Податки з юридичних осіб

допущенням помилок і виявлених в звітному періоді в розрахунку податкового

зобов’язання;

суми безнадійної заборгованості в частині, не віднесеній на валові витрати,

у випадку коли відповідні мірипо стягненню таких боргів не привели до

позитивного результату;

суми витрат, пов’язаних з пліпшенням основних фондів в сумі, яка не

перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок

звітного року, і суми перевищення балансової вартості основних фондів і

нематеріальних активів над вартістю їх реалізації;

Не включаються до складу валових витрат затрати на:

- потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності:

а) організація і проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та

відпочинку, придбання і розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків

та пожертвуваннь неприбутковим організаціям та затрат, пов’язаних з

проведенням рекламної діяльності) ;

б) фінансування особистих потреб фізичних осіб;

придбання, будівництво, реконструкція, модернізація, та інші покращення

основних фонів та затрати пов’язані з видобуванням корисних копалин, а

також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

сплату штрафів та (або) неустойки, пені за рішенням сторін договору або за

рішенням відповідних органів, суду, арбітражного або третейського суду;

утримання органів управління об’єднаннь платників податку, включаючі

утримання холдингових компаній, які є відокремлиними юридичними особами;

сплату вартості торгових патентів;

виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав;

виплату дивідендів;

Потрібно підкреслити особливості включення затрат подвійного

призначення до складу валових витрат платника податку. До таких валових

витрат включаються:

витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спецодягом,

який необхідний для виконання професійних обов’язків;

витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов’язані з науково-технічним

забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію

господарських процесів, проведення дослідницько-експерементальних та

конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей та зразків;

будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійну

заміну товарів, реалізованих платником податку, вартість яких не

компенсується за рахунок покупців таких товарів;

проведення платником податку передпродажних та рекламних заходів відносно

товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) такими платниками

податку;

будь-які затрати платника податку, пов’язані з утриманням та експлуотацією

фондів природоохоронного призначення (крім тих, підлягають амортизації);

будь-які затрати по страхуванню ризиків (крім страхування життя);

будь які затрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів,

виданих державними органами на ведення господарської діяльності;

затрати на відрядження фізичних осіб, які мають трудові відносини з такими

платниками податку або виступають членами керівних органів платника

податку;

До складу валових витрат включаються будь-які затрати, пов’язані з

виплатою та нарахуванням відсотків за борговими зобов’язаннями на протязі

звітного періоду, якщо такі виплати і нарахквання здійснюються в зв’язку з

веденням господарської діяльності платника податку.

До складу валових витрат платника податку включаються затрати на

оплату праці фізичних осіб, суми валових внесків робітника за додатковими

пенсійними планами, суми зборів на обов’язкове державне пенсійне

страхування та інші види загальнообов’язкового (у тому числі державного)

соціального страхування фізичних осіб які знаходяться в трудових відносинах

з такими платниками податку.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені

відповідними розрахунковими документами, обов’язковість ведення і

зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Амортизація.

Під терміном амортизація основних фондів і нематеріальних активів слід

розуміти поступовк віднесення витрат на придбання, виготовлення або

поліпшення їх, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах

норм амортизаційних відрахуваннь, установлених статтею 8 Закону України

“Про оподаткування прибутку підприємств”.

Основні фонди- це матеріальні цінності, що використовуються в

господарській діяльності платника податкупротягом періоду, який перевищує

365 календарних днів з дати введення в експлуотацію, та вартість яких

поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. Основні

фонди підлягають розподілу на три групи, в залежності від яких

встановлюються норми амортизації у відсотках до балансової вартості кожної

з груп основних фондів на початок звітного періоду.

Для мети стягнення податку на прибуток використовуються такі податкові

періоди:

звітний (податковий) рік – період, який починається 1 січня поточного року

і закінчується 31 грудня поточного року;

звітний (податковий) квартал;

Датою збільшення валових витрат виробництва рахується дата, яка

приходиться на податковий перід, на протязі якого відбувається будь-яка з

подій яка сталася раніше;

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку для оплати

товарів (робіт, послуг), а у випадку їх придбання за готівку – день її

видичи з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –

дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У випадку, якщо платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з

використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою

збільшення валових витрат рахується дата оформлення відповідного рахунку

(товарного чеку).

Для товарообмінних (бартерних) операцій – дата здійснення завершальної

(балансуючої) операції, яка здійснюється після першої операції.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка приходиться на

податковий період, на протязі якого відбувається будь-яка з подій, яка

сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок

платника подаку для оплати товарів (робіт, послуг), які підлягають

реалізації, у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) за готівку – дата

їх оприходування в касу платника податку, а при відсутності такої – дата

інкасації готівки в банківській установі, яка обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного

представлення результатів робіт (послуг) платником податку.

Датою збільшення валового доходу у випадку здійснення бартерних

(товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій , яка сталася раніше:

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного

представлення результатів робіт (послуг) платником податку;

або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного

отримання результатів робіт (послуг) платником податку;

Датою збільшення валового доходу у випадку реалізації товарів (робіт,

послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких

коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання

компенсації в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості

такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.

Датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-

депозитних операцій є дата нарахування відсотків (комісійних) в терміни,

визначені кредитним (депозитним) договором.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, створені на

власності окремої фізичної особи, обкладається податком за ставкою – 30%

об’єкта оподаткування.

Валові доходи від страхової діяльності (крім страхування ризиків

життя) страховиків-резидентів оподатковується за ставкою 3% від суми

валового доходу, отриманого від страхової діяльності.

За ставкою 15% оподатковується:

- рибуток від продажу іноваційного продукту, заявленого при реєстрації

в інноваційних центрах;

- дохід нерезизидента з джерелом його походження з України, отриманий

таким нерезидентом від впровадження господарської діяльності при виплаті

цього доходу резедентом або постійним представництвом нерезидента (у тому

числі, якщо дохід перераховується на рахунки нерезидента, що ведуться в

гривнях), крвм доходів від здійснення портфельних інвестицій у процентні

облігації чи процентні казначейські зобов’язання, випущені (емітовані) за

рішенням резидента, зокрема уповноваженого державного органу чи органу

місцевого самоврядування (за винятком облігацій зовнішніх державних позик

України), доходів на безпроцентній (дисконтні) облігації чи казначейські

зобов’язання;

- дохід нерезидента, отриманий у вигляді дивідендів.

Суми доходів нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата

вартості фрахту транспортних засобів, оподатковуються за ставкою 65.

Для підприємств гірнично-металургійного комплексу, які беруть участь в

економічному експерименті, що проводиться з 1 липня 1999 року до 1 січня

2002 року, тимчасово встановлюється ставка оподаткування прибутку у розмірі

30% діючої ставки.

Не підлягають оподаткуванню виграші у державних грошових лотореях.

Звільняються від оподаткування прибуток підприємств, заснованих

всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та майно яких є їх

власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім прибутку,

одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного

(податкового) періоду кількість інівалідів, які мають там основне місце

роботи, становить на менш як 50% загальної чисельності працюючих і фонд

оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25% від суми витрат на

оплату праці, що відносяться до складу валових витрат.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від

продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого

харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів

виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів.

Звільняється від оподаткування прибуток Чорнобильської АЕС, якщо ці

кошти використовуються на фінансування робіт з підготовки до зняття

Чорнобильської АЕС з експлуотації та перетворення об’єкта “Укриття” на

екологічно безпечну систему на період проведення цих робіт.

Не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами, у вигляді

процентів або доходу (дисконту) на деожавні цінні папери, продані

(розміщені) нерезидентами за межами території України через уповноважених

агентів – нерезидентів, або процентів, сплачених нерезидентам за отримані

Україною позики (кредити або державні зовнішні запозичення), що

відображаються у державному бюджеті України чи кошторисі НБУ.

Пільга у вигляді зниження ставки оподаткування прибутку від продажу

інноваційного продукту інноваційними центрами діє протягом перших трьох

років після державної реєстрації продукції як їноваційної.

Платники податку самостійно визначають суми податку, які належать до

сплати. Податок сплачується до бюджету на пізніше 20 числа місяця,

наступного за звітним кварталом.

Платники податку не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним

кварталом, надають податковому органу декларацію про прибуток за звітний

квартал, розраховану наростаючим підсумком с початку звітного фінансового

року.

Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати,

податку і дотримання податкового законодавства несе платник податку.

Платники податку, які не мають на момент перевірки податковим органом

податкових декларацій і розрахунків, пов’язаних з нарахуванням та сплатою

податків за відповідні періоди, сплачують штраф у розмірі десяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за однократне порушення. Якщо

протягом наступних 12 місяців платник податку допускає друге та більше

порушеннь, такий платник податку сплачує штраф у розмірі десяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, помножених на кількість таких

порушеннь.

У випадку приховування або занищення сум податку платник податку

сплачує суму донарахованного податковим органом податка, штраф у розмірі

30% від суми донарахованого податку (недоімки) і пені, вираховуваної

виходячи із 120 % облікової ставки Нацбанку України, яка діяла на момент

сплати, нараховану на повну суму недоімки (без урахування штрафів) за весь

її строк.

Суми донарахованної недоімки та штрафних санкцій сплачуються платником

податку самостійно в термін не більше 10 робочих днів від дня отримання

підписанного керівником відповідного податкового органу рішення про

застосування фінансових санкцій до платника податку.

Посадові особи, винні в порушенні податкового законодавства можуть

притягуватися як до адміністрятивної –штраф, так і до кримінальної

відповідальності у вигляді позбавлення волі.[16]

2.2. Податок з власників транспортних засобів та інших самоходних

машин і механізмів.

Податок з власників транспортних засобів стягується відповідно до

Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших

самоходних машин і механізмів” від 11 грудня 1991 року в редакції Закону

від 18.02.1997 року.

Податки з власників деяких наземних і водних транспортних засобів,

самоходних машин та механізмів є джерелом фінансування будівництва,

реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального

користування і проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Платниками податку є як юридичні особи, так і фізичні особи України,

іноземні юридичні особи, а також іноземні громадяни та особи без

громадянства, котрі мають зареєстровані в Україні згідно з чинним

законодавством власні транспортні засоби , які відповідно є об’єктами

оподаткування.

До транспортних засобів, які є об’єктами оподаткування належать:

- трактори (колісні);

автомобілі, призначені для перевезення не менше десяти осіб, включаючи

водія;

автомобілі легкові;

автомобілі вантажні;

автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для

перевезення пасажирів і вантажів (крім автомобілів спеціального призначення

швидкої допомоги та пожежних);

мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном, крім

тих, що мають об’єм циліндра двигуна до 50 см. куб.;

тільки яхти та судна вітрильні з допоміжним двигуном або без нього (крім

спортивних);

човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних);

інші човни (крім спортивних).

Не належать до об’єктів оподаткування:

трактори на гусеничному ходу;

мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном з

об’ємом двигуна циліндра до 50 см. куб.;

тільки автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні;

транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах,

складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі

відстані;

машини і механізми для сільськогосподарських робіт;

тільки яхти, судна вітрильні і човни спортивні.

Податок з власників транспортних засобів та інших самоходних машин і

механізмів сплачується в розмірах, вказаних в ст. 3 Закону /Таблиця №2/

Податок з власників наземних і водних транспортних засобів, який

сплачується за місцезнаходженням юридичних осіб і за місцем проживання

фізичних осіб, зараховується в бюджети місцевого самоврядування. З цієї

суми 90% використовується на покриття витрат на експлуотацію та утримання

автомобільних шляхів, в тому числі підприємствами Української державної

корпорації по будівництву, ремонту і утриманню автомобільних шляхів

(Укравтодор), на проведення природоохоронних заходів на водоймищах, а 10%

для укріплення матеріально-технічної бази органів, які здійснюють

реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд цих транспортних засобів.

Від сплати податку звільняються :

1) підприємства автомобільного транспорту загального

користування – це стосується транспортних засобів, зайнятих

на перевезеннях пасажирів, на які у встановленному

законодавством порядку визначені тарифи сплвти проїзду в цих

транспортних засобах;

2) установи та організації, що фінансуються з державного

бюджету України, а саме: установи та організації Міноборони

України, Національної гвардії України, Прикордонних військ

України, Цивільної оборони України, СБУ, МВС України,

Прокуратури України за умови цільового використання цих

транспортних засобів у службових справах та в межах

встановлених лімітів кількості транспортних засобів;

3) на 50%сільськогосподарські підприємства-товаровиробники за

трактори колесні, автобуси і спеціальні автомобілі для

перевезення людей з кількістю місць не менше 10.

Податок з юридичних осіб, власників транспортних засобів та інших

самоходних машин та механізмів сплачується щоквартально рівними частинами

до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом . Нараховується

юридичними особами на підставі звітних данних про кількість транспортних

засобів та інших самоходних машн і механізмів станом на 1 січня поточного

року. Вирахування податку з власників наземних транспортних засобів

проводиться виходячи з об’єму циліндру двигуна кожного вида та марки

транспортних засобів, а податок з власників водних транспортних засобів –

виходячи з довжини транспортного зособу. Податок сплачується в валюті

України.

В порядку та строки, визначені податковими органами, юридичні особи

представляють за місцем свого знаходження в державну податкову

адміністрацію, але не пізніше 15 березня року , наступного за звітним, на

підставі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунок суми податку за

затвердженою формою.

Перерахунок не вірно сплаченого податку дозволяється не більш ніж за

два передуючих роки.

У випадку укриття (заниження) об’єктів оподаткування з юридичних осіб

в доход відповідного бюджету податковими органами стягується вся сума

укритого (заниженого) податку і штраф у двократному розмірі тієїж суми

(вноситься за рахунок прибутку, який залишається в роспорядженні

підприємства).

При відсутності обліку об’єктів оподаткування або ведення цього обліку

з порушенням встановленого порядку, а також за непредставлення ,

несвоєчасне представлення податковим органам розрахунків та інших

документів, необхідних для нарахування та сплати податку, юридичні особи

сплачують у відповідний бюджет додатково 10% належних сум податків.

2.3. Податок на землю.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у

вигляді земельного податку або орендної плати,що визначається залежно від

грошової оцінки земель.

Власники землі, а також землекористувачі, крім арендаторів, сплачують

земельний податок. За земельні ділянки, представлені в оренду, стягується

арендна плата. Плата за землю здійснюється з метою формування джерела

коштів для фінансування заходів з раціонального використання та охорони

земель, підвищення рорючості грунтів, відшкодування витрат власників землі

і землекористувачів, пов’язаних із господарюванням на землях гіршої якості,

ведення земельного кадастру, здійснення зелеустрою та моніторінгу земель,

проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Земельний податок – це законодавчо урегульований обов’язковий платіж,

що справляється з юридичних та фізичних осіб за використання земельних

ділянок.

Земельні правовідносини регулюються Земельним кодексом України від

18.12.1990 року. Стягнення податку відбувається на підставі Закону України

“Про плату за землю” від 3 липня 1992 року (з наступними змінами та

доповненнями ), яким визначено розміри та порядок плати за використання

земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від

плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю

обчислення і справлення земельного податку.

Суб’єктом плати за землю (платником)є власник землі, або

землекористувач, у тому числі орендар.

Об’єктом оподаткування виступає земельна ділянка, яка знаходиться у

власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Ставки податку з 1 га сільськогосподарських угіддь встановлюються у

відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та

пасовищ – 0,1; для багаторічних насадженнь – 0,03.

Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено,

встановлюються у розмірі 1% від їх грошової оцінки. Якщо грошову оцінку не

встановлено, середні ставки земелього податку встановлюються у розмірах,

вказаних у ст. 7 частина 2. Закону України “Про плату за землю”(див.

Додаток 1).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного

земельного кадастру.

В населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до

курортних, до ставок земельного податку також застосовуються

коефіцієнти.[17]

Податок на земельні ділянки зайняті житловим фондом , кооперативними

автостоянками для збереження особистих транспортних засобів громадян,

гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними

гаражами і дачами громадян, а також земельні ділянки, надані для потреб

сільськогосподарського виробництва, водного і лісового господарства, які

зайняті виробничими, культурно-побутовими і господарськими будівлями,

стягується в розмірі 3% від суми земельного податку, нарахованого за

ставками для землі населених пунктів.

Податок із земельних ділянок, наданих для потреб лісового

господарства, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, житловими та

іншими спорудами, справляється як складова плати за використання лісових

ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Податок із земельних ділянок на териоріях та об’єктах

природоохоронного, оздоровчого і рекреаційного призначення, зайнятих

будівлями і спорудами, що не пов’язані з функціональним призначенням цих

об’єктів, справляється у п’ятикратному розмірі відповідного земельного

податку, вказаного за землі населених пунктів.

Для визначення розміру податку із земельних ділянок, зайнятих

виробничими, культурно-побутовими та іншими будівлями та спорудами,

розташованими на територіях та об’єктх історико-культурного призначення, не

пов’язаних з функцыонуванням цих об’єктів, застосовуються такі коефіцієнти

до відповідного земельного податку, встановленого відповідно до ставок

плати за землі населених пунктів:[18]

міжнародного значення – 7,5;

загальнодержавного значеня - 3,75;

місцевого значеня – 1,5.

Податок із земельних ділянок, наданих для Збройних Сил України та

інших військових формуваннь, залізниць, гірничодобувних підприємств, а

також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у

розмірі 25% суми земельного податку, обчисленого відповідно до ставок плати

за землі населених пунктів (Додаток 1).

На 2000 рік дію цього пункту зупинено щодо справлення податку на

земельні ділянки, надані для Збройних Сил України та інших військових

формуваннь.

Існують також і інші ставки, з якими більш детально можна ознайомитися

в Розділі 4. Закону України “Про плату за землю” від 22 липня 1992 року (з

наступними змінами та доповненнями).

Пільги по даному податку дозволяють виділити дві стійкі групи

звільненнь для юридичних осіб:

1. Визначені види земельних ділянок:

- заповідники, ботанічні сади, зоологічні парки, пам’ятники природи,

парки-пам’ятники садово –пркової культури;

2. Закріплені законодавством установи :

- вітчизняні дослідницькі господарства науково-дослідницькіх установ

та учбових закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних

училищ;

- заклади органів місцевої влади і органів місцевого самоврядування,

органів прокуратури, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі установи

України, підприємства, об’єднання та організації товариств сліпих та глухих

України, громадські організації інвалідів України;

- вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я,

соціального забезпечення;[19]

- зареєстровані религіозні і благодійницькі організації, які

займаються підприємницькою діяльністю;

Останнім часом введено низку тимчасових пільг на період функціонування

спеціальних економічних зон та деяких галузей виробництва для стимулювання

їх розвитку в Україні.[20]

За земельні ділянки, на яких розташовані споруди, які знаходяться в

користуванні декількох юридичних осіб або громадян, земельний податок

нараховується кожному з них пропорційно тій частці площі споруди, яка

знаходится у них в користуванні.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються

за згодою сторін в договорі оренди між орендодавцем (власником землі) та

орендатором.

Земельний податок сплачується рівними частками власниками землі і

землекористувачами – виробниками товарної сільськогосподарської і рибної

продукції до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками –

щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Надходження коштів від земельного податку повністю зараховуються на

спеціальні бюджетні рахунки бюджетів сільської, селищної, міської Ради, на

територіях яких знаходяться земельні ділянки.

Кошти від плати за землю, які надходять на спеціальні бюджетні рахунки

місцевих бюджетів, повині використовуватися виключно з наступною метою:

- фінансування заходів по раціональному використанню та охороні

земель, підвищенню родючості грунтів;

- ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу

земель;

- відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов’язаних

з господарюванням на землях більш поганої якості;

- економічне стимулювання власників землі і землекористувачівв

покращенні якості земель, підвищенні родючості грунтаі продуктивності

земель лісового фонду;

- надання пільгових кредитів, часткового погашення займів та

компенсації втрати доходів власників землі і землекористувачів внаслідок

тимчасової консервації земель, поркшених не з їх вини;

- проведення земельної реформи, а також для земельно-господарського

устрою, розробки містобудівної документації і розвитку інфраструктури

населених пунктів.

За нецільове використання коштів передбачена санкція – штраф у розмірі

100% використаних не за призначенням сум.

За невчасну сплату земельного податку стягується пеня у розмірі 0,3 %

суми недоїмки за кожний день прострочення.

Розмір пені за невчасне внесення орендної плати передбачається в

договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за невчасну

сплату земельного податку.

За порушення Закону України “Про плату за землю” платники несуть

відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та відповідно до

Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

3. НЕПРЯМІ ТА МІСЦЕВІ ПОДАТКИ З ЮРИДИЧНИХ ОСІБ.

3.1. Податок на додану вартість.

Сьогодні податок на додану вартість регулюється Законом України “Про

податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року (з наступними змінами та

доповненнями). Закон суттєво відрізняється від Декрету КМУ, який діяв з

26.12.1992р. Так, Закон визначає, що податок на добавлену вартість

становить 20% від бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт,

послуг), тобто до бази оподаткування, а не включається до їхньої ціни, як

було встановлено Декретом .

Якщо виходити з того, що добавлена вартість - це це створений доход

або вартість чистої продукції, то в цьому випадку добавлена вартість

визначається шляхом складання її складових елементів - заробітної платні,

відсотку, ренти та прибутку.

Платниками податку на добавлену вартість є суб’єкти підприємницької

діяльності, інші юридичні особи, які не виступають суб’єктами

підприємницької діяльності, які здійснюють господарську, комерційну

діяльність незалежно від форми власності і господарювання:

- особи, обсяг оподатковуваних операцій по продажу товарів (робіт,

послуг) яких в термін будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних

місяців перевищував 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України

або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання та

споживання на митній території України, за виключенням фізичних осіб, не

зареєстрованих як платники податку , у випадку коли такі фізичні особи

ввозять (пересилають) товари (предмети)в обсягах, які не підлягають

оподаткуванню згідно з законодавством;

- особи, які здійснюють на території України підприємницьку діяльність

з торгівлі за готівкові кошти незаледно від обсягів продажу, за винятком

фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в

порядку, встановленному законодавством;

- особи, які на митній території України надають послуги, пов’язані з

транзитом пасажирів та вантажів через митну територію України;

- особи, відповідальні за внесення податку в бюджет по об’єктах

оподаткування на залізничному транспорті, визначені в порядку ,

встановленому Кабінетом міністрів України;

- особи, які надають послуги зв’язку і здійснюють консолідований облік

доходів і витрат, пов’язаних з наданням таких послуг і отриманих

(понесених) іншими особами, які знаходяться в підпорядкуванні такої особи.

Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

- продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому

числі операції по оплаті вартості послуг за договорами оперативної оренди

(лізінгу) та опреації з передачі права власності на об’єкти застави

позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості

заставодавця;

- ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та

отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентам для їх використання або

споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення

(пересилання) майна за договорами оренди (лізінгу), застави і іпотеки;

- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і

наданню послуг (виконанню робіт) для їх споживання за межами митної

території України.

До 1 січня 2004 року у випадках, коли платник податку здійснює

операції по продажу особам, які не зареєстровані як платники податку

сільськогосподаоськохї продукції та продуктів її переробки, раніше

придбаних (заготовлених) такими платниками податку у фізичних осіб, які не

є платниками цього податку, об’єктом оподаткування є торгова націнка

(надбавка), встановлена таким платником податку.

До об’єктів обкладання податком на добавлену вартість застосовуються

дві базові ставки: нульова ставка і ставка 20%, за винятком операцій

звільнених від оподаткуванняю.

Податок за нульовою ставкою нараховується відносно операцій по:

- продажу товарів, які були вивезені (експортовані) платником податку

за межі митної території України;

- продаж робіт (послуг), призначених для використання ті споживання

за межами митної території України

- продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі,

які розташовані на території України в зонах митного контролю, згідно

порядку встановленного Кабінетом Міністрів України;

- наданю транспортних послуг по перевезенню пасажирів та вантажів за

межами митного кордону України;

- продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою

сільськогосподарскими виробниками всіх форм власності і господарювання;

- продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, за винятком

підакцизних товарів, посередницької та рекламної діяльності, грального

бізнесу підприємствами, що засновані Українськими товариством глухих та

майно яких є їх повною власністю, і якщо кількість інвалідів, які мають там

основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не

менш ніж 50% загальної чисельності працюючих, а фонд оплати праці таких

інвалідів – не менш ніж 40% загальних виплат на оплату праці, що

включається до складу валових витрат виробництва (обігу).

Не дозволяється застосування нульової ставки податку до операцій по

вивозу (експорту)товарів (робіт, послуг) а у випадку, коли такі операції

звільнені від оподаткування на митній території України.

Звільняються від оподаткування операції по:

Продажу товарів (робіт, послуг), які мають соціальну направленість

(продаж продуктів дитячого харчування, продаж учнівських зошитів, продаж

товарів спеціального призначення для інвалідів і т.інш.);

Продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товрів,

грального бізнесу, підприємствами, що засновані всеукраїнськими

громадськими організаціями інвалідів та майно яких є їх повною власністю,

де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, протягом

попереднього звітного періоду становить не менше 50% т.інш. );

По здійсненню зовнішньоекономічної діяльності(по продажу товарів

(робіт, послуг) передбачених для власних потреб дипломатичних

представництв, консульських установ іноземних держав і представництв

міжнародних організацій в Україні і т. інш.).

Перераховані та інші пільги, вказані в ст.5 Закону[21], не

застосовуються до операцій з підакцизними товарами.

В інших випадках до бази оподаткування застосовується ставка 20% і

вирахувана за данною ставкою сума податку додається до ціни товарів (робіт,

послуг).

Для знаходження суми ПДВ, перш за все, необхідно визначити базу

оподаткування. В залежності від того, які операції здійснюють господарюючі

суб’єкти, розглянемо особливості вирахування бази оподаткування .

Відмінною особливістю визначення бази оподаткування (порівняно з

раніше діючим порядком) є її визначення прямим методом, а не зворотнім.

Суть прямого методу полягає в тому, що підприємство, яке здійснює

продаж товарів (робіт, послуг), визначає вільну ціну без ПДВ, виходячи із

собівартості, прибутку, мита, акциза, інших податків, які згідно з

законодавством України включаються у вільну ціну, тобто база оподаткування

визначається за формулою:

БО = ( С + П ) + М + АЗ +ІП = ВВ, де С – собівартість, П – прибуток,

М - мито, АЗ – акцизний збір, ІП – інші податки, які включаються у

вартість.

А для визначення суми податку застосовується формула: ( ПДВ = БО х 20%

: 100%

Таким чином, нарахована сума ПДВ складає загальну суму податкових

зобов’язаннь суб’єктів підприємницької діяльності по даному податку.

Податкове зобов’язання – це загальна сума податку на добавлену

вартість, отримана (нарахована) платником податку в звітному (податковому)

періоді.

В Україні визначення бази оподаткування здійснюється як за

вітчизняними так і за імпортинми товарами.

1. По товарах, які виробляються в Україні.

Згідно прямого методу база оподаткування за операціями по продажу

товарів (робіт, послуг) визначається, виходячі з їхньої договорної

(контрактної) вартості.

По імпортуємим товарам:

1) для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію

України платниками податку, базою оподаткування виступає договірна

(контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, вказаної

у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування,

завантаження, розвантаження та страхування до пункта перетину митного

кордону України, сплати брокерських, агентських та інших видів винагород,

пов’язаних з ввезенням таких товарів, плати за використання об’єктів

інтелектуальної власності, які відносяться до цих товарів, акцизних зборів,

ввізного мита, а також інших податків, сборів (обов’язкових платежів);

2) для робіт (послуг), які виконуються (надаються) нерезидентами на

митній території України, базою оподаткування виступає договірна

(контрактна) вартість таких робіт ;

3) для готової продукції, виготовленої на території України із

давальницької сировини нерезидента, у випадку її продажу на митній

території України, базою оподаткування виступає договірна (контрактна)

вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а

також інших податків.

Платник податку зобов’язаний представити покупцеві податкову накладну,

яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом по

опдатку на добавлену вартість.

При звільненні від оподаткування в податковій накладні робиться запис-

“без ПДВ”.

Податкова накладна складається в момент виникнення податкових

зобов’язаннь продавця в двох примірниках. Оригінал надається покупцеві,

копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У випадку ввозу (імпортування) тварів, документом, який надає право

на отримання податкового кредту, рахується належним чином оформлена митна

декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов’язаннь по продажу тоарів (робіт,

послуг) вважається дата, яка приходиться на податковий період, в термін

якого виникає будь-яка з подій, що виникла раніше: або дата зарахування

коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата

товарів (робіт, послуг), належних продажу, а у разі продажу товарів (робіт,

послуг) за готівку – дата їх оприбуткування в касі платниа податку, а при

відсутності такої – дата інкасації готівки в банківській установі, що

обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг), послуг – дата

оформлення документа, який засвідчує факт виконання робіт (послуг)

платником податку.

У разі продажу товарів (валютних цінностей) або послуг з використанням

торгових автоматів або іншого подібного обладнання, яке не передбачає

наявність касового апарату , контролюємого уповноваженою на те фізичною

особою, датою виникнення податкових зобов’язаннь рахується дата виїмки з

таких торгівельних апаратів або подібного обладнання грошової виручкию.

Датою виникнення податкових зобов’язаннь під час здійснення бартерних

(товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата відвантаження платником податку товару, а для робіт (послуг)

- дата оформлення документу, який засвідчує факт виконання робіт (послуг)

платником податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт

(послуг) - дата оформлення документу, який засвідчує факт отримання

платником податку результатів робіт (послуг).

Датою виникнення податкових зобов’язаннь при здійсненні бартерних

(товарообмінних) операцій з нерезидентами вважається дата події, яка

сталася раніше:

або дата оформлення вивозної (експортної) митної декларації, яка

засвідчує вивоз товарів платником податку, а для робіт (послуг) - дата

оформлення документа, який засвідчує факт надання робіт (послуг)

нерезиденту;

або дата оформлення ввізної (імпортної) митної декларації, яка

засвідчує отримання товарів платником податків, а для робіт (послуг) – дата

оформлення документа, який засвідчує факт отримання робіт (послуг)

платником податку.

Датою виникнення податкових зобов’язаннь у випадку продажу товарів

(робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів- є дата надходження

таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання

відповідної компенсації в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення

заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким

бюджетом.

Суми податку, які належать сплаті до бюджету або відшкодуванню з

бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових

зобов’язаннь, які виникали з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) в

термін звітного періода, і сумою податкового кредиту звітного періоду.

Податковий кредит – сума на яку платник ПДВ має право зменшити

податкове зобов’язання звітного періода.

Податковий кредит звітного періода складається із сум податків,

сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді в зв’язку з

придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу

валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних

активів, які підлягають амортизації.

У випадку, коли платник податку здійснює операції по продажу товарів

(робіт, послуг), які звільняються від оподаткування або не є об’єктом

оподаткування, суми податку сплачені (нараховані) в зв’язку з придбанням

товарів (рбіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат

виробництва (обігу), основних фондів і нематеріальних активів, які

підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат

виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і

нематеріальних активів і в податковий кредит не включаються.

Не дозволяється включення в податковий кредит будь-яких витрат по

сплаті податку , не підтверджених податковими накладними, або митними

деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийомки робіт (послуг)

або банківським документом який підтверджує перерахування коштів в оплату

вартості таких робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит,

вважається дата здійснення першої із подій:

Або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника

податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку

(товарного чека)- у випадку розрахунків з використанням кредитних дебитових

карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання

платником податку товарів (робіт, послуг);

для операцій по ввозу (пересилці) товарів (робіт, послуг) – дата

сплати податку за податковими зобов’язаннями;

для бартерних (товарообмінних) операцій – дата здійснення завершальної

(балансуючої) операції , яка сталася після першої із подій.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з

бюджету визначаються як різниця між загальною сумою податкових

зобов’язаннь, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем протягом звітного

періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сплата податку здійснюється не пізніше двадцятого числа місяця,

наступного за звітним періодом. В сторки, передбачені для сплати податку,

платник податку представляє податковому органу за місцем свого знаходження

податкову декларацію, незалежно від того, виникло в цьому періоді податкове

зобов’язання чи ні.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової

декларації за звітний період.

Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів за іншими

податками, зборами (обов’язковими платежами) не дозволяється.

Суми, не відшкодовані платнику податку у визначений термін, вважаються

бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються відсотки на рівні 120% від

облікової ставки НБУ, встановленної на момент її виникнення , в термін

строка її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право в будь-

який момент після виникнення бюджетної заборгованності звернутися до суду з

позовом про стягнення грошових коштів з бюджету та притягнення до

відповідальності посадових осіб, винних в несвоєчасному відшкодуванні

надлишково сплачених податків.

Звітний (податковий) період – період, за який платник податку

зобов’язаний здійснювати розрахунки податку і сплачувати його до бюджету.

Для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу

товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період

дорівнює календарному місяцю.

Платники податку, що мають обсяг операцій з продажу менший, ніж

зазначений вище, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період,

що дорівнює календарному місяцю або кварталу.

Особливості оподаткування в разі застосування квартального податкового

періоду вказані у статті 8 Закону .[22]

Центральний податковий орган України веде реєстр платників податку.

Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється

індивідуальний податковий номер, який використовується для справлення

податку.

3.2. Акцизний збір.

Акцизний збір – це непрямий податок на споживачів (одержувачів)

окремих товарів (продукції), визначених законом як підакцизні, що

стягується з них під час здійснення оборотів з продажу (інших видів

відчуження) таких товарів (продукції), вироблених на митній території

України, або при імпортуванні (вивезенні, пересиланні) таких товарів

продукції) на митну територію України. Акцизний збір включається до ціни

підакцизних товарів.[23]

В Україні акцизний збір сплачується відповідно до Декрету Кабінету

Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992р. (з наступними

змінами та доповненнями).

Перелік товарів на які встановлюється акцизний збір, та його ставки

затверджуються Верховною Радою України. Введення достатньо високих ставок

акцизного збору дає можливість зменшувати споживання деяких товарів,

наприклад алкогольні і тютюнові вироби, тобто за допомогою диференційованих

ставок податку держава здійснює вплив на структуру спожиавння.

Згідно з Законом України від 7 травня 1996 року “Про ставки акцизного

збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої” (із змінами і

доповненнями), акцизний збір в Україні сплачується у валюті України,

розраховується за валютним (офіційним) курсом НБУ, що діє на преший день

кварталу, в якому здійснюється реалізація спирту етилового, алкогольних

напоїв, і залишається незмінним протягом кварталу.

Для прикладу розглянемо розрахунок акцизного збору, що підлягає сплаті

при реалізації горілки, запропонований Є. Корнєєвим.[24]

Код товару –2208 – горілка; ставка акцизного збору – 2 євро за 1 літр

100% спирту; курс євро за станом на 01.01.2000р. – 5,240295 грн. за 1 євро;

кількість пляшок – 100000; місткість пляшок – 0,5л; міцність горілки – 40%.

Розрахунок акцизного збору:

100000 пл. х 0,5л.х 40% х 2євро. Х 5,240295грн. = 209611,8грн.

Платниками акцизного збору виступають всі суб’єкти підприємницької

діяльності, які виготовляють або імпортують підакцизні товари.

Об’єктом оподаткуванняє:

- обороти від реалізації виробляємих на території України підакцизних

товарів шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи,

послуги), безоплатнї передачі товарів (продукції) або часткової їх оплати;

- обороти від реалізації (передачі) підакцизних товарів для власного

споживання та промислової переробки, а також продукція для передачі своїм

робітникам;

- митна вартість підакцизних товарів, які ввозяться на митну територію

України, у тому числі в межах бартерних операцій або без оплати їх вартості

чи частоковою оплатою.

При продажу податковими агентами підакцизних товарів об’єктом

оподаткування є:

- для вироблених на території України товарів- обороти з реалізації,

включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов’язаних з

такою реалізацією;

- для імпортованих на митну територію України – обороти з реалізації

включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов’язаних з

такою реалізацією на митній території України, але не менше митної вартості

таких підакцизних товарів, з урахуванням сум сплаченого або нарахованого

але не сплаченого ввізного мита.

Акцизний збір обчислюється за ставками в процентах до обороту з

продажу товарів та в твердих сумах з одиниці реалізованого

товару(продукції).

При закупівлі імпортних товарів(продукції) оподатковуваний оборот

визначається виходячи з їхньої митної вартості. При визначенні вказаної

вартості іноземна валюта перераховується в національну валюту України за

валютним курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації.

На мою думку, справлення акцизного збору пом’якшує регресивність

непрямих податків в цілому і має за мету рішення фіксальних проблем держави

за рахунок забезпечених верств населення. Перелік товарів, з яких

справляється цей податок, в основному відповідають даній меті. Наприклад,

такі товари як делікатесна продукція з м’яса та риби, ювелірні вироби з

дорогоцінних металів, вироби із хутра і т. інш. небезпідставно відносять до

предметів без яких можна обійтись в повсякденному житті і споживання яких

може собі дозволити лише населення з доходами вище середньої межі.

Виключенням з цього переліку виступають алкогольні напої та тютюнові

вироби, які вживаються широкими верствами населення. Включення цих товарів

до об’єкту обкладання акцизним збором викликано, перш за все, високою

рентабельністю цих товарів.

Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Оскільки акцизний збір виступає об’єктом обкладання ПДВ, кінцева ціна

реалізації, включаючи акцизний збір і ПДВ, вираховується : ЦР = ( С + П ) :

( 100 – А ) х 100 х 120, де ЦР – ціна реалізації, яка включає суму ПДВ та

акцизного збору.

Не обкладаються акцизним збором:

вартість підакцизних товарв (в тому числі алкогольних напоїв та тютюнових

виробів), експортованих за митний кордон України за іноземну валюту;

вартість легкових автомобілів спеціального призначення (міліція, швидка

допомога) за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України і

автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких

здійснюється органами соціального забезпечення;

обороти від реалізації спирта етилового, який використовується для

виготовлення лікарських та ветеренарних препаратів;

на період функціонування спеціальних економічних зон, справлення акцизного

збору здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законами

України про такі зони.[25]

Акцизний збір визначається та сплачується в порядку і строки

встановлені інструкцією, що затверджується головною державною податковою

інспекцією України. Суми акцизного збору визначається і сплачується

платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих товарів (продукції)

та встановленних ставок.

Податковий агент зобов’язаний включити до ціни товару (продукції)

акцизний збір у порядку і за ставками, предбаченими законом, утримати його

з платника акцизного збору та перерахувати до бюджету.

При обкладанні акцизним збором алкогольних напоїв та тютюнових виробів

є деякі особливості. Так акцизний збір сплачується в Державний бюджет

України шляхом придбання марок акцизного збору для алкогольних напоїв та

тютюнових виробів.

Марки акцизного збору[26] виготовляються, зберігаються і продаються

державними податковими адміністраціями України.

Підставою для митного оформлення імпортованих товарів є наявність на

пляшках, пачках, упаковках марок акцизного збору встановленного зразку, а

також подача органу митного контролю заявки на отримання марок з відміткою

продавця марок про повну сплату сум акцизного збору.

У випадку порушення умов маркіювання імпортуємих алкогольних напоїв та

тютюнових виробів або неповної сплати акцизного збору товар не допускається

до митного оформлення і не дозволяється його ввіз на митну територію

України.

Вітчизняні підприємства-виробники алкогольних напоїв та тютюнових

виробів, які імпортують сировину для виробництва підакцизних товарів,

отримують від продавця марок акцизного збору довідку за встановленою формою

про об’єм і вартість товарів, які ввозяться з цією метою, без сплати

акцизного збору. Вказана справка подається митному органу під час митного

оформлення товарів.

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати акцизного

збору здійснюється податковими інспекціями відповідно до Закону України

“Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року № 509-12.

3.3. Місцеві податки з юридичних осіб.

Місцеві податки і збори – це обов’язкові платежі юридичних та фізичних

осіб до місцевих бюджетів, які встановлено місцевими Радами народних

депутатів і справляються вони згідно із Законом України “Про систему

оподаткування” та Декретом Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки

і збори” від 20 травня 1993 року.

До місцевих податків відносяться: податок з реклами, комунальний

податок і податок з продажу імпортних товарів.

3.3.1 Податок з реклами.

Податок з реклами – це податок на послуги по встановленню та

розміщенню реклами.

Рекламою рахуються всі види об’яв і оголошеннь, які передають

інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації.

До зсобів масової інформації відносяться : преса, ефірне, супутникове

і кабельне телебачення, радіомовлення, а також афіші, плакати, листівки,

рекламні щити, інші технічні засоби, розташовані на вулицях, магистралях,

площах, будинках, транспорті та інших місцях.

Платниками податку виступають всі юридичні та фізичні особи, які

сплачують послуги за встановлення і розміщення реклами, яка носить

комерційно-інформаційний характер.

Об’єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення

реклами, а у випадку, якщо рекламні роботи виконуються власними силами

рекламодавця, - вартість фактично понесених затрат.

Розмір податку з реклами складає:

- 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами;

- 0,5 % вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.

Стягнення податку виконують підприємства, організації, установи, які

видають дозвіл на розміщення реклами або надають послуги по наданню реклами

одночасно з розрахунком за послуги з виділенням вказаного податку в

платіжному документі окремою строкою.

Податок з реклами перераховується щомісячно в доход місцевого бюджету

до 15 числа місяця, наступного за звітним. Підприємства, які стягують

податок з реклами, щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним

кварталом, представляють в податкову адміністрацію декларацію про суми

наданих послуг, стягнутого та перерахованого до бюджету податка з розбивкою

за ставками по місяцях.

За несвоєчасне перерахування податку з реклами сплачується пеня у

розмірі 0,3 % за кожний день просрочки.

3.3.2. Комунальний податок

Комунальний податок – це обов’язковий місцевий податок, який

вираховується на основі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і

середньосписочної кількості працюючих.

Платниками комунального податку є юридичні особи, за винятком

бюджетних установ, організацій, сільськогосподарських підприємств.

Об’ктом оподаткування є фонд оплати праці, вирахуваний виходячи з

офіційно встановленного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян

(незалежно від фактично виплаченої заробітньої платні), помноженого на

середньосписочну кількість працюючих за звітний місяць. Кількість осіб, які

працюють за договором підряду, включається в загальну кількість працюючих

щомісячно на протязі всього строку дії договору.

Бюджетні установи, віднесені до категорії платників, сплачують

комунальний податок за рахунок власних коштів, отриманих від гоподарської і

комерційної діяльності тільки за робітників, безпосередньо заянятих цією

діяльністю.

Комунальний податок сплачується юридичними особами за рахунок

собівартості продукції.

Граничний розмір ставки не повинен перевищувати 10% річного фонду

оплати праці, вирахуваного виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів

громадян і середньосписочної кількості робітників.

Розрахунок податку разом з встановленною звітністю щомісячно

представляється платниками в податкову адміністрацію до 15 числа місяця,

наступного за звітним на розрахунковий рахунок місцевого бюджету.

За несвоєчасне перерахування комунального податку нараховується пеня в

розмірі 0,3% за кожний день просрочки.

3.3.3. Податок з продажу імпортних товарів.

Податок з продажу імпортних товарів.

Платниками податку з продажу імпортних товарів є юридичні особи і

громадяни, які зареєстровані як суб’єкти підприємництва.

Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами,

що зазначаються у декларації, яка подається щоквартально до державної

податкової адміністрації за місцезнаходженням платника.

Граничний розмір податку не повинен перевищувати 3% виручки, одержаної

від реалізації цих товарів.

Іноземні юридичні особи сплачують місцеві податки на рівних умовах з

юричичними особами України.

Постановою Верховної Ради України від 9 липня 1999 року за № 895-ХІV

прийнято у першому читанні внесений народними депутатами України проект

закону України “Про місцеві податки і збори”. Схвалений Парламентом проект

закону скоротить перелік місцевих податків ї зборів із 16 до 11 видів.

Зокрема- комунальний податок, що дасть можливість зменшити податковий тиск,

в першу чергу на вітчизняних виробників. Однак з’являться нові місцеві

податки, приміром закон передбачає введення місцевого податку з прибутку

підприємств; також до місцевих податків пропонується віднести податок на

нерухоме майно.

До прийняття вказаного закону продовжує діяти Декрет КМУ від 20 травня

1993 року, № 56-93 “Про місцеві податки і збори”.[27]

ВИСНОВКИ.

Сьогодні Україна знаходиться в стадії реформування системи

оподаткування. Незважаючи на те, що прийняте нове законодавство з

оподаткування прибутку підприємств, податку на додану вартість та внесено

ряд змін в інші податкові закони, у цілому ж проблема комплексного,

системного реформування податкового законодавства залишається не вирішеною.

Однією з причин цього є відсутність в Україні всеохоплюючого Закону –

Податкового кодексу, який повинен комплексно врегулювати відносини в

оподаткуванні, визначати принципи побудови системи оподаткування України,

перелік податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті до

бюджетів усіх рівнів, методику їх обчислення, а також порядок і умови

застосування фінансових санкцій до платників податків за порушення

податкового законодавства.

Державною податковою адміністрацією України, разом з робочою групою,

створеною згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 лютого

1998 року, розроблено проект Податкового кодексу, який, нажаль, тільки

доопрацьовується і готується до повторного подання на розгляд до Верховної

Ради.

Одним із важливих напрямків вдосконалення податкового законодавства

України є реальне забезпечення принципу рівності всіх перед податковим

законом, визначеного як у Законі “Про систему оподаткування”, так і в

юридичній літературі. Це можна зробити шляхом поступового скасування пільг

за всіма видами податків та заміни їх для окремих категорій платників

неподатковими пільгами. Так доцільним у цьому напрямку є прийняття 17

лютого 2000 року Закону України “Про усунення дискримінації в оподаткуванні

суб’єктів підприємницької діяльності створених з використанням майна та

коштів вітчизняного походження”, який спрямований на забезпечення захисту

вітчизняного виробника шляхом застосування національного режиму валютного

регулювання та справлення податків, встановлений законами України для

підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Необхідно зазначити, що в недостатній мірі реалізується принцип

доступності. При існуючій нині великій кількості змін і доповненнь у

податковому законодавстві , які вносяться надзвичайно часто, платникам

податків, важко розібратися в законодавстві з питаннь оподаткування і

відслідковувати численні зміни і доповнення в ньому. Для вирішення цього

питання необхідно запровадити мораторій на внесення змін до податкового

законодавства після прийняття Верховною Радою України Податкового кодексу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року (із наступними

змінами та доповненнями) .

2. Земельний кодекс України, прийнятий 18 грудня 1990 року (із

наступними змінами та доповненнями).

3. Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 року (із наступними

змінами та доповненнями).

4. Закон України Про внесення змін в Закон України” “Про систему

оподаткування”, від 2 лютого 1994 року (із наступними змінами та

доповненнями) .

5. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, від 22

травня 1997 року (з наступними змінами та доповненнями).

6. Закон України « Про плату за землю» від 3 липня 1992 року (із

наступними змінами та доповненнями) .

7. Закон України “Про податок на доднану вартість”, від 3 квітня 1997

року (з наступними змінами та доповненнями).

8. Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів

підприємницької діяльності, створених з використанням майна та

коштів вітчизняного походження», від 17 лютого 2000 року.

9. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 4

грудня 1990 року (знаступними змінами та доповненнями ).

10. Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня

1992 року (з наступними змінами та доповненнями).

11. Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки та збори ”,

від 20 травня 1993 року (з наступними змінами та доповненнями).

12. Указ Президента «Про місцеві податки і збори» від 25 травня 1999

року.

13. Положення про марки акцизного збору // Баланс. – 1995. - №41.

14. Інструкція про порядок спавлення податку на добавлену вартість та

акцизного збору при ввезенні товарів на митну територію України//

Баланс.- 1997.- №24.

15. Лист Міністерства економіки України від 19 жовтня 1993 року

“…перелік спортивних споруд до яких застосовується термін “Заклади

фізичної культури і спорту”.

16. Н.П. Кучерявенко: Налоговое право: Учебник. - Харьков: КОНСУМ,

1997.- 432с.

17. Фінансове право: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів

та факультетів./за редакцією Л.К. Воронової.– К.: Вентурі, 1995. –

272с.

18. Фінансове право: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів

та факультетів./за редакцією Л.К. Воронової.– К.: Вентурі, 1998. –

384с.

19. Финансовое право: Учебник / Под редакцией Н.И. Химичевой. – М.: БЕК,

1995. – 235с.

20. І.В. Розпутенко. Податкова політика та економічні реформи:

Навчальний посібник для студентів єкономічних та юридичних

факудьтетів. - Київ: УАДУ, 1996. - 112с.

21. В.Н. Сутормина. Финансы капиталистических государств: Учебник. – К.:

Вища школа, 1976.- 304с.

22. Н.А. Павлішенко. Про економічну суть ПДВ: Підручник. – К.: Вища

школа, 1993. - 212с.

23. Налоги: Учебник / Под редакцией В.В. Буряковского. –

Днепропетровск: Пороги, 1998. - 616 с.

24. І.І.Д’яконова. Податки та податкова політика: Навчальний посібник

для студентів ВУЗів.– К.: Наукова думка, 1997. - 89 с.

25. П.П. Гега, Л.М. Доля. Основи податкового права:Навчальний посібник.

- К.: Знання, 1998. –273с.

26. Н.Н.Скворцов Н.Н. Все о налогах в Укаине: Учебное пособие для

студентов ВУЗов. – К.: Знання, 1995. 208с.

27. Н.П. Кучерявенко. Налоговое прав: Учебник. – Харьков: КОНСУМ, 1998.

– 432с.

28. О.Д.Василик. Державні фінанси України: Підручник. - К.: Вища школа,

1997. – 198с.

29. Воротіна Н.В. Теоретичні питання податкового законодавства України.

Автореферат дисертаціїна здобуття наукового ступеня кандидата

юридичних наук.- Київ, 1996. – С.13-14.

30. Все про податки // Під редакцією М.Л.Азарова.- К.: Експерт-Про,

2000.- 492 с.

31. Консультант.- 2000.- № 14 (232) (4 квітня). – С. 6.

32. Корнєєв Є. Порядок розрахунку акцизного збору // Консультант- 2000.-

№20 (239) (16 травня). – С. 9.

33. Б. Андрисюк. Україні потрібна ефективна регіональна політика. //

Консультант- 1999.- №41 (208) (12 жовтня). – С. 4.

Додаток №1

|Групи населених пунктів з |Середня ставка податку |Коефійієнт, що |

|чисельністю населення |(коп. за 1 кв. метр) |застосовується в м. |

|(тис.чол.) | |Києві, Сімферополі, |

| | |Севастополі та містах |

| | |обласного |

| | |підпорядкування. |

|До 0,2 |1,5 | |

|Від 0,2 до 1 |2,1 | |

|Від 1 до 3 |2,7 | |

|Від 3 до 10 |3,0 | |

|Від 10 до 20 |4,8 | |

|Від 20 до 50 |7,5 |1,2 |

|Від 50 до 100 |9,0 |1,4 |

|Від 100 до 250 |10,5 |1,6 |

|Від 250 до 500 |12,0 |2,0 |

|Від 500 до 1000 |15,0 |2,5 |

|Від 1000 і більше |21,0 |3,0 |

-----------------------

[1] Закон України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991р.(із

наступними змінами та доповненнями) Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ст.1. п.1.

[2] Н.П. Кучерявенко. Налоговое право : Учебник - Харьков: КОНСУМ , 1997. –

С.41

[3]. Финансовое право: Учебник /Под ред. проф. Н.И.Химичевой.- М.: Москва,

1995, С.- 225

[4] Финансовое право: налоговий посібник для студентів юридичних вузів та

факультетів/ за ред.проф. Л.К. Воронової. – К.: Вентурі, 1995. - ст.112.

[5] Воротіна Н.В. Теоритичні питання податкового законодавства України /

Автореферат дисертації на здобкття наукового ступеня кандидата юридичних

наук. – К., 1996. – С.13-14.

[6] І.В. Розпутенко. Податкова плітика та економічні реформи. К: - УАДУ

1996 – С.38

[7] В.Н.Сутормина. Финансы капиталистических государств. К. Вища

школа,1983.- С.82

[8] Г.Н.Павлішенко. Про економічну суть ПДВ / Економіка України, 1993р., №

7.- С.4

[9] Налоги : Учебное пособие/ под редакцией В.В. Буряковского, -

Днепропетровск: Пороги, 1998. – С.92

[10] Налоги: Учебное пособие/ под редакцией В.В. Буряковского, -

Днепропетровск: Пороги, 1998. – С.92

[11] Закон України «Про плату за земдю» від 3 липня 1992р. (з наступними

змінами та доповненнями).

[12] І.В. Розпутенко. Податкова політика та економічні реформи: навчальний

посібник для студентів економічних та юридичних факультетів. – К.: УАДУ,

1996. – С.56

[13] Налоги: Учебное пособие/ под редакцией В.В. Буряковского, -

Днепропетровск: Пороги, 1998. – С.94

[14] Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня

1997р. (з наступними змінами та доповненнями) ст.8 Амортизація.

[15] Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня

1997р. (з наступними змінами та доповненнями) ст.2.

[16] Кримінальний кодекс України, стаття 148 з позначкою 2.

[17] Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992р. (з наступними

змінами та доповненнями). Стаття 7.

[18] Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992р. Стаття 7,

частина 2-5.

[19] Лист Міністерства економіки України від 19 жовтня 1993 року “…перелік

спортивних споруд до яких застосовується термін “Заклади фізичної культури

і спорту”.

[20] Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року (з наступними

змінами та доповненнями), стаття 12, пункти 6-14.

[21] Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року.

(з наступними змінами та доповненнями) Стаття 5.

[22] Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року.

Стаття 8.

[23] Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня

1992 року (з наступними змінами та доповненнями). Стаття1.

[24] Корнєєв Є. Порядок розрахунку акцизного збору // Консультант- 2000.- №

20 (239) (16 травня). – С. 9.

[25] Декрет Кабінету Міністрів «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 року

(з наступними змінами та доповненнями). Стаття 5, абзаци 4,5,6,7.

[26] Марка акцизного збору – спеціальний знак, яким маркируються алкогольні

напої та тютюнові вироби і наявність якого підтверджує сплату акцизного

збору або належним чином оформлення векселя у випадку здійснення операцій з

вказаними товарами на території України.

[27] Консультант.- 2000.- № 14 (232) (4 квітня). – С. 6.

Страницы: 1, 2