Воєнно-політичне керівництво держав НАТО протягом останніх років стало надавати особливе значення розвитку та удосконаленню розвідувально-диверсійних сил, вважаючи, що вони зроблять значний вплив на хід та результати перших операцій початкового періоду війни.

Командування провідних держав НАТО і світу в цілому, переглядають погляди щодо бойового застосування ССО, форм і способів їх дій, з тим щоб можна було ефективно застосовувати їх в тих випадках, коли використання звичайних ЗС є передчасним, не доцільним або не можливим для проведення блискавичних акцій, а також для того, щоб взяти під контроль ситуацію, або покласти край кризі на вигідних умовах. З цією метою і проводяться практичні заходи, які направлені на удосконалення організаційної структури розвідувально-диверсійних частин та їх всебічне матеріально-технічне забезпечення.

Протягом останніх років в арміях провідних країн світу продовжується удосконалення форм і способів бойового застосування ССО.

Західні політологи і спеціалісти з розвитку ЗС, прогнозуючи перспективи міждержавних відносин, відмічають тенденцію зростання кількості збройних конфліктів у світі в тому числі і в 21-му столітті. За їх оцінками конфлікти низької інтенсивності (регіональні), як найбільш поширене явище можуть виникають головним чином на територіях слаборозвинутих країн. Подібні висновки привели до необхідності нарощування ССО - інструменту, за допомогою якого можливо контролювати райони воєнної конфронтації, забезпечувати раптовість бойових дій та масштабність ураження найважливіших обєктів противника.

Термін «спеціальні операції» включає комплекс заходів щодо бойового застосування ССО на ТВД і передбачає розгортання оперативних загонів в районах призначення, а також органів забезпечення та управління, до початку або в ході війни.

ССО являють собою спеціально відібрані, підготовлені та оснащені частини і підрозділи СВ, ВПС і ВМС, які розглядаються воєнно-політичним керівництвом та командуванням ЗС іноземних держав в якості особливого військового контингенту, призначеного для досягнення політичних і стратегічних цілей на світовій арені в мирний і воєнний час.

Головними особливостями ССО є їх пристосованість і постійна готовність до бойового застосування для здійснення раптових і стрімких акцій вже в мирний час, коли залучення формувань звичайних ЗС вважається політично не доцільним або передчасним, а також специфічні способи і тактика їх дій при проведенні спеціальних операцій. Крім того, на відміну від багатоваріантного оперативного призначення загальновійськових (авіаційних і флотських) зєднань і частин, підрозділи ССО вже в мирний час зорієнтовані і спеціально готуються до дій на конкретних ТВД.

Основне призначення ССО в мирний час полягає в підготовці умов та безпосередній участі в організації і проведенні спеціальних операцій на територіях іноземних держав з метою повалення не потрібного для уряду або надання допомоги дружнім режимам в їх боротьбі проти внутрішніх виступів опозиційних сил.

У воєнний час, крім того, призначення ССО полягає в проведенні розвідувально-диверсійних, рейдових, психологічних операцій і збір розвідувальних відомостей в тилу противника в інтересах дій угруповань збройних сил держави та її союзників на ТВД.

На ССО покладаються слідуючи основні завдання:

В мирний час:

- організація антиурядових виступів, руху повстанців і партизан з метою дестабілізації обстановки в певній державі і повалення її уряду;

- захоплення та вбивство видатних політичних, державних і військових діячів;

- проведення диверсій і актів саботажу;

- збір розвідувальних даних політичного, економічного і воєнно-стратегічного характеру;

- підготовка і формування партизанських і повстанських загонів;

- накопичення, розподіл і розміщення у визначених районах зброї і засобів МТЗ, які плануються на воєнний час для забезпечення проведення спеціальних операцій;

- захоплення заручників, визволення своїх громадян;

- охорона громадян і майна, які знаходяться на території іншої держави, вивезення їх, при необхідності, з держави;

- організація та ведення операцій по придушенню опозиційних сил;

- проведення психологічних операцій;

- надання допомоги в боротьбі з терористами, організація та здійснення нападу на штаб-квартири та бази терористичних організації.

У воєнний час:

- збір розвідувальних даних в інтересах дій своїх військ на ТВД;

виведення із строю або захоплення важливих воєнних і промислових обєктів в тилу противника із застосуванням як звичайної, так і ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї;

здійснення рейдів і улаштування засідок в тилу противника;

порушення комунікацій, системи державного і воєнного управління тилового забезпечення;

наведення на обєкти своєї авіації, коригування ударів по них ракетами і вогнем артилерії;

диверсії і саботаж в тилу противника;

виявлення і викрадення ядерної зброї, зразків техніки і озброєння, таємних і державних документів;

організація втеч із полону військовослужбовців та громадянського персоналу.

Завдання, які виконують ССО поділяються на:

першочергові;

другорядні.

ССО провідних країн світу мають широкий діапазон варіантів бойового застосування, володіють високими мобільністю і маневреністю. Вони знаходяться в такому стані бойової готовності, який дозволяє їм почати негайні бойові дії в будь-якому географічному регіоні.

Питання організації і тактичні прийоми бойового застосування ССО постійно відпрацьовуються і удосконалюються в ході навчань, які проводяться в районах з різноманітними географічними і кліматичними умовами.

Командування ПКС вважає, що проведення спеціальних операцій, тобто комплексним використанням розвідувальних, розвідувально-диверсійних і диверсійно-штурмових формувань на ТВД, в окремих регіонах можна нанести значні ушкодження потенціальному або діючому противнику, за короткі терміни забезпечити підрив його політичного, економічного, воєнного і морального потенціалів, вести боротьбу з національно-визвольним та демократичним рухом.

Практичну розвідувально-диверсійну діяльність на ТВД (театрах війни) силами спеціальних операцій командування армій ПКС розглядає, як важливий забезпечуючий елемент воєнної політики.

Спеціальні операції плануються військовими органами (штабами) і спеціальними службами в мирний і воєнний час з санкції глави держави, можуть проводитись відкрито або скрито і носять тайний характер.

За масштабами спеціальні операції поділяються на стратегічні, оперативні і тактичні і проводяться в інтересах усіх видів ЗС.

В останні роки командування США і ПКС до проведення спеціальних операцій притягають частини і підрозділи ПДВ і морської піхоти (Гренада, Панама, Фолькленди, Чад, Перська затока), розглядаючи їх в якості ударного ешелону і ефективного засобу досягнення оперативно-стратегічних цілей війни. Десантні частини можуть вести на території противника штурмові дії, швидко нарощувати зусилля на окремих напрямках (в районах), вказувати дезорганізуючий вплив на противника.

З прийняттям нових концепцій ведення війни, дії ССО об'єднуються загальним задумом використання ЗС і інтересами проведення масштабних повітряно-наземних операцій (Перська затока). ССО, які застосовуються в тилу противника, збільшують глибину бойового впливу на нього, заставляють противника відволікати значну кількість бойових з'єднань і частин на контрдії, захист і оборону тилових районів, вказують безпосередній і довгочасний вплив на хід збройної боротьби.

На сьогодні, об'єднане командування спеціальними операціями ЗС США виконує такі основні завдання:

Боротьба з розповсюдженням зброї масового ураження (СР);

Боротьба з тероризмом (СВТ) - використання можливостей ССО для проведення заходів щодо звільнення захоплених заручників, запобігання проведенню терористичних актів, пошуку і знищенню груп бойовиків та ліквідація баз терористичних організацій;

Надання допомоги іноземним державам у забезпеченні їх внутрішньої безпеки (FID) - вирішення організаційних питань або особиста участь підрозділів ССО у заходах, спрямованих на запобігання та придушення в певній країні антиурядових виступів, підривної діяльності або збройного опору, які здійснюються силами внутрішньої опозиції;

4. Спеціальна розвідка (SR) - доповнення інших компонентів розвідки специфічною, детально визначеною інформацією стратегічного або оперативно-тактичного рівня;

5. Силові (безпосередні) дії (ДА) - операції (дії), що обмежені за масштабом, часом, завданням і місцем проведення на території противника щодо захоплення, знищення (виведення) з ладу важливих або будь-яких інших об'єктів; ліквідації або захоплення, з наступною доставкою на свою територію, визначених посадових осіб, документів, зразків озброєння та військової техніки;

6. Психологічні операції (PpSVOP) - це сукупність узгодження та взаємопов'язаних за метою, місцем та часом заходів, які проводяться з метою здійснення в бажаному напрямі морально-психологічного впливу на особовий склад ЗС та цивільне населення країни, з емоційних станів та стимулювання визначених типів поводження та поведінки з.метою зміни ідеологічних і психологічних структур їх свідомості, підсвідомості, поглядів, трансформації емоційних станів та стимулювання визначених типів поводження та поведінки.

З прийняттям нових концепцій ведення війни, дії ССО об'єднуються загальним задумом використання ЗС і інтересами проведення масштабних повітряно-наземних операцій (Перська затока). ССО, які застосовуються в тилу противника, збільшують глибину бойового впливу на нього, заставляють противника відволікати значну кількість бойових з'єднань і частин на контрдії, захист і оборону тилових районів, вказують безпосередній вплив на хід збройної боротьби;

7. Заходи з питань цивільних справ (СА) - координація проведення військових операцій з іноземними цивільними офіційними особами, цивільними установами США і міжнародними урядовими та приватними організаціями;

8. Нетрадиційні бойові дії (UW), зокрема:

а). диверсійно-підривна діяльність - сукупність спланованих за місцем, часом і завданням акцій, спрямованих на дестабілізацію обстановки в будь-якій країні, а також заходів щодо знищення або виводу з ладу елементів оборонного потенціалу певної держави;

б). організація партизанської діяльності в тилу противника, яка спрямована на створення партизанських формувань з подальшим їх навчанням, забезпеченим озброєнням і бойовою технікою. (бойові партизанські дії (операції) передбачається здійснювати у військовий час);

9. Інформаційні операції (ІО) - тривалі операції, які підсилюють та зміцнюють бойові можливості ЗС США або їх союзників (збір, обробка та використання інформації з метою досягнення переваги в будь-яких операціях;

10. Будь-яка інша діяльність, яка класифікована президентом або МО США, як спеціальна операція.

Воєнно-політичне керівництво США планує також використовувати ССО в нетрадиційних сферах зовнішньої діяльності, зокрема;

Підтримка коаліційної діяльності (CS) - підготовка і навчання особового складу та цивільного населення дружніх держав;

Бойові пошуково-рятувальні операції (СSAR);

Боротьба з розповсюдженням наркотиків (СДА);

Заходи з розмінування (НДА), або спеціальні дії з інженерно-саперного забезпечення;

Гуманітарна допомога (НА);

Заходи щодо надання допомоги з питань безпеки (SA), а також стримування та поширення регіональної нестабільності.

Скритність підготовки і проведення операцій військ СпП досягається шляхом ретельного підбору особового складу цих військ, суворою дисциплінарною практикою, застосуванням заходів скритності радіообміну (використання шифрів, кодів, щоденно змінних позивних, індивідуальних паролів, змінних адресно-показових груп, суворі обмеження на ознайомлення з інформацією з питань бойового застосування і використання військ СпП і т.і.).

Планування, підготовку та керівництво бойовим застосуванням і використанням військ СпП на ТВД здійснює обєднане командування спеціальних операцій. Безпосереднє управління діяльністю частин і підрозділів СпП в інтересах проведення операції на ТВД здійснює командування спеціальних операцій в зоні.

Принцип децентралізованого застосування військ СпП вимагає організації декількох ешелонів управління бойовим застосуванням частин і підрозділів СпП, а також їх бойового і тилового забезпечення.

Група СпП розгортає операційну базу військ СпП, за допомогою якої здійснюється командування, управління і забезпечення діяльності оперативних підрозділів СпП. В складі бази створюються, як правило, три центри: оперативний, тиловий та звязку. Керує базою командир групи СпП.

За рішенням командира групи СпП в інтересах більш ефективного керівництва оперативними загонами можуть створюватись 1-3 передові операційні бази (на основі загонів «С»). В деяких випадках може створюватись окрема операційна база (на основі батальйону СпП), при цьому вона підпорядковується безпосередньо штабу спеціальних операцій на ТВД або штабу АК (ГрА), якому приданий батальйон СпП. В залежності від умов обстановки передова операційна база може виконувати функції допоміжної ланки управління, передового пункту по засиланню оперативних загонів в тил противника, радіо ретрансляційного пункту і т.і.

На озброєнні розвідників-диверсантів є найрізноманітніші найновіші і ефективні засоби для ведення розвідки та озброєння:

швидкодіюча прийомопередавальна радіоапаратура з необмеженою дальністю звязку (через штучні супутники землі);

військово-транспортні літаки з системою пристосування до рельєфу місцевості для подолання великих відстаней на висотах 100-300 м;

зверхмалі підводні човни, які використовуються з надводних, підводних і повітряних носіїв та здатних діяти в руслах річок;

безшумна і без полум'яна автоматична стрілецька зброя.

Приймач глобальної дії РНС (GPS) за допомогою трьох штучних супутників Землі миттєво визначає точну довготу і широту будь-якої точки на Землі. Крім того, індивідуальні приймачі (GPS) можуть бути перепрограмовані для вказівки напрямку руху, відстані до цілі та оцінки часу шляху).

Бойове застосування ССО передбачається здійснювати поперед усього в інтересах перших ударів початкового періоду війни. Найвища активність дій ССО планується за 3-30 діб до розв'язування конфлікту.

В плані підготовки ССО до виконання бойових завдань значна увага приділяється розробці тактики дій розвідувально-диверсійних формувань в прифронтовій і фронтовій зонах на глибину до 500 км, а також організації і проведенню широкомасштабних заходів диверсійно-підривного характеру загонами психологічного і адміністративного впливу. В теперішній час появилась реальна можливість використовувати розвідувально-диверсійні загони ССО (в основному типу «Рейнджерс» та «Командос» (в інтересах військ для розвідувально-диверсійного забезпечення бригад на глибину до 40 км, дивізій до 100 км. корпусів - у межах 300 км і груп армій - 700-800 км.

Заслання в тил противника бойових загонів ССО може виконуватись шляхом переходу кордонів (лінії фронту), повітряним шляхом (літаки, вертольоти, дельтаплани) і морем (бойові кораблі, в т.ч. малі та зверх малі підводні човни, катери, рибальські шхуни і т.і.). При десантуванні райони збору призначаються в 5-10 км від місця десантування.

Розгортання загонів в тилу противника планується проводити з операційних баз спеціальних сил (на своїй території або тій, що контролюється), які керують їх діями в межах ТВД.

Пересування в тилу, в т.ч. і на захопленій у противника техніці, РДЗ можуть здійснювати скритно вночі або в умовах обмеженої видимості з виконанням заходів безпеки і маскування. Піший добовий перехід при максимальній напрузі сил може скласти 30-50 км. Формування ССО здатні знаходитись в тилу противника на протязі 30 діб і більше, використовуючи документи прикриття, військову форму або цивільний одяг противника. В районах призначення передбачається діяти поодинці, парами або невеликими групами.

Загонами ССО для ураження (знищення) як правило, призначаються КП і вузли звязку, ПУ ракет, аеродроми, об'єкти тилу і ППО, вузли комунікацій та інші об'єкти, виведення з ладу яких проводить до значних втрат та забезпечує порушення системи управління. Вони можуть утворювати зони затоплень, розрух і заражень, забезпечувати ізоляцію районів бойових дій. Для виконання окремих завдань загони ССО можуть передаватись в оперативне підпорядкування загальновійськовим командирам, а керують ними відповідні ЦБУ.

На думку експертів НАТО ескалація на ТВД почнеться з проведення спеціальних операцій і забезпечуючих дій ССО, з початком яких буде значне нарощування підривних і спеціальних дій, а потім (за декілька діб до розв'язання війни) - розвідувально-диверсійних. Оптимальною глибиною розвідувально-диверсійних дій вважається 50-150 км, а спеціальні та підривні дії проводяться, як правило, в оперативній і стратегічній глибині.

Командування ПКС оцінює діяльність формувань ССО в тилу противника, виділяючи ЇЇ сильні і слабкі сторони.

До сильних сторін відносяться:

можливість масового застосування в звичайній і ядерній війні;

можливість застосування в мирний час при проведенні спеціальних операцій по звільненню заручників, здійсненню державних переворотів, знищення окремих політичних діячів та боротьби з тероризмом;

висока бойова ефективність застосування ССО для ураження малогабаритних та рухомих об'єктів противника на дальностях 30-120 км і більше.

можливість здійснення диверсій з використанням малогабаритних ядерних боєприпасів;

точність і достовірність здобутої інформації;

можливість ураження ракетно-ядерної зброї та її носіїв у противника;

різнобічність (вирішення різноманітних завдань), багатоплановість (виконання багатьох завдань) і багатократність (вирішення декількох завдань) використання;

здатність до ведення самостійних, і в той же час, управляємих дій на території противника протягом 30 і більше діб;

скритність застосування, висока оперативність і мобільність, раптовість, маневреність по фронту і в глибину;

унікальна здатність вирішення окремих розвідувально-диверсійних завдань методами, які використовують тільки підрозділи ССО (використання агентури, партизан і повстанців, психологічного і адміністративного впливу);

сильний морально-психологічний ефект з непередбаченими наслідками.

До слабких сторін використання ССО відносяться слідуючі:

застосування ССО в тилу противника в значній мірі визначається імовірністю виконання конкретного бойового завдання і залежить від вдалого десантування, виходу в район розвідки (диверсії) і ведення бойових дій;

малочисельні за складом формування ССО не можуть бути використані проти великих стаціонарних об'єктів противника з метою їх знищення в умовах ведення звичайної війни.

2. Основи застосування механізованих (танкових) з'єднань і військових частин (підрозділів) в спеціальних операціях

За певних умов обстановки: політичному непорозумінні між суміжними державами, або територіальних претензій до України зі сторони інших держав, можуть виникнути ті чи інші конфліктні ситуації, вирішення яких буде проводитись із застосуванням сили, тобто виникне необхідність у проведенні спеціальної операції ОСШР.

У прикордонному збройному конфлікті для проведення спеціальних операцій може створюватись тимчасове об'єднання військ (оперативне угруповання військ (сил)). Бойовий склад об'єднання буде визначатись ГШ в залежності від умов обстановки яка склалася.

До складу об'єднання будуть залучатись з'єднання і частини ОСШР, видів ЗС, війська спеціального призначення, сили спеціальних операцій, МВС, СБУ та інші військові формування.

Розглянемо суть, мету, завдання і зміст спеціальної операції.

Спеціальна операція являє собою сукупність узгоджених і взаємопов'язаних за метою, завданнями, місцем і часом одночасних або послідовних бойових дій, спеціальних дій, боїв, ударів, заходів територіальної оборони, що проводяться з'єднаннями і частинами ОСШР, силами спеціальних операцій, інших видів ЗС, службово-бойових дій та заходів, які проводяться органами і військами МВС, СБУ, іншими військовими формуваннями для виконання покладених завдань.

Метою операції є недопущення розв'язання конфлікту, а у разі його виникнення - локалізація і зрив намірів противника щодо його поширення на територію України і переростання збройного конфлікту у війну.

Цілі операції досягаються виконанням ряду оперативних (оперативно-тактичних) завдань:

- ізоляція району збройного конфлікту;

- виявлення, блокування районів базування диверсійно-розвідувальних сил і незаконно створених збройних формувань та їх роззброєння;

- розгром (знищення) диверсійно-розвідувальних сил та незаконно створених збройних формувань;

- посилення охорони та прикриття державного кордону;

- надання допомоги органам МВС, СБУ у проведенні фільтраційних заходів, вилучення зброї, боєприпасів, військового спорядження;

- охорона важливих об'єктів;

Крім того, в ході спеціальної операції з'єднання (частини) АК можуть вирішувати завдання щодо підтримки правового режиму воєнного (надзвичайного) стану; надання гуманітарної допомоги місцевому населенню, його захисту та евакуації з небезпечних районів; охорона таборів біженців; знешкодження різноманітних мінно-вибухових загороджень; супроводження і охорона автомобільних колон; охорона комунікацій і несення комендантської служби та інші.

Змістом спеціальної операції може бути:

- спеціальні (нетрадиційні) дії загальновійськових з'єднань, частин (підрозділів), частин (підрозділів) спеціального призначення щодо пошуку, блокуванню та розгрому (знищенню) диверсійно-розвідувальних сил і незаконно створених збройних формувань;

- вогневе ураження противника;

- бойові дії: ВПС; РВіА; армійської авіації; військ ППО;

- бойові дії з'єднань (частин) АК спільно з військами Державної Прикордонної служби щодо здійснення охорони та прикриття державного кордону;

- службово-бойові дії частин (підрозділів) Внутрішніх військ;

- заходи органів МВС, СБУ по підтримці правового режиму воєнного або надзвичайного стану та попередженню терористичних актів;

- охоронні дії щодо охорони важливих об'єктів;

- забезпечення переміщень на комунікаціях та недопущення диверсій;

- дії по виконанню заходів територіальної оборони.

Спеціальна операція організовується і буде проводитись за етапами, основними з яких можуть бути:

- підготовка операції;

- зосередження, розгортання і зайняття операційної зони військами (силами);

- ізоляція району збройного конфлікту;

- ведення операції;

- забезпечення (підтримання) правового режиму воєнного (надзвичайного) стану.

Територія держави, яка охоплена збройним конфліктом буде визначатись як район збройного конфлікту. Межі району збройного конфлікту встановлюватимуться, Указом Президента - Верховного Головнокомандувача ЗС України (директивою ГШ).

Способи застосування підрозділів бригади в операції з ліквідації (локалізації, нейтралізації) збройного конфлікту залежать від характеру дій противника, мети бойових дій, змісту поставлених завдань, наявних сил і засобів, фізико-географічних умов району операції, а також встановлених обмежень та інших чинників.

Для досягнення мети операції можуть проводитись заходи щодо примушення противника відмовитися від протиправних дій, які можуть загрожувати національним інтересам України, без застосування зброї або шляхом силового примушення противника відмовитись від своїх намірів.

У міждержавному збройному конфлікті для відбиття вторгнення та відновлення положення по державному кордону залежно від обстановки на різних напрямках, у різних поєднаннях може застосовуватись позиційна, маневрена і мобільна оборона та одночасний або послідовний розгром угруповань (сил) противника, що вклинились, завданням вогневого ураження, контрударів (контратак), а за певних умов і проведенням наступу.

У збройних зіткненнях всередині держави (внутрішньому збройному конфлікті), вирішального значення набувають такі способи дій, як блокування, оточення, пошук, наліт, рейд, прочісування місцевості, засадні дії та інші, а на приморському напрямку - морська блокада території, охопленої збройним конфліктом з моря, оборона та оборона узбережжя і прилеглої морської зони способом створення зони оборони.

Блокування - спосіб бойових дій щодо ізоляції району зосередження ДРС противника, НЗФ з метою заборони виходу їх з цього району та подальшого розгрому. Блокування здійснюється створенням системи блокпостів, сторожових застав (постів), контрольно-спостережних та контрольно-перепускних пунктів, окремих опорних пунктів на імовірних напрямках висування ДРС, НФЗ, які об'єднуються в єдину систему. Важливого значення при цьому набувають: цілодобове спостереження за районом дій, дальнє високоточне вогневе ураження противника з завданням йому ураження до втрати боєздатності, дистанційне мінування місцевості поза районами проживання місцевого населення, що дозволяє вирішувати поставлені завдання по розгрому ДРС, НЗФ з найменшими втратами: автономне застосування підрозділів різного призначення (тактичних груп); маневрені дії, у тому числі з охопленням противника з повітря.

Оточення - спосіб бойових дій щодо ізоляції виявлених (зокрема при блокуванні) формувань (угруповань) противника, який полягає у створенні навколо них суцільного фронту оточення, з підтриманням між всіма підрозділами вогневого зв'язку, з метою знищення (полонення) противника. При цьому ж знищення противника, здійснюється одночасно з оточенням, завданням потужних вогневих ударів, проведенням наступу на декількох напрямках для розчленування противника та розгрому його частинами. Підрозділи, які утворюють фронт оточення, в залежності від умов місцевості та кількості оточеного противника, можуть займати опорні пункти по фронту більші, ніж за умов звичайної оборони, а проміжки між ними повинні надійно прикриватися вогнем та загородженнями.

Пошук - спосіб бойових дій, який полягає у послідовному огляді місцевості (акваторії) у визначеному районі з метою виявлення противника (об'єкта) та подальшого його знищення (знешкодження, захоплення) наведенням засобів ураження або проведенням нальоту. Виходячи з умов обстановки він може бути суцільним або вибірковим, а за способами виконання - одностороннім (з одного напрямку) та комбінованим (по декількох напрямків).

Наліт - спосіб бойових дій, який полягає у раптовому нападі на завчасно вибраний або знову виявлений об'єкт противника з метою його знищення (виведення із ладу), захоплення полонених, документів, ОВТ, матеріально-технічних засобів, а також для звільнення своїх полонених (заручників).

Рейд (рейдові дії) - спосіб бойових дій, який полягає у стрімкому просуванні територією (акваторією), що контролюється противником, і веденні боїв з метою послідовного захоплення і знищення (виведення із ладу) раніше призначених або знову виявлених об'єктів противника, встановлення своїх базових районів, блокпостів, окремих пунктів, відновлення (встановлення) контролю над визначеним районом.

Морська блокада - комплекс дій ВМС у взаємодії з іншими видами Збройних Сил, формуваннями ДПС на приморському напрямку, які спрямовані на встановлення особливого режиму плавання у визначеному районі з метою повного або вибіркового припинення плавання іноземних кораблів та комерційних суден у районі збройного конфлікту та контролю за цивільними суднами державами.

Вогневе ураження противника в спеціальній операції планується і здійснюється з урахуванням безпеки мирного населення та збереження об'єктів інфраструктури. Головною особливістю вогневого ураження в цих умовах є врахування обмежень у виборі об'єктів, методів та засобів ураження. Воно організується і здійснюється узгодженим застосуванням авіації, ракетних військ і артилерії, берегових ракетних частин, з'єднань ракетних кораблів і катерів ВМС, інших засобів ураження і структурно включає: загальне та безпосереднє вогневе ураження,

Загальне вогневе ураження противника організовується і здійснюється поодинокими та груповими вогневими ударами, з метою завоювання і постійного утримування вогневої переваги, завдання рішучої поразки найважливішим угрупованням та об'єктам противника. Незалежно від обраних форм вогневого ураження, перевага завжди має надаватися вибірковим «точечним» ударам. Вогневі удари, проводяться за участі максимальної кількості сил і засобів авіації, ракетних військ і артилерії, берегових ракетних частин, з'єднання ракетних кораблів і катерів ВМС, інших засобів вогневого ураження та РЕБ на всю глибину операційної зони.

До особливостей бойового застосування артилерії в операції належать: надання загальновійськовим командирам більших прав і можливостей в організації розвідки, розподіл артилерії між тактичними групами за принципом «рота - батарея», тісна взаємодія з органами розвідки та РЕБ в операційних зонах за принципами «розвідка - ураження» і «виявлення - ураження». У з'єднаннях і військових частинах більша частина артилерії передається до складу батальйонних і ротних тактичних груп.

Прикриття повітряного простору в зоні (районі) проведення спеціальної операції здійснюється в загальній системі ППО України з єдиною організацією радіолокаційної розвідки повітряного противника, вогню і управління.

Всебічне забезпечення під час підготовки та ведення операції угруповання військ (сил) з ліквідації (локалізації, нейтралізації) збройного конфлікту організується і здійснюється на основі загальних принципів забезпечення операції (бойових дій), з урахуванням конкретних умов виконання завдань і особливостей застосування з'єднань (військових частин) Збройних Сил, інших військових формувань та правоохоронних органів держави, захисту та надання допомоги цивільному населенню.

Для управління військами (силами), що залучаються до виконання завдань операції, на базі елементів державної системи управління Збройних Сил України, а також систем управління інших військових формувань та правоохоронних органів у районі збройного конфлікту створюється система управління, яка має забезпечувати координацію дій всіх органів і формувань.

Для проведення спеціальної операції об'єднанню (угрупованню) буде визначатись операційна зона.

Операційна зона (схема №1, додатку) - це частина території держави охопленої збройним конфліктом, або весь район збройного конфлікту. Операційна зона встановлюється рішенням Головнокомандувача ЗС або директивою ГШ.

Якщо район збройного конфлікту обмежується незначною територією (1-2 області), то операційна зона, буде, співпадати з цим районом. Війська (сили), що будуть залучатися до вирішення завдань в операційній зоні є оперативно-тактичним об'єднанням, під єдиним командуванням, як правило, командувача армійського корпусу, який несе повну відповідальність за виконання поставлених завдань перед Головнокомандувачем Збройних Сил.

Всебічне забезпечення об'єднання буде покладатись на командувача військ ОК, у смузі якого проводиться спеціальна операція.

У випадку, коли район збройного конфлікту охоплює значну територію (кілька областей) операційна зона визначається в його межах. Війська (сили) в операційній зоні будуть оперативним об'єднанням, на чолі з командувачем військ ОК, в межах відповідальності якого виник збройний конфлікт.

В цьому разі, операційна зона може розділятися на ОПЕРАЦІЙНІ РАЙОНИ. У операційному районі створюються оперативно-тактичні угруповання військ або тактичні командування. В найбільш важливому операційному районі створюється оперативно-тактичне угруповання військ (сил), основу якого складає АК ОСШР.

В операційній зоні (районі) з'єднанням, частинам, за необхідності, можуть визначатися СЕКТОРИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, які включатимуть один або кілька адміністративних районів області. Старшим сектору відповідальності призначається командир тактичної групи, основою якої є бригада, батальйон.

Для розташування з'єднань (частин) в операційній зоні (районі) визначаються базові райони (пункти).

Базовий район (схема №2, додатку) становить собою ділянку спеціально виділеної території з розташованими на ній будівлями (спорудами), наметовими містечками, місцями розташування озброєння і військової техніки, складами і призначений для розташування одного або кількох з'єднань, військових частин (підрозділів), пунктів управління, тощо.

Базовий район (пункт) вибирається за межами населених пунктів, обладнується в інженерному відношенні і повинен забезпечувати сприятливі умови розташування і життєдіяльності військ (сил). Організується надійна охорона і оборона базового району (пункту), які б виключали проникнення на його територію диверсійно-розвідувальних груп противника і забезпечували успішне відбиття їх нападу. Для цього на пунктах управління, в підрозділах встановлюється цілодобове бойове чергування чергових змін оперативного складу, особового складу та сил і засобів вогневого ураження противника, а також військ ППО.

Прикладом створення базового району - являється базовий район 5 омбр в місті Аль-Кут в республіці Ірак.

Для контролю за дотриманням місцевим населенням встановленого порядку, режиму воєнного (надзвичайного) стану у визначених операційних зонах (районах), в містах, інших великих населених пунктах призначаються військові коменданти і створюються військові комендатури. Покладені обов'язки воєнні коменданти виконують у тісній взаємодії з місцевими органами державної влади, МВС, СБУ, прокуратури.

Механізована бригада є загальновійськовим тактичним з'єднанням і призначена для вирішення тактичних задач. Місце механізованої бригади в оперативній побудові корпусу в кожному конкретному випадку визначається командувачем корпусу в замислі на операцію. В залежності від замислу на операцію та в умовах обстановки механізована бригада може застосовуватися в складі ешелонів ізоляції, пошуково-ударного, охорони комунікації важливих об'єктів, загальновійськового резерву корпусу, а з'єднання, частини та підрозділи аеромобільних військ, крім цього, можуть застосовуватися в складі ешелону негайного реагування.

Для ведення бойових дій буде створюватися відповідна побудова бригади, яка може включати:

- бойовий порядок бригади;

Системи:

- боротьби з диверсійно-розвідувальними силами і незаконно створеними збройними формуваннями;

- комплексного вогневого ураження противника;

- ППО;

- інженерних загороджень;

- протитанкової оборони;

- боротьби з повітряними десантами;

- бойового, технічного, тилового, забезпечення;

- управління військами.

Бойовий порядок механізованої бригади при виконанні завдань в операційному районі (секторі відповідальності) буде включати:

- підрозділи прикриття державного кордону;

- підрозділи пошуково - ударного ешелону;

- підрозділи охорони комунікації важливих об'єктів;

- рейдові загони;

- бригадно - артилерійська група;

- підрозділи ППО;

- резерви: загальновійськовий, протидесантний, протитанковий;

- рухомий загін загороджень.

Рішенням командира бригади склад бойового порядку буде визначатися в залежності від поставлених завдань, тому деякі елементи бойового порядку можуть не призначатися, а їх завдання покладатися на інші елементи бойового порядку (наприклад: загальновійськовий резерв може виконувати і завдання, які покладаються на протидесантний резерв).

Склад зазначених ешелонів, елементів визначається для кожного конкретного завдання.

Ешелон ізоляції (схема №3, додатку) - призначений для блокування району збройного конфлікту, здійснення контрольно-пропускного режиму на шляхах і дорогах пересування в район і з району конфлікту та недопущення прориву диверсійно-розвідувальних груп, угруповань незаконно створених збройних формувань за межі району збройного конфлікту.

До його складу включаються частини(підрозділи) механізованих та аеромобільних військ, Внутрішні війська МВС, Прикордонні війська.

Пошуково-ударний ешелон (схема №3, додатку) - призначений для ведення бойових (спеціальних) дій з застосуванням різних способів щодо розгрому (знищення) диверсійно-розвідувальних сил та незаконно створених збройних формувань у операційній зоні (районі). До його складу входять частини(підрозділи) АК, частини, підрозділи спеціального призначення в т.ч. Внутрішніх військ МВС, СБУ, а в прикордонній смузі і Прикордонних військ.

Пошуково-ударний ешелон складає основу угруповання призначеного для ведення спеціальної операції. До його складу включаються найбільш боєздатні, оснащені сучасною зброєю, військовою технікою і краще підготовлені з'єднання, частини армійського корпусу та спеціального призначення. Він буде розташовуватись в базових районах операційної зони (району).

Ешелон охорони комунікацій і важливих об'єктів (схема №4, додатку) призначений для охорони і оборони комунікацій, важливих об'єктів, проведення заходів територіальної оборони в операційній зоні (районі). Для цього призначають комендантські райони з об'єктами охорони (оборони).

До його складу залучаються частини, підрозділи механізованих військ, Внутрішніх військ МВС, а в прикордонній смузі - - війська Державної Прикордонної служби. В залежності від ступеню важливості, розмірів комендантського району, визначені об'єкти охороняються або обороняються окремо призначеними тактичними групами на основі взводу, роти, інколи батальйону. Тактичні групи готують позиційну, кругову оборону з обладнанням опорного пункту, зі створенням системи вогню, інженерних загороджень.

Для вогневої підтримки та підсилення окремих або декількох тактичних груп буде призначатись артилерія і мобільні ударно-вогневі групи зі складу з'єднань (частин), що знаходяться в базових районах операційної зони (району). Також можуть призначатися сили і засоби вогневого ураження противника зі складу угруповання загальної підтримки. Ешелон охорони комунікацій і важливих об'єктів буде розташовуватись біля охороняємих об'єктів, вузлів комунікацій, вздовж маршрутів руху військ, підвозу і евакуації.

Ешелон негайного реагування призначений для посилення та надання допомоги ешелону ізоляції, пошуково-ударному ешелону та ешелону охорони комунікацій і важливих об'єктів під час виконання ними поставлених завдань. До його складу буде входити з'єднання аеромобільних військ, морської піхоти, спеціального призначення. Розташовується в базових районах операційної зони (району).

Загальновійськовий резерв призначається для виконання несподівано виникаючих завдань в операційні районі.

Він може бути в складі посиленого мб і розташовуватись в базовому районі.

Протидесантний резерв - призначений для розгрому повітряних (морських) десантів противника. Може включати 1-2 механізованих роти.

Протитанковий резерв, рухомий загін загородження можуть створюватися в складі підрозділів прикриття державного кордону і виконують завдання притаманні для оборони, їх може бути 2-3 в залежності від обстановки.

Рухомий загін загороджень, може створюватись для виконання завдань щодо встановлення мінно-вибухових загороджень під час ведення бойових дій в операційній районі (секторі відповідальності) з розгрому (знищення) диверсійно-розвідувальних сил, незаконно створених збройних формувань. Розташовується в базовому районі.

Підготовка бригади проводиться на підставі розпоряджень командира корпусу. Вона починається з усвідомлення отриманого завдання, в ході якого необхідно чітко зрозуміти дозволені межі ведення бойових дій та їх просторовий розмах, мінімально необхідну кількість підрозділв, що залучаються, імовірні терміни початку воєнних дій та інші особливості виконання завдання крім того, моделюванням можливих сценаріїв розвитку конфлікту здійснюється прогнозування можливих наслідків ескалації конфлікту.

Послідовність роботи командира бригади під час підготовки бойових дій залишається такою ж, як при підготовці загальновійськового бою з врахуванням певних особливостей. Вона починається з усвідомлення командиром отриманого завдання, в ході якого необхідно чітко зрозуміти мету, дозволені межі ведення бойових дій та їх просторовий розмах, особливості виконання поставлених завдань та інші особливості.

В подальшому, командира бригади:

- оцінює обстановку;

- приймає рішення, за необхідності проводить рекогносцировку;

- затверджує рішення у старшого начальника;

- здійснює постановку завдань військам;

керує плануванням бойових дій і організує:

- взаємодію;

- всебічне забезпечення;

- управління військами;

Страницы: 1, 2