Доходы государственного бюджета Украины

реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального

користування.

Платниками цього податку є власники транспортних засобів та інших

самохідних машин і механізмів. Платниками є підприємства, об'єднання та

організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також

громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства.

До платників податку належать також власники моторних човнів (катерів,

яхт), мотосаней.

Податок з транспортних засобів не справляється з власників машин і

механізмів на гусеничному ходу, а також зернозбиральних і спеціальних

комбайнів з двигунами.

Об'єкт оподаткування — потужність двигуна легкових і вантажних

автомобілів, мотоциклів, моторолерів та мотоблоків.

Податок сплачується за ставками (у частинах неоподатковуваного мінімуму

доходів громадян) залежно від потужності двигуна:

а) з кожної кінської сили;

б) з кожного кіловата потужності.

Податок зараховується до бюджету адміністративно-територіальної одиниці

місцевого самоврядування за місцем розташування підприємств і місцем

проживання громадян. З цієї суми 90 % використовуються для шляхового

господарства, а 10 % надходять на рахунок органів Державної автомобільної

інспекції.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і

механізмів сплачується:

— громадянами, які мають власні транспортні засоби, — один раз перед

технічним оглядом за кожний рік, але не пізніше першого півріччя року, в

якому проводиться технічний огляд;

— підприємствами — щороку, але не пізніше першого півріччя.

Сплата податку провадиться перед реєстрацією або щорічним технічним

оглядом транспортних засобів.

Від сплати податку звільняються:

а) підприємства автомобільного транспорту загального користування —

щодо транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, а також

підприємства автомобільного транспорту загального користування, що

здійснюють змішані перевезення (вантажні та пасажирські), — щодо

транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів;

б) установи і організації, що фінансуються з державного бюджету;

в) Герої Радянського Союзу, особи, нагороджені орденом Слави трьох

ступенів, інваліди Великої Вітчизняної війни або інші особи з числа

військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи

каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР або при виконанні інших

обов'язків військової служби, чи внаслідок захворювання, пов'язаного з

перебуванням на фронті; інваліди з числа колишніх партизанів, а також

інваліди, прирівняні за пенсійним забезпеченням до зазначених категорій

військовослужбовців;

г) учасники Великої Вітчизняної війни, військовозобов'язані, які

проходили службу у складі обмеженого контингенту радянських військ у

Республіці Афганістан та в інших країнах, у яких в цей час велись бойові

дії;

д) інваліди, які мають мотоколяски або автомобілі з ручним керуванням;

е) підприємства, розташовані на території, що зазнала радіоактивного

забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

є) громадяни, зараховані до категорій 1 і 2, які постраждали від

наслідків чорнобильської катастрофи, а також громадяни, зараховані до

категорій 3 і 4, — до їх відселення із зони гарантованого добровільного

відселення і зони посиленого радіоекологічного контролю;

ж) громадяни, відселенні із зон радіоактивне забруднених територій

внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС в інші населені пункти, — протягом

трьох років після переселення;

з) на 50 % — колгоспи і радгоспи за пожежні машини, машини швидкої

допомоги та автобуси по перевезенню людей.

За наявності поважних причин сільські, селищні та міські ради народних

депутатів мають право знижувати розміри податку або повністю звільняти

окремих платників від його сплати.

2.1.8. Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних

копалин

Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин

запроваджена на підставі Закону України "Про охорону навколишнього

природного середовища", Закону України "Про підприємництво", Кодексу

України про надра та постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994

р. № 85 "Про затвердження Тимчасового порядку справляння плати за

спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин" з метою

забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення

потреб у мінеральній сировині, охорони надр, гарантування при користуванні

надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища.

Платниками плати за спеціальне використання надр при видобуванні

корисних копалин є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм

власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які здійснюють

видобуток корисних копалин.

Об'єктом справляння плати за спеціальне використання надр при

видобуванні корисних копалин є обсяг погашених балансових запасів (для

нафти, конденсату, газу, торфу та гідромінеральних ресурсів — обсяг

видобутих) корисних копалин.

Плату за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин

загальнодержавного і місцевого значення вносять суб'єкти підприємницької

діяльності, що видобувають та реалізовують мінеральну сировину, і суб'єкти

підприємницької діяльності, до складу яких входить структурний підрозділ

(шахта, рудник, кар'єр тощо), що займається видобутком корисних копалин і

передає їх для подальшої переробки в межах цього підприємства.

Розмір плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних

копалин обчислюють платники самостійно, виходячи з обсягу погашених

балансових запасів (для нафти, конденсату, газу, торфу та гідромінеральних

ресурсів — обсягу видобутку), ціни реалізації одиниці видобутої мінеральної

сировини, нормативу плати та коригуючого коефіцієнта.

Для суб'єкта підприємницької діяльності встановлено єдиний норматив

плати за кожну одиницю погашених (для нафти, газу, торфу, конденсату та

гідромінеральних ресурсів — видобутих) балансових запасів корисних копалин

у розмірі одного відсотка ціни реалізації одиниці видобутої мінеральної

сировини без врахування податку на додану вартість.

Для підприємства вугільної промисловості до нормативу плати

застосовується коригуючий коефіцієнт 0,5.

Для суб'єкта підприємницької діяльності, що має структурний підрозділ,

який займається видобутком корисних копалин (шахта, кар'єр, рудник тощо) і

передає їх для переробки у межах цього суб'єкта за собівартістю, при

обчисленні плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних

копалин замість ціни береться собівартість у межах підрозділу (цеху),

збільшена на коригуючий коефіцієнт 1,1.

Плата обчислюється щокварталу за наростаючим підсумком з початку року.

При видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення плата за

спеціальне використання надр у розмірі 40 % перераховується до Державного

бюджету і 60 % — до бюджету Автономної Республіки Крим, областей, міст

Києва і Севастополя.

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати платежу за

спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин здійснюється

державними податковими інспекціями за місцем розташування родовища корисної

копалини.

2.1.9. Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Цей збір встановлено Постановою Верховної Ради України від 6 грудня

1991 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне

забезпечення". Для ефективного управлінню коштами, одержаними від

справляння збору, у цьому ж році створено Фонд для здійснення заходів щодо

ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту

населення.

Збір зараховується до складу доходів Державного бюджету України на

спеціальний рахунок, що утворює Фонд. Згідно закону України від 1 січня

1999 збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення здійснюється з

боку громадян, тому платниками Фонду є громадяни України.

Об'єктом оподаткування є фактичні витрати платників збору на оплату

праці осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником збору.

До витрат на оплату праці відносяться:

а) виплата основної і додаткової заробітної плати;

б) заохочувальні та компенсаційні витрати;

в) витрати на виплату авторських винагород та виплати за виконання

робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру.

Ставка збору становить 5 % від об'єкта оподаткування. Сума збору

визначається за формулою:

ЗЧФ = ФВОП х 5%: 100 де: ЗЧФ — збір до Чорнобильського Фонду; ФВОП —

фактичні витрати на оплату праці.

2.1.10. Збір на обов'язкове соціальне страхування.

З метою соціального страхування громадян України справляється збір на

обов'язкове соціальне страхування, в тому числі збір на обов'язкове

соціальне страхування на випадок безробіття.

Платниками збору, які виділено у чотири групи, є:

І) суб'єкти підприємницької діяльності, їх об'єднання, бюджетні,

громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян і інші

юридичні особи, а також фізичні особи (суб'єкти підприємницької

діяльності), які використовують найману працю:

2) відділення, філії та інші відокремлені підрозділи (без статусу

юридичної особи), які розташовані на території іншої, ніж платник зборів,

територіальної громади:

3) фізичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності), які не

використовують працю найманих працівників, а також адвокати. приватні

нотаріуси:

4) фізичні особи, які працюють на умовах трудової о договору

(контракту), виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами.

Об'єктами оподаткування збору на обов'язкове соціальне страхування є:

а) фактичні витрати на оплату праці працівників для платників 1-ої та 2-

ої груп. До складу витрат включаються виплати: основної і додаткової

заробітної плати: премії, заохочення, в тому числі в натуральній формі.

Поряд з цим, до цих витрат не відносяться витрати на оплату виконаних

робіт згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді

дивідендів, процентів, та інші витрати, які не враховуються при обчисленні

середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій;

б) оподатковуваний доход (прибуток) — для платників третьої групи:

в) сукупний оподатковуваний доход — для платників четвертої групи.

Ставки збору визначені у таких розмірах:

— 5,5 % від фактичних витрат (в тому числі 1,5 % збір на обов'язкове

соціальне страхування на випадок безробіття):

— для платників першої і другої групи.

Для підприємств всеукраїнських організацій інвалідів збір визначається

за ставкою 1% фактичних витрат па оплату праці і 5,5 %- для інших

працівників цих підприємств. При цьому, збір визначений для інвалідів

зараховується до фонду соціальної о захисту інвалідів.

Для платників третьої і четвертої груп збір на соціальне страхування на

випадок безробіття .встановлено у розмірі 0,5 % від об'єкта оподаткування.

Збір на обов'язкове соціальне страхування платники сплачують на окремий

рахунок Державного бюджету України при одержанні коштів на оплату праці в

установах банків.

Фізичні особи (СПД), які не використовують працю найманих працівників,

адвокати, приватні нотаріуси сплачують збір на обов'язкове соціальне

страхування на випадок безробіття щоквартально з фактичного одержаного

доходу (прибутку) за звітний квартал не пізніше 20-го числа місяця,

наступної о за звітним кварталом.

Одночасно з придбанням патенту сплачується збір від підприємницької

діяльності за фіксованими розмірами прибуткового податку з громадян.

2.1.11. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

З метою виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення" у 1991

році було створено Пенсійний фонд України, як самостійний фінансовий

інститут. Кошти фонду не включаються до Державного бюджету України і не

можуть бути використані на інші цілі. крім виплати пенсій і допомог.

Фінансування витрат на утримання органів Пенсійного фонду України та

його апарату визначається кошторисом, який затверджується Кабінетом

Міністрів України. Тимчасово вільні кошти при відсутності заборгованості по

виплатах пенсій можуть бути використані Пенсійним фондом України виключно

на придбання державних цінних паперів.

Платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування як і

об'єкти оподаткування є ідентичними і розглянуті при визначенні розміру

збору на обов'язкове соціальне страхування.

Поряд з цим, платники збору 1-ої,2-ої і 3-ої груп зобов'язані

зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Комерційні банки, при

відкритті банківських рахунків, зобов'язані вимагати інформацію від цих

платників щодо реєстрації.

Доходи Пенсійного фонду України формуються за рахунок коштів платників.

Ставки збору встановлені у таких розмірах:

— для платників 1-ої та 2-ої груп — 32 % від фактичних нітрат на оплату

праці працівників:

—.для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів збір

визначається за ставкою 4 % фактичних витрат на оплату праці і 32 % — для

інших працівників цих підприємств:

— для платників 3-ої групи — 32 % суми оподатковуваного доходу

(прибутку);

— для платників 1 -ої, 2-ої і 3-ої груп — 32 % суми винагород, які

виплачуються фізичним особам за договорами цивільно-правового характеру.

Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується

платниками одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату

праці.

До повного погашення заборгованості з виплати пенсій платниками збору є

також: 1) юридичні та фізичні особи щодо операцій купівлі-продажу валют та

при відчуженні ними легкових автомобілів (крім тих автомобілів, якими

забезпечуються інваліди та які переходять у власність спадкоємця за

законом): 2) СПД. які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота

(крім обручок), платини і дорогоцінного каміння.

При цьому, об'єктами оподаткування для перших платників є сума операцій

з купівлі-продажу валют чи вартість легкового автомобіля. Для других—

вартість реалізованих ювелірних виробів.

Сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на рахунок

Кримського республіканського, обласних, Київського та Севастопольського

міських управлінь Пенсійного фонду України.

Ставки збору встановлені для:

— юридичних і фізичних осіб по операціях з купівлі-продажу валют 1

відсоток від об'єкта оподаткування та 3 % вартості легкового автомобіля при

його відчуженні:

— СПД при здійсненні торгівлі ювелірними виробами — 5 % вартості

реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і

дорогоцінного каміння:

— фізичних осіб. які працюють на умовах трудового договору (контракту)

1 відсоток, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 гривень і

2 % при його перевищенні.

Уповноважені банки щоденно ведуть облік сум збору на обов'язкове

державне пенсійне страхування, сплачувані фізичними особами, та

перераховують його на рахунки органів Пенсійного фонду в такому порядку:

1) з операцій купівлі-продажу валют, якщо протягом операційного дня

сума збору, що обліковується,: а) дорівнює або перевищує 50 гривень —

протягом наступного операційного дня: б) менше ніж 50 гривень — не пізніше

того операційного дня, коли така сума збору досягне 50 гривень;

2) з продажу ювелірних виробів із золота — протягом робочого дня і за

методикою, зазначеній в п.1).

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з

відчуження легкових автомобілів сплачується до їх реєстрації в органах

державтоінспекції у розмірі 3 % вартості легкового автомобіля.

Слід відмітити, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від

28 жовтня 1998 року за № 1699 доходи пенсійного фонду в 1999 році складуть:

72,6 % — обов'язкові внески підприємств. установ і організацій та 3,6 % —

внески громадян. Від запровадження фіксованого сільськогосподарського

податку передбачено отримати 7,6 % від усіх джерел фінансування.

Одним з першочергових завдань реформування пенсійного забезпечення є

проведення розмежування джерел фінансування пенсій. які призначені за

різними пенсійними програмами.

У відповідності з Указом Президента України від 13 квітня 1998 року

"Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення" в Україні

джерелами виплати пенсій передбачаються:

— трудових пенсій — страхові збори (внески);

— державних пенсій військовослужбовцям, державним службовцям, ветеранам

війни, жителям гірських населених пунктів, соціальних пенсій — кошти

Державного бюджету України:

— соціальних пенсій — кошти місцевих бюджетів:

— пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи, — кошти Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

— за період до настання пенсійного віку відповідно до Закону України

"Про зайнятість населення" — кошти Фонду сприяння зайнятості населення;

— добровільні збори (внески), обов'язкові збори (внески) юридичних і

фізичних осіб до недержавних пенсійних фондів (у випадках, передбачених

законодавством) та доходи цих фондів — для виплати пенсій в межах

накопичувальної системи загальнообов'язкового державного та додаткового

недержавного пенсійного страхування.

Для реалізації цих та ряду інших завдань Указом Президента України від

4 травня 1998 року передбачено і поетапне впровадження до 2000 року

персоніфікованого обліку зборів (внесків) на загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування з використанням для цього можливостей банківської

системи та інформаційного фонду державного реєстру фізичних осіб —

платників податків та інших обов'язкових платежів.

Необхідно зауважити також, що суми збору та фінансових санкцій. які

донараховані під час перевірок податковими органами та органами контрольно-

ревізійної служби, перераховуються до Пенсійного Фонду України в повному

обсязі.

Суми несвоєчасно внесених зборів до Фонду соціального страхування.

державного Фонду сприяння зайнятості населення. Пенсійного фонду і Фонду

для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи

та соціального захисту населення вважаються простроченою заборгованістю

(недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені у розмірі 120 % облікової

ставки НБУ за кожний день прострочення збору.

2.1.12. Збір до державною інноваційного фонду.

З метою фінансування заходів щодо забезпечення розвитку і використання

досягнень науки і техніки створено Державний інноваційний фонд згідно

постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1992 року "Про створення

Державного інноваційного фонду" на виконання Закону України "Про основи

Державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності".

Кошти Державного інноваційного фонду формуються за рахунок зборів

підприємств і організацій в розмірі 1 % обсягу реалізації продукції (робіт,

послуг) за винятком податку на додану вартість і акцизного збору, з

віднесенням цього збору на валові виграти платника. Посередницькі,

торговельні, страхові організації та банки визначають суми зборів, виходячи

з обсягів валового доходу за винятком вказаних непрямих податків. При

цьому, для забезпечення фінансування галузевої науки платники перераховують

70 % збору до спеціального фонду позабюджетних коштів, який утворюється в

міністерствах, корпораціях та інших формуваннях.

Кошти фонду входять до складу доходів і видатків відповідних бюджетів і

обліковуються на окремих рахунках.

Необхідно зауважити, також, і особливості справляння збору до

Державного інноваційного фонду. Так, зокрема:

— платники мають право залишати в своєму розпорядженні кошти збору в

частині належній галузевому позабюджетному фонду за умов письмового

погодження з вищестоящим органом, яким створено фонд, та проведення науково-

дослідних робіт;

— платники залишають збір у своєму розпорядженні, якщо їхня

підпорядкованість не визначена, за винятком відрахувань 30% до Державного

інноваційного фонду, і використовують ці кошти лише за цільовим

призначенням;

— збір який віднесено на валові витрати платника, але не перераховано в

галузевий позабюджетний фонд, вилучається податковими органами до

державного бюджету.

Перерахування збору до державного інноваційного фонду проводиться не

пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Фінансові санкції за несплату збору не застосовуються, оскільки за цим

збором не встановлено обов'язкове подання розрахунків податковим органам.

2.1.13. Гербовий збір.

З метою впорядкування правових угод та поповнення доходів бюджетів

Указом Президента України відповідно до п.4 розділу XV "Перехідні

положення" Конституції України запроваджено з 01 січня 1999 року справляння

гербового збору.

Гербовий збір — це плата суб'єктів підприємницької діяльності, при

оформленні договорів, векселів та установчих документів.

Необхідними умовами справляння гербового збору є наявність марки

гербового збору та здійснення маркування документів. При цьому марка

гербового збору це спеціальний знак, наявність якого підтверджує сплату

гербового збору. Маркування — позначення . марками гербового збору

оригіналів договорів, векселів та установчих документів суб'єктів

підприємницької діяльності.

Платниками гербового збору є суб'єкти підприємницької діяльності, які

здійснюють маркування таких документів, як:

— договорів щодо продажу майна, виконання робіт, надання послуг сплати

грошей тощо, а також договорів, якими вносять зміни на збільшення сум.

зазначених договорів:

— установчі документи, якими визначається розмір статутне фонду,

вкладів, а також документи, спрямовані на збільшення статутного фонду

вкладу, векселі, які видаються відповідно до законодавства України.

Гербовий збір не справляється з:

І) договорів, де однією з сторін з фізична особа (не СПД):

2) договорів, які пов'язані з використанням коштів бюджетів:

3) установчих документів СПД, де засновниками виступають органи

виконавчої влади;

4) векселів, які видаються органами виконавчої влади.

Необхідно відзначити також, що маркування договорів здійснюється

сторонами договору за письмовою угодою між ними. За її від сутності —

стороною договору, яка здійснює оплату за цим договором. При бартерних

операціях — сторонами договору рівними частками. У разі укладення договорів

з нерезидентами за межами України маркуванню підлягають примірники

оригіналів договорів резидентів.

Зазначимо, що маркування здійснюють:

• першого примірника векселя — векселедавець, а інших тотожних

примірників, які видані на вимогу векселедержателя, — веселедержателем:

• установчих документів при державній реєстрації СПД — засновниками за

їх письмовою угодою (при їх відсутності пропорційне до вкладу засновників);

• установчих документів при перереєстрації та державній реєстрації змін

до них — відповідні СПД.

Платники здійснюють маркування документа таким чином, щоб на один його

примірник наклеювалось не більше п'яти марок гербового збору.

Ставки гербового збору встановлюються в таких розмірах:

а) одна гривня, якщо грошова сума. яка підлягає сплаті за договором

(визначена у векселі) — менше ніж 2 тис. гри.; дві гривні — відповідно від

2 тис. до 10 тис. гривень: 3 гривні — від 10 тис. до 20 тис. гривень;...:

20 гривень — від 1 млн. до 2 млн. гривень; 400 бивень — від 100 млн.

гривень і більше;

б) 4 гривні, якщо сума статутного фонду (сума його збільшення) менша

ніж 5 тис. гривень; 8 гривень — від 5 тис. до 10 тис. гривень;

в) 120 гривень — від 1 млн. до 5 млн. гривень, 800 гривень — від 50

млн. гривень і більше.

Сплата збору провадиться шляхом придбання його платниками в установах

Ощадного банку України марок гербового збору за їх номінальною вартістю.

Надання марок гербового збору платнику здійснюється не пізніше банківського

дня, наступного за днем отримання банком коштів від платника.

Реалізовані марки поверненню не підлягають, у тому числі у разі х

пошкодження.

Марки гербового збору виготовляються на замовлення Ощадного банку

України за рахунок коштів Державного бюджету України і випускаються

номіналом І; 2; 5; 10; 20: 50; 100: 200 та 400 гривень.

Внесені суми гербового збору юридичними особами відносяться на валові

витрати виробництва та обігу.

Кошти, які отримані від справляння гербового збору, розподіляються в

такому порядку:

— до Державного бюджету України 80 %:

— до бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів областей, міст

Києва і Севастополя 20 %.

Перерахування коштів банком до бюджетів провадиться щодня. за

вирахуванням витрат його на зберігання та реалізацію марок гербового збору

в розмірі 2-х % отриманих коштів.

Установи Ощадного банку України у випадку прострочення терміну надання

марок гербового збору виплачують платнику неустойку в розмірі подвійної

облікової ставки НБУ.

Платники гербового збору щомісяця подають податковим органам розрахунок

суми збору. Ощадний банк України щомісяця подає до Державної податкової

адміністрації України звіт про кількість та номінальну вартість

реалізованих та нереалізованих марок і гербового збору.

2.1.14. Надходження від збору на будівництво та реконструкцію

автомобільних доріг загального користування.

До 2000 року системою оподаткування акумулюються кошти на розвиток

дорожнього господарства у формі сплати відрахувань та зборів на

будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг

загального користування України шляхом відрахувань від доходів з

експлуатації автомобільного транспорту коштів підприємствами і

господарськими організаціями, зборів від продажу паливно-мастильних

матеріалів та за проїзд автомобільними дорогами України. Такі відрахування

введені з 1991 року Законом України "Про джерела фінансування дорожнього

господарства України". Цим законом визначені такі джерела фінансування

дорожнього господарства:

1. Відрахування коштів підприємствами і господарськими організаціями.

Відраховують кошти на дорожні роботи:

- промислові, транспортні, будівельні та інші підприємства та

господарські організації в розмірі від 0,4 до 1,2 % обсягу виробництва,

виконаних робіт;

- заготівельні, торговельні та постачальницько-збутові організації —

від 0,03 до 0,06 % річного оборогу:

- фондові і товарні біржі, страхові організації, інвестиційні фонди та

компанії, комерційні банки і підприємства, що займаються посередницькою

діяльністю — від 0,4 до 1,2 % суми валової о доходу;

- підприємства енергетичного комплексу і колективні

сільськогосподарські підприємства — від 0,4 до 1,2 % від обсягу

реалізованої продукції.

Фактичний обсяг виробництва продукції, обороту встановлюється з

урахування усіх видів діяльності підприємства. При цьому, в обсягах

виробництва, реалізації, доходів не включаються податок на додану вартість

та акцизний збір.

Конкретний розмір відрахувань визначається відповідно Верховною Радою

АРК, обласними та Севастопольською міською радами.

Відрахування на дорожні роботи включаються до складу валових витрат

платника.

Підприємства провадять перерахунок коштів на дорожні роботи не пізніше

15-го числа кожного місяця в розмірі третини квартального платежу.

Остаточний розрахунок за квартал проводиться до 15-ю числа місяця, то

настає за звітним кварталом.

2. Збір від продажу паливно-мастильних матеріалів. Його відраховують

підприємства, об'єднання і організації, а також інші суб'єкти

підприємницької діяльності, які реалізують споживачам і населенню

автомобільний бензин, дизельне пальне, автомобільні і дизельні мастила,

зріджений та стиснений газ.

Розмір визначається з врахуванням вартості продажу паливно-мастильних

матеріалів, 7-ми відсоткового збору і податку на додану вартість.

Збір не нараховується від продажу дизельного пального і мастил

сільськогосподарським підприємствам і селянським (фермерським)

господарствам крім продажу їм автомобільного бензину і газу.

Підприємства-платники збору щомісяця до 22-го числа, наступного за

звітним, перераховують суми збору на відповідні рахунки дорожніх

організацій.

Порядком передбачено, що платники збору мають право залишати у своєму

розпорядженні 0.5 % загальної суми зібраних коштів для організації їх

збору.

3. Відрахування від доходів з експлуатації автомобільного транспорту.

Автомобільні підприємства та організації, що перебувають на самостійному

балансі та здійснюють перевезення за вільними або державними фіксованими та

регульованими тарифами, а також підприємства. які мають автомобільні

господарства, що не перебувають на самостійному балансі, але здійснюють

перевезення за тарифною платою, відраховують на дорожні роботи 2,0 % від

доходів з експлуатації автомобільного транспорту за минулий місяць (до 15-

го числа поточного).

Відрахування відноситься на валові витрати платника.

Фінансові санкції до підприємств і організацій-платників збору не

застосовуються, оскільки подання податкової звітності не передбачено.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про джерела

фінансування дорожнього господарства України" від 16 грудня 1997 року із

змінами від 22 грудня 1998 року з 2000 року цей порядок змінено. Ним

передбачається здійснення витрати на дорожнє господарство України за

рахунок бюджетних та інших коштів. Ці кошти акумулюватимуться на окремих

рахунках Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної

Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, районних і обласних

бюджетів.

Для цього у відповідних бюджетах створюватиметься:

1) Державний дорожній фонд України;

2) Республіканський дорожній фонд:

3) місцеві дорожні фонди.

"Збір за проїзд автомобільними дорогами України транспортних засобів

іноземних власників сплавлятиметься державним підприємством

"Укрінтеравтосервіс" безпосередньо на контроль по-11 {допускних пунктах

державного кордону у вільноконвертованій валюті.)

Розмір збору визначатиметься, враховуючи вид транспорту, його

місткість, вантажність та відстань проїзду.

Кошти зборів в розмірі 95 % перераховуватиметься щорічно на валютний

рахунок корпорації "Укравтодор" і використовуватимуться для утримання

автомобільних доріг державного значення та організації на них дорожнього

сервісу.

Збір за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або

габаритні параметри яких перевищують нормативні, справлятимуться з

власників транспортних засобів України. Розмір збору визначатиметься в

залежності від маси транспортного засобу, навантаження на осі та відстані

перевезення.

Дозвіл на проїзд таких транспортних засобів надають підрозділі

Державтоінспекції МВС. При необхідності супроводження транспортних засобів

патрульними автомобілями ДАІ плата за їх використання здійснюватиметься

окремо.

У випадках порушень стягуватиметься штраф у двократному розмірі суми

збору, з якої 25 % підлягає перерахуванню на рахунок ГУДАІ МВС, а решта —

на банківський рахунок корпорації "Укравтодор".

Збір за проїзд автомобільними дорогами України корегується, виходячи з

росту рівня цін, тарифів та вартості послуг, якщо їх зростання перевищує 15

%.

2.2. Функції податків.

Характеризуючи функції, які виконують податки, можна виділити слідуючі:

1) Фіскальна.

Дана функція являється найважливішою у характеристиці сутності

податків, тому що вона визначає їх суспільне призначення;

2) Економічна.

Через дану функцію держава впливає на процес відтворення стимулюючи або

стримуючи цей процес; також через стимулюючу або стримуючу функцію держава

посилює або зменшує тиск на умови нагромадження капіталу; а також через цю

функцію держава може впливати на платоспроможний попит населення.

Економічну функцію можна розділити на:

- регулюючу функцію;

- стимулюючу функцію;

Через регулюючу функцію держава впливає на різні сторони діяльності

платників.

Через стимулюючу функцію держава шляхом диференціації ставок податків,

встановлення податкових пільг, податкових канікул, особливого режиму

оподаткування у вільних (спеціальних) економічних зонах стимулює зростання

виробництва і нагромадження капіталу і підприємницьку активність.

3) Контрольна.

Шляхом контролюючої функції оцінюється ефективність кожного податку і

податкової системи в цілому.

4) Розподільна.

За допомогою даної функції здійснюється формування дохідної частини

бюджету з послідуючим перерозподілом коштів і направлення їх на

фінансування різноманітних міроприємств пов'язаних з реалізацією функцій

держави.

2.3 Бюджет на 2000 рік.

Відповідно до п. 4 ст. 85 Конституції України, до повноважень Верховної

Ради України належить затвердження Державного бюджету України та внесення

змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття

рішення щодо звіту про його виконання. При цьому, згідно зі ст. 92

Конституції, виключно законами України встановлюються Державний бюджет

України.

Бюджет на 2000 рік поки що не затверджено, але вже 15 вересня 1999 року

Кабінет міністрів передав до Верховної Ради законопроект про Державний

бюджет на 2000 рік. Ігор Мітюков підтвердив, що законопроект про Державний

бюджет розрахований на основі схвалених урядом 2 вересня 1999 року

макропоказників економічного та соціального розвитку країни в 2000 році.

Доходи Державного бюджету України у 2000 році повинні складати 27,1

млрд. грн. [23]

Податки. Найбільш цікаві у проекті держбюджету розрахунки податкових

надходжень. Не дивлячись на те, що в поточному році Державний бюджет по

доходам виконується приблизно на 85-87%, в Міністерстві фінансів чомусь

вважають, що в наступному році вони повинні збільшитися та ще й суттєво. На

приклад, надходження по подоходному доходу з громадян повинні скласти 4,1

млрд. грн. (так як розрахунки державного бюджету-99 - 3,94 млрд. грн.),

податку на прибуток підприємств - біля 6 млрд. грн. (4,7 млрд. грн.), НДС -

біля 9,4 млрд. грн. (8,31 млрд. грн.).

Надходження плати за отримання торговельних патентів на окремі види

підприємницької діяльності визначені у розмірі 308,12 млрд. грн. (307,6

млрд. грн.)

Надходження від ввізного мита розраховані у розмірі 1,4 млрд. грн.

Неподаткові надходження. Серед неподаткових надходжень найбільш цікаві

доходи від приватизації державного майна. В наступному році ФГІ

зобов'язаний перерахувати в бюджет не менше ніж 2,5 млрд. грн. (в 1999 році

- 800 млрд. грн.).

Подібних оптимістичних цифр у проекті дуже мало. Але він явно

нереальний. І у випадку його прийняття парламентом, навіть при внесенні

суттєвих поправок, такий державний бюджет виконуватися не буде. Сумнівів

немає, чекає його участь бюджету року теперішнього, коли Міністерство

фінансів вже два рази за вісім місяців його секвестрував.

2.4 Сучасні податкові системи зарубіжних країн і джерела їх доходів.

Будь-який досвід потрібно дуже детально аналізувати, а не переносити на

власний грунт без достатніх підстав. Крім того, частка податків у валовому

внутрішньому продукті будь-якої держави постійно змінюється. Це дає

підстави для висновку, що надто висока частка податків у валовому

внутрішньому продукті не менш шкідлива, ніж низька. До того ж вона не

повинна перевищувати 50 %.

Структуру доходів державного бюджету США розглянемо на прикладі

федерального бюджету.

Таблиця №4.

"Структура доходів Державного бюджету США."

| |1997 р.,|Факт, % |1998 р.,|Оцінка, %|1999 р.,|Оцінка, %|

| |млрд. |до заг. |млрд. |до заг. |млрд. |до заг. |

| |дол. |суми |дол. |суми |дол. |суми |

| | |доходів.| |доходів. | |доходів. |

|Всього доходів |1579 |100 |1658 |100 |1743 |100 |

|Надходження по |737 |47 |768 |47 |791 |46 |

|податковому | | | | | | |

|податку з | | | | | | |

|населення | | | | | | |

|Податок на |182 |12 |191 |12 |198 |11 |

|прибуток | | | | | | |

|корпорацій | | | | | | |

|Податки на цілі |539 |34 |571 |34 |596 |34 |

|соціального | | | | | | |

|страхування | | | | | | |

|Акцизи |57 |4 |56 |3 |72 |4 |

|Податки на |20 |1 |20 |1 |21 |1 |

|спадщину та | | | | | | |

|дарування | | | | | | |

|Таможні мита |18 |1 |18 |1 |18 |1 |

|Інші надходження |25 |1 |34 |2 |47 |3 |

Як показує таблиця № 4 [16] в США більш ніж 90% в федеральному бюджеті

займають прямі податки, а на непрямі припадає лише 5%. Але це ні в якій

мірі не означає, що непрямі податки у дані країні незначні. Діло в тому, що

на непрямих доходах базуються доходи бюджетів штатів, При цьому основну

роль відіграє універсальний акциз у формі податку з продажу, який

установлюється в визначеному проценті до ціни товару. Співвідношення прямих

і непрямих податків в державних бюджетах зарубіжних країн характеризується

наступними даними: в США, Великобританії, Японії переважають прямі податки,

а у Франції та ФРГ - непрямі.

Динаміку частки податків у валовому внутрішньому продукті ряду

зарубіжних країн характеризує табл. 5.

Таблиця 5

"Динаміка частки податків у ВВП ряду зарубіжних країн "

|Країна |1960р.|1970р.|1980р.|1990р.|1994р.|

|США |26,6 |30,1 |30,7 |30 |32 |

|Канада |24,2 |32 |32,8 |33,1 |34,2 |

|Німеччина |31,3 |32,8 |37,2 |39,3 |41,1 |

|Франція |33,5 |37 |42,5 |44,1 |43,2 |

|Великобританія |28,5 |37,5 |35,9 |36 |37,1 |

|Італія |34,4 |27,9 |30,1 |38 |38,2 |

|Японія |18,2 |19,7 |25,9 |31,1 |32,3 |

|Швеція |27,2 |40,9 |49,9 |57 |54,1 |

Наведені дані свідчать, що частка валового внутрішнього продукту, який

держава мобілізує в своє розпорядження через податки, має тенденцію до

збільшення. Так, за тридцять чотири роки вона зросла в Швеції на 26,9

пункти, Японії — 14,1, Франції — 9,7, Канаді — 10. Звичайно, в різних

країнах цей процес відбувається під впливом різних факторів. Проте

загальним правилом є те, що ринкова економіка потребує втручання держави в

процеси перерозподілу створеного валового внутрішнього продукту для

прискорення темпів економічного розвитку і соціального захисту різних

верств населення. Складність полягає в тому, щоб у кожний конкретний період

знайти ту раціональну величину перерозподілу і відповідно до неї побудувати

податковий механізм регулювання, який включає систему пільг, ставок,

строків сплати, об'єктів оподаткування тощо.

Не менш важливе значення має структура податків. Вона постійно

змінюється під впливом економічних, соціальних та політичних факторів. У

цілому податкові системи сучасних зарубіжних країн грунтуються на трьох

найзначніших податках: особистому прибутковому, на соціальне страхування і

на добавлену вартість. Інші податки, в тому числі податок на прибуток

корпорацій, майновий, зі спадщини та дарувань мають другорядне значення.

Структуру податкових надходжень в окремих зарубіжних країнах за 1993 р.

характеризують дані табл. 6.

Таблиця № 6

"Характеристика податків зарубіжних країн."

|Країна |Особистий |Податок на |Відрахування|Податок на |Інші |

| |прибутковий |споживання |на соціальне|прибуток |податки|

| |податок |(ПДВ, акциз)|страхування |корпорацій | |

|США |33,5 |16 |29,1 |7,4 |7,5 |

|Канада |39,6 |26 |25 |8,5 |1,4 |

|Німеччина |28,8 |23,4 |36,4 |6,8 | |

| | | | | |35920 |

|Франція |11,3 |28,3 |43,6 |4,2 |6,2 |

|Великобритан|27,6 |30,2 |18 |13,5 |8,4 |

|ія | | | | | |

|Італія |23,2 |23,1 |33,9 |10,4 |9,5 |

|Японія |22,8 |12 |24 |21,5 |12,4 |

|Швеція |38,9 |27 |26,2 |36010 |4,5 |

У більшості країн світу досить висока частка в загальній сумі

податкових надходжень особистого прибуткового податку — понад 30 %, що

майже в 6 разів більше, ніж в Україні. Податки на споживання, тобто непрямі

податки, які застосовуються переважно в формі податку на добавлену вартість

і різних видів акцизних зборів, становлять в середньому четверту частину

всіх надходжень. Порівняно з Україною їхня частка більш як в два рази

нижча. Для економічно

розвинених країн характерною є також невисока частка податків з

прибутку корпорацій.

Характеризуючи еволюцію податкових систем розвинених країн світу, слід

зазначити, що протягом останніх 30 років спостерігається тенденція

зростання частки особистого прибуткового податку в усіх країнах. Однією з

причин такого становища є зростання доходів громадян, в результаті вони

переходять до вищих груп шкали оподаткування, збільшення кількості

платників податків, підвищення податкових ставок.

У 70-х — на початку 80-х років майже всі розвинені країни стали на шлях

широкомасштабних та багатосторонніх податкових реформ. Характерною рисою їх

було зниження загального рівня податків і зміна їхньої структури. Вони

здійснювалися з метою створення податкових систем, які б стимулювали

економічне зростання і створювали умови, адекватні новому етапу НТР,

переходу економіки від екстенсивного до інтенсивного розвитку.

Передбачалися універсалізація і спрощення податкових систем, відчутне

скорочення податкових пільг.

Податкові реформи характеризувалися зменшенням податків на споживання,

тобто непрямих податків. Найшвидшими темпами скорочувалися акцизи. Такий

самий висновок можна зробити і щодо податку на прибуток корпорацій. По

цьому податку знижуються податкові ставки, скасовуються пільги,

переглядаються умови оподаткування тощо. Проте ставки податку на прибуток

корпорацій зберігаються досить високі, %: у Німеччині — 50, Італії — 46,

Канаді — 44, США — 39, Франції — 39, Великобританії — 35.

В цілому розвитку податкових систем притаманні такі риси:

- розширення оподаткування особистих доходів;

- модернізація податків на споживання;

- зниження ролі податків на прибуток корпорацій;

- невпинне зростання відрахувань на соціальне страхування.

Податкова система в кожній країні має свої особливості, а тому всі

зміни, які в ній відбуваються, потребують глибокого аналізу і можуть

слугувати лише додатковим інформативним матеріалом для практичних дій у

кожному конкретному випадку.

3. Удосконалення чинної системи доходів Державного бюджету України.

Вагоме значення у вдосконаленні чинної системи доходів Державного

бюджету України є покращення чинної системи оподаткування. Діючу в Україні

систему оподаткування доцільно розглянути в двох напрямах: "населення" і

"підприємницькі структури". Система оподаткування населення включає прямі

та непрямі податки, збори і добровільні внески.

Співвідношення податків з населення з фондом оплати праці працюючих і

видатками держави на соціальні цілі за 1990— 1995 рр. ілюструють дані табл.

7.

За період, що аналізується, темпи зростання податків були вищими, ніж

темпи підвищення заробітної плати.

Податки з населення є основним джерелом покриття витрат бюджету на

соціальні цілі. У зв'язку з цим співвідношення податків, сплачуваних

фізичними особами, і витрат бюджету на соціальні цілі характеризує

фінансове забезпечення соціальних заходів у державі.

Важливими є показники взаємовідносин господарських структур з бюджетом

в частині одержуваного прибутку і сплачуваних податків (табл. 8). Дані 8

свідчать, що в 1995 р. тільки 28,6 % прибутку, створюваного в галузях

економіки України, вилучалося в формі податків до бюджету. Разом з тим

витрати бюджету на розвиток економіки постійно зростають. Так, у 1995 р.

при зростанні прибутку порівняно з 1994 р. у 33 рази платежі з прибутку в

бюджет збільшилися в 3,4, а асигнування з бюджету на розвиток економіки — в

2,2 раз.

У бюджеті немає інших джерел фінансування витрат, крім податків.

Необхідність удосконалення податкової системи України очевидна. Одним з

напрямів вирішення цієї проблеми має стати перенесення центру ваги у

податковій політиці з фіскальної функції на функцію регулювання економіки,

економічне стимулювання підприємств, використання світових досягнень

науково-технічного прогресу, призупинення на цій основі падіння

виробництва.

Податки треба намагатися будувати таким чином, щоб вони по можливості,

не пригноблювали ділової активності, а також враховували вимоги соціальної

справедливості. У цьому плані структура податків у розвинутих країнах

набагато досконаліша від української: найвагомішими податками є помірно

прогресивний індивідуальний прибутковий податок (що враховує особисті

обставини платників: розмір доходу, склад родини, наявність утриманців,

витрати на підтримку здоров'я, тощо) і технічно досконалі податки на товари

і послуги (що також, у кінцевому рахунку, сплачуються громадянами, але

частина яких збирається - як у випадку з податком на додану вартість -

поступово, на окремих етапах виробництва й реалізації товарів), а податок

на прибуток корпорацій складає незначну питому вагу у бюджетних доходах.

Так, він склав у США 9, у Німеччині - 5, у Франції - 5, у Швеції - 4

відсотки від загальної суми податків (що включає обов'язкові відрахування

на соціальне страхування і забезпечення).

Буде доцільно зберегти чинний порядок обкладання податками, які

становлять основу податкової системи України, — ПДВ та податок на прибуток

підприємств. Протягом найближчих років має залишитися незмінною й

орієнтація на формування дохідної частини бюджетів усіх рівнів переважно на

основі непрямих податків.

Податки треба намагатися будувати таким чином, щоб вони по можливості,

не пригноблювали ділової активності, а також враховували вимоги соціальної

справедливості. У цьому плані структура податків у розвинутих країнах

набагато досконаліша від української: найвагомішими податками є помірно

прогресивний індивідуальний прибутковий податок (що враховує особисті

обставини платників: розмір доходу, склад родини, наявність утриманців,

витрати на підтримку здоров'я, тощо) і технічно досконалі податки на товари

і послуги (що також, у кінцевому рахунку, сплачуються громадянами, але

частина яких збирається - як у випадку з податком на додану вартість -

поступово, на окремих етапах виробництва й реалізації товарів), а податок

на прибуток корпорацій складає незначну питому вагу у бюджетних доходах.

Так, він склав у США 9, у Німеччині - 5, у Франції - 5, у Швеції - 4

відсотки від загальної суми податків (що включає обов'язкові відрахування

на соціальне страхування і забезпечення).

Проаналізувавши практику побудови податкових систем у ряді країн

Західної Європи і ознайомившись з науковими розробками з цієї проблеми,

головні принципи податкової системи можна сформулювати так:

- сума сплаченого податку завжди має дорівнювати вартості отримуваних

від держави благ і послуг; усі податки повинні мати цільове призначення,

тобто конкретний вид витрат у бюджеті, куди вони будуть направлені;

знеособлений податок зумовлює його непродуктивне використання з боку уряду;

- платники податків мають бути поінформовані урядом, куди використано

кожну копійку сплачених ними податків; нові податки вводяться тільки для

покриття відповідних витрат, а не для ліквідації бюджетного дефіциту;

- об'єктом оподаткування може бути тільки доход, а не його джерело і не

розмір витрат; податок має бути пропорційним доходові; прогресія

оподаткування залежно від зростання доходу не повинна перевищувати

розумного оптимуму, що дорівнює третині доходу;

- умови оподаткування мають бути простими і зрозумілими платникові;

податок слід стягувати в зручний для платника час і прийнятним для нього

методом; при цьому слід ураховувати дешевизну стягування податків.

Деякі зміни, що на мою думку і думку інших, покращили б сучасну

податкову систему:

1) зниження частки податків, зборів та інших обов'язкових платежів у

ВВП. Характерно, що в різних варіантах концепції ця частка змінювалася від

40% до 30% від ВВП [2], що свідчить про її довільне визначення.

2) скорочення (з 35 до 23) загальної кількості податків, зборів та

інших обов'язкових платежів;

3) розширення кола платників податків шляхом скасування значної

кількості податкових пільг та винятків. Справді, проблема податкових пільг

для України є особливо болючою. Однак варто уникати спрощеного підходу до

її розв'язання.

Тепер розглянемо зміни щодо окремих податків та зборів.

Оподаткування доходів фізичних осіб. Підгрунтям удосконалення

оподаткування доходів фізичних осіб має стати запровадження

неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у розмірі доходу, що

відповідає вартісній межі малозабезпеченості, та трьох ставок оподаткування

(10, 20 і 30%) замість діючих п'яти (10, 15, 20, 30 і 40%). Це сприятиме

"зниженню рівня оподаткування громадян з відносно низькими доходами" та

"розширенню бази оподаткування за рахунок включення доходів, які раніше не

оподатковувалися".

Вилучення із сукупних (валових) доходів платників податку розміру

доходу, що відповідає вартісній межі малозабезпеченості, не викликає

заперечень. А зміна ставок податку, є недоцільною. По-перше, ці ставки

існують уже тривалий час, і платники до них адаптувалися. По-друге, в

Україні, як і в більшості інших країн СНД, — високий рівень соціальної

нерівності, значний розрив у доходах високо- і малозабезпечених. Тому в

принципі доцільніше не знижувати, а підвищити максимальну податкову ставку,

а це просто "божевілля". Проте, зважаючи на рівень податкової культури,

правосвідомості наших громадян, масштаби тіньової економіки, необхідно

визнати, що цей захід також не принесе бажаних результатів.

За офіційними даними близько 47% об'єму новоствореної вартості на

приватних підприємствах враховуються статистикою і оподатковуються, так що

доля тіньової економіки в даній сфері може бути оцінена на рівні 113%

"офіційного" показника новоствореної вартості. А на державних - 54%

"офіційного" об'єму новоствореної вартості. Якщо ж взяти до уваги фізичних

осіб, громадян, то при проведені опитування 70% з опитаних громадян мали

неофіційну роботу. Отриманий у результаті доход в цілому, складав більш ніж

50% сукупного доходу опитаних. [17] Тому це природно, чим більше забирати у

людини її власне і залишати, відповідно менше, тим інтенсивніше вона буде

намагатися приховати свої доходи.

Тому найбільш прийнятний вихід, на мій погляд, полягає у тому, щоб

залишити незмінними ставки податку на доходи фізичних осіб, а у деяких

випадках навіть знизити їх . Аналіз співвідношення фонду оплати праці та

загальної суми сплачуваних населенням податків у цілому по народному

господарству України свідчить, що на сьогодні близько 45 % заробітку

працюючого стягуються до бюджету у формі податків. Це один з найвищих

рівнів оподаткування доходів населення у світі. При таких податках людина,

навіть за найвищої інтенсивності праці, не може істотно підвищити свій

життєвий рівень. Є досить підстав для того, щоб стверджувати: масова

незаінтересованість у якісній і продуктивній праці криється у великих

податках. Звичайно, це не єдина, але, на нашу думку, головна її причина.

Податки, які сплачувало населення в 1995 р., порівняно з 1993 р. зросли в

3,7 рази при збільшенні фонду оплати праці в 4,6 рази. Це дещо знизило

частку податків у фонді оплати праці. Проте вона набула загрозливого для

виробничих і соціальних процесів рівня. Складається ситуація, за якої

працююча людина вимушена приховувати свої доходи.

Реальному зниженню рівня оподаткування громадян із відносно низькими та

середніми доходами (інакше кажучи, формуванню середнього класу) сприяло б

не скасування проміжної (15%) та максимальної (40%) податкових ставок

(перше посилить податковий тягар, а друге знизить його для громадян із

високим рівнем доходів), а реалізація у процесі вдосконалення податку на

доходи фізичних осіб таких основних принципів оподаткування:

забезпечення помірно-прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб

на основі збереження чинної шкали і ставок оподаткування;

запровадження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на рівні, що

відповідає вартісній межі малозабезпеченості;

збереження існуючого порядку оподаткування доходів, отриманих не за

основним місцем роботи;

реалізація соціальна зорієнтованої податкової політики шляхом

поетапного запровадження соціальних податкових пільг, спрямованих на

регулювання таких процесів:

а) сім'ї і народжуваності: запровадження неоподатковуваного мінімуму на

кожну дитину незалежно від розміру сукупного оподатковуваного доходу батька

чи матері; запровадження вирахувань із оподатковуваного доходу певної суми

на дружину, яка знаходиться на утриманні;

б) дбайливого ставлення до здоров'я: вирахування з оподатковуваного

доходу витрат на лікування;

в) отримання освіти: вирахування з річного оподатковуваного доходу

витрат на освіту в межах середньої плати за навчання в середніх і вищих

навчальних закладах України;

- скасування податкових пільг, які надаються фізичним особам за

професійною чи галузевою приналежністю;

- удосконалення механізму оподаткування доходів, одержаних платниками

податку у вигляді успадкованого майна та подарунків;

- удосконалення механізму оподаткування шляхом запровадження Державного

реєстру фізичних осіб-платників.

Акцизний податок. Було б доцільніше скоротити перелік підакцизних

товарів. Визначити сім груп таких товарів: спирт етиловий, алкогольні

напої; тютюнові вироби; пиво; бензин, дизельне паливо; транспортні засоби

та шини до них; ювелірні вироби; зброя та запасні частини до неї. Як

бачимо, з переліку підакцизних вилучено товари, які, на мій погляд, слід

обкладати акцизним збором: натуральні килими, натуральні хутра, вироби з

натуральної шкіри, засоби мобільного зв'язку, антикваріат, яхти, дорогі

меблі з натурального дерева та шкіри, дорогий посуд із золотим тез срібним

покриттям, високоякісні вироби з фарфору, делікатесні продукти харчування

тощо. Обкладання акцизним збором цих товарів дало б змогу хоча б частково

збільшити податкове навантаження на заможні верстви населення, чого не

можна досягти за допомогою податку на доходи фізичних осіб, платниками

якого є переважно мало- та середньо забезпечені громадяни.

Єдиний соціальний податок. Раціональніше було б об'єднати збори до

різних соціальних фондів у єдиний соціальний податок, який у певній

пропорції розподілявся б органами Державного казначейства між різними

соціальними фондами. Таке об'єднання було б доцільним, оскільки ці збори, з

одного боку, мають спільну базу оподаткування, схожий порядок обчислення і

справляння, а з другого — збереження різних соціальних фондів забезпечило б

цільове використання зосереджених у них коштів.

Висновки.

Підбиваючи висновки треба сказати, що на даний час в Україні становище

доходів до бюджету змушує бажати кращого. Рівень виконання доходної частини

бюджету складає, згідно докладу Держказначейства, 66,1% від запланованого.

Як звичайно, на дуже високому рівні збирається податок на прибуток

підприємств - за підсумками трьох кварталів зібрано 4,14 млрд. грн., що

складає 88,1% річного плану. Судячи по цьому податку знову буде серйозне

перевиповнення "соцобов'язків". Також дуже висока збираємість подоходного

податку з громадян (77,5%), а також ще один рекордний збір - НДС. За станом

на 1 жовтня було зібрано 5,8 млрд. грн. даного податку або ж 70,5%. Такий

високий рівень збору НДС об'ясняється лише тому, що держава не відшкодовує

позитивного сальдо по податку суб'єктам господарювання. Усі інші

загальнодержавні податки, в тому числі і такі, що служать індикаторами

здоров'я економіки, поступали в Державний бюджет України занадто погано, що

свідчить про патологічну неспроможність депутатів та уряду навіть до

середньостроковому прогнозуванню.

Таблиця №10.

"Питома вага доходів Державного бюджету України в ВВП, 1997-2000р.р., в

%"

| |1997р|1998р. |1999р. |2000р. |

| |. | | | |

|Податкові надходження.|23,3 |21,4 |20,4 |18,1 |

|Неподаткові |2,9 |2,5 |4,5 |5,2 |

|надходження. | | | | |

|Інші надходження. |3,9 |3,9 |2,7 |2,3 |

|Загальний доход. |30,1 |27,8 |27,6 |25,6 |

Малюнок №1.

Як показує таблиця і даний графік [24], можна зробити висновок, що

питома вага доходів Державного бюджету України за 1997 до запланованого

2000 років все зменшується і зменшується.

Загальне становище економічної активності в країні як не можна краще

характеризує рівень надходжень від продажі на підприємницьку діяльність.

При річному плані 964 млн. грн. за 9 місяців "наторгували" на 194,4 млн.

грн.. Це свідчить як про загальне затухання ділового життя, так і про

визначні успіхи окремих держвідомств на ниві по боротьбі з "буржуями".

Треба виділити цифру імпортного мита. Його по 1 жовтня 1999 року змогли

зібрати 585 млн. грн., а річний план - 1587 млн. грн..

З неподаткових надходжень Державного бюджету України виділяють прямо-

таки смішні надходження від ренти за нафту та газ власного видобутку. За

нафту в Державний бюджет України надійшло трохи менше ніж, 2млн. грн. (при

плані 30 млн. грн.), а за газ - 9 млн. грн. (план - 303 млн. грн.), а ось

приватизація не "підкачала", ФГІ торгувало держмайном бадьоро і забезпечило

до 1 жовтня 536,6% млн. грн. - 74,5% плану. На жаль, майже виконується план

надходжень за статтею "штрафи та фінансові санкції". Незрозуміло, як же

таке можна планувати, а тим більше виконувати. Тим самим із запланованих на

рік 146,7 млн. грн. у суб'єктів господарювання вже встигли відібрати 96,4

млн. грн. Останні директиви збільшують плани збору податків і суми штрафів

з тих хто ухиляється.

В загалом, чинну систему доходів (табл. 9) потрібно ще підкоректувати,

щоб вона працювала бездоганно. Але буде хибним вважати, що проблема тільки

в чинній системі доходів.

Таблиці.

Таблиця 7

"Співвідношення податків з населення з фондом оплати праці працюючих і

видатками держави на соціальні цілі за 1990— 1995 рр."

Таблиця 8

"Показники взаємовідносин господарських структур з бюджетом в частині

одержуваного прибутку і сплачуваних податків"

Таблиця №9.

"Доходи Державного бюджету України за 1998-1999 р. р."

|Доходи |Державний |Державний |

| |бюджет |бюджет |

| |України, |України, |

| |1998р. |1999р. |

|Податкові надходження |11510269 |16232125 |

|1. Податки на доходи, податки на | |2505770 |

|прибуток, податки на збільшення ринкової | | |

|вартості | | |

|Прибутковий податок з громадян | |1170770 |

|Податок на прибуток підприємств | |1335000 |

|2. Податки на власність | |0 |

|3. Платежі за використання природних |560910 |599355 |

|ресурсів | | |

|Плата за використання лісових ресурсів |30830 |36820 |

|Плата за спеціальне користування водними |147000 |164180 |

|ресурсами | | |

|Платежі за користування надрами |26080 |16470 |

|Збір за геологорозвідувальні роботи, |357000 |381885.0 |

|виконані за рахунок Державного бюджету | | |

|4. Внутрішні податки на товари та послуги|10180466 |11729190 |

|Податок на додану вартість |8756400 |9190000 |

|Акцизний збір з вітчизняних товарів |1029963 |1593400 |

|Акцизний збір з імпортних товарів |300000 |750000 |

|Ліцензії на підприємницьку та професійну |94103 |195790 |

|діяльність | | |

|у тому числі: | | |

|Плата за видачу ліцензій та сертифікатів |91406 |181700 |

|Плата за державну реєстрацію суб'єктів |2697 |3340 |

|підприємницької діяльності | | |

|Плата за ліцензії на виробництво спирту | |2910 |

|етилового, алкогольних напоїв | | |

|Плата за ліцензії на право експорту, | |460 |

|імпорту та оптової торгівлі спирту | | |

|етилового, коньячного та плодового | | |

|Плата за ліцензії на право експорту, | |6750 |

|імпорту алкогольних напоїв та тютюнових | | |

|виробів | | |

|Плата за видачу дозволу на випуск цінних | |630 |

|паперів | | |

|5. Податки на міжнародну торгівлю та |757280 |1379410 |

|зовнішні операції | | |

|Ввізне мито |725280 |1320610 |

|Мито на товари, що ввозяться суб'єктами |615100 |1200610 |

|підприємницької діяльності | | |

|Мито на товари, які ввозяться |110180 |120000 |

|(пересилаються) громадянами | | |

|Консульські збори |32000 |58800 |

|Неподаткові надходження |3137444 |3841242 |

|Доходи від власності та підприємницької |1470862 |1235200 |

|діяльності | | |

|Надходження спеціальних коштів бюджетних |5 | |

|установ | | |

|Національного банку України |200000 |300000 |

|Надходження від грошово-речових лотерей | |1500 |

|Надходження до бюджету сум відсотків |30297 |85400 |

|банків за користування тимчасово вільними| | |

|бюджетними коштами | | |

|Рентна плата |200560 |248300 |

|Надходження коштів від приватизації |1040000 |600000 |

|державного манна | | |

|2. Адміністративні збори та платежі, |175938 |209340 |

|доходи від некомерційного та побічного | | |

|продажу | | |

|'Збори, що стягуються Державною |5542 |14130 |

|автомобільною інспекцією України | | |

|Плата за пробірування і клеймування | |900 |

|виробів та сплавів із дорогоцінних | | |

|металів | | |

|Плата за надання послуг службою |2666 |1810 |

|дозвільної системи органів внутрішніх | | |

|справ | | |

|Плата за оренду цілісних майнових |21520 |15000 |

|комплексів державних підприємств | | |

|Державне мито |146210 |177500 |

|3. Надходження від штрафів та фінансових |64612 |43680 |

|санкцій | | |

|Суми, стягнені з винних осіб, за шкоду, |16 |100 |

|заподіяну підприємству, установі, | | |

|організації | | |

|Адміністративні штрафи та інші санкції |63870 |42330 |

|Надходження штрафних санкції! за |726 |830 |

|порушення правил пожежної безпеки | | |

|4. Інші неподаткові надходження |1426032 |2353022 |

Список використаних джерел.

1. Закон України "Про податок на додану вартість."

2. Закон України "Про єдиний митний тариф"

3. Закон України "Про Державний бюджет України на 1998р "

4. Закон України "Про Державний бюджет України на 1999р."

5. Закон України "Про пенсійне забезпечення."

6. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про джерела

фінансування дорожнього господарства України" від 16 грудня 1997

року із змінами від 22 грудня 1998 року.

7. Закон України "Про джерела фінансування дорожнього господарства

України."

8. Закон України "Про зайнятість населення"

9. Закон України "Про основи Державної політики у сфері науки і

науково-технічної діяльності."

10. Постанова Кабінету Міністрів України "Про створення Державного

інноваційного фонду." від 18.12.1992 року.

11. Указ Президента України "Про основні напрями реформування

пенсійного забезпечення" від 13 квітня 1998 року.

12. Конституція України.

13. "Державний бюджет України" Юрій С. І., Бескид Й. М., Плішко І. В.

14. "Бюджет і фінансова політика України" Єпіфанов А. О., Сало І. В.

15. "Державні фінанси України" Василик О. Д.

16. "Финансы.", Дробозіна Л. А., 1999 рік.

17. "Рывок в рыночную экономику" під редакцією Лутца Хоффмана та

Акселя Зіденберга.

18. "Вісник національного банку України", №2, 1999 рік.

19. "Будівництво нової України — велика спільна справа. Звернення

Президента України Л.Д. Кучми з Річним посланням до народу,

Верховної Ради України" Урядовий кур'єр, від14 травня 1998 року,

стр. 4.

20. Бізнес, №15, від 12 квітня 1999 року.

21. "Концепція Податкового кодексу України." Бізнес, стр. 86 від 11 травня

1998 року.

22. Бізнес, №36, стр. 7 від 06 вересня 1999 року.

23. Бізнес, №38, стр. 10 від 20 вересня 1999 року.

24. Бізнес, №39, стр. 11 від 27 вересня 1999 року.

25. Бізнес, №44, стр. 11 від 1 жовтня 1999 року.

-----------------------

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

Страницы: 1, 2, 3