Доходы государственного бюджета Украины

місяцем.

Зараховуються суми акцизного збору до відповідних бюджетів у розмірах,

-визначених Законом України про державний бюджет на поточний рік. Суми

акцизного збору з імпортних товарів платники перераховують на депозитний

рахунок митних органів до, або під час подання ввізної митної декларації.

Митні органи протягом одного банківського дня з дати оформлення ввізної

митної декларації перераховують їх в державний бюджет. В подальшому суми

акцизного збору перерозподіляються до місцевих бюджетів.

2.1.3. Мито.

Мито — вид непрямого податку, що справляється з токарі», які

переміщаються через митний кордон України.

Мито — як і інші податки — виконує фіскальну і регулюючу функції та має

певне політичне значення.

В Україні застосовуються такі види мита:

— специфічне, що нараховується у грошовому розмірі на одиницю товарів

(предметів):

— адвалорне — нараховується у відсотках до митної вартості товарів чи

предметів;

— комбіноване, що поєднує названі види митного обкладання:

— ввізне, вивізне, сезонне, андидемпінгове, компенсаційне, спеціальне.

Серед основних особливостей мита необхідно відмітити: ставки

диференційовані (повні, пільгові та преференційні): сплачується до. або під

час перетину митного кордону (за винятком його розстрочки чи відстрочки);

контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати здійснюють митні

органи.

Цей податок включається до ціни товарів і не залежить від фінансово-

господарської діяльності платника.

Платниками мита є юридичні та фізичні особи, які здійснюють переміщення

товарів (предметів) через митний кордон України і ці товари підлягають

митному оподаткуванню.

Об'єктом оподаткування є митна вартість товарів (предметів). які

переміщаються через митний кордон. При визначенні митної вартості до неї

включають ціну товару, а також: витрати на транспортування, навантаження,

розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного

кордону України; брокерські і комісійні: плату за використання об'єктів

інтелектуальної власності.

Для ввізного мита іноземну валюту перераховують в українські гривні за

валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день

подання митної декларації.

Важливим елементом справляння мита є митне оформлення і, перш за все,

декларування. Воно передбачає подання заяви в установленій формі точних

даних про мету переміщення товарів (предметів) через митний кордон та інших

відомостей для митного контролю і оподаткування.

Декларування здійснюють підприємства, які допущені митними органами до

декларування. Допущення дає митниця, яка обслуговує підприємство за його

місцезнаходженням, шляхом видачі свідоцтва, яке засвідчує підприємство

декларантом.

Визначальне значення для обчислення мита має єдиний митний тариф

України, який затверджує Верховна Рада України. Це є систематизований звід

ставок мита, яким обкладаються товари (предмети), що ввозяться на митну

територію України чи вивозяться за її межі. Крім цього, важливим чинником

правильності обчислення мита є встановлена класифікація товарів

(предметів). Вона визначається гармонізованою системою опису та кодування

товарів.

Як і по інших видах податків при сплаті мита передбачено ряд пільг.

Так, від сплати мита звільнено: транспортні засоби, які здійснюють

регулярні міжнародні перевезення; переміщення валюти України, іноземної

валюти та цінних паперів: товари, які підлягають оберненню у власність

держави; товари, які походять з митної території України; предмети, які

ввозяться для офіційного та особистого користування або вивозяться за

кордон (при встановленні законодавчими актами їх безмитного ввезення

(вивезення); ряд інших товарів.

При ввезенні в Україну товарів (пересиланні у міжнародних поштових

відправленнях) громадянами України, іноземними громадянами та особами без

громадянства, які прямують рейсами залізничного та авіаційноґо транспорту

вартістю понад 200 екю або по одиночних неподільних товарах (предметах)

вартістю більше 300 екю, вони підлягають обов'язковому декларуванню і

обкладаються:

. — митом за пільговими ставками єдиного митного тарифу України. ПДВ

і акцизним збором — у разі ввезення їх громадянами-підприємцями:

— митом за повними ставками вантажно-митної декларації та сплатою мита

за пільговими ставками єдиного митного тарифу України, акцизним збором та

ПДВ — громадянами, які не мають свідоцтва про державну реєстрацію в якості

суб'єкта підприємницької діяльності. • При ввезенні предметів (товарів)

іншими транспортними засобами:

— громадяни-підприємці обов'язково декларують предмети, які

підлягають оподаткуванню у повному обсязі із заповненням вантажної митної

декларації (ВМД) та сплачують мито за пільговими ставками єдиного митного

тарифу України, акцизний збір і ПДВ;

— громадяни, які не являються підприємцями, обов'язково декларують

предмети та оподатковують їх у повному обсязі та сплачують мито за повними

ставками Єдиного митного тарифу України, акцизний збір та ПДВ.

Необхідно зауважити, що для фізичних осіб використовуються лише повні

ставки у відповідності з єдиним митним тарифом України.

Мито нараховується митним органом по ставках відповідно до Закону

України "Про єдиний митний тариф"[2] і сплачується ним до Державного

бюджету України, а по поштовим відправленням — підприємствами зв'язку.

Надміру стягнута сума мита повертається платнику на його вимогу

протягом одного року з дня митного оформлення. До митних доходів від

зовнішньоекономічної діяльності включаються: збори, які справляються у

пунктах пропуску через державний кордон України за виконання робіт,

пов'язаних з наданням послуг під час здійснення екологічного, ветеринарного

контролю: плата за інспектування підкарантинних матеріалів; збір за проїзд

автомобільними дорогами України транспортними засобами іноземних ;

власників: митні збори за оформлення товарів, предметів, транспортних

засобів, спадщини, в тому числі за їх перебування під митним контролем.

Ставки митних зборів визначені у доларах США, виходячи з розміру митної

вартості. Так. при митній вартості до 100 доларів митні збори не

справляються, від 100 до 1000 доларів — 5 доларів, більше 1000 доларів —

0,2 відсотка митної вартості, але не більше 1000 доларів США. Митні збори

зараховуються до державного бюджету з наступним їх використанням для

розвитку митних органів.

З метою підготовки актів та пропозицій щодо митно-тарифної політики

України при Кабінеті Міністрів України створена митно-тарифна рада. Робочі

функції покладено па Державну митну службу України. Низовою ланкою є митні

органи.

2.1.4. Державне мито.

Державне мито — грошовий збір, що справляють судові органи, органи

державного нотаріату, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство

закордонних справ, органи місцевого самоврядування та інші органи за

вчинення ними окремих дій та видачу документів.

Платниками є фізичні та юридичні особи, які звертаються у відповідні

органи для вчинення в їх інтересах дій та для видачі документів, що мають

юридичне значення. В Україні застосовується просте державне мито. яке

справляється у твердій сумі та пропорційне — у відсотках до відповідної

суми. Так. пропорційне державне мито справляється: із заяв і скарг, що

подаються до суду, за видачу ним копій документів — у відсотках до ціни

позову; за посвідчення договорів про відчуження майна — у відсотках до суми

договору: за вчинення виконавчих написів — у відсотках до суми. що

стягується.

Основними об'єктами справляння державного мита є:

— реєстрація актів громадського стану, видача свідоцтв, документів на

право виїзду за кордон:

— подання позовних заяв, заяв кредиторів у справах про банкрутство;

—- дії нотаріальних контор, дії з одержанням охоронних документів;

— операції з цінними паперами, одержання права на проведення аукціону:

— інші дії та видача документів.

Поряд з цим від сплати державного мита звільняються:

— позивачі (робітники і службовці) по трудових правовідносинах.

позивачі, що випливають з авторського права, права на відкриття, винахід

тощо:

— громадяни, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (1-ої та 2-ої

категорії), інваліди 1-ої та 2-ої груп:

—- податкові та фінансові органи. Національний банк України і його

установи (крім госпрозрахункових підрозділів) за видачу їм свідоцтв і

дублікатів про право держави па спадщину, одержання свідоцтв по виконавчих

листах, за позовами до суду:

— органи місцевого самоврядування за позовами до суду або арбітражного

суду про стягнення збитків, припинення права власності на земельну ділянку:

— громадяни: за реєстрацію народження, смерті, усиновлення

(удочеріння), за посвідчення їх заповітів на користь держави:

— інші категорії громадян, організацій та дії, вчинені в їх інтересах.

Однією із особливостей державного мита є те, що його не справляють

приватні нотаріуси. Проте, розмір плати, яка сплачується за вчинення ними

нотаріальних дій. не може бути меншою від розміру ставок державної о мита,

яке справляється державними нотаріусами за аналогічні дії.

Органи місцевого самоврядування мають право на додаткові пільги по

державному миту, яке зараховується до бюджетів органів місцевого

самоврядування. Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення

документів. В державний бюджет — сплачується з позовних заяв в арбітражний

суд, за перевірку його рішень та постанов у порядку нагляду, за дії по

охоронних документах на об'єкти промислової власності.

Державне мито сплачується готівкою та митними марками. В інвалюті — з

позовних заяв до суду та арбітражного суду, в іноземній валюті, а також за

дії і операції в інвалюті. За умов. коли розмір ставок передбачено в

частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, плата проводиться в

інвалюті з урахуваннями валютного (обмінного) курсу гривні. Нерезиденти

сплачують мито у вільно конвертованій валюті виходячи з розміру мінімальної

заробітної плати, еквівалентного 600 дол. США.

В механізмі справляння державного мита передбачено і його повернення,

за умов коли, внесено більше, ніж передбачено, припинено провадження у

справі чи залишено позов без розгляду, скасовано у встановленому порядку

рішення суду, закрито провадження у справі. Повернення здійснюється за

умови письмового звернення до установи, що справляє державне мито, протягом

року з дня зарахування його до бюджету. За несвоєчасне та неповне внесення

державного мита до бюджету стягується пеня у розмірі 0,2 відсотка за кожний

день прострочення.

2.1.5. Податок на прибуток підприємств.

Встановлення цього податку обумовлено рядом чинників серед яких:

необхідність впровадження ринкового механізму, удосконалення податкових

відносин та розширення можливостей фінансової діяльності органів місцевого

самоврядування, оскільки податок на прибуток зараховується до бюджетів

територіальних громад за місцезнаходженням платника податку.

Платниками податку на прибуток є всі суб'єкти підприємницької

діяльності, у тому числі бюджетні та громадські організації, які одержують

прибуток від господарської діяльності, нерезиденти, філіії-відділення та

інші відокремлені підрозділи. Національний банк України та його установи

сплачують до Державного бюджету України суму перевищення валових доходів

консолідованого балансу над валовими витратами після закінчення фінансового

року. Госпрозрахункові установи НБУ оподатковуються у загальному порядку.

Платники податку на прибуток, які мають відокремлені підрозділи без

статусу юридичної особи, можуть сплачувати консолідований податок з

урахуванням сум податку, сплаченого відокремленими підрозділами за їх

місцезнаходженням. При цьому платники до 1-го липня, що передує звітному

(податковому) року, подають заяву податковому органу про сплату

консолідованого податку. За умови. якщо сума податку нарахована за

консолідованим балансом є меншою суми податку, який сплачений

відокремленими підрозділами, це перевищення з бюджету не відшкодовується.

Такі норми дають можливість враховувати проблему формування доходів

бюджетів за місцезнаходженням платника.

Об'єктом оподаткування податку є прибуток, який визначається шляхом

зменшення валового доходу звітного періоду на суми валових витрат та

амортизаційних відрахувань платника. До валового доходу належать:

1) загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг);

2) доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з

надання фінансових послуг, торгівлі цінними паперами, валютними цінностями,

борговими вимогами і зобов'язаннями.

3) доходи від операцій особливого виду (товарообмінні/ бартерні

операції), операції із розрахунками в іноземній валюті, з продажу основних

фондів або нематеріальних активів, від володіння корпоративних прав, доходи

від спільної діяльності, від здійснення операцій лізингу (оренди) та інших

операцій:

4) доходи від інших джерел та від позареалізаційних операцій, в тому

числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги та вартості безплатно

наданих товарів (робіт, послуг); суми коштів страхових резервів,

використаних не за призначенням; суми безнадійної заборгованості, що

підлягають включенню до валових доходів; доходів від реалізації основних

фондів; суми штрафів та неустойки (чи пені), одержаних за рішенням сторін

договору або рішенням державних органів, суду; інші доходи.

При визначенні об'єкта оподаткування до складу валового доходу не

включаються суми:

— податкових зобов'язань по акцизному збору і податку на додану

вартість;

— коштів, які надходять у вигляді прямих інвестицій чи реінвестицій у

корпоративні права, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з

договорами про спільну діяльність:

— отриманих дивідендів: емісійного доходу; номінальна вартість взятих

на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів: надмірно сплачених

обов'язкових платежів:

—доходів центральних органів виконавчої влади, органів місцевого

самоврядування від надання державних послуг, які передбачені законами і за

умови зарахування цих доходів до бюджетів:

— доходів, які накопичуються на пенсійних рахунках у межах механізму

додаткового пенсійного забезпечення.

Для визначення суми прибутку валовий доход зменшується на суми витрат

таких груп:

перша — витрати, які підлягають включенню до складу валових витрат:

друга — витрати, які не відносяться на витрати виробництва (обігу)

товарів (робіт, послуг):

третя — витрати подвійного призначення, які, в одному випадку, не

впливають на зменшення прибутку, оскільки не пов'язані безпосередньо з

господарською діяльністю підприємства, а в іншому — його розмір зменшується

через збільшення валових витрат.

Основними витратами першої групи (див. рис. 5, поз. А) є: виробничі

витрати, витрати на оплату праці, суми внесків на соціальні заходи,

додаткове пенсійне забезпечення (пенсійний план), витрати пов'язані з

поліпшенням основних фондів і благодійні витрати (з урахуванням обмежень);

суми внесених податків і зборів (за винятком податку на прибуток, податку

на нерухомість, ПДВ по придбаних товарах); витрати на розвідку та розробку

корисних копалин:

суми безнадійної заборгованості (за умови її нестягнення); а також

деякі інші витрати та окремі витрати групи 3.

Витрати другої групи — придбання, будівництво, реконструкція,

модернізація, ремонт та інші види поліпшення основних фондів: витрати,

пов'язані з видобутком корисних копалин; вартість торгових патентів:

здійснення прямих інвестицій; виплати дивідендів; утримання вищестоящих

органів (об'єднань); суми штрафів та неустойки (чи пені).

До третьої групи відносяться витрати на: забезпечення працівників

спецодягом і продуктами харчування (за переліком Кабінету Міністрів

України); науково-технічне забезпечення господарської діяльності;

гарантійний ремонт чи заміну товарів, представницькі витрати. сплату

відсотків за борговими зобов'язаннями (у межах встановлених обмежень);

страхування виробничих та фінансових ризиків; відрядження; утримання і

експлуатацію соціальної інфраструктури платника податку: окремі інші

витрати.

Необхідно відмітити і новий елемент валових витрат — валові внески

працівників на додаткове пенсійне забезпечення (пенсійний план). Вони

відносяться до складу валових витрат платника податку на прибуток у розмірі

не більше 15 відсотків сукупного доходу працівника. Такі внески не

оподатковуються податком з доходу громадян при їх відрахуванні, але

включаються до доходів працівника у разі їх виплати.

Крім цього, до валових витрат включається різниця балансової вартості

основних груп виробничих запасів за умови, коли їх вартість на початок

звітного кварталу є більшою, ніж на кінець кварталу. Слід зазначити, що в

системі оподаткування прибутку підприємств запроваджено новий порядок

визначення амортизації. Він передбачає віднесення на зменшення податкової

бази витрат на придбання, виготовлення чи поліпшення основних фондів шляхом

нарахування амортизаційних відрахувань з моменту здійснення таких витрат, а

не з моменту введення основних фондів у експлуатацію.

Основні фонди поділено на такі групи: будівлі . споруди та передавальні

пристрої (1); автомобільний транспорт, меблі, прилади та інструменти,

електронно-обчислювальні машини (2); будь-які інші фонди, які не включені

до 1-ої і 2-ої груп (3). Норми амортизації встановлено у відсотках до

балансової вартості кожної з груп у розмірах відповідно: 1,25; 6,25: 3,75

відсотків в розрахунку на квартал.

Платник самостійно приймає рішення щодо застосування прискореної

амортизації основних фондів 3-ої групи за умови, коли ціни на його товари

(продукцію) не встановлюються державою. Облік балансової вартості ведеться

по кожному виду фондів групи 1, а груп 2 і 3 — за сукупною балансовою

вартістю відповідної групи.

До валових витрат платники мають право віднести і частину фактичних

витрат на проведення поточного і капітальної о ремонту та інших видів

поліпшення основних фондів у розмірі, що не перевищує( 5 відсотків їх

сукупної балансової вартості на початок звітного року. Ставка податку на

прибуток встановлена у розмірі 30 відсотків і є єдиною для всіх платників,

включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, -за

окремими винятками.

Платники податку, які здійснюють виплату юридичній чи фізичній особі у

зв'язку з виграшем їх у лотерею (за винятком державних грошових лотерей),

казино, в інших громадських місцях (домах) зобов'язані утримувати у вигляді

податку та вносиш до бюджету 30% суми такої о виграшу за рахунок цієї суми.

Загальний порядок визначення податку на прибуток зображений на рис.6.

Поряд з цим, у механізмі справляння податку на прибуток враховано

особливості окремих платників.

Нерезиденти — юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що

не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з

місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою

діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Основними доходами

нерезидентів, які отримані з джерел їх походження в Україні є отримані

відсотки, оплачені резидентом дивіденди: лізингова (орендна) плата: доходи

від здійснення спільної діяльності. отримані від продажу нерухомою манна, у

вигляді благодійних внесків, виграшів у гральному бізнесі: винагороди за

здійснення освітньої, культурної, спортивної діяльності, а також

брокерської, комісійні або агентські: внески та премії від страхування або

перестрахування ризиків: прибуток від здійснення операцій з цінними

паперами: інші доходи.

В інших випадках доходи нерезидентів оподатковуються у джерел їх

виплати за такими ставками:

— від володіння корпоративними правами (дивідендами) резидентів:

страхування ризиків (в тому числі життя), надання рекламних послуг,

придбання цінних паперів за кошти на біржовому ринку (процентні облігації

чи процентні казначейські зобов'язання), доходи по безпроцентних

(дисконтних) облігаціях чи казначейських зобов'язаннях — 30%:

— від перестрахування ризиків (в тому числі страхування ризиків життя

на території України) та ризиків резидентів (за межами України), при

поверненні доходу нерезиденту (репатріації") — 15 відсотків.

Оподаткування здійснюється у джерел віники її доходів і за рахунок

таких виплат. Перерахування податку до бюджету проводиться до/ або разом із

здійсненням виплат.

Нерезиденти. які здійснюють підприємницьку діяльність на території

України через постійні представництва, оподатковуються в загальному

порядку.

2. Виробники сільськогосподарської продукції (крім підприємств,

основною діяльністю яких є виробництво та реалізація продукції квітково-

декоративного рослинництва, хутряних товарів, лікеро-горілчаних виробів,

тощо). Вони сплачують податок на прибуток за підсумками звітного

податкового року в загальному порядку, починаючи з підсумків діяльності за

1998 рік. При цьому валові доходи і витрати цих підприємств підлягають

індексуванню, виходячи з офіційного індексу інфляції.

Одночасно підприємства виробники сільськогосподарської продукції

зменшують суму нарахованого податку на суму податку на землю, яка

використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

3. Неприбуткові установи і організації. До них відносяться: органи

державної влади і місцевого самоврядування та створені ними установи та/

або організації, які утримуються за рахунок, коштів бюджетів: благодійні

фонди і організації; пенсійні фонди; кредитні спілки; релігійні

організації; інші, діяльність яких не передбачає отримання прибутку.

Отримані доходи цими організаціями у вигляді коштів або манна. які

надходять безплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи

добровільних пожертвувань, пасивних доходів, а також коштів чи манна, що

надходять до неприбуткових установ і організацій як компенсація вартості

отриманих платних послуг (передбачених законодавством) — від оподаткування

звільняються.

Поряд з цим, неприбуткові організації є платниками податку на прибуток,

якщо отримані ними доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги,

добровільних пожертвувань, пасивних доходів на кінець першого кварталу

наступною за звітним роком, перевищують 25 відсотків від загальних валових

доходів отриманих протягом звітного року. Податок сплачується за ставкою ЗО

відсотків від суми перевищення.

Неприбуткові організації сплачують податок і тоді, коли вони отримують

доходи з джерел інших, ніж визначених в механізмі оподаткування прибутку

підприємств. Доходи бюджетних організацій зараховуються до складу їх

кошторисів і використовуються виключно на фінансування видатків такого

кошторису.

4. Оподаткування дивідендів. Платник податку на прибуток. який виплачує

дивіденди своїм акціонерам, нараховує і утримує податок на дивіденди у

розмірі 30% нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат. Платник

податку - емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на

прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди. Власник

корпоративних прав, який о гримує дивіденди, не включає їх до складу

валового доходу.

За умови, коли сума сплаченого податку на дивіденди перевищує суму

податку на прибуток — різниця переноситься на зменшення зобов'язань

платника податку на прибуток у майбутніх податкових періодах протягом п'яти

податкових років.

До механізму оподаткування дивідендів прирівняно порядок оподаткування

операцій з торгівлі цінними паперами та спільної діяльності без створення

юридичної особи. При цьому, якщо доходи від спільної діяльності не

розподіляються протягом звітного періоду з метою оподаткування вони

вважаються розподіленими і підлягають оподаткуванню.

5. Оподаткування операцій з борговими вимогами. Платники податку не

включають до складу валових доходів і не підлягають оподаткуванню кошти і

майно, які вони залучили у зв'язку із:

— отриманням фінансових кредитів, а також поверненням суми фінансових

кредитів дебіторами;

— залученням їх в депозит (вклад), отриманням суми депозиту (вкладу):

— залученням майна на підставі договору лізингу (оренди), концесії.

комісії, схову (без передачі права власності на майно).

До валових витрат не включають кошти або майно, надані платником. у

зв'язку із:

— поверненням суми кредиту, наданням кредиту;

— поверненням суми депозитів, розміщенням коштів на депозитах;

— наданням майна на підставі договору в оренду, концесію, комісію,

схову (без передачі права власності на майно).

6. Оподаткування доходів від страхової діяльності. Такі доходи

оподатковуються за ставкою 3 відсотки від суми валового доходу страховика-

резидента (крім страхування життя). До складу валового доходу включаються

страхові внески, страхові платежі або страхові премії, за винятком суми

валових внесків, переданих в перестрахування. отриманих (нарахованих)

страховиками за договорами страхування і перестрахування на території

України чи за її межами.

Доходи, які отримані за договорами страхування і перестрахування життя,

оподатковуються за ставкою 10 відсотків у джерела їх виплати за рахунок

таких виплат. За ставкою 6 відсотків оподатковуються отримані страховиком

доходи у випадку дострокового розірвання договору зі страхування життя, яке

не пов'язане зі смертю застрахованої особи.

7. Врегулювання сумнівної безнадійної заборгованості. Платник податку

(продавець товарів, робіт, послуг, у тому числі банк) має право зменшити

валовий доход на вартість відвантажених товарів, якщо покупець цих товарів

затримує оплату їх вартості без погодження з платником.

При цьому таке зменшення здійснюється, якщо платником подана заява до

суду про стягнення заборгованості або при визнанні покупця банкрутом, а

також, коли за поданням продавця нотаріус вчинив виконавчий напис.

Якщо сул позов не задовольняє з вини платника чи задовольняє частково —

платник податку зобов'язаний збільшити валовий доход на вартість

відвантажених товарів (чи її частину, яка не визнана судом) та нарахувати

пеню.

Безнадійна заборгованість банками та небанківськими фінансовими

установами покривається шляхом створення страхового резерву. Він

створюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для

покриття безнадійної заборгованості.

Проте. з метою оподаткування, розмір страхового резерву. — для

небанківських фінансових установ встановлюється законами. але не більше 30%

суми боргових вимог: для комерційних банків - 20 відсотків від суми

боргових вимог.

З переліку інших особливостей оподаткування платників, необхідно

відмітити, що не оподатковується прибуток підприємств, які засновані

всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів.

При цьому, прибуток таких підприємств (отриманий від реалізації

продукції/ робіт, послуг власного виробництва за винятком підакцизних

товарів, а також від посередницької діяльності) має бути власністю

зазначених громадських організацій.

Пільгове оподаткування надано інноваційним центрам. Прибуток від

реалізації їх інноваційного продукту, який заявлений при реєстрації,

оподатковується у розмірі 50 відсотків від діючої ставки. Ставка цього

розміру діє перші три роки після державної реєстрації продукту, як

інноваційного.

Справляючи податок на прибуток платники самостійно визначають його суми

і виконують податкові зобов'язання в такі строки:

— сплачують авансові внески за підсумками першої о і другого місяців —

до 20-го числа другою і третього місяця кварталу (за винятком нерезидентів

і виробників сільськогосподарської продукції. які подають розрахунки у

зазначені терміни, але без подання декларації про прибуток);

— сплачуть податок на прибуток в бюджет не пізніше 20-го числа місяця,

наступного за звітним кварталом;

— подають у податкову інспекцію декларацію про прибуток — не пізніше 25-

го числа місяця, що настає за звітним кварталом;

— податок на дивіденди сплачується до бюджету до. або одночасно із

виплатою дивідендів.

— перерахування податку на прибуток утриманого у зв'язку з виграшем від

грального бізнесу проводиться протягом трьох банківських днів з моменту

здійснення виплат.

Важливою засадою податкової роботи є встановлення відповідальності

платників обов'язкових платежів і податкових органів за порушення

податкової о законодавства. Головними критеріями відповідальності платників

податку на прибуток є, зокрема, такі умови:

— за відсутність на момент перевірки податкових декларацій платники

сплачують штраф у розмірі 10-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян

за одноразове порушення. Якщо протягом наступних 12-ти місяців платник

допускає друге або більше таких порушень — він сплачує штраф у розмірі

десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, помножених на число

таких порушень;

— за несвоєчасне подання декларації, розрахунку по податку та

платіжного доручення на перерахування його до бюджету — штраф у 10

відсотків від суми нарахованого податку на прибуток за кожний випадок

порушення;

— у випадку приховання чи заниження суми податку платник сплачує: суму

донарахованого податку: штраф у розмірі 30% від суми донарахованого податку

(недоїмки); пеню, нараховану на суму недоїмки (без штрафів).

Ці штрафні санкції можуть бути не застосовані, якщо платник до початку

перевірки податковим органом виявив факт заниження оподатковуваного

прибутку, а також письмово повідомив про це податкову інспекцію та сплатив

суми недоїмки і пені.

Важливо зазначити, що у випадку виявлення за наслідками перевірки

арифметичних помилок або описок, в результаті яких сума податку занижена

(але не більш як 5 відсотків загальної суми податку за період, який

перевіряється) — керівник податковою органу вправі прийняти рішення про

незастосування фінансових санкцій у вигляді штрафів. При цьому платник

податку зобов'язаний сплатити пеню.

Поряд з цим, у випадку надходження надмірної суми податку до бюджету з

вини платника, сума перевищення підлягає поверненню (згідно заяви платника)

або зарахуванню в рахунок наступних податкових зобов'язань.

При надмірному нарахуванні суми податку в результаті неправильного

нарахування податковим органом вона підлягає поверненню з урахуванням

сплачених фінансових санкцій або зарахуванню на зменшення в майбутньому

платежів до бюджету (за заявою платника). За цих умов на вказані суми

нараховується пеня. Платники, які несуть відповідальність за порушення

податкового законодавства, обчислюють пеню. виходячи із 120 відсотків

облікової ставки Національного банку України, яка нараховується на повну

суму недоїмки за весь її строк.

2.1.6. Прибутковий податок з громадян

Прибутковий податок з громадян є найбільш тонким інструментом в

податковій політиці. Як джерело доходів бюджетів цей податок твердо виконує

фіскальну роль. В основі діючої о механізму прибутковою податку закладено

такі принципи: дискретність оподаткування, його прогресивний характер та

значне пільгове спрямування. Платниками податку є громадяни України,

іноземні громадяни та особи без громадянства, як ті. що мають постійне

місце проживання в України, так і ті. що його не мають.

Об'єктом оподаткування є:

— сукупний оподатковуваний доход за календарний рік, який одержаний з

різних джерел в Україні і за її межами — для платників, що мають постійне

місце проживання:

— доход одержаний з джерел в Україні — для платників, що не мають

постійного місця проживання.

При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи,

одержані в грошовій і натуральній формах за вільними цінами (крім доходів

працівників підприємств із сезонними видами виробництва, які обчислюються

за фактичною собівартістю).

Загальний порядок визначення прибуткового податку з громадян має такий

вигляд:

ПП = (СОД — СЗ) х СтПП

де, ПП — прибутковий податок: СОД. — сукупний оподатковуваний доход без

врахування сум, що не включаються до нього; СЗ— суми зменшення; СтПП—

ставки прибуткового податку.

До сукупного оподатковуваного доходу не включаються: соціальні виплати,

державні пенсії, компенсаційні виплати, суми по відчуженні майна, виграші

по державних цінних паперах, суми матеріальних допомог та благодійна

діяльність (з врахуванням обмежень). суми збережень на депозитних рахунках

банків України та інші виплати.

До сум, які зменшують сукупний оподатковуваний доход (СЗ) відносяться:

один неоподатковуваний мінімум доходів громадян додатково до встановленого

мінімуму на дітей віком до 16-ти років (якщо місячний СОД перевищує 10

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); 5,10 і 15 неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян відповідно: інваліди з дитинства, потерпілим від

Чорнобильської катастрофи 3-ої і 4-ої категорії; інвалідам війни 1-ої

групи. потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1-ої та 2 категорії;

учасникам бойових дій, особам, які мають особливі заслуги перед

Батьківщиною.

Крім цього, не включаються до цієї групи: суми відсотків, які сплачені

за користування позиками; доходи, одержані внаслідок дарування

(успадкування); суми, що перераховані благодійним організаціям за заявками

громадян, в межах 12-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за

календарний рік.

Прибутковий податок з громадян за місцем основної роботи обчислюється в

залежності від розміру місячного СОД:

• якщо він складає до 17-ти грн. включно — податок не справляється;

• від 18 грн. до 85 грн. — 10 відсотків доходу, що перевищує розмір

одного неоподатковуваного мінімуму;

• від 86-ти до 170 гривень — 6 грн. 80коп. плюс 15 відсотків від суми,

що перевищує 85 гри.;

• від 171 до 1020 гривень — 19 грн. 55коп. плюс 20 відсотків від суми,

що перевищує 170 грн.;

• від 1021 до 1700 гривень — 189 грн. 55 коп. плюс ЗО відсотків від

суми, що перевищує 1020 грн.;

• від 1701 гривні і вище — 393 грн. 55 коп. плюс 40 відсотків від суми,

що перевищує 1700 грн.

Суми доходів, які отримані у вигляді дивідендів за акціями та в

наслідок розподілу прибутку підприємств, оподатковуються за ставкою 30%.

Прибутковий податок сплачується громадянами з їх доходів, одержаних від

підприємств, організацій та фізичних осіб, з якими вони мають трудові

відносини відповідно до законодавства про працю і за умови сплати внесків

на обов'язкове соціальне та державне пенсійне страхування.

Обчислення і перерахунок податку проводять підприємства, установи,

організації та фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності до 1

лютого наступного за звітним роком. До 15 лютого ці відомості подаються

ними в податкові інспекції.

Щомісячно підприємства і організації не пізніше строку одержання коштів

в банках на виплату громадянам належних сум зобов'язані перерахувати

податок до бюджету за минулий місяць. Юридичні та фізичні особи, які

виплачують заробітну плату працівникам з виручки, а також ті особи, що не

мають рахунків в банках, перераховують податок наступного дня після

здійснення відповідних виплат.

Поряд з цим, в механізмі прибуткового податку з громадян враховано і

ряд особливостей, які обумовлені їх місцем роботи, характером діяльності та

статусом платників. Зокрема це:

— доходи громадян, отримані не за місцем основної роботи (в тому числі

за сумісництвом) і доходи від здійснення підприємницької діяльності

оподатковуються у джерел виплати за ставкою 20 відсотків.

При обчисленні місячного оподатковуваного доходу не враховуються

неоподатковуваний мінімум доходів громадян та пільги. Ці два чинники

враховуються при визначенні річної суми податку податковою інспекцією на

основі декларації, яку громадяни зобов'язані подати до 1 березня року

наступного за звітним.

Резиденти, які виплатили доходи громадянам, зобов'язані подати в

податкову інспекцію відомості про суми виплачених доходів і утриманого

податку не пізніше 30 днів після виплати;

— доходи громадян, отримані від зайняття підприємницькою діяльністю

(без створення юридичної особи), оподатковуються за підсумками роботи за

рік, виходячи з чистого доходу. Його визначають як різницю між валовим

доходом (виручки у грошовій та натуральній формі.) і документально

підтвердженими витратами.

Податкові інспекції, які обчислюють прибутковий податок з громадянина

не за місцем його постійного проживання, передають інформацію про суми

доходів і сплаченого податку податковим органам за місцем постійного

проживання платника.

Сплата прибуткового податку може проводитися авансовими платежами з

оціночного доходу. Для їх сплати встановлюються такі строки: до 15-го

березня, до 15-го травня, до 15-го серпня і до 15-го листопада. У разі

значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податковими

органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати

податку, що не настали.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, зобов'язані

подавати декларації в податкові інспекції щоквартально у 15-ти денний строк

після його закінчення, а по закінченню календарного року — до 1-го лютого.

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення

юридичної особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів

за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умов, якщо:

а) кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з фізичною

особою-суб'єктом підприємницької діяльності (СПД) не перевищує п'яти:

б) валовий дохід СПД за останні 12 календарних місяці до місяця

придбання патенту не перевищував 7'000 неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян:

в) СПД є платником ринкового збору. Застосування фіксованого податку не

дозволяється при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими

виробами. Основними перевагами фіксованої о податку є:

— СПД не сплачує податки і збори, які нараховуються на фонд оплати

праці:

сума податку не переглядається за підсумками року:

— не обов'язковим є ведення обліку доходів і витрат та проведення

розрахунків із споживачами з використанням ЕККА:

- власник патенту здійснює торговельну діяльність без ліцензії.

Розміри фіксованого податку визначаються органами місцевого

самоврядування в межах від 20-ти до 100 гривень за календарний місяць. При

використанні СПД найманої праці розмір податку збільшується на 50 відсотків

за кожну особу. В розмірі 100 гривень встановлюється податок на одержання

патенту для здійснення підприємницької діяльності на всій території

України.

Необхідно зауважити, що патент може бути скасовано до закінчення

терміну дії (видасться на строк від 1-го до 12-ти календарних місяців),

якщо торгівлю здійснює особа, яку не занесено до патенту або здійснюється

торгівля лікеро-горілчаними чи тютюновими виробами. Суми фіксованого

податку спрямовуються: 10 відсотків па державне пенсійне страхування і 90

відсотків використовуються на потреби територіальних громад:

оподатковуваний доход для іноземних громадян визначається як і для громадян

України.

Разом з тим. до нього включають суми. які виплачуються для компенсації

витрат на навчання дітей у школі, харчування та суми надбавок за проживання

в Україні.

Не включаються — суми витрат на відрядження, найму житлового

приміщення, утримання автомобіля для службових цілей та суми, які

відраховуються до Пенсійного Фонду, Фонду соціального страхування та

державного фонду сприяння зайнятості населення.

Декларації в податкові органи іноземні громадяни, які мають постійне

місце проживання в Україні, подають як і громадяни України. Крім цього,

щоквартально у 15-ти денний строк подається декларація про одержувані

доходи, а про фактичні за рік —до 1-го лютого наступного року за звітним:

— доходи, що виплачуються громадянами, які не мають постійного місця

проживання в Україні, оподатковуються у джерел їх виплати -за ставкою у

розмірі 20 відсотків без врахування неоподатковуваною мінімуму доходів

громадян та пільг.

За прострочення строків сплати прибуткового податку, не утриманого

(утриманого не повністю) у джерела виплати стягується пеня у розмірі

подвійної облікової ставки Національного банку України.

2.1.7. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних

машин і механізмів

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і

механізмів справляється для забезпечення фінансування будівництва,

Страницы: 1, 2, 3