’язання.

На початок року : 10500/134200 = 0,09

На кінець року : 5250/331500 = 0,016

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від

0,2 до 0,35.

Другим коефіцієнтом, який характеризує ступінь ліквідності

підприємства, є коефіцієнт швидкої ліквідності (Acid test ratio, Quick

ratio), який відрізняється від коефіцієнта абсолютної ліквідності тим, що в

склад ліквідних коштів включається також дебіторська заборгованість та інші

активи. Він обчислюється за формулою:

QR = ( Кі + Гк + Дз ) / П, (7.2)

де Дз - дебіторська заборгованість.

На початок року : 55500/134200 = 0,41

На кінець року : 166850/331500 = 0,5

Цей показник характеризує прогнозні платіжні можливості підприємства

при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Цей коефіцієнт

повинен дорівнювати або бути більшим 1, але реально для українських

підприємств він складає не більше 0,7-0,8. Виходячи з цього рекомендоване

значення 0,3-1

Третій коефіцієнт - коефіцієнт загальної ліквідності (Current Ratio)

має в своєму чисельнику ще й суму виробничих запасів:

CR = ( Кі + Гк + Дз + Зз ) / П, (7.3)

де Зз - виробничі запаси.

На початок року : 715200/134200 = 5,33

На кінець року : 998900/331500 = 3,01

Згідно з міжнародною практикою, значення коефіцієнта ліквідності

повинні знаходитися в межах від одиниці до двох (іноді до трьох). Нижня

границя обумовлена тим, що оборотних коштів повинне бути щонайменше досить

для погашення короткострокових зобов'язань, інакше компанія виявиться під

погрозою банкрутства. Перевищення оборотних коштів над короткостроковими

зобов'язаннями більш ніж у три рази також є небажаним, оскільки може

свідчити про нераціональну структуру активів.

Четвертий коефіцієнт - чистий оборотний капітал (Net working capital),

у грошових одиницях:

NWC = Ап – П (7.4)

де Ап – поточні активи

На початок року : 715200-134200 = 581000

На кінець року : 999600-331500 = 668100

Значення, що рекомендуються: > 0

Різниця між оборотними активами підприємства і його короткострокових

зобов'язань. Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової

стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над

короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може

погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для

розширення діяльності. Оптимальна сума чистого оборотного капіталу залежить

від особливостей діяльності компанії, зокрема від її масштабів, обсягів

реалізації, швидкості оборотності матеріальних запасів і дебіторської

заборгованості. Недолік оборотного капіталу свідчить про нездатність

підприємства вчасно погасити короткострокові зобов'язання. Значне

перевищення чистого оборотного капіталу над оптимальною потребою свідчить

про нераціональне використання ресурсів підприємства. Наприклад: випуск чи

акцій одержання кредитів понад реальну потребу.

Обчислення чотирьох різних показників ліквідності обумовлено потребою

зробити висновок про стійкий фінансовий стан контрагентами, виходячи із

стосунків з підприємством. Наприклад, для постачальника сировини,

матеріалів та послуг значний інтерес представляє перший показник; для банка

підприємства, яке кредитується - другий, четвертий, для володаря акцій і

облігацій підприємства - третій.

Таблиця 5

Аналіз показників ліквідності підприємства

|Показники |На початок року |На кінець року |

|Грошові кошти, тис. грн. |10,5 |5,25 |

|Дебіторська заборгованість, тис. грн. |45 |161,6 |

|Запаси і затрати, тис. грн. |659,7 |832,05 |

|Поточні зобов’язання, тис. грн. |134,2 |331,5 |

|Коефіцієнт абсолютної ліквідності |0,09 |0,016 |

|Коефіцієнт швидкої ліквідності |0,41 |0,5 |

|Коефіцієнт загальної ліквідності |5,33 |3,01 |

|Чистий оборотний капітал |581000 |668100 |

Згідно таблиці 5 можна зробити висновки про не досить високий рівень

ліквідність підприємства за період, що аналізується. Це звичайно свідчить

про нестабільне фінансове становище підприємства на протязі всього періоду.

Згідно отриманим даним, коефіцієнт абсолютної ліквідності дуже низький.

Його значення свідчить про те, що тільки 1,6% короткострокової

заборгованості підприємство може погасити негайно, по зрівнянню з початком

періоду - 9%.

Коефіцієнт швидкої ліквідності теж має низьке значення, яке майже

вдвічі нижче оптимального. На кінець періоду цей показник декілька

збільшився за рахунок збільшення дебіторської заборгованості. А оскільки

даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує

ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до

збільшення свідчить на користь підприємству.

Тобто показники абсолютної і швидкої ліквідності набагато нижчі

нормативних значень. Це визнано перевищенням темпів росту поточної

заборгованості темпів росту ліквідних коштів підприємства.

Високим лишається тільки показник загальної ліквідності, є досить

високим і відповідав нормативному значенню (навіть перевищував його). Тобто

на початок звітного періоду на кожну гривню короткострокових зобов’язань

припадало 5,33 гривні поточних активів; на кінець періоду – 3,01 гривні.

Але він також мають тенденцію до зменшення. На жаль, високі показники

загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан

підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у

підприємства понаднормативних виробничих запасів, що не є позитивною рисою

при аналізі фінансового стану підприємства.

Збільшення чистого оборотного капіталу свідчить про нераціональне

використання ресурсів підприємства.

Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість

покриття зобов’язань активами, строк перетворення яких у грошові кошти

відповідає строку погашення зобов’язань.

Таким чином, підприємство можна назвати ліквідним (платоспроможним).

Та через брак ліквідних коштів підприємство нездатне покрити

короткострокові зобов’язання. Більшість коштів підприємства мобілізовані в

виробничі запаси, які є важко реалізованими активами і не можуть

забезпечити високу платоспроможність підприємства.

Причинами нестачі ліквідних оборотних засобів також є збитковість

діяльності підприємства, що веде до нестачі власних джерел для

самофінансування, а також відволікання коштів у дебіторську заборгованість

та високий показник кредиторської заборгованості.

Одним з найважливіших показників, що характеризують фінансову стійкість

підприємства, є показник питомої ваги загальної суми власного капіталу в

підсумку активу балансу, тобто відношення загальної суми власного капіталу

до майна підприємства. В практиці цей відносний показник отримав назву

коефіцієнт автономії. По ньому дивляться, наскільки підприємство незалежно

від позикового капіталу.

Коефіцієнт автономії = Власний капітал / Майно підприємства (7.5)

Чим більше у підприємства власних коштів, тим легше йому справлятись з

негараздами економіки, і це добре розуміють кредитори підприємства та його

керівники. Ось чому останні намагаються збільшувати з року в рік абсолютну

суму власного капіталу підприємства. Такі можливості є насамперед у добре

функціонуючих підприємств. Маючи великі прибутки, вони намагаються утримати

значну їх частину в обігу підприємства шляхом створення резервів з валового

та чистого прибутку або прямого зачислення у власний капітал

нерозподіленого прибутку.

Для коефіцієнту автономії бажано, щоб він перебільшував по своїй

величині 50% . В цьому випадку його кредитори почувають себе спокійно, бо

знають, що весь позиковий капітал може бути компенсований власністю

підприємства .

Таблиця 6

Оцінка динаміки показника автономії підприємства

|Показники |На початок року |На кінець року |

|Власні кошти, тис. грн. |4143,2 |4056,8 |

|Загальна сума джерел коштів, тис. грн.|4277,4 |4388,3 |

|Коефіцієнт автономії |0,969 |0,924 |

|Темпи росту, % |-- |- 4,64 |

Доля власних коштів у загальній сумі джерел коштів досить висока. Але

на кінець року трапилось зниження коефіцієнту на 4,64%.

Взагалі отримані дані свідчать про високу ступінь незалежності

підприємства від зовнішнього фінансування.

Похідними від коефіцієнта автономії є такі показники, як коефіцієнт

фінансової залежності та коефіцієнт співвідношення позикових та власних

коштів.

Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним до коефіцієнту автономії.

Збільшення цього показника в динаміці означає збільшення долі позикових

коштів у фінансуванні підприємства .Якщо його значення знижується до

одиниці (100%) , то підприємство повністю фінансується за рахунок власних

коштів.

Коефіцієнт фінансової стійкості вираховується як співвідношення власних

та позикових коштів. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про

те, що підприємство має достатній запас фінансової стійкості і відносно не

залежить від зовнішніх фінансових джерел. Коефіцієнт фінансової стійкості

повинен дорівнювати 0.85 - 0.90.

Таблиця 7

Аналіз динаміки коефіцієнту співвідношення власних і

позичених коштів підприємства

|Показники |На початок |На кінець |

| |року |року |

|Власні кошти, тис. грн. |4143,2 |4056,8 |

|Позичені кошти, тис. грн. |134,2 |331,5 |

|Коефіцієнт співвідношення власних і позичених |30,87 |12,24 |

|коштів | | |

|Темпи росту, % |-- |- 60,35 |

Показник фінансової стійкості підприємства відповідає нормативному

значенню, навіть в кілька разів перевищує його.

Різке зниження коефіцієнту обумовлено підвищенням обсягу позикових

коштів майже в 2,5 рази.

Але більш чітко ступінь залежності підприємства від залучених коштів

виражається у коефіцієнті співвідношення залучених та власних коштів. Він

показує, яких коштів у підприємства більше - залучених чи власних. Чим

більше коефіцієнт, тим більше залежність підприємства від залучених

коштів. Допустимий рівень залежності визначається умовами роботи кожного

підприємства і, в першу чергу, швидкістю обігу обігових коштів.

Коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів є часткою від

ділення всієї суми зобов'язань по залучених позичених коштах на суму

власних коштів. Він показує, скільки позичених коштів залучило підприємство

на 1 грн. вкладених у активи власних коштів.

Таблиця 8

Аналіз динаміки і темпів росту показника співвідношення

позичених і власних коштів.

|Показники |На початок |На кінець |

| |року |року |

|Позичені кошти, тис. грн. |134,2 |331,5 |

|Власні кошти, тис. грн. |4143,2 |4056,8 |

|Коефіцієнт співвідношення позичених і власних|0,03 |0,08 |

|коштів | | |

|Темпи росту, % |- |166,6 |

Згідно даних таблиці на кожну гривню вкладених в активи підприємства

власних коштів на початок року припадало 3 коп. позикових коштів, на кінець

року – 8 коп. Тобто підвищився рівень фінансової залежності підприємства

від позикових коштів.

Стан обігових коштів відображається в показниках забезпеченості

матеріальних запасів власними оборотними коштами та маневреності власних

коштів.

Коефіцієнт маневреності власних коштів визначається співвідношенням

власних оборотних коштів підприємства та власного капіталу.

Коефіцієнт маневреності = Власні оборотні кошти / Власний капітал

(7.6)

Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власних коштів

підприємства знаходиться в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно

маневрувати цими коштами. Забезпечення власних поточних активів власним

капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній

політиці. Високі значення коефіцієнту маневрування позитивно характеризує

фінансовий стан.

Деякі автори вважають оптимальним значення цього показника рівним 0,5,

а для показника забезпеченості власними оборотними коштами матеріальних

запасів пропонується критерій на рівні не нижче 0,6. Але ці критерії, що

пропонуються, може бути взяти під сумнів.

Таблиця 9

Аналіз динаміки і темпів росту маневреності власних коштів

|Показники |На початок року |На кінець року |

|Власні оборотні кошти, тис. грн. |581 |668,1 |

|Джерела власних коштів, тис. грн. |4143,2 |4056,8 |

|Коефіцієнт маневреності власних коштів |0,14 |0,165 |

|Темпи росту, % |--- |17,86 |

В 2003 році гнучкість використання власних коштів підприємства досить

висока.

Забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами – це

співвідношення власних оборотних коштів та матеріальних запасів, тобто

показник того, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними джерелами та

не потребують залучення позикових.

Рівень показника забезпеченості матеріальних запасів власними

оборотними коштами оцінюється насамперед в залежності від стану

матеріальних запасів. Якщо їх величина значно перевищує обумовлену потребу,

то власні оборотні кошти можуть покривати лише частину матеріальних

запасів, тобто показник буде менше одиниці. Навпаки, при недостатності у

підприємства матеріальних запасів для безперебійного здійснення діяльності,

показник може бути вище одиниці, але це не буде свідчити про гарний

фінансовий стан підприємства.

Рівень коефіцієнту маневрування залежить від характеру діяльності

підприємства : в фондомістких виробництвах його нормальний рівень повинен

бути нижче, ніж в матеріаломістких (оскільки в фондомістких значна частина

власних коштів є джерелом покриття основних виробничих фондів). З

фінансової точки зору чим вище коефіцієнт маневрування, тим кращий

фінансовий стан.

В чисельнику обох показників – власні оборотні кошти, тому в цілому

покращення стану оборотних коштів залежить від попереджувального зростання

суми власних оборотних коштів у порівняння із зростанням матеріальних

запасів та власних джерел коштів.

Таблиця 10

Аналіз динаміки і темпів росту маневреності матеріальних запасів

|Показники |На початок року |На кінець року |

|Власні оборотні кошти, тис. грн. |581 |668,1 |

|Матеріальні запаси, тис. грн. |659,5 |832,05 |

|Коефіцієнт маневреності матеріальних |0,88 |0,71 |

|запасів | | |

|Темп росту, % |--- |- 19,32 |

Тобто, як бачимо з таблиці, матеріальні запаси на початок та кінець

року покривалися власними оборотними коштами відповідно на 88% та 71%.

Індекс постійного активу – коефіцієнт, що характеризує долю основних

засобів та необоротних активів в джерелах власних коштів.

Індекс постійного активу = Нерухомість / Джерела власних коштів

(7.7)

Таблиця 11

Аналіз динаміки і темпів росту індексу постійного активу

|Показники |На початок року |На кінець року |

|Нерухомість |3562,2 |3388,7 |

|Джерела власних коштів |4143,2 |4056,8 |

|Індекс постійного активу |0,86 |0,84 |

|Темп росту, % |--- |- 2,33 |

В нашому прикладі значення індексу постійного активу досить високе : на

протязі звітного періоду воно майже не змінилось та складало на початок та

кінець звітного періоду відповідно 86% та 84%.

Дуже важливим показником фінансової стійкості є коефіцієнт реальної

вартості основних засобів у майні підприємства. Він визначає, яку долю в

вартості майна складають основні засоби виробництва. Коефіцієнт

розраховується як відношення сумарної величини основних засобів (по

залишковій вартості) до вартості майна підприємства за підсумком балансу

(валюти балансу).

Коефіцієнт РВОЗ = Основні засоби / Майно підприємства (7.8)

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства,

забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Він є дуже

важливим, якщо дане підприємство бажає встановити договірні відносини з

новими партнерами – постачальниками або покупцями. Коефіцієнт реальної

вартості майна у таких постачальників або покупців допоможе підприємству

скласти уяву про їх виробничий потенціал та доцільність укладання договорів

з ними з цієї точки зору.

Нормальним вважається обмеження, коли реальна вартість майна складає

більш 0,5 від загальної вартості активів.

Таблиця 12

Аналіз динаміки і темпів росту коефіцієнту реальної вартості майна

|Показники |На початок року |На кінець року |

|Реальні активи |3520 |3346,5 |

|Загальна сума капіталу |4277,4 |4388,3 |

|Коефіцієнт реальної вартості |0,83 |0,76 |

|майна | | |

|Темп росту, % |--- |- 8,4 |

Згідно даних таблиці 12 рівень виробничого потенціалу підприємства дуже

високий, хоча на кінець періоду він декілька зменшився.

8. Напрямки удосконалення фінансового стану ВАТ “Альфа”

Підприємство, що аналізується, виготовляє слюсарно – монтажні,

металорізальні інструменти, торцеві ключі для машинобудівних підприємств,

підприємств різноманітних галузей народного господарства, майстерень

ремонтного профілю, сільськогосподарських підприємств, транспорту, а також

власників легкових автомобілів. На думку фахівців підприємства вироби

користуються попитом, відрізняються досить високою якістю. Проблема в дуже

високій собівартості. Це пов’язано з великим рівнем фондомісткості

продукції та високими цінами на ресурси, що закуповуються для виробництва

даних виробів. Тому найголовніша задача для даного підприємства – зниження

собівартості.

Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що

споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в

структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача

зниження трудомісткості продукції, що виготовляється, зростання

продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці

можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них – механізація та

автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних,

високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого

обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке

можна продати без будь – якої шкоди для виробництва, це допоможе скоротити

простої. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання,

яке підвищить фондовіддачу.

Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю

сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих

виробів та напівфабрикатів.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна

досягнути шляхом кращого використання цих фондів, збільшення їх

навантаження.

Можна порекомендувати виробництво продукції значною кількістю маленьких

серій, тоді витрати по складуванню готової продукції будуть мінімальними.

Але, з іншого боку, збільшаться витрати на підготовку виробництва. Доцільно

продати деяку кількість виробничих запасів та незавершеного виробництва.

Як і у всіх інших, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є

нестача грошових коштів, проблеми із збутом (велика сума готової продукції

на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться :

1. Реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.

2. Отримання дебіторської заборгованості.

3. Продаж резервних грошових активів.

4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

5. Отримання банківських кредитів.

6. Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного

фонду.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення

валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом

реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись для

підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони

приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового

використання.

Але щодо поточної ліквідності, то даний коефіцієнт знаходиться в межах

норми. У підприємства є проблеми із грошовими коштами. Тому треба приділити

увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова

політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових

ринків, розширення збутової мережі, підвищення якості продукції).

Так, щоб оптимізувати значення коефіцієнту абсолютної ліквідності з

тією ж сумою короткострокової заборгованості, треба мати 26,84 тис. грн. в

готівці або короткострокових фінансових вкладеннях або суму

короткострокової заборгованості 2,5 тис. грн., що є нереальним шляхом,

оскільки у підприємства не буде вистачати коштів для здійснення поточної

діяльності. Тобто вихід з цієї ситуації – удосконалення виробництва та

розширення збутової мережі, щоб реалізувати товари на цю суму хоча б із

знижкою.

Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних

активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по

управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати із

неї, а частину дебіторської спрямувати на покриття кредиторської. Але для

цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми

розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по

факту відвантаження продукції). Доцільним є надання відстрочки платежу

споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто

прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе

виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських

кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість

його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел

формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його

формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела –

прибуток та амортизаційні відрахування.

Так, для удосконалення діяльності треба здійснити наступне:

1. Прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи

постачання;

2. Знизити витрати електроенергії через проведення ревізії обладнання,

блокування деяких машин та впровадження блочного, місцевого включення

світла та інших заходів;

3. Зменшення витрат на обробку продукції через модернізацію обладнання та

нові технології.

Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових

покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж

зі знижками в ціні.

Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки , а також прибутку на

необхідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою,

треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність

розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є

залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів в

мінімально можливі строки.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх

джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної

кваліфікації виконавців.

Поряд з власним капіталом підприємство певну частину своїх фінансових

ресурсів формує за рахунок позикового капіталу. За питомою вагою у складі

залучених джерел фінансування значне місце займають банківські кредити та

кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити.

Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства

визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Але ж як

джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

1. Відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це

вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;

2. Виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує

розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості

позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;

3. Вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв’язку з

рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще

кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість

залученого позикового капіталу;

4. Залучення позикового капіталу пов’язано із зворотним грошовим потоком

по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов’язань по основній сумі

боргу.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні

вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це безплатне

фінансування підприємства за рахунок цього позикового капіталу. Але не

можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти

затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може

стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці

приведе до виплати штрафів, санкцій та погіршити фінансовий стан .

Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі

коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками

за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу

вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.

Оптимізація фінансової структури капіталу є одним з найбільш важливих

та складних завдань фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу

– це таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому

забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного

капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової

вартості підприємства.

Хоча залучення кредитів можливо, коли вже забезпечена висока

рентабельність капіталу іншим способом. Це дозволить зрівняти суми

дебіторської та кредиторської заборгованості.

Таким чином, в результаті розглянутих варіантів можна сказати, що

політика оптимізації структури капіталу спрямована на підвищення долі

власного капіталу. А саме прибутку, через неможливість залучення кредитів.

Але ж якщо взяти за мету підвищення рентабельності власного капіталу, то

теоретично найкращий варіант – залучення позик. Але є обмеження по

коефіцієнту платоспроможності, який не дозволяє збільшити позиковий

капітал без збільшення оборотних активів. Збільшення питомої ваги оборотних

активів дозволяє збільшити позиковий капітал та зменшити власний і зберегти

платоспроможність. Рентабельність капіталу тим більша, чим нижче його сума

і вище прибуток, а при заміні власного капіталу позиковим вона

підвищується.

Щодо управлінням дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними

будуть такі шляхи:

1. Визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і

порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками

конкурентів і даними минулих років;

2. Періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального

фінансового становища клієнтів;

3. Якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати

заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

4. Використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук

чи гарантій;

5. Продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає

факторингові послуги, якщо це вигідно;

6. При продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунка покупця;

7. Використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності

операцій;

8. Відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання

терміну платежу;

9. Пропозиція відстрочки у виплаті грошей для стимулювання попиту;

10. Страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними

боргами;

ВИСНОВКИ

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності

підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його

потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані

економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та

іншими відносинами.

Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-

господарської або комерційної діяльності підприємства. Однак партнерів та

акціонерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто саме

показники фінансового стану за звітний період, можна визначити на базі

публічної офіційної звітності.

Стійка діяльність підприємства залежить як від обґрунтованості

стратегії розвитку, маркетингової політики, від внутрішніх можливостей

ефективно використовувати всі існуючі в його розпорядженні ресурси, так і

від зовнішніх умов, до числа яких відносяться податкова, кредитна, цінова

політика держави та ринкова кон‘юнктура. Через це в якості інформаційної

аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, деякі

задані економічні параметри і варіанти, при яких змінюються зовнішні умови

його діяльності, котрі потрібно враховувати при аналітичних оцінках та

прийнятті управлінських рішень.

Підприємство ВАТ „Альфа” має недостатню фінансову стійкість. Це

підтверджують і отримані дані коефіцієнту абсолютної ліквідності, які

свідчать, що підприємство в змозі негайно погасити лише 1,6%

короткострокової заборгованості. Значення коефіцієнту швидкої ліквідності

також має низьке значення, вдвічі менше нормативного. Лише тільки значення

коефіцієнту загальної ліквідності знаходиться в межах норми, навіть

перевищує її. Але ж високі показники загальної ліквідності свідчать не про

стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності,

а про наявність у нього позанормативних виробничих запасів.

Коефіцієнт загальної ліквідності також свідчить, що на кожну гривню

короткострокових зобов’язань припадає 5,33 грн. на початок року та 3,01

грн. на кінець оборотних коштів. Коефіцієнт автономії має велике значення

через наявність великої кількості власного капіталу. Підприємство має

достатній запас фінансової стійкості. Згідно коефіцієнту співвідношення

позикових та власних коштів на кожну гривню власних коштів припадало 3 коп.

позикових (на початок звітного періоду) та 8 коп. на кінець.

Незважаючи на те, що підприємство має добрі результати по деяких

показниках, воно знаходиться в критичному стані через нестачу грошових

коштів. Готова продукція на складі не дуже користується попитом через

високу ціну, яка обумовлена великою собівартістю.

Оскільки на ВАТ „Альфа” існує дві великі проблеми – проблема збуту та

оптимізації дебіторської заборгованості, на них потрібно звернути основну

увагу. Проблему збуту можна вирішити через реалізацію продукції з негайною

оплатою або із знижкою, потрібно знижувати собівартість продукції. Щодо

дебіторів, потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми

розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по

факту відвантаження продукції). Доцільним є надання відстрочки платежу

споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто

прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе

виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських

кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

Доцільно також продати частину основних фондів, оскільки вони вже

застарілі, а отриману суму спрямувати на покупку нового обладнання чи на

розширення виробничої діяльності.

Пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та

забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює

необхідність розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку

підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового

стану підприємства: Навч. посібник. -К.: КНЕУ, 1999. - 132с.;

2. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. Підручник - К.: КНЕУ, 2000. -

460с.;

3. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом, выбор

инвестиций, анализ отчетности. -М.: Финансы й статистика, 1996.-429с.;

4. Савчук В.П. Финансовый анализ деятельности предприятия (международные

подходы)

5. Мних Є.В. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності

підприємств: Навч. посібник. - К.: НМК ВО, 1993;

Додаток

1

БАЛАНС ПІДПРИЄМСТВА

на 31 грудня 2003 р.

Форма №1 тис. грн.

|Актив |Код |На початок |На кінець |

| |рядка |звітного |звітного |

| | |періоду |періоду |

|І. Необоротні активи | | | |

|Нематеріальні активи( | | | |

|залишкова вартість |010 | | |

|первісна вартість |011 | | |

|знос |012 |( |( |

| | |) |) |

|Незавершене будівництво |020 |42,2 |42,2 |

|Основні засоби( | | | |

|залишкова вартість |030 |3520 |3346,5 |

|первісна вартість |031 |7489,36 | 7464,16 |

|знос |032 |( 3969,36 |( 4117,66 )|

| | |) | |

|Довгострокові фінансові інвестиції(| | | |

|які обліковуються за методом участі|040 | | |

|в капіталі інших підприємств | | | |

|інші фінансові інвестиції |045 | | |

|Довгострокова дебіторська |050 | | |

|заборгованість | | | |

|Відстрочені податкові активи |060 | | |

|Інші необоротні активи |070 | | |

|Усього за розділом І |080 |3562,2 |3388,7 |

|ІІ. Оборотні активи | | | |

|Запаси( | | | |

|виробничі запаси |100 |218,2 |262,5 |

|тварини на вирощуванні та |110 | | |

|відгодівлі | | | |

|незавершене виробництво |120 |16,9 |33,7 |

|готова продукція |130 |421,9 |529,35 |

|товари |140 |2,7 |6,5 |

|Векселі одержані |150 | | |

|Дебіторська заборгованість за | | | |

|товари, роботи, послуги( | | | |

|чиста реалізаційна вартість |160 |40,1 |143,6 |

|первісна вартість |161 |40,1 |143,6 |

|резерв сумнівних боргів |162 |( |( |

| | |) |) |

|Дебіторська заборгованість за | | | |

|розрахунками( | | | |

|з бюджетом |170 | |6,6 |

|за виданими авансами |180 | | |

|з нарахованих доходів |190 | | |

|із внутрішніх розрахунків |200 | | |

|Інша поточна дебіторська |210 |4,9 |11,4 |

|заборгованість | | | |

|Поточні фінансові інвестиції |220 | | |

|Грошові кошти та їх еквіваленти( | | | |

|в національній валюті |230 |10,5 |5,25 |

|в іноземній валюті |240 | | |

|Інші оборотні активи |250 | | |

|Усього за розділом ІІ |260 |715,2 |998,9 |

|ІІІ. Витрати майбутніх періодів |270 | |0,7 |

|Баланс |280 |4277,4 |4388,3 |

Продовження додатка 1

|Пасив |Код |На початок |На кінець |

| |рядка |звітного |звітного |

| | |періоду |періоду |

|І. Власний капітал | | | |

|Статутний капітал |300 |147,5 |147,5 |

|Пайовий капітал |310 | | |

|Додатковий вкладений капітал |320 |3844,6 |3845,2 |

|Інший додатковий капітал |330 | | |

|Резервний капітал |340 |49,1 |49,1 |

|Нерозподілений прибуток (непокритий|350 |102 |15 |

|збиток) | | | |

|Неоплачений капітал |360 |( |( |

| | |) |) |

|Вилучений капітал |370 |( |( |

| | |) |) |

|Усього за розділом І |380 |4143,2 |4056,8 |

|ІІ. Забезпечення наступних витрат і| | | |

|платежів | | | |

|Забезпечення виплат персоналу |400 | | |

|Інші забезпечення |410 | | |

|Цільове фінансування |420 | | |

|Усього за розділом ІІ |430 |0 |0 |

|ІІІ. Довгострокові зобов’язання | | | |

|Довгострокові кредити банків |440 | | |

|Інші довгострокові фінансові |450 | | |

|зобов’язання | | | |

|Відстрочені податкові зобов’язання |460 | | |

|Інші довгострокові зобов’язання |470 | | |

|Усього за розділом ІІІ |480 |0 |0 |

|IV. Поточні зобов’язання | | | |

|Короткострокові кредити банків |500 | | |

|Поточна заборгованість за |510 | | |

|довгостроковими зобов’язаннями | | | |

|Векселі видані |520 | | |

|Кредиторська заборгованість за |530 |41,8 |95,8 |

|товари, роботи, послуги | | | |

|Поточні зобов’язання за | | | |

|розрахунками( | | | |

|з одержаних авансів |540 |6,4 |1,2 |

|з бюджетом |550 |28 |60,1 |

|з позабюджетних платежів |560 |1,9 |13,3 |

|зі страхування |570 |22,8 |28,9 |

|з оплати праці |580 |31,9 |67 |

|з учасниками |590 | | |

|із внутрішніх розрахунків |600 | | |

|Інші поточні зобов’язання |610 |1,4 |65,2 |

|Усього за розділом IV |620 |134,2 |331,5 |

|V. Доходи майбутніх періодів |630 | | |

|Баланс |640 |4277,4 |4388,3 |

Додаток 2.

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

За 2003 рік.

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Форма № 2 тис. грн.

|Стаття |Код |За звітний |За попередній |

| |рядка |період |період |

|1 |2 |3 |4 |

|Дохід (виручка) від реалізації |010 |1333,2 |1023,6 |

|продукції (товарів, робіт, послуг) | | | |

|Податок на додану вартість |015 |( |( |

| | |222,2 |170,6 )|

| | |) | |

|Акцизний збір |020 | | |

| |025 | | |

|Інші вирахування з доходу |030 | | |

|Чистий доход (виручка) від |035 |1111 |853 |

|реалізації продукції (товарів, | | | |

|робіт, послуг) | | | |

|Собівартість реалізованої продукції|040 |( |( |

|(товарів, робіт, послуг) | |1030,3 |748 |

| | |) |) |

|Валовий: | | | |

|прибуток |050 |80,7 |105 |

|збиток |055 | | |

|Інші операційні доходи |060 |128,9 |166 |

|Адміністративні витрати |070 |( |( |

| | |161,6 |185,1 |

| | |) |) |

|Витрати на збут |080 |( |( |

| | |40,2 |41,1 |

| | |) |) |

|Інші операційні витрати |090 |( |( |

| | |96,4 |47,3 |

| | |) |) |

|Фінансові результати від | | | |

|операційної діяльності: | | | |

|прибуток |100 | | |

|збиток |105 |( |( |

| | |88,6 |2,5 |

| | |) |) |

|Доход від участі в капіталі |110 | | |

|Інші фінансові доходи |120 | | |

|Інші доходи |130 |10,5 |0,6 |

|Фінансові витрати |140 | | |

|Втрати від участі в капіталі |150 | | |

|Інші витрати |160 |( |( |

| | |8,9 |1,1 |

| | |) |) |

|Фінансові результати від звичайної | | | |

|діяльності до оподаткування: | | | |

|прибуток |170 | | |

|збиток |175 |( |( |

| | |87 |3 )|

| | |) | |

|Податок на прибуток від звичайної |180 | | |

|діяльності | | | |

|Фінансові результати від звичайної | | | |

|діяльності: | | | |

|прибуток |190 | | |

|збиток |195 |( |( |

| | |87 |3 )|

| | |) | |

|Надзвичайні: | | | |

|доходи |200 | | |

|витрати |205 | | |

|Податки з надзвичайного прибутку |210 | | |

|Чистий: | | | |

|прибуток |220 | | |

|збиток |225 |( |( |

| | |87 |3 )|

| | |) | |

Продовження додатка 2

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

|Найменування показника |Код |За звітний |За попередній |

| |рядка |період |період |

|1 |2 |3 |4 |

|Матеріальні затрати |230 |3152 |3150 |

|Витрати на оплату праці |240 |249 |177 |

|Відрахування на соціальні заходи |250 |190,2 |194 |

|Амортизація |260 |185,6 |208,5 |

|Інші операційні витрати |270 |378,1 |289 |

|Разом |280 |4154,9 |4018,5 |

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

|Назва статті |Код |За звітний |За попередній |

| |рядка |період |період |

|1 |2 |3 |4 |

|Середньорічна кількість простих |300 |590000 |590000 |

|акцій | | | |

|Скоригована середньорічна кількість|310 |590000 |590000 |

|простих акцій | | | |

|Чистий прибуток, що припадає на |320 | | |

|одну просту акцію | | | |

|Скоригований чистий прибуток, що |330 | | |

|припадає на одну просту акцію | | | |

|Дивіденди на одну просту акцію |340 | | |

Страницы: 1, 2