Стратегія розвитку рекреаційних зон туристичного призначення

*Джерело: Держкомстат України

За підсумками січня-вересня 2006р. промисловість міста продовжувала нарощувати виробництво продукції. Більшість видів промислової діяльності перевищили обсяги виробництва 2005р.. Найвищі показники мають підприємства целюлозно-паперової та поліграфічної промисловості - 33,5% приросту продукції; у виробництві деревини та виробів з неї він складає 28,7%, у виробництві неметалевих мінеральних виробів - 24,7%, в металургії і обробленні металу - 16,1%, в хімічній і нафтохімічній промисловості - 15,5 відсотка [24].

Скорочення виробництва відбулося в машинобудуванні, в легкій промисловості та видобуванні неенергетичних матеріалів. На них припадає 18,7% промислового виробництва міста. В машинобудуванні рівень зниження випуску продукції складає 6,3%, в легкій промисловості - 5,7%, у видобуванні неенергетичних матеріалів - 20,3 відсотка [24].

Більшість видів промислової діяльності перевищили обсяги виробництва 2005р.. По окремих їх видах спостерігається тенденція до підвищення темпів зростання випуску продукції. Так, в хімічній і нафтохімічній промисловості у 1-му кварталі було отримано 10,4% приросту продукції, а у І-півріччі - 13,3%; в целюлозно-паперовій і поліграфічній промисловості, відповідно, 19,2% і 25,4%; в харчовій промисловості - 4,6% і 8,4%; у виробництві неметалевих мінеральних виробів - 12,6% і 16,5%; у виробництві деревини та виробів з неї - 14,2% і 19,7%. З природних причин уповільнились темпи нарощування продукції у виробництві та розподіленні електроенергії - з 112,3% до 109,2%. Скорочення виробництва відбулося в машинобудуванні, в легкій промисловості та видобуванні неенергетичних матеріалів. На них припадає 17% промислового виробництва міста. Найбільший рівень зниження випуску продукції в машинобудуванні - 19,7%. Значно менший він в легкій промисловості - 6,6% і у видобуванні неенергетичних матеріалів -14,4 відсотка [24].

Зміни обсягів промислового виробництва у місті за статистичними даними представлені на рис. 2.1.

Щодо районів міста, то у вересні порівняно з серпнем 9 із 10-ти районів збільшили виробництво продукції, зокрема: Дарницький - на 98,9%, Святошинський - на 31,6%, Голосіївський - на 15,3%, Шевченківський - на 13,0%. Зменшив випуск продукції лише Оболонський район - на 7 відсотків [24].

Минулорічний обсяг продукції у січні-вересні перевищили підприємства дев'яти районів. Найбільший рівень - у Деснянському районі - на 30,8%, Дарницькому - на 26,7%, Дніпровському - на 24,6%, Солом'янському - на 16,4%, Голосіївському - на 13,6 відсотка [24].

Скорочення виробництва відбулося у Шевченківському районі. Слід зазначити, що темп падіння виробництва в цьому районі з місяця в місяць суттєво уповільнювався: на початку року він становив 77%, за I квартал - 66,3%, за шість місяців - 27,1%, а за дев'ять місяців - 7,7 відсотка.

По багатьох видах продукції вересневий обсяг випуску більший за серпневий. Удвічі зросло виробництво контрольно-касових апаратів, на 12,1% - паркету, на 13,2% - шиферу, на 34,3% - віконних і дверних блоків, на 36,7% - побутових лічильників газу та іншої продукції.

Перевищено у січні-вересні 2006 року рівень виробництва відповідного періоду минулого року по лічильниках електричних однофазних - у 2,7 рази, трьохфазних - на 11,9%, ліфтів - на 31,2%. Більше, ніж торік, виготовлено деревоволокнистих і деревостружкових плит, листів гіпсокартонних, збірних залізобетонних конструкцій, стінових матеріалів та іншої продукції [24].

Обсяг відвантаженої продукції за січень-серпень 2006 року склав 7283 млн.грн. 91,8% цієї суми сплачено у грошовій формі. На бартерних умовах відвантажено 0,9% продукції. Несплаченою залишається 7,3% продукції. На підприємствах, що займаються виробництвом та розподіленням електроенергії, газу та води, цей показник значно вищий і складає 17,2%. Повністю отримали кошти за відвантажену продукцію лише підприємства з видобування неенергетичних матеріалів [24].

За січень-вересень 2006 року промислові підприємства виробили товарів народного споживання на 3578 млн.грн. Продовольчих товарів виготовлено на 1016 млн.грн., непродовольчих - на 1932 млн.грн., алкогольних напоїв - на 630 млн.грн. Порівняно з попереднім місяцем, у вересні обсяг споживчих товарів збільшився на 15,0%. Минулорічний обсяг за січень-вересень перевищено на 9,5%. Це забезпечено за рахунок, як продовольчих товарів, так і непродовольчих, випуск яких зріс, відповідно, на 7,6% та 11,4 відсотка. У січні-вересні 2006р., у порівнянні з відповідним періодом попереднього року, зросло виробництво продукції з незбираного молока (на 9970 т або на 12,0%), м'яса (на 367 т, 26,4%), маргарину (на 3665 т, 24,7%), ковбасних виробів (на 2329 т, 60,1%), кондитерських виробів (на 1255 т, 2,8%) та іншої продукції [24].

Разом з тим, скорочено випуск сирів (на 5,0%), круп (на 12,5%), безалкогольних напоїв (на 6,6%), макаронних виробів (на 9,2%). В непродовольчій групі товарів спостерігається зниження випуску товарів легкої промисловості на 12,9% за рахунок верхнього трикотажу, окремих видів швейної продукції: костюмів, сорочок тощо. З товарів повсякденного попиту збільшено випуск товарів побутової хімії, туалетного і господарського мила, шампунів тощо. Скорочено виробництво деяких товарів культурно-побутового призначення: магнітофонів, гарнітурів меблевих, столів, електропилососів, міксерів та іншої продукції. У таблиці 2.2 узагальнено інформацію про стан промислового виробництва по районах м. Києва.

Таблиця 2.2

Стан промислового виробництва по районах м. Києва*

*Джерело: Держкомстат України

Аналіз інноваційної активності промислових підприємств міста у січні-вересні 2006р. свідчить, що вона дещо активізувалася.

За звітний період нововведення здійснювали 140 підприємств або 28,2% загальної кількості підприємств проти 82 і 16,6% у І півріччі 2006 р.

Найбільш сприятливими до інновацій виявилися підприємства виробництва деревини та виробів з деревини - 66,7%, машинобудування - 38,5%, хімічної та нафтохімічної промисловості - 36,7%, харчової - 24,1% [24].

Серед інноваційно активних підприємств створювали та впроваджували нові чи значно удосконалені види продукції 88,6% підприємств, створювали та впроваджували нові чи значно удосконалені виробничі процеси - 68,6%, придбали та впроваджували нові засоби механізації і автоматизації виробництва - 42,9%. Із загальної кількості інноваційних підприємств 20 (14,3%) придбали нові технології, кількість яких склала 42 одиниці, виробляли інноваційну продукцію 108 підприємств або 77,1 відсотка [24].

Найбільш поширеним напрямком інноваційної діяльності підприємств залишаються випуск і впровадження принципово нових видів продукції і технологій.

Впровадженням нових технологічних процесів займались 78 підприємств або 55,7% від інноваційно активних. Ними впроваджено 241 новий технологічний процес, із яких 105 спрямовані на економічне використання матеріалів і ресурсів. Більш активно удосконаленням виробничих процесів займались підприємства машинобудування, а саме на 6 підприємствах виробництва транспортного устаткування впроваджено 65 процесів, з них 29 маловідходних, ресурсозберігаючих. Це такі підприємства як Дарницький ВРЗ, ДАХ компанія "Артем", ВАТ завод "Ленінська кузня" та інші. На 14 підприємствах виробництва електричного та електронного устаткування таким удосконаленням займались ВАТ Меридіан ім. С.П. Корольова, ДП КДЗ "Буревісник" та інші [24].

Результат впровадження нових технологій дозволив 93 промисловим підприємствам освоїти виробництво 408 найменувань нових видів продукції, із яких 19,9% складають нові види техніки і 80,1% - матеріали, вироби, продукти. Серед нових видів продукції переважає продукція підприємств машинобудування - 236 найменувань або 57,8% загальної кількості освоєних, продукції хімічної та нафтохімічної промисловості - 81 найменування або 19,8 відсотка [24].

Обсяг виробленої інноваційної продукції склав 576,2 млн.грн. або 6,8% від загального обсягу промислової продукції . У 12 підприємств частка інноваційної продукції становила понад 50%, у 10 - від 25 до 50%. Наприклад, ця частка на ЗАТ "Індар" - 95,1%, ТОВ ВТО "Мед апаратура" - 93,7%, ВАТ "Аверс" - 72,1%, ВАТ "Едектроприлад" - 37,2%, заводі "Арсенал" - 30,4 відсотка [24].

Підсумки результатів інноваційної діяльності промислових підприємств серед районів міста свідчать, що найактивнішими були підприємства Дніпровського (46,2%), Голосіївського (40,0%), Солом'янського (36,8%) районів. Найменш активними залишаються підприємства Святошинського району (8,3%). В таблиці 2.3 та 2.4 зведена інформація про інвестиційну діяльність підприємств міста.

Таблиця 2.3

Інноваційна діяльність підприємств за основними видами промислової діяльності за січень-вересень 2006 року*

*Джерело: Держкомстат України

Таблиця 2.4

Інноваційна діяльність підприємств по районах за січень-вересень 2006 року*

*Джерело: Держкомстат України

Розглянемо науковий комплекс міста. У 2005 році наукові та науково-технічні роботи виконували 364 організації міста Києва, що менше минулого року на 14 одиниць. Однак, як і раніше, у місті зосереджена чверть загальної кількості наукових організацій України [24].

Питома вага організацій, діяльність яких направлена безпосередньо на потреби виробництва (галузева та заводська наука), зменшилася (порівняно з 2001р. на 2,5 відсоткових пункти). Разом з тим частка академічного сектору збільшилася (порівняно з 2001р. на 2,3 відсоткових пункти). Організаційно наука міста зосереджена в галузевому секторі - 190 організацій (52,2% від загальної кількості), академічному - 147 (40,4%), вузівському - 20 (5,5%) і заводському - 7 (1,9%). Більшість організацій належить до державного та підприємницького сектору економіки - відповідно 64,8 і 29,7 відсотки. Майже половина наукових організацій - 176 або 48,3% виконували дослідження та розробки в галузі технічних наук, 33 (9,1%) - медичних, 27 (7,4%) - економічних наук [24].

Протягом 2005 року науковими дослідженнями та розробками займались 39 приватизованих організацій, що становить 10,7% від загальної кількості наукових організацій, які займалися такою діяльністю.

Таблиця 2.5

Організації, які виконують наукові дослідження й розробки за районами

Джерело: Держкомстат України

Загальний обсяг наукових досліджень та розробок, що виконані науковими організаціями у 2005 році, становив 1175,5 млн.грн. проти 1063,4 млн.грн. у 2001 році, у тому числі обсяг робіт, виконаний власними силами звітуючих організацій, 997,0 і 868,7 млн.грн. відповідно.

Питома вага науково-дослідних робіт у загальному обсязі науково-технічних робіт склала 37,8%, що дещо менше, ніж у попередньому році - 38,7% (у 1995 - 58,2%). В той же час частка фундаментальних досліджень у загальному обсязі наукових робіт, виконана власними силами зросла проти 1995 року на 31,3 відсоткових пункти (проти 2001 року АН 2,0) і склала 62,3 відсотка [24].

Протягом останніх років майже половина загального обсягу (46,5%) науково-технічних робіт припадає на науково-технічні розробки, тобто проектно-конструкторські і технологічні роботи, створення дослідних зразків, проектні роботи для будівництва.

Найбільший обсяг науково-технічних робіт, виконаний власними силами, припадає на організації галузевого профілю - 59,7%, академічного профілю - 33,9%, вищі навчальні заклади - 4,9%, заводську науку - 1,5%. Валові витрати на виконання науково-технічних робіт склали 1003,7 млн.грн., з них 883,3 млн.грн. (88%) - внутрішні витати організацій, 120,4 млн.грн. (12%) - витрати на оплату послуг сторонніх організацій. Капітальні вкладення становили 33,8 млн.грн. або 3,8% від внутрішніх витрат, із яких на придбання устаткування було витрачено 20,1 млн.грн. (59,5% від загальних капіталовкладень) [24].

У структурі внутрішніх поточних витрат найбільшу питому вагу мають витрати на оплату праці - 52,2%, матеріальні витрати - 19,8 відсотка.

Витрати на виконання 1 гривні обсягу науково-технічної продукції склали 89 копійок. В академічному секторі цей показник склав 99,9 копійок, вузівському - 90, галузевому - 83, заводському - 67 копійок [24].

У 2005р. на виконання науково-технічних робіт було асигновано 1019,0 млн.грн. проти 954,7 млн.грн. у 2001 році. Основним джерелом фінансування науки залишаються кошти Держбюджету, не зважаючи на зменшення частки бюджетного фінансування до 36,2% проти 41,4% у 2001р. (в 1995 - 51,5%). Кошти замовників в Україні становили 28,6%, кошти іноземних джерел - 27,9% [24].

Кошти Державного бюджету розподілились таким чином: на фундаментальні дослідження спрямовано 57,8% асигнувань, прикладні - 25,1 відсотка [24].

Організаціями академічного профілю була виконана основна частина фундаментальних досліджень - 85,7 відсотків. Тому в організаціях, які підпорядковані державним академіям, бюджетні асигнування становили 73,6% їх загального обсягу фінансування, у вищих навчальних закладах - 65,4%. У галузевій науці частка бюджетних коштів становила лише 11,8 відсотків. Розробки підрозділів заводської науки на 71,1% підтримувались державою.

У 2005 році в рамках виконання наукових частин державних програм пріоритетних напрямків розвитку науки та техніки від державного бюджету надійшло 83,3 млн.грн. (22,3% від загальної суми державних коштів).

Аналіз статистичних даних за 2005 рік свідчить про те, що м.Київ є одним з найбільш динамічно розвиваючихся міст України. Відповідно, можна зробити висновок, що місто має величезний туристичний потенціал, який детально аналізується в наступному параграфі.

2.2 Аналіз управління туризму в м. Києві

Сучасна туристична індустрія є однією з самих високоприбуткових галузей у світовій економіці. Доходи, отримані від туризму, займають значну частину в бюджету держав і складають до 10 відсотків валового національного продукту. Показники динаміки росту прибутковості туризму значно випереджують показники динаміки росту прибутковості інших галузей економіки. За даними Всесвітньої туристичної організації, за останні 10 років доходи від туризму зростали щорічно на 7,9 відсотка при щорічному середньому зростанні кількості туристських прибутків на 4,5 відсотків.

Розвиток туризму є стимулом для інших секторів економіки (у тому числі транспорту, зв'язку, торгівлі), сприяє створенню кількості робочих місць, збільшенню бази оподаткування і надходжень до бюджетів як міст і областей, так і України в цілому.

У 2006 році розроблено і затверджено Програму розвитку туризму в м. Києві до 2010 року, мета програми - створити умови для перетворення індустрії туризму Києва в ключову галузь економіки міста.

Очікуваними результатами реалізації програми є забезпечення створення в м. Києві сучасного високоефективного і конкурентоспроможного туристського продукту, що забезпечить, з одного боку, широкі можливості для задоволення потреб місцевих жителів, українських та іноземних громадян в туристських послугах, а з другої - забезпечить внесок до економіки міста, в тому числі за рахунок податкових надходжень до бюджету, припливу іноземної валюти, збільшення кількості робочих місць, збереження та раціонального використання культурної та природної спадщини м. Києва.

Аналіз Програми розвитку туризму в м. Києві до 2010 року та економічні показники столиці дозволили зробити деякі висновки.

Туризм в цілому є галуззю економіки, що дозволяє при порівнянно невеликих капіталовкладеннях забезпечити економічно рентабельне використання „місцевих ресурсів” - історико-культурної спадщини, традицій, природи. Тому для Києва правомірним є вибір туризму як приоритетного напряму розвитку народногосподарського комплексу.

Київ має вигідне економіко-географічне розташування завдяки Дніпру - головній водній артерії міста. Через Київ проходять найважливіші залізничні, автомобільні магістралі та повітряні траси країни, що є надзвичайно важливим для розвитку та інтенсифікації зовнішньоекономічних та культурних зв'язків міста.

Слід зазначити, що Київ має один з найбільших у країні історико-культурний потенціал. На території Києва розташовано 2 148 пам'яток історії та культури. Серед них - 39 міжнародного значення, у т.ч. збудовані у ХІ - ХІІ ст. Софіївський собор та комплекс споруд Києво-Печерського національного історико- культурного заповідника, які внесені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. До реєстру національного культурного надбання включено 380 пам'яток архітектури, 23 пам'ятки археології, 25 пам'яток історії і 9 пам'яток монументального мистецтва [23].

У місті зосереджено 32 музеї ( є понад 2 млн. експонатів), 33 театри та студії, 53 культові споруди, 141 бібліотека, 52 кіноустановки, 19 концертних організацій і самостійних музичних колективів, цирк й ін.

В межах Києва формуються великі території масового відпочинку, які представлені 16 парками культури та відпочинку, 67 парками відпочинку. спеціалізовані центри-парки віднесені до складу місць масового відпочинку: 3 ботанічні сади, зоопарк, НК „Експоцентр України”, Музей народної архітектури і побуту, ділянка для гольф-клубу в уроч. Оболонь, зони історично-культурних заповідників, зокрема Феофанія, Пирогово-Китаєво.

Привабливість Києва як об'єкту туризму визначається наступними факторами:

1. Величезна історична і культурна спадщина міста, що нерозривно пов'язана з історією і культурою як України, так і інших слов'янських народів.

2. Існування найбільшого готельно-туристичного комплексу (більше 7% від загальної кількості підприємств по Україні).

3. Проведення міжнародних конгресів, симпозіумів, семінарів, виставок, ярмарків, фестивалів як бази розвитку в столиці ділового і конгресного туризму.

4. Міжнародний культурний центр для розвитку пізнавального та подієвого туризму.

5. Найбільший центр Православ'я - передумова для розвитку релігійного туризму.

6. У Києві проводяться міжнародні змагання з різних видів спорту (спортивно-оздоровчий туризм).

7. Поїздки туристів до столиці можуть поєднуватись з річковими і морськими круїзами.

8. Акваторія Дніпра є основою для розвитку яхтинг туризму [4].

За останні три роки зафіксовані стабільні темпи зростання в'їзного туризму в м. Києві, що складає 14% щорічно (загальний показник по Україні за цей період складав (1,5% щорічно) [23].

У той же час, незважаючи на комплекс вжитих заходів (в тому числі проведення міжнародних туристичних виставок у Києві, участь у закордонних виставках, створення відповідних серверів у мережі Інтернет, видання ряду двомовних путівників по Києву, іншої рекламної літератури), приріст туристських потоків може бути набагато вищим, що особливо важливо, оскільки в'їзний туризм є експортним напрямом в економіці міста.

Аналіз факторів, що стримують розвиток туризму в м. Києві мають як зовнішній так і внутрішній характер.

Причини зовнішнього характеру:

· економічна нестабільність в країні;

· недостатня підтримка туризму як галузі економіки (недосконалість державної нормативно-правової бази, відсутність належного фінансування програм тощо);

· негативна інформація щодо Україні в засобах масової інформації (злочинність, низький рівень розвитку інфраструктури та обслуговування та ін.).

Причини внутрішнього характеру:

· недостатня координація діяльності галузей міського господарства, а також нерозвиненість внутрішньогалузевих зв'язків в умовах стихійної ринкової економіки;

· відсутність необхідної законодавчої бази і, як наслідок, відсутність гнучкої системи стимулювання (в тому числі, відсутність податкових пільг);

· недостатня кількість засобів розміщення різних категорій;

· брак коштів для комплексу рекламних заходів щодо просування туристичного продукту Києва на міжнародний туристичний ринок.

Туризм розглядається як складна соціально-економічна система, в якій матеріально-речову її базу становить інфраструктура туризму - сукупність підприємств, що забезпечують виконання основних послуг щодо переміщення (транспортні засоби); розміщення (готелі, пансіонати, турбази, кемпінги, мотелі та ін.); харчування (ресторани, бари та ін.); екскурсійного обслуговування (тур бюро); додаткових послуг: банківських, валютно-фінансових, спортивно-оздоровчих, побутових, торгівельних, культурно-розважальних, а також суміжних, що охоплюють бронювання квитків, комплекс інженерних споруд, які забезпечують функції туристського виробництва.

У порівнянні з областями України та АР Крим Київ має найбільш розвинену сучасну туристську інфраструктуру, яка забезпечує перевезення, прийом та обслуговування туристів.

Транспортна інфраструктура є однією з найважливіших галузей національної економіки і однією із основних складових функціонування туристської галузі.

Київ є важливішим транспортним вузлом України, який включає:

· залізничний вузол, утворений п'ятьма радіальними підходами та внутрішнім кільцем. В ньому розташовані станції Київ-Пасажирський та Київ-Південний, сортувальна станція Дарниця, 26 станцій та зупинених пунктів;

· автодорожній вузол складають дванадцять радіальних автодорожніх підходів, у тому числі 7 - державного значення;

· авіа вузол, до складу якого входять аеропорти міжнародного значення „Бориспіль” і „Київ”, а також аеропорт „Гостомель”, який спеціалізується на вантажних перевезеннях;

· водно-транспортний вузол з вантажним річковим портом та Річковим вокзалом.

Місто Київ та Київська область розташовані в центрі Європи, на перехресті численних міжнародних транспортних артерій: водних, залізничних, автомобільних, повітряних. Це створює сприятливі передумови для розвитку зовнішніх та внутрішніх зв'язків із зацікавленими партнерами.

Готельне господарство м. Києва. У структурі готельної бази міста Києва переважають об'єкти (що отримали сертифікат), які можна віднести до категорії „дві зірки”, - 15 (45%) за кількістю об'єктів і 44% за кількістю місць. [4]

Частка високо комфортабельних готелів у структурі підприємств, що пройшли сертифікацію (чотиризіркові) становить - 3 (9%) і 1214 (10%) за кількістю місць.

Одинадцять готелів отримали категорію „три зірки”, що становить 33%, і мають 2298 місць (20%).

Один готель отримав категорію п'ять зірок.

За формою власності та організацією готельні підприємства розподілили на 4 групи:

· державні - 38 (41,3%);

· колективні - 45 (48,9%);

· приватні - 6 (6,5%);

· комунальні - 3 (3,3%) [23].

На сьогоднішній день готелі Києва за кількістю номерного фонду можна поділити на малі (від 10 до 100 місць), середні (від 101 до 500 місць) і великі - понад 500 місць. Кількість великих готелів у Києві становить 12%, середніх і малих - 44% [23, 38].

В місті створена потужна матеріально-технічна база для занять фізичною культурою та спортом: 29 стадіонів на 186 тис. місць, 612 спортивних залів, 46 плавальних басейнів, 1366 спортивних майданчиків, 471 приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять, 5 кінно-спортивних баз, 5 споруд зі штучним льодом [23].

Таким чином, як бачимо м. Київ має величезний туристський потенціал і необхідність розвитку цього потенціалу обумовило прийняття програми розвитку туризму в м. Києві до 2020 р. Аналіз процесів у сфері туризму дозволив розробити два варіанти прогнозу перспективного туристського попиту: відповідно до тенденцій туристської діяльності, що склались, та з урахуванням змін, які очікуються в структурі рекреаційних потреб.

Збільшення туристського потоку, що прогнозується, за двома варіантами складе до 2020 р. відповідно 120 та 175% відносно до рівня 1990 р. [4].

Для забезпечення росту туристського потоку, що прогнозується, підвищення якості та розширення асортименту основних і додаткових послуг передбачається більш повне використання протягом року (за рахунок реконструкції) тих, що існують, та будівництво нових туристських закладів. Загальний прогнозний приріст місткості може скласти до 2020 р. біля 24,0 тис.місць, у т.ч. в туристських базах і готелях - 17,0 тис.місць. Попит на місця розташування туристів буде задовольнятись за рахунок оренди готелів інших відомств, використання житлового фонду населення, кооперативних і приватних готелів [4].

За світовими стандартами в Києві має бути до 5 готелів п'ятизіркових (наразі відсутні), до 15 - чотиризіркових (наразі - 3), 40-50 - тризіркових (наразі - 15) [4].

З першочергових об'єктів готельного будівництва такі: готельно-офісний центр "Лейпціг" (112 номерів), готелі "Інтер-Континенталь" (286 номерів), "Театральний" (256 номерів).

З метою збільшення різноманітності видів туристської діяльності, ефективного використання історико-культурних і природних ресурсів, удосконалення мережі торговельно-побутового та рекреаційного обслуговування як в центральних, так і в периферійних частинах міста, визначені межі та одночасна відвідуваність 21 туристської зони.

У межі туристських зон включаються ділянки туристських закладів, території пам'ятників історії та культури, їх охоронні зони, зони регулювання забудови, ландшафту, що охороняється, та археологічного культурного шару.

За результатами аналізу процесів у сфері курортного лікування та оцінки ландшафтно-планувальних умов визначені можливості розвитку рекреаційних закладів, межі та проектна ємність курортів як місць туристичного призначення.

Пуща-Водиця: ємність зони закладів курортного лікування та відпочинку - 13,3 тис.чол. (потенційна ємність - 17,8 тис.чол.), ємність загальнокурортної зони відпочинку - 50,7 тис.чол. (загальна площа курорту - 2130,0 га).

Конча-Заспа: ємність зони закладів курортного лікування та відпочинку - 14,7 тис.чол. (потенційна ємність - 21,0 тис.чол.), ємність загальнокурортної зони відпочинку - 37,6 тис.чол. (загальна площа курорту - 2121,0 га, у т.ч. в межах Києва - 1587,0 га). [4]

За результатами аналізу процесів у сфері відпочинку, оцінки ландшафтно-природних умов та інфраструктури визначені потенційні масштаби реконструкції та розвитку закладів відпочинку з урахуванням перспектив житлово-цивільного будівництва та поліпшення екологічного стану. Місткість сезонних оздоровчих таборів має резерви збільшення на 1,8 тис.місць, а цілорічних - на 3,7 тис.місць. У закладах відпочинку дорослих - відповідно на 9,9 і 4,3 тис.місць.

Основні водно-спортивні центри розміщуються в районі заток Оболоні, Вигурівщини (Чорторий), Троєщини, уроч. Муромець, с.Вишеньки. У ці центри передбачається поетапно перенести водно-спортивні бази з території Дніпровських островів, Микільської слобідки та інших місць.

Ресурсні можливості масового відпочинку та туризму гранично обмежені, потребують кардинальної трансформації відповідно до структури попиту та інтенсивності відвідування окремих типів територій з урахуванням місць масового відпочинку приміської зони.

Розподіл відвідувачів по тяжінню до територій масового відпочинку і туризму різного виду встановлено в таких пропорціях (на основі даних соціологічних опитувань): парки - 22,1%, рекреаційні ліси і лісопарки - 23,5% (у т.ч. 16,5% будуть відпочивати в лісопарках), пляжі та берегові зони - 54,4%. Для задоволення потреб у паркових (гідропаркових) територіях на період до 2020 р. приріст цих територій має скласти не менше 1,4 тис.га. Передбачається розширення та розвиток парків культури і відпочинку "Дружба народів", "Перемога", "Оболонь", "Пуща-Водиця", "Партизанської слави", а також створення нових - "Троєщина", "Позняки" ("Прибережний"), "Осокорки". Великі парки відпочинку передбачено створити на житлових масивах Позняки-східні, Позняки-західні, Осокорки-центральні, Теремки-2, вздовж озер по вулицях Приозерній і Богатирській на Оболоні, вздовж Совської балки і р.Нивка, в урочищі "Дубовий гай" північніше Оболоні [4, 23].

Нові обладнані пляжі будуть формуватись в комплексі з парковими і гідропарковими територіями на Оболоні, Троєщині, ур.Горбачиха, Венеціанському, Долобецькому і Трухановому островах, на курортах Пуща-Водиця і Конча-Заспа, а також в басейні р.Нивка. Площа пляжів має скласти до 2020 р. 245,0 га.

Потреба в лісопаркових територіях і туристсько-рекреаційних лісах буде задовольнятись за рахунок ресурсів як міста, так і приміської зони. Площа лісопаркових насаджень ("міських лісів") буде скорочуватись у зв'язку з відведенням території для прокладання транспортних та інженерних комунікацій і споруд, що проектуються, а також переведенням частини лісопаркових насаджень та упоряджених зон відпочинку в буферні парки на ділянках активного рекреаційного використання поблизу житлових масивів. Сумарна площа цих парків має скласти 3,2 тис. га.

Площа лісопарків і рекреаційних лісів (без буферних парків) складе на розрахунковий строк - 31,7 тис. га. Площа лугопарків збільшиться на 420,0 га за рахунок формування загальнокурортної зони відпочинку на курорті Конча-Заспа і складе 1340,0 га.

Пропозиції з формування та кількісного росту мережі територій масового відпочинку та туризму доповнені прогнозом функціонування і розвитку цих територій стосовно до повсякденних і щотижневих циклів рекреації. Площа територій повсякденного відпочинку складе на розрахунковий строк - 6,5 тис.га. Це дозволить підвищити рівень забезпеченості місцями повсякденного відпочинку в середньому по місту до 95%.

Підставою для розвитку і трансформації мереж природно-заповідних територій є вимога організації рекреаційно-туристського середовища, а також приведення класифікації і природоохоронного режиму територій у відповідності до положення Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Враховуючи перспективний функціональний профіль і необхідність планувального закріплення меж рекреаційних територій, пропонується з метою заповідання нові паркові території і ті, що реконструюються. Для придання статусу рекреаційним зонам територій, що особливо охороняються, у відповідності до положення Закону "Про охорону навколишнього природного середовища", розглянуто пропозиції із складу територій, що входять до меж Конча-Заспівської туристсько-рекреаційної зони, на базі яких можливе створення Національного природного парку "Голосіїв". Площа території парків і лісопарків, що резервуються для розвитку мережі об'єктів природно-заповідного фонду, складає 4615,3 га.

В проектних межах Києва формуються чотири інтегральні багатопрофільні туристсько-рекреаційні зони, які генетично доповнюються автономними зонами масового відпочинку та туризму, планувальні межі і характеристики яких визначаються задачами скоординованого функціонування та розвитку єдиної мережі рекреаційних і природно-заповідних територій міста.

Рекреаційні зони, об'єднуючи території курортного лікування, туризму та відпочинку, ділянки ландшафту з різною інтенсивністю рекреаційного використання та комплекси рекреаційних закладів, є об'єктами самостійного містобудівного планування, проектування та регулювання. Удосконалення рекреаційного середовища пов'язано і з рішенням ряду нормативно-правових задач. Серед них - надання статусу особливо охоронних земель спільного користування рекреаційним територіям міста та приміської зони. Приватизація окремих рекреаційних закладів і комплексів не повинна протирічити загальнодоступності рекреаційних ресурсів та інфраструктури. Альтернативою колективному садоводству має стати створення акціонерних екологічних селищ, які виключали б роздріблення рекреаційних угідь і забезпечували б співіснування сільського та рекреаційного господарства.

На етапі становлення ринкових відносин, в умовах тимчасових екологічних обмежень з метою збереження рекреаційного фонду (особливо на курортах міста) можлива передача ряду відомчих закладів у комунальну власність, тимчасове перепрофілювання оздоровчих закладів на надання туристських чи готельних послуг.

Також, згідно з Програмою розвитку туризму в м. Києві передбачені наступні заходи, які можна об'єднати в окремі групи.

Нормативно-правове забезпечення та регулювання туризму:

· підготовка пропозицій щодо внесення в установленому порядку змін до законодавчих актів, які регулюють діяльність туристичного і курортно-рекреаційного комплексу;

· розробка та впровадження регіональних нормативних документів „Правила надання туристичних послуг в м. Києві” та „Правила надання екскурсійних послуг в м. Києві”

· створення базового комплекту інвестиційних проектів розвитку інфраструктури туризму в Києві;

· розробка, обґрунтування і підготовка пропозицій щодо пільгового кредитування тур фірм, що розширюють свою матеріально-технічну базу і створюють тур продукт для залучення туристів до Києва.

Удосконалення наукової бази туризму:

· організація та проведення постійних конкурсів кращих публікацій з туристично-краєзнавчої тематики;

· розробка обґрунтованих галузевих економічних нормативів, показників фінансово-господарської діяльності підприємств туристичної діяльності;

· постійне проведення маркетингових досліджень попиту та пропозиції на туристичному ринку м. Києва;

· проведення міжнародних та місцевих науково-практичних конференцій з питань розвитку туризму в м. Києві, Україні та світі [4].

Кадрове забезпечення туризму:

· створення в Києві багатоступеневої системи освіти в туристичній та курортно-рекреаційній сферах;

· проведення аналізу діяльності навчальних закладів, що функціонують на туристичному освітянському ринку [4].

Інформаційно-рекламна діяльність:

· організація та проведення маркетингової кампанії з просування Києва як центра пізнавального, ділового, конгресного, наукового, спортивного та ін. видів туризму;

· створення системи моніторингу, аналізу і планування туристичної діяльності;

· створення системи інформаційно-рекламної туристичної діяльності і пропагування позитивного іміджу Києва;

· організація інформаційно-рекламної міжнародної діяльності;

· створення мережних баз даних тематичного профілю;

· створення міського серверу та порталу туризму і гостинності;

· створення мережних баз даних довідкової статистичної інформації [4].

Важливе значення для збільшення потоків внутрішнього, іноземного туризму, валютних надходжень має активізація екскурсійної справи у м. Києві. З метою її подальшого розвитку, забезпечення якісного екскурсійного обслуговування місцевого населення та туристів, підвищення рівня професійної майстерності екскурсоводів та гідів-перекладачів, створення безпечних умов при наданні екскурсійних послуг при Головному управлінні має бути створено міський екскурсійно-методичний центр, при якому і діятимуть методична рада, атестаційна комісія, методичний кабінет, методична секції.

В даний час у м. Києві діє більше 100 тематичних екскурсійних маршрутів.

Туристичними організаціями систематично розробляються нові та обновлюються діючі тематичні екскурсії різноманітної тематики. Відповідно до рекомендацій Всесвітньої Туристської Організації санаторно-курортні та оздоровчі заклади відносяться до туристичної індустрії, а вітчизняні та іноземні громадяни, які користуються їх послугами - до туристів.

В останні роки пройшло поступове відтворення системи оздоровчо-спортивного туризму, який поєднує в собі спорт і відпочинок, зміцнює здоров'я населення, формує здоровий спосіб життя.

Щорічно, починаючи з 1997 р., в м. Києві традиційно проводяться відкриті зльоти туристів міста, видові змагання, в районах створено туристські клуби, розробляються щорічні календарі масових туристичних оздоровчо-спортивних заходів, в кожній районній в, м. Києві державній адміністрації затверджено відповідні програми заходів подальшого розвитку туризму на період до 2010 року.

Головним завданням розвитку матеріальної бази сфери туризму є модернізація та реконструкція туристичних підприємств, інфраструктури туризму відповідно до міжнародних стандартів. У травні 2004 р. міськдержадміністрацією будуть завершені роботи по створенню Водно-інформаційного центру в оновленому парку "Хрещатик".

У 1998-2005 рр капітально відремонтовано та в сучасному стилі облаштовані за власні кошти та кошти інвесторів ряд офісних приміщень туристичних організацій ("Сам", "Олімп Тревел", "Гамалія", "Супутник", "Червона рута", "Краєвид", "Екстур" та ін.). На період до 2010 року заплановано поступове винесення за межі міської забудови транзитного руху залізничного та автомобільного транспорту, передбачається запровадження комплексу заходів для забезпечення обслуговування пасажирів на сучасному рівні.

Підготовкою фахівців туризму та готельного господарства в Києві займаються 6 вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації, 1 технікум, 2 ліцеї.

Пріоритетними напрямками у зміцненні матеріально-технічної бази туристичних підприємств мають бути проведення реконструкцій, модернізації та будівництво об'єктів туристичної сфери за рахунок власних коштів підприємств та шляхом залучення, інвестицій, у т. ч. іноземних.

З кожним роком готельний сервіс у Києві стає більш різностороннім, як по переліку, так і по якості наданих послуг.

Що стосується розвитку туристського комплексу безпосередньо окремих регіонів Київщини, то тут слід виділити Програму створення національної системи туристсько - екскурсійних маршрутів „Намисто Славутича”. І хоча дана програма стосується не тільки м. Києва, а й практично всіх регіонів України, все ж таки дану програму можна віднести і до програм туристичного розвитку Київського регіону.

Ця система охоплює дванадцять областей України: Дніпропетровську, Житомирську, Запорізьку, Київську, Кіровоградську, Миколаївську, Одеську, Полтавську, Сумську, Херсонську, Черкаську, Чернігівську та м. Київ (далі - регіон “Намисто Славутича”).

У перспективі можливо розширення системи туристсько-екскурсійних маршрутів “Намисто Славутича” та створення транснаціональної системи під тією ж назвою з включенням територій сусідніх держав Білорусі та Росії, де несе свої води Дніпро-Славутич.

Метою роботи є узагальнення інформації про природно-рекреаційні та історико-культурні туристичні ресурси регіону “Намисто Славутича”, розробка на цій основі пропозицій і рекомендацій щодо створення Національної системи туристсько-екскурсійних маршрутів. Це сприятиме розвитку туризму, відродженню національної свідомості та традицій українського народу. Рекомендації, інформаційні та аналітичні матеріали можуть бути використані працівниками туристичної галузі у практичній діяльності при плануванні напрямків роботи, розробці нових маршрутів і турів, створенні туристичного продукту для різних категорій вітчизняних та іноземних туристів і екскурсантів.

Робота містить досить детальну характеристику природно-рекреаційних і соціально-економічних ресурсів регіону “Намисто Славутича”, що зумовлюють можливості та перспективи розвитку туристичної галузі. Систематизовано значний довідковий матеріал про кількісний склад населення, об`єкти природно-заповідного фонду, матеріальну базу туризму, транспортну мережу, заклади санаторно-курортного лікування, історико-культурні та архітектурні пам`ятки, меморіальні місця тощо. Наведено дані про основні суб`єкти підприємництва, що здійснюють туристичну діяльність у регіоні.

У межах Національної системи “Намисто Славутича” розроблено рекомендовані туристсько-екскурсійні маршрути за тематичними напрямами по місцях, багатих на пам`ятки історії, культури, архітектури та природи, а також пов`язаних з життям і діяльністю видатних людей. Передбачено здійснення численних радіальних подорожей та екскурсій з основних пунктів цих маршрутів.

Тематичні напрями рекомендованих туристсько-екскурсійних маршрутів визначено з урахуванням найважливіших віх історичного та культурного життя українського народу.

Так, велике значення для розуміння витоків нашої держави має висвітлення періоду існування Київської Русі (ІХ - ХІІ ст.), яка помітно вплинула на історичний розвиток як України, так і Європи в цілому. Збереглися цінні давньоруські археологічні, історико-культурні, архітектурні та літературні пам`ятки: “Слово о полку Ігоревім”, значення якого важко переоцінити; архітектурні пам`ятки ХІ - ХІІ ст. у мм. Києві, Чернігові, Каневі, Овручі, Острі; пам`ятки археології у мм. Києві, Переяславі-Хмельницькому, Чернігові та с. Білогородці.

Важливим для історичного розвитку України був і період національно-визвольної війни українського народу у ХVІІ ст. та існування козацької держави. Відтоді до нас дійшли численні пам`ятки: місця розташування Запорізьких Січей, а також пов`язані з головними битвами національно-визвольної війни 1648 - 1654 рр. під Жовтими Водами та Корсунем; пам`ятки Холодного Яру; колишні центри політичного життя України - гетьманські столиці Чигирин, Батурин і Глухів; місця, пов`язані з життям і діяльністю Б.Хмельницького та інших гетьманів України.

Великий інтерес викликають пам`ятки, меморіальні комплекси та музеї другої світової війни у мм. Києві, Одесі, Дніпропетровську, урочищі Дрюківщина, експозиції тематичних музеїв у мм. Корсуні-Шевченківському, Переяславі-Хмельницькому, Одесі, с. Нових Петрівцях.

Важливе значення має тематика, що розкриває витоки та джерела сучасної народної культури та мистецтва, а також української літератури та духовності. Вона передбачає показ центрів народних художніх промислів: ткацтва, вишивки, гончарства, малярства, різьби по дереву, лозоплетіння - та відвідання місць, пов`язаних з життям і творчістю видатних митців: М.В.Гоголя на Полтавщині, О.П.Довженка на Чернігівщині, Лесі Українки на Житомирщині, А.П.Чехова на Сумщині, Т.Г.Шевченка на Черкащині тощо.

Розвиток духовної культури українського народу відображають цінні культові споруди, які з давніх часів збереглися до наших днів: пам`ятки світового значення у м. Києві, чудові монастирські комплекси та окремі церковні споруди у мм. Чернігові, Путивлі, Новгороді-Сіверському, Новомосковську, Полтаві, Золотоноші, сс. Мгарі та Густині.

Особливого значення в системі туристсько-екскурсійних маршрутів “Намисто Славутича” надається відвіданню музеїв у межах тематичного напряму “Музейні скарбниці України”: художніх, архітектури та побуту, історичних, краєзнавчих, військових, літературних, меморіальних тощо. Великий інтерес у туристів викликають “музейні” міста: Київ, Чернігів, Одеса, Полтава, Переяслав-Хмельницький.

Виходячи з вищевикладеного, одним з основних завдань при розробці Національної системи туристсько-екскурсійних маршрутів “Намисто Славутича” є залучення громадськості, туристичних організацій, місцевих адміністрацій до активізації туристичної діяльності у регіоні “Намисто Славутича” на основі багатого природно-рекреаційного та історико-культурного потенціалу з метою створення сприятливих умов для його подальшого соціально-економічного та культурного розвитку.

Для подальшого розвитку туризму Києва необхідно:

· внести відповідні пропозиції про доповнення і зміни до діючого законодавства з питань туризму та оподаткування;

· ввести пільгове оподаткування земельних ділянок, на яких розташовані підприємства туристсько-рекреаційного комплексу, що сприятиме розвитку його матеріальної бази, зменшенню вартості послуг та підвищенню конкурентоспроможності;

· виділяти цільові кошти для рекламно-інформащйних заходів за кордоном для укріплення туристичного іміджу міста;

· створити у м Києві державну госпрозрахункову організацію для надання послуг по бронюванню місць у готелях, виготовлення рекламно-інформаційних матеріалів про готельні можливості міста тощо;

· збільшити кількість сучасних автобусів різної вмістимості для туристів;

· облаштувати інформаційними знаками місця безкоштовного автомобільного тимчасового паркування біля екскурсійних об'єктів;

· виготовити схеми місць для встановлення вказівників знаходження основних туристсько-екскурсійних об'єктів Києва для киян та гостей столиці;

· створити у структурі ГУ МВС України в м.Києві спеціальний підрозділ (туристичну муніципальну міліцію), який має забезпечувати безпеку туристів та здійснювати контроль за проведенням екскурсій особами, які не мають на це відповідного дозволу;

· здійснювати контроль за поселенням туристів, в тому числі і ділових, в приватних квартирах, що не мають відповідного дозволу, створити 2-3 екскурсійних пункти в центральній частині міста;

· тощо.

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ РОЗВИТКУ НОВИХ РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗОН ТУРИСТИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ У м. КИЄВІ

Київ - столиця України, один з найважливіших політичних, економічних, наукових, культурно-освітніх та релігійних центрів Європи.

Провідне співставлення Києва з іншими європейськими столицями дає змогу зробити ряд висновків, а саме: за ознаками „столичності” Київ знаходиться в одній категорії з іншими столицями, проте за основними складовими життєдіяльності населення Київ відстає від рівня столиць європейських країн - рівнем економічного розвитку та доходів населення, показниками якості життя.

Для м.Києва та всього столичного регіону важливою складовою у рушійному потенціалі є фактор столичності. Загальновідомо, що в столицях зосереджуються не тільки управлінські функції, а і економічне виробництво, яке характеризується більш прогресивною структурою та новітніми технологіями, інтелектуальний потенціал, потужна соціальна інфраструктура, вплив якої виходить за межі столиці, стікаються фінансові потоки. Внаслідок цього, місто-столиця при однакових передумовах розвитку випереджує інші міста.

Входження України у міжнародні політичні та економічні сфери в якості повноправної суверенної держави сприятиме подальшому розвитку столичних функцій Києва і має відбитися на темпах та пропорціях його економічного і соціального розвитку. В цьому контексті проаналізуємо стан туристичної галузі в Україні, що дозволить нам зробити загальні висновки щодо розвитку туризму в м. Києві.

Підсумки розвитку туристичної галузі України в цілому відповідають динаміці економічних процесів, що відбуваються в державі. Водночас, світові політичні та економічні процеси останніх років також справляють суттєвий вплив на обсяги, напрямки та структуру туристичних потоків.

Статистичні дані за 2005 р. дозволяють зробити висновок про те, що туризм в Україні розвивається сталими темпами, продовжуючи позитивні тенденції 2000-2005 років.

За даними ДТА України обсяги туристичних потоків в Україні становили у 2006 р.:

· Іноземний (в'їзний) туризм 6,3 млн. осіб.

· Внутрішній туризм 7,2 млн. осіб.

· Обсяг туристського споживання 22,6 млрд. грн. або 4,2 млрд. дол. США (розраховано у відповідності до Рекомендацій ВТО по статистиці туризму) [38].

Таблиця 3.1

Обсяги туристичних потоків в Україні*

Страницы: 1, 2, 3