Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди майна підприємств, направляють заяву, проект договору оренди та інші документи згідно з Переліком документів, необхідних для укладення договору оренди майна цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу), затвердженим наказом Фонду державного майна України від 19 квітня 1996 p., відповідному орендодавцеві. Зазначений Перелік включає, зокрема, такі документи: заяву на ім'я керівника органу, уповноваженого законодавцем виступати орендодавцем державного майна, про намір взяти в оренду майно; витяг з протоколу загальних зборів працівників підприємства про рішення взяти в оренду майновий комплекс підприємства; наказ орендодавця про інвентаризацію майна державного підприємства, що передається в оренду, та призначення інвентаризаційної комісії; витяг з протоколу загальних зборів працівників підприємства про рішення щодо створення господарського товариства та затвердження його статуту; чинний статут державного підприємства та баланс господарської діяльності з формами річної звітності; статут господарського товариства, створеного працівниками підприємства, майно якого передається в оренду; протокол засі -

- 29 - дання інвентаризаційної комісії та передаточний баланс; акт оцінки майна, що передається в оренду; розрахунок орендної плати; висновки органу
Антимонопольного комітету щодо можливості оренди та умов договору оренди; відомості про орендаря та об'єкт оренди; лист органу. Уповноваженого управляти державним майном, про погодження умов договору оренди.

У разі оренди цілісного майнового комплексу орендодавец в п'ятиденний термін після дати реєстрації одержаної заяви надсилає копії проекту договору та інших матеріалів до органу, уповноваженого управляти відповідним майном для

дачі висновків щодо можливості оренди та умов договору оренди.

У тих випадках, якщо: підприємство, його структурний підрозділ, щодо цілісного майнового комплексу якого надійшла заява про оренду, або ініціатор укладення договору оренди згідно з законодавством займають монопольне становище на ринку; внаслідок укладення договору оренди підприємець або група підприємців можуть зайняти монопольне становище на ринку; сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів
(робіт, послуг), що належать об'єкту оренди та ініціаторові укладення договору оренди, перевищують показники, визначені законодавством, копи проекту договору оренди та інших отриманих документів орендодавець надсилає також до органу Антимонопольного комітету України. Орган, уповноважений управляти відповідним майном, орган Антимонопольного комітету України розглядають надіслані орендодавцем копи документів і протягом 15 днів надсилають орендодавцеві висновки щодо можливості оренди та умов договору оренди. Якщо орендодавець не одержав висновків у встановлений термін, укладення договору оренди вважається із зазначеними органами погодженим.

Орендодавець протягом 5 днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди дає згоду або відмовляє в укладенні договору оренди майна, про що повідомляє заявника та орган, уповноважений управляти майном, та

орган Антимонопольного комітету України.

Простішим є порядок укладення договору оренди нерухомого та іншого

- 30 - окремого індивідуально-визначеного майна. Заява про оренду цього майна не потребує узгодження з органом, уповноваженим управляти майном, та органом

Антимонопольного комітету України, тому у таких випадках орендодавець повинен протягом 15 днів після дати реєстрації заяви дати згоду або відмовити в укладенні договору оренди і повідомити про це заявника.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" містить приблизний перелік підстав відмови у передачі в оренду об'єктів. Це, зокрема:
- прийняття рішення компетентним органом про приватизацію цих об'єктів;
- включення об'єкта до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи місцевих органів влади;
- відсутність згоди органу Антимонопольного комітету України на оренду;
- відсутність згоди органу, уповноваженого управляти відповідним майном, на виділення структурного підрозділу;
- інші підстави, передбачені законами та постановами Верховної Ради

України.

Надаючи пріоритетне право на укладення договору оренди створеному трудовим колективом підприємства господарському товариству, законодавство передбачає, що укладення договору оренди з іншими фізичними та юридичними особами можливе лише за умови відсутності заяви господарського товариства протягом 20 днів з дня направлення їм повідомлення про намір орендувати цілісний майновий комплекс підприємства, структурного підрозділу.

У разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду чи арбітражного суду (дана норма потребує зміни,

оскільки сьогодні спори за участю громадян-підприємців також розглядають арбітражні суди).

3.3. Умови договору оренди.

Надаючи важливого значення змістові договору оренди майна, законода -

- 31 - вець спеціально визначив істотні умови договору, тобто ті, що мають юридичне значення, впливають на формування і суть правовідносин, що випливають з даного договору. У разі недосягнення сторонами домовленності хоч би з однієї істотної умови договору, такий договір не вважається укладеним.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди
(склад і вартість майна з урахуванням її Індексації). Оцінку об'єкта оренди здійснюють за Методикою оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. Зазначена
Методика передбачає особливості оцінки вартості цілісного майнового комплексу (при цьому обов'язковим є проведення повної інвентаризації відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. № 158), оцінки вартості будівель, споруд, приміщень, яка проводиться експертним шляхом відповідно до Порядку проведення експертної оцінки при передачі в оренду державного майна, затвердженого
Фондом державного майна України, та оцінки вартості іншого окремого індивідуально-визначеного майна, яка проводиться з урахуванням вимог розділу IV Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1995 р. № 36;термін, на який укладається договір оренди, визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору по закінченні його строку він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. По закінченні терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін; орендна плата з урахуванням її індексації є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності, але не більше як 5 відсотків від вартості орендованого майна.
Методику розрахунку, граничні розміри та

- 32 - порядок використання орендної плати встановлює Кабінет Міністрів України, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, або органи місцевого самоврядування. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі..

Орендну плату вносять, як правило, у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря її за згодою сторін можна встановити у натуральній або грошовонатуральній формі.

Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а також на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати, якщо з незалежних від нього обставин змінилися умови господарювання, передбачені договором, або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

3.4. Порядок використання амортизаційних відрахувань.

Амортизаційні відрахування на орендоване майно залишаються у розпорядженні орендаря і використовуються на відновлення орендованих основних фондів. Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних

відрахувань, належить власникові орендованого майна, якщо інше не передбачено договором оренди.

3.5. Відновлення орендованого майна та умови його повертання.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Орендар має право залишити за собою проведені ним поліпшення орендо-

- 33 - ваного майна, здійснені за власні кошти, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

Якщо орендар за власні кошти здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо

інше не визначено договором оренди.

Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає. Виконання зобов'язань за договором оренди має здійснюватись відповідно до загальних вимог, встановлених ЦК України щодо виконання договорів.

Орендодавець зобов'язаний: передати об'єкт оренди орендареві у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. У разі порушення цього зобов'язання орендар має право вимагати від орендодавця передачі об'єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди; проводити за свій рахунок капітальний ремонт зданого в оренду майна, якщо інше не передбачено законом або договором.

За договором оренди, орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар також зобов'язаний: використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню; вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі. Договором оренди можуть бути встановлені й інші обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання обов'язків за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, встановлена законодавчими актами України, а також конкретними укладеними

- 34 - договорами оренди; страхування орендарем узятого ним в оренду майна, що здійснюється відповідно до законодавства України про страхування.

За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору, навіть якщо після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Висновки до Розділу 3: Законодавство про оренду є одним з правових інститутів господарського законодавства України. Відносини щодо оренди державного майна регулюються, в першу чергу, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", особливість якого полягає в тому, що він регулює дві групи відносин:

- організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, їх структурних підрозділів, а також комунального майна;

- майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного та комунального майна.

Зазначений закон, незважаючи на його назву, має універсальний характер, оскільки його положеннями (якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди) може регулюватися оренда майна інших форм власності (комунальної, приватної). Важливе значення для регулювання орендних відносин. Мають інші акти законодавства України, зокрема Цивільним
Кодекс (глава 25 "Майновий найом"), декрети Кабінету Міністрів України "Про укладення договорів оренди приміщень підприємствами й організаціями торгівлі, громадського харчування та сфери послуг від 29 грудня 1992 р. №
17-92 та "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що перебувають у державній власності" від 11 січня
1993 р. № 5-93, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження
Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів" від 10 серпня 1995 р. № 629, Типовий дого-

- 35 – вір оренди державного майна, затверджений наказом Фонду державного майна
України від 19 квітня 1996 р. № 457, а також ряд інших нормативних актів.

- 36 -

РОЗДІЛ 4. ПРИВАТИЗАЦІЯ ОБ`ЄКТА ОРЕНДИ

4.1. Правовідносини у сфері приватизації.

Правовідносини у сфері приватизації є однією із складових частин системи громадсько-економічних правовідносин. Класифікація їх здійснюється в залежності від предмету і методу правового регулювання, який лежить в основі виділення різноманітних галузей права.

Предметом правового регулювання у сфері приватизації є відносини між суб'єктами процесу приватизації відносно механізму заміни державної форми власності на колективну або приватну. Разом з тим, світова, а також вітчизняна практика приватизаційних процесів показує, що коло відносин, які охоплені правовим регулюванням в контексті терміну "приватизація" значно ширше. Ці правовідносини складаються із комплексу економіко-правових відносин, а також організаційно-правових методів регулювання цих відносин з метою проведення ринкових реформ. В цьому розумінні термін "приватизація" взаємодіє з рядом інших категорій і понять, такими як "денаціоналізація",
"децентралізація", "роздержавлення".

Роздержавлення - це процес, завдяки якому принципово змінюється місце і призначення підприємства чи організації в системі існуючого державного управління у зв'язку з бажанням економічної самостійності господарюючих суб'єктів і реалізацію їх комерційних інтересів (7). Роздержавлення торкається не тільки зміни форм власності, воно охоплює також розподільчі і трудові відносини, способи і форми здійснення господарських зв'язків, поновлення ринкового обігу суспільного продукту. Цей процес пов'язаний з демонополізацією, приватизацією, денаціоналізацією економіки, а також із складовими частинами цих процесів - децентралізацією управління, орендою, акціонуванням, персоніфікацією власності.

Демонополізація - це комплекс заходів, що здійснюються державою з метою зниження рівня монополізації ринків. Задачею демонополізації є

- 37 - створення і посилення здорової конкуренції. Складовою частиною цього процесу є децентралізація управління, т.п., розмежування функцій між різними органами державної виконавчої влади по відношенню до господарюючих суб'єктів, позбавлення цих органів виконавчої влади права втручатися в господарську діяльність підприємства, зменшення галузевих органів державної виконавчої влади.

З процесом децентралізації управління пов'язана також корпоратизація державних підприємств, котра виступає в акціонерній формі. Під корпоратизацією розуміють процес перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш 75% статутного фонду яких знаходиться в державній власності, а також виробничих та науково-виробничих об'єднань, правовий статут яких раніше не був приведений у відповідність до діючого законодавства, в відкриті акціонерні товариства.

Всі віще перелічені процеси мають відношення до приватизації. Поняття приватизація вживається в економічному і юридичному смислах. В економічному аспекті приватизація розглядається як трансформація державної власності в недержавну власність. З юридичної точки зору приватизація - це майнова угода між суб'єктами приватизації, змістом якої є платне, частково оплачуване чи безплатне відчуження державного майна. В Законі України "Про приватизацію майна державних підприємств" приватизація визначається як відчуження майна, яке знаходиться в спільно держав ній власності на користь фізичних і юридичних осіб, котрі у відповідності з цим законом можуть бути покупцями.

Постанови Кабінету Міністрів України відображають шляхи вирішення актуальних проблем приватизації. Серед них, в часністі, такі Постанови
Кабінету Міністрів України, як: "Про випуск в обіг приватизаційних майнових сертифікатів", "Про порядок складання і уточнення списків1 громадян, котрі мають право на отримання приватизаційних сертифікатів", "Про затвердження
Методики оцінки вартості об'єктів приватизації” та інші.

- 38 -

Державна програма приватизації затверджується Верховною Радою України по представленню Фонду державного майна України щорічно, не пізніше місяця, який передує затвердженню державного бюджету, але до наступного нового бюджетного року. Програма складається із задач на перший бюджетний рік і прогнозами на два наступних роки. В Державній програмі приватизації визначаються:

• задачі відносно приватизації майна, котре знаходиться в державній власності і державного майна, котре знаходиться у власності

Автономної республіки Крим;

• способи приватизації для різноманітних груп об'єктів приватизації;

• квоти обов'язкового використання приватизаційних паперів для приватизації різних груп об'єктів приватизації;

• задачі відповідних органів виконавчої влади по відношенню до забезпечення проведення приватизації;

• заходи, спрямовані на залучення до процесу приватизації потенційних інвесторів;

• особливості участі в процесі приватизації громадян України, іноземних громадян, а також інших покупців;

• розрахунок витрат на виконання програми приватизації, порядок їх використання і джерела фінансування;

• прогноз надходження коштів від приватизації і напрямок їх використання." [16].

Республіканська (Автономна республіка Крим) і місцеві програми приватизації повинні відповідати таким вимогам:

• не суперечать Державній програмі приватизації, не створюють додаткових обмежень і не розширяють перелік об'єктів, котрі не підлягають приватизації; забезпечити виконання задач відносно приватизації майна державних підприємств, а також квот обов'язкового використання приватизаційних паперів.

- 39 -

Верховна Рада України щорічно заслуховує і затверджує звіт Фонду державного майна України про виконання Державної програми приватизації.
Контроль за виконанням Державної програми приватизації забезпечує
Спеціальна контрольна комісія Верховної Ради України з питань приватизації, котра створюється з числа депутатів.

4.2. Юридична відповідальність за порушення законодавства про приватизацію.

Зміст поняття юридичної відповідальності складається з того, що особа зобов'язана нести відповідальність за здійснення протиправних дій невиконання громадянсько-правових зобов'язань. А також за спричинені цімі протиправними діями збитки.

Основний принцип юридичної відповідальності міститься в тому, що вона наступає за конкретні протиправні дії або бездіяльність (діяння) правопорушника. Карна, адміністративна, громадянсько-правова та інші види відповідальності закріплені у відповідних актах конкретних галузей матеріального права.

Юридична відповідальність - це законодавче закріплений спосіб забезпечення правомірної поведінки суб'єктів права, належного виконання ними своїх обов'язків.

"Юридична відповідальність настає на основі правовідносин між державою і суб'єктом правопорушень або між суб'єктами громадянсько-правових відносин. Ці відносини характеризуються наявністю протиправності в діяннях винного суб'єкту, а також в наявності законодавчого чи нормативного акту, де ці діяння закріплені як протиправні."

Відповідальність у сфері приватизації - це забезпечення державою юридичними способами гарантій роздержавлення і приватизації державного майна, захисту прав власності, яке охороняється законом.

- 40 -

Юридична відповідальність здійснюється на принципах законності, обгрунтованності, невідворотності, індивідуалізації і справедливості.

Види відповідальності мають свої особливості, різну мету і детально вивчаються відповідними областями права - карним, адміністративним, громадянським.

"Посадові особи державних органів приватизації, різноманітних органів виконавчої влади при наявності в їх діяннях ознак злочинів, пов'язаних з порушенням законодавства про приватизацію, несуть карну відповідальність в порядку, який передбачено Карним кодексом України."

Посадові особи державних органів приватизації, різноманітних органів виконавчої влади несуть адміністративну відповідальність у виді штрафів за:

• безпідставну відмову в прийнятті заяв про приватизацію, порушення строків розглядання заяв про приватизацію, порушення умов і порядку проведення конкурсів, аукціонів, продажі акцій, порушення умов і порядку передачі акцій акціонерним товариствам - до восьми, встановлених на день здійснення правопорушення, розмірів мінімумів доходу громадян, що не оподатковуються;

• не обгрунтована відмова від продажу підприємств (майна, акцій), безпідставна відмова у видачі приватизаційних сертифікатів громадянам України, не обгрунтована відмова в наданні інформації про об'єкти приватизації - до десяти , встановлених на день порушення, неоподаткованих розмірів мінімуму доходу громадян.

Доходи стягуються з винних осіб за рішенням суду в порядку, передбаченому Карним Кодексом України про адміністративні правопорушення.

"Покупці, котрі не сплатили за об'єкти приватизації шляхом викупу, на аукціоні чи конкурсі на протязі 60 днів з моменту реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку у розмірі і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішення про придбання об'єкту в таких випадках підлягають анулюванню."

- 41 -

У випадку повного або часткового невиконання умов договору купівлі- продажу встановлюється наступна відповідальність покупців:

• у випадку порушення встановлених умовами договору купівлі-продажу термінів внесення інвестицій покупцем сплачується пеня у розмірі

0,1% вартості не внесених інвестицій за кожен день прострочення;

• у випадку розривання договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням умов договору у відношенні внесення інвестицій, внесена частка інвестицій не повертається, а у випадку невнесення інвестицій на день подання позову, покупець сплачує штраф у розмірі

10% об'єму інвестицій;

• у випадку недотримання покупцем зобов'язань відносно збереження на протязі встановленого періоду профілю підприємства приватизованого об'єкту, покупець сплачує штраф у розмірі 10% вартості придбаного об'єкту.

Вказані тарифи перераховуються в Державний бюджет України. За недопущення робітників державних органів приватизації, перешкоду проведенню ними дотримання умов договору купівлі-продажу державного майна на керівника приватизованого підприємства накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів громадян.

Порушення діючого законодавства про порядок приватизації дають підстави для визнання договору купівлі-продажу об'єкту приватизації не дійсним.

Спори, що виникають у процесі приватизації, вирішуються судом або арбітражним судом в порядку, встановленому законодавством України.

4.3. Об'єкти і суб'єкти правовідносин у сфері приватизації державного майна.

Характеристика і оцінка об'єктів приватизації.

- 42 -

До державної власності в Україні належать загальнодержавна
(республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

"До об'єктів державної власності, які підлягають приватизації, належать такі:

• майно підприємств, філій, цехів, виробництв, ділянок інших підрозділів, котрі є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в наслідок їх виділення в самостійні підприємства не порушується технологічна цілісність виробництва і не змінюється його основна спеціалізація;

• об'єкти незавершеного будівництва і законсервовані об'єкти;

• акції (паї), які належать державі у виді майна господарських товариств, інших об'єднань." [7].

Об'єкти приватизації, які передані в оренду, класифікуються за групами в залежності від первинної (балансової) вартості основних фондів, відбитих в балансовому звіті за квартал, який передує даті прийняття органами приватизації рішення про приватизацію об'єкту, а у відповідних випадках - інших ознак, а саме:

• група “ЗО” - незалежно від вартості і джерел фінансування об'єкти освіти, охорони здоров'я, культури, мистецтва, преси, фізичної культури і спорту, телебачення і радіомовлення, санаторно-курортні об'єкти, профілакторії, будинки та табори відпочинку;

• група "В" - об'єкти, вартість основних фондів яких складає від 1 млн. грн., а частина вартості основних фондів, що припадає на одного працюючого, перевищує номінальну вартість приватизаційного сертифікату більш ніж у 12 разів (окрім об'єктів групи "Г");

- 43 -

• група “Т” - об'єкти, вартість основних фондів яких перевищує 170 млн. грн., а також підприємства (незалежно від вартості основних фондів), які займають монопольне положення і визначені такими у встановленому порядку (наприклад, об'єкти військово-промислового комплексу);

• група "Д" - об'єкти незавершеного будівництва, майно ліквідованих підприємств-банкрутів;

• група "Е" - пакети акцій відкритих акціонерних товариств, що залишилися після реалізації плану приватизації, акції (паї), які належали державі у майні суб'єктів підприємницької діяльності із змішаною формою власності, цінні папери, інше майно об'єкту приватизації в інших підприємствах, господарських товариствах, банках, котрі не увійшли до статутного фонду або не були враховані під час оцінки вартості такого об'єкту приватизації.

У випадку проведення індексації балансової вартості основних фондів, індексації підлягає розмір вартості, за яким здійснюється класифікація об'єкту приватизації і номінальна вартість приватизаційних майнових сертифікатів. Будівлі, споруди, приміщення можуть приватизуватися разом з майном, яке в них знаходиться, якщо немає прямої заборони по відношенню цього органу приватизації.

"Приватизації не підлягають об'єкти котрі мають загальнодержавне значення. До них належать:

• майно органів державної влади і управління, Військових сил

України, Національної гвардії, Служби безпеки України, Прикордонних військ, правоохоронних та митних органів;

• золотий та валютний фонди, державні матеріальні ресурси, емісійна і резервна системи;

• майнові комплексі підприємств, котрі забезпечують діяльність по виготовленню цінних паперів та грошових знаків;

- 44 -

• засоби урядового, фельд'єгерського і спеціального зв'язку;

• об'єкти державної метрологічної служби;

• національні та культурні цінності України;

• надра, водні ресурси і інші об'єкти виключної власності народу

України;

• об'єкти науки і освіти, котрі фінансуються із бюджету а також підрозділи, технологічно пов'язані з науковим і учбовим процесом;

• атомні електростанції;

• інші об'єкти державної власності, які необхідні державі для виконання своїх функцій."

Повний перелік об'єктів, котрі не підлягають приватизації, міститься в п.2 ст. З Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції від 19.02.1997 p.). Він затверджується Верховною Радою України за поданням
Кабінету Міністрів України.

Вартість майна об'єктів, котрі підлягають приватизації, оцінюється згідно до "Методики оцінки вартості майна в період приватизації", затвердженій Кабінетом Міністрів України 22 липня 1998 року за № 1114. Ця методика використовується для визначення:
• розміру статутного фонду відкритих акціонерних товариств, котрі створюються в процесі приватизації (кооперації);
• вартість майна, яке приватизується шляхом викупу;
• початкова вартість майна, що підлягає продажу на аукціоні, конкурсі;
• початкова вартість інвестиційних зобов'язань при продажу об'єктів малої приватизації на конкурсній основі;
• ціни пакету акцій, що належать державі, відкритим акціонерним товариствам;
• ціни частки державного майна підприємства із змішаною формою власності, в т.ч. з іноземними інвесторами;

- 45 -
• вартість майна підприємства, котрі ліквідуються або у встановленому порядку визнані банкрутом.

У випадку необхідності оцінки майна, яке приватизується на конкурсній основі або на аукціоні для оцінки вартості даного майна орган приватизації управі залучити експертів на договірній основі. Результати такої оцінки затверджуються органом державної приватизації. "До актів оцінки додаються такі документи:

• передаточний баланс підприємства;

• баланс підприємства за договором оренди (для орендних підприємств);

• договір оренди державного майна (для орендних підприємств);

• довідка відбиття в бухгалтерському звіті операцій з фінансовою орендою індивідуально призначеного майна, підписана керівником і головним бухгалтером підприємства;

• довідка відбиття в бухгалтерському звіті операцій по використанню позикових коштів, підписана керівником і головним бухгалтером підприємства;

• довідку про наявність на балансі підприємства металів і дорогоцінних каменів і їх вартість, підписану головним бухгалтером і керівником підприємства;

• довідку про рух амортизаційного фонду на дату оцінки, підписану керівником і головним бухгалтером;

• довідку про довгострокові фінансові вкладення з розшифровкою по видам за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства;

• довідку про оцінку нематеріальних активів, відбитих в передаточному балансі на дату його складання;

• інвентаризаційний опис основних товаро-матеріальних засобів, інших активів, предметів прокату і т.і.;

- 46 -

Приватизаційний майновий сертифікат є іменним і дає право розпоряджатися майном тільки його власнику.

Оплата об'єктів приватизації може здійснюватися тільки шляхом безготівкового перерахування з іменних рахунків, відкритих в банках
України. При придбанні об'єкту приватизації вартістю, яка перевищує 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, покупці - фізичні особи зобов'язані надати в орган приватизації декларацію про доходи.

4.4. Основні функції суб'єктів приватизації.

Коло суб'єктів правовідносин у сфері приватизації визначається структурою процесу її здійснення. До них належать, перш за все, державні органи приватизації, далі йдуть покупці об'єктів приватизації (їх представники), і нарешті, третім суб'єктом приватизації є посередники.

"Державні органи приватизації в Україні представляє Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва, органи приватизації Автономної республіки Крим, котрі складають єдину систему державних органів приватизації." В межах своєї компетенції вони здійснюють наступні функції:

• аудиторські висновки (у випадку проведення аудиту);

• відомості про оцінку вартості незавершеного будівництва;

• залишкову вартість основних засобів;

• балансову вартість повністю зношених основних засобів;
• вартість незавершених капітальних вкладень." [24]. До висновків експерту про оціночну вартість майна додається також звіт про експертну оцінку, котра може містити в собі такі розділи:

• задачі експертної оцінки;

• вихідні дані;

- 47 -

• методологія оцінки експерту і обґрунтовування його вибору; оцінка технічного, технологічного, фінансового, екологічного стану;

• визначення вартості активів;

• оцінка прибутковості сфери діяльності;

• оцінка інвестиційної привабливості;

• висновки експерту про вартість об'єкту.

Документація про експортну оцінку надається після висновків експертизи і затвердження їх органами державної приватизації зацікавленим особам.

При проведенні експертної оцінки об'єкту можуть залучатися іноземні експерти у випадках:

• приватизації державного майна України, яке знаходиться за кордоном;

• продажу державного майна у власність господарчим товариствам, створених за участю іноземного капіталу;

• при продажу об'єкту приватизації на не конкурсній основі за участю іноземних інвесторів.

• створюють комісії по приватизації;

• затверджують плани розміщення акцій акціонерних товариств в процесі приватизації;

• розробляють проекти державних програм приватизації і подають їх на затвердження до Верховної Ради України;

• укладають угоди про проведення підготовки об'єкту приватизації і його продажу;

• укладають угоди про проведення експертної оцінки вартості об'єктів приватизації;

• здійснюють ліцензування комерційної діяльності із приватизаційними паперами;

• виступають з боку держави засновниками підприємства із змішаною формою власності;

- 48 -

• контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна;

• змінюють організаційну форму підприємств, які знаходяться в державній власності;

• виступають орендодавцями майна, що знаходиться в державній власності;

• продають майно, що знаходиться в державній власності, в процесі його приватизації.

В своїй діяльності Фонд державного майна України керується діючим законодавством України. Голова даного Фонду призначається і зміщається з посади Президентом України за клопотанням Верховної Ради України. В своїй діяльності Фонд державного майна підзвітний і підконтрольний Верховній Раді
України.

"Регіональні відділення Фонду в своїй діяльності підзвітні відповідним
Фондам державного майна України. З питань приватизації майна, що знаходиться у власності Автономної республіки Крим, комунальній власності областей, міст Києва і Севастополя, регіональні відділення Фонду державного майна України підпорядковані Верховній Раді Автономної республіки Крим, обласним Київському та Севастопольському місцевим радам."[8].

Представництва Фонду державного майна України в районах і містах створюються регіональними відділеннями Фонду державного майна і підпорядковані їм.

Покупцями об'єктів державного майна України, у відповідності до діючого законодавства, можуть бути:

• громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства;

• юридичні особи, зареєстровані на території України;

• юридичні особи інших країн.

Чинне законодавство України передбачає деякі обмеження по відношенню до покупців об'єктів приватизації. "Не можуть бути покупцями:

- 49 -

• юридичні особи, в майні яких частина державної власності перевищує

25%. Для об'єктів малої приватизації покупцями не можуть бути юридичні особи, серед яких є хоч би одна юридична особа з будь-якою частиною державної власності;

• органи державної влади;

• робітники державних органів приватизації (окрім випадків використання приватизаційних паперів);

• юридичні особи, майно яких знаходиться в комунальній власності, органи місцевого самоврядування;

• для об'єктів малої приватизації - особи, котрим заборонено займатися підприємницькою діяльністю у відповідності до Закону

України "Про підприємництво", окрім випадків використання ними приватизаційних паперів."

4.5. Порядок підготовки і проведення приватизації.

Порядок підготовки об'єктів до приватизації характеризується різноманітністю і залежить від обсягу і порядку виконання операцій.
Розмаїтість підготовчої роботи обумовлена діями таких законодавчих актів, як Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств", Указів
Президента України "Про корпоратизацію підприємств", "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів". Порядок виконання підготовчої роботи, з врахуванням вище перелічених актів, має певні особливості.

Перший варіант приватизації. У відповідності до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" розглядання питань, пов'язаних з приватизацією, починається з аналізу її правомірності у плані вибору сфери її проведення, а також прийняття рішення про законність приватизації конкретного об'єкту приватизації. Обмеження відносно сфери її проведення встановле-

- 50 - ні вищевказаним Законом України, а також Постановою Верховної Ради України
"Про перелік об'єктів, котрі не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням" від 3 березня 1995 року № 88 і Декрету
Кабінету Міністрів України "Про перелік майнових комплексів, державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація чи передача в оренду яких не допускається" від 31 грудня 1992 року ".

"Ініціаторами приватизації можуть виступати як державні органи приватизації, так і покупці. У випадку, коли ініціатором приватизації є
Фонд державного майна України ( а також його регіональні відділення і представництва), першим етапом приватизації конкретного об'єкту є прийняття цим органом рішення про приватизацію".

У випадках, коли ініціаторами приватизації є потенційні покупці, підготовча робота починається з подання до відповідних органів приватизації відповідної заяви про придбання об'єкту його потенційним покупцем. Покупці цілісних майнових комплексів і інвестори,, котрі бажають придбати контрольний пакет акцій, зобов'язані разом з заявою подати бізнес-план або техніко-економічне обгрунтування постприватизаційного розвитку об'єкту, які повинні містити відомості про майбутню зайнятість робітників даного підприємства (майнового комплексу), пропозиції інвестора про розміри і строки інвестицій, порядок їх внесення, а також декларацію про доходи для покупців - фізичних осіб.

Порядок подання і розглядання заяви про приватизацію затверджено
Указом Фонду державного майна України 26 серпня 1992 року № 345.

Термін реєстрації заяви про приватизацію не може перевищувати 3-х днів. На протязі одного місяця з моменту реєстрації заяви про приватизацію повинно бути прийнято рішення щодо приватизації об'єкту. За результатами розглядання заяви можуть бути прийняті наступні рішення:

• відмова в приватизації об'єкту;

• видача дозволу на приватизацію об'єкту;

- 51 -

При видачі дозволу на приватизацію об'єкту орган приватизації в 5-ти денний термін письмово повідомляє про це заявника і трудовий колектив даного підприємства. При відмові у видачі дозволу на приватизацію об'єкту повинні бути викладенні мотивовані мотиви відмови. Відмова в приватизації можлива в таких випадках:

• заявник (юридична або фізична особа) не може бути визнана покупцем у зв'язку з законодавчо-виконавчими обмеженнями;

• діючим законодавством України встановлені обмеження щодо приватизації даного об'єкту;

• майно у встановленому порядку включено до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації.

"На протязі місяця із дня прийняття рішення про приватизацію орган приватизації повинен затвердити склад комісії по приватизації об'єкту. В цей період орган приватизації офіційно звертається до заявника, в органі державного управління, в місцеві ради, фінансові органи із пропозицією подання кандидатур до складу приватизаційної комісії і затверджує її склад.

Головою комісії призначається представник органу приватизації або уповноважена ним особа."

Основні задачі і функції комісії по приватизації, її права і організація діяльності регламентовані "Положенням про комісію по приватизації", затвердженим Указом Фонду державного майна України 15 липня
1997 року № 743.

Після прийняття рішення про приватизацію об'єкта на основі подання заяви і створення комісії по приватизації, інформація про це друкується в засобах масової інформації, при цьому одночасно проводиться аудиторська перевірка фінансової звітності підприємства, котре приватизується (за виключенням об`єктів малої приватизації).

Головною задачею приватизаційної комісії є розробка проекту плану приватизації об'єкта, який на протязі 2-х місяців із дня затвердження складу

- 52 - комісії повинен бути поданий на затвердження в орган приватизації. В проекті плану приватизації враховуються пропозиції:

• господарського товариства, створеного робітниками підприємства, яке приватизується;

• покупцями об'єкту, що приватизується;

• місцевих рад за місцем знаходження об'єкта приватизації;

• державних органів приватизації;

• Антимонопольного комітету України (його представництв на місцях).

Якщо підприємство здійснює діяльність, пов'язану з державною таємницею, то в розділ плану приватизації вноситься абзац такого змісту:
«Науково-технічна документація і інші носії інформації, які складають державну таємницю, приватизації не підлягають, вони є власністю держави і залишаються на балансі акціонерного товариства. Оцінка вартості вищевказаного майна визначається експертним шляхом у встановленому порядку".

"Проект плану приватизації передбачає строки і способи приватизації, стартову ціну об'єкта приватизації, рекомендовані форми платежу, розміри пакету акцій по напрямках їх реалізації, забезпечення технологічної єдності виробництва, недопущення руйнації цілісних майнових комплексів, циклів, технологій, а також порядок використання майна, котре не приватизується, т.і. не підлягає приватизації."

За рішенням комісії до плану приватизації може бути включено проект реорганізації об'єкту приватизації. Фонд державного майна України розробив
Порядок прийняття рішень про необхідність реорганізації об'єкта приватизації, затверджений спільним Указом Фонду державного майна України і
Антимонопольного комітету України 2 грудня 1997 року № 88/01/1358. Щодо підприємств, які займають монопольне положення на ринку, в плані приватизації визначаються умови і обмеження щодо їх діяльності.

- 53 -

До проекту приватизації об'єкту додається акт оцінки вартості об'єкта приватизації.

"Якщо трудовий колектив підприємства, майно якого приватизується, не погоджується з проектом плану приватизації, розробленого комісією, він може підготовити альтернативний варіант плану приватизації". Проект плану, розроблений комісією по приватизації, а також альтернативний план трудового колективу підприємства, яке приватизується, подаються на розглядання органам приватизації, котрі зобов'язані розглянути, затвердити і довести його до відома зацікавлених осіб. Рішення про затвердження плану приватизації може бути оскаржено в 10-ти денний термін у Фонді державного майна України, а в Криму - у Верховній Раді Автономної республіки Крим.

За умовами приватизації законсервованих об'єктів, об'єктів незавершеного будівництва, майна ліквідованих підприємств, а також об'єктів які підлягають приватизації в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизації невеликих державних підприємств (мала приватизація)", акцій
(частки паїв), що належать державі в майні підприємств із змішаною формою власності, комісія по приватизації не створюється, а план приватизації не складається.

Другий варіант приватизації здійснюється шляхом корпоратизації підприємства. Мова йде о перетворенні державних підприємств, закритих акціонерних товариств, в статутному фонді яких знаходиться біль 75% державної власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статут яких раніше не був перетворений у відповідності до діючого законодавства України у відкриті акціонерні товариства.

Корпоратизація регламентована перш за все Указом Президента України
"Про корпоратизацію підприємств" від 15 червня 1993 року № 210 і Постановою
Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок корпоратизації підприємств" від 5 червня 1993 року № 508.

Страницы: 1, 2, 3