Финансовая политика и инструменты ее реализации

стимулюючу та регулюючу функції, що забезпечить стабільність надходжень до

бюджетів усіх рівнів

- перегляду розмежування і закріплення податків за конкретними ланками

бюджетної системи. Доцільно було б спростити систему зарахування платежів

до бюджету усіх рівнів через ліквідацію зустрічних потоків фінансових

ресурсів. Практика розмежування між ланками бюджетної системи України понад

10 видів податків та зборів себе не оправдовує, а створює умови для

порушення фінансово-платіжної та розрахункової дисципліни;

- ліквідації усіх пільг платникам податків і прийняття окремого

законодавчого акту про пільги;

- проведення нової інвентаризації позабюджетних фондів різних рівнів,

вивчення їх доцільності і якісного використання. Необхідно прийняти закон

про цільові позабюджетні фонди;

- прискорити розробку і прийняття "Податкового кодексу". Одночасно слід

прийняти єдиний законодавчий акт, який би міг охопити усе коло фінансової

політики (бюджетної, податкової, валютної), де можна було б окреслити дії,

повноваження та відповідальність органів, які займаються реалізацією

фінансової політики. Згідно з останнім можна буде визначити статус,

функціональні обов'язки, права і відповідальність фінансових органів у

процесі формування і виконання фінансової (бюджетної, податкової, валютної)

політики. Такий головний законодавчий акт необхідний особливо у сучасних

умовах, коли відбуваються реформування системи управління фінансовими

ресурсами, національним господарством в цілому і створення ринкового

середовища. Цю потребу особливо відчувають регіони. Відповідно до головного

фінансового закону можна буде розробляти і впроваджувати бюджетну,

податкову і валютну політику у контексті єдиної загальнодержавної

фінансової політики.

2.ФІНАНСОВА СТАБІЛІЗАЦІЯ ЯК ОСНОВА ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ

Минулий 1996 рік став ще одним вагомим кроком у подальшому становленні

нової фінансової системи України, випробуванням її на міцність і

ефективність роботи. Тепер настав час підбити підсумки, зробити висновки,

визначити завдання та шляхи і методи їх вирішення.

Насамперед слід відзначити, що проведена робота сприяла перелому

негативної тенденції у фінансовій сфері, за короткий період вдалося досягти

фінансової стабілізації відповідно до курсу ринкових реформ, проголошеного

Президентом України Л.Д.Кучмою. Це передусім зниження темпів інфляції,

зміцнення національної грошової одиниці, гальмування темпів спаду

промислового виробництва. Вдалося трохи оздоровити бюджет, не перевищити

установлених розмірів дефіциту державного бюджету.

Однак досягти істотних зрушень у вирішенні головного завдання — оживити

виробництво, стабілізувати економіку — не вдалося. Нерозв'язаних проблем

залишилося багато. Протягом 1996 р. соціально-економічний стан в Україні

залишався складним, не поліпшилася ситуація і в першому кварталі 1997 р.

Прогнозні показники економічного і соціального розвитку, покладені в

основу формування державного бюджету України на 1996 рік, передбачали

зниження реального обсягу валового внутрішнього продукту на 1,8% та

зростання обсягів промислової продукції на 0,5%.

Фактично ж минулого року обсяг валового внутрішнього продукту скоротився

на 10%, номінальне він оцінюється у 80,5 млрд. грн. Більш як на 5%

знизилося виробництво промислової продукції та на 9%—

сільськогосподарської. При цьому на 20,2% знизився обсяг виробництва

товарів народного споживання.

За таких умов постає запитання: чи достатніми були зусилля органів

фінансової системи усіх рівнів, здійснювана ними контрольна й економічна

робота, спрямована на пом'якшення впливу неминучих негативних факторів

проведення реформ на соціально-економічну ситуацію в державі, якість

виконання бюджетів? Як не прикро, одразу хочу констатувати: з різних причин

цього поки що не сталося. І не останньою з причин є брак ініціативи й

активності, Нерідко саме прояви консерватизму, застарілі підходи і методи

стоять на заваді у вирішенні поставлених завдань. Це є характерним для

багатьох керівників усіх структурних підрозділів як місцевих, так і

центральних органів фінансової системи.

Отож у цілому за 1996 р. до зведеного бюджету надійшло 30,1 млрд. грн.

податків, зборів та інших обов'язкових платежів, або 87,6% до розрахункових

річних призначень, тобто недоодержано 4,2 млрд. грн. Не забезпечено

виконання призначень по 20 видах платежів із 27.

Минулий рік значною мірою можна назвати роком утрачених можливостей. Лише

від скорочення обсягів промислового виробництва та перевезень не

мобілізовано 800 млн. грн. податку на додану вартість, податку на прибуток

та акцизного збору. Найбільше таких втрат допущено в Автономній Республіці

Крим, Донецькій, Івано-Франківській, Львівській, Херсонській, Харківській

областях та в місті Києві.

Податку на додану вартість за 1996 р. надійшло 6,3 млрд. грн., або 95,3%

до річного плану. З цього податку не забезпечено виконання плану в 21

області, з яких найбільше відставання допущене у Волинській, Запорізькій,

Миколаївській, Львівській і Хмельницькій областях.

До зведеного бюджету України за 1996 р. надійшло 5,5 млрд. грн. податку

на прибуток, що становить 90,2% до затвердженого прогнозу, зокрема до

державного бюджету — відповідно 1,6 млрд. грн., або 93,3%. Спрогнозованих

показників податку на прибуток дотримали лише 7 областей (Закарпатська,

Івано-Франківська, Київська, Полтавська, Сумська, Харківська і Хмельницька)

та м. Севастополь. Найбільше відставання допущене у Дніпропетровській,

Львівській, Чернівецькій, Тернопільській областях, а також в Автономній

Республіці Крим.

Майже 70 млн. грн. недоотримано акцизного збору. У розрізі окремих

областей його не надійшло у сумі 149 млн. грн.

Тенденція зростання заборгованості перед бюджетом зберігалася і в

звітному році. В цілому за рік розмір недоїмки, разом із внесками до

Пенсійного фонду, зріс на 1,8 млрд. грн., або в 2,6 раза. Найбільші суми

заборгованості перед бюджетом мають місце в Дніпропетровській області —

369,2 млн. грн., Донецькій — 123,8 млн. грн., Полтавській — 108,3,

Запорізькій — 75,6, Луганській — 68,9 млн. грн.

Через допущення заборгованості з податків торік бюджет недоодержав 3,5

млрд. грн., або 12% від загальних надходжень. Безумовно, що певна частка

вини в цьому лежить і на колективах фінансових органів, які не проявили

достатньої активності й ініціативи.

Середньомісячний темп зростання недоїмки з платежів до бюджету досяг у 1996

р. 25% і значно випереджає темпи зростання заборгованості між

підприємствами України. На стан виконання доходів бюджету вплинуло надання

Верховною Радою відстрочки та розстрочки у сплаті платежів підприємствами й

організаціями до бюджету в сумі понад 2 млрд. грн., або 7% до загальних

надходжень. Однак слід зазначити, що підприємства, організації не

скористалися повною мірою наданою державою можливістю поліпшити їхній

фінансовий стан шляхом реструктуризації заборгованості з належних бюджету

платежів та розблокування рахунків в установах банків.

Подальший спад виробництва у більшості галузей народного господарства,

погіршення фінансового стану підприємств і організацій зумовили загострення

кризи платежів як між підприємствами, так і з бюджетом.

Через брак належного контролю з боку окремих міністерств і відомств за

станом розрахунків із бюджетом підприємства системи Мінпрому заборгували

368,5 млн. грн., або 27,3% загальної суми, Держнафтогазпрому — відповідно

108 млн. грн. і 8%, Мінмашпрому — 102,8 млн. грн. і 7,8% та

Мінсільгосппроду — 93,2 млн. грн. і 6,9%. Через зростання обсягів

дебіторської та кредиторської заборгованості між підприємствами втрачено

понад І млрд. грн. доходів бюджету.

Слід звернути увагу на те, що значну частку бюджетних надходжень

становлять взаємозаліки доходів у рахунок фінансування видатків,

передбачених бюджетом. Усього проведено понад 6000 взаємозаліків на суму

майже 6 млрд. грн., що становить 20% до загального обсягу доходів і 17,8%

до видатків зведеного бюджету України минулого року.

Такий захід, як відомо, відіграв певну роль у подоланні платіжної кризи,

пом'якшив ситуацію з виконанням бюджетів. Проте можливості щодо реальної

наповненості бюджету доходами і фінансування видатків від такої акції не

зросли, у зв'язку з чим її було скасовано урядом. Тому в ситуації, що

склалася в державі цього року, не треба розраховувати на такі методи

виконання бюджету, а максимально зосередити увесь свій досвід і знання на

виконанні завдань і доручень, поставлених перед фінансовою системою.

Уряд, Міністерство фінансів роблять усе можливе для зміцнення фінансової

бази місцевих рад. При всіх економічно-соціальних труднощах у ІЗ областях,

містах Києві й Севастополі виконано і перевиконано бюджети з доходів. При

цьому надпланові залишки коштів по місцевих бюджетах на І січня 1997 р.

становлять понад ІЗ млн. грн.

По бюджетах Закарпатської області, наприклад, надпланові залишки коштів

більш як у 7 разів перевищують планові, причому через неправильне

планування доходів вони зосереджені майже на 80% в обласному бюджеті. По

Київській області надпланові залишки бюджетних коштів перевищують планові

більш як у 3 рази, по Тернопільській — майже в 17 разів, і всі знаходяться

в обласному бюджеті. Як результат, в окремих районах зарплата не

виплачується по 5—6 місяців, а в обласних установах вона значно менша.

Водночас минулий рік показав нам усім, що необгрунтовані розрахунки,

великі сподівання призводять до завищених зобов'язань, яких не можна

виконати. А це спричиняє соціальне напруження. Практично в більшості

областей бюджети були затверджені місцевими радами в обсягах, які значно

перевищували розрахунки Мінфіну, на загальну суму понад 1,5 млрд. грн. Це

відповідає наданим їм правам, але тільки тоді, коли такі плани виконуються.

Не забезпечено виконання бюджетів в Автономній Республіці Крим,

Миколаївській, Київській, Тернопільській, Чернівецькій та інших областях.

Цього року ми не повинні такого допустити, координуючи й управляючи

процесом затвердження бюджетів, і за це нестимуть відповідальність

керівники фінансових організацій.

Необхідно шукати нові нетрадиційні форми роботи виходячи із ситуації, що

склалася. Прикладом може бути введення щомісячної звітності щодо

заборгованості платежів до бюджету по міністерствах і відомствах. Це дасть

змогу підвищити персональну відповідальність керівників як центральних

органів, так і підприємств та організацій.

Важливо також активніше впливати на забезпечення механізму розірвання

контрактів із керівниками підприємств, що не виконують зобов'язань перед

бюджетом, та оголошення таких підприємств банкрутами.

Триває хибна практика зарахування на місцеві потреби значних сум доходів,

що належать державному бюджету, шляхом порушення нормативів відрахувань.

Торік із 20 областей до державного бюджету не надійшло 30% надходжень плати

за землю на суму понад 28 млн. грн. З них по бюджетах Автономної Республіки

Крим — 7 млн. грн., Донецької області — понад 4 млн. грн., Луганської —

майже 4 млн. грн., Хмельницької області — 3 млн. грн.

Фінансовим органам цих областей разом із місцевими органами влади треба

працювати над нарощуванням економічного потенціалу областей, знаходити

власні джерела формування дохідної частини своїх бюджетів, зменшувати

залежність від централізованих джерел держави.

Станом на 1 січня 1997 р. заборгованість місцевих бюджетів перед

державним становила майже 484 млн. грн., із них по Автономній Республіці

Крим — 138,2 млн. грн., видаткова частина бюджету якої виконана майже на

114%, а дохідна — лише на 92, по Луганській області — 60,8 млн. грн. і

відповідно 106 і 95%, Донецькій — 60,6 млн. грн., 99 і 97%,

Дніпропетровській — 43,0 млн. грн., 100 і 92% та по Київській області —

27,9 млн. грн. і відповідно 112 і 104 %.

Крім того, в Автономній Республіці Крим при наявності значної

заборгованості з виплати заробітної плати працівникам бюджетних організацій

та інших соціальних виплат розпорядженнями Ради Міністрів Автономної

Республіки Крим у 1996 р. виділялися пільгові кредити комерційним

організаціям.

Уряд Автономної Республіки Крим також надав відстрочки підприємствам і

організаціям із поточних платежів до бюджету на загальну суму 3841 тис.

грн., у тому числі: ВАТ "Сімферопольський завод пластмас" — на 15 тис.

грн., Феодосійському оптичному заводу — на 76 тис. грн., Кримському

відділенню Придніпровської залізниці — на 3750 тис. грн.

Усього безпідставно витрачено майже 5 млн. грн. бюджетних коштів. Не

випадково, що бюджет Автономної Республіки Крим недовиконаною доходів на

8,4%, зате з видатків перевиконано на 14%.

Цьому треба покласти край. Саме аналітична робота фінансистів нашої

системи безпосередньо в господарських структурах повинна бути одним з

основних механізмів впливу на економіку, збереження державних фінансових

ресурсів. Це однозначно зафіксовано в нормативно-правових загальнодержавних

і відомчих документах, цього вимагають від нас президентські та урядові

рішення і це треба робити починаючи з центрального апарату, передусім із

головних управлінь міністерства.

Слід зазначити, що в ряді областей незадовільно проводилась робота щодо

стягнення фінансових санкцій. Так, органами Державного казначейства в

Донецькій області нараховано фінансових санкцій на 21,3 млн. грн., а

стягнуто лише 7,4 тис. грн. (0,03%), Вінницькій області — нараховано 1,8

млн. грн., стягнуто 24,4 тис. грн. (1,3%). У межах 6—8% стягнуто фінансові

санкції органами Державного казначейства в Запорізькій області (6,1%),

Івано-Франківській (7,6%), Херсонській (6,7%), Черкаській (8,1%), у містах

Києві та Севастополі (7,7 і 7,2%).

В умовах дефіциту бюджету фінансування витрат здійснювалося в межах

надходження доходів відповідно до видатків, затверджених Законом України

"Про Державний бюджет України на 1996 рік", з урахуванням забезпечення

першочергових потреб соціального захисту населення та соціально-культурної

сфери.

Видатки державного бюджету за 1996 р. профінансовані на 81,5% річних

призначень, недофінансовано видатків на 5,9 млрд. грн.

На противагу цьому місцеві бюджети виконано майже на 103%. Рівень

фінансування видатків по соціально-культурних установах становить 113,1%.

Дефіцит, урахований у розрахунках при затвердженні державного бюджету в

сумі 4,6 млн. грн., профінансовано в сумі 3,6 млн. грн., або на 78,5%. За

рахунок внутрішніх державних позик профінансовано 1,6 млрд. грн., або

104,7%.

Надто мало територіальних органів Державного казначейства проводять

роботу щодо уточнення списків платників загальнодержавних податків і

зборів, що подаються установам банків податковими адміністраціями і

фінансовими органами. Тим часом мають місце факти, коли в списках платників

податків, що є порушенням чинного законодавства, підприємства колективної,

приватної та державної форми власності включалися до комунальної власності

й платежі сплачувалися до місцевих бюджетів. Тільки у місті Нетішин

Хмельницької області платежі 157 таких підприємств необгрунтовано були

зараховані до місцевого бюджету на загальну суму 22,7 тис. грн. Аналогічно

в Запорізькій області платежі з прибутку 86 підприємств необгрунтовано

зараховані до місцевих бюджетів у сумі 1,2 млн. грн.

Відомо, що одним із джерел наповнення дохідної частини бюджетів є плата

за видачу ліцензій, сертифікатів, патентів на право реалізації окремих

видів товарів.

Проведеними перевірками встановлено, що на 6 тисячах підприємств

торгівлі немає спеціальних дозволів на торгівлю окремими видами (групами)

товарів. Немає цих дозволів і на території Полтавської області у 1257

юридичних та фізичних осіб, м. Києва — у 708, Дніпропетровської області — у

543 суб'єктів підприємницької діяльності.

Найбільшу кількість порушень дотримання вимог чинного законодавства під

час реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів допущено у

Харківській, Одеській областях та Автономній Республіці Крим.

Ужиття відповідних заходів до порушників законодавства певним чином

стимулювало суб'єктів підприємницької діяльності придбати спецдозволи. Якщо

за звітом Головного управління Державного казначейства України загальна

сума платежів за видачу всіх видів ліцензій та сертифікатів, що надійшла до

державного бюджету за січень — серпень минулого року, становила 8,7 млн.

грн., то тільки за вересень — грудень — 16 млн. грн.

Участь фінансових органів у проведенні вказаних робіт повинна тривати й

далі. Аналіз результатів перевірок має бути джерелом інформації для органів

місцевої влади щодо підготовки пропозицій і вжиття конкретних заходів,

спрямованих на попередження та викриття хиб у торгівлі, ліквідацію

неорганізованих її форм, виведення з тіньового обороту діяльності окремих

суб'єктів підприємства.

Відсутністю будь-якої організації роботи, повною втратою відповідальності

й контролю можна вважати дії Донецького облфінуправління.

Нещодавно проведеною Міністерством фінансів України перевіркою

правильності використання бюджетних, позабюджетних і валютних коштів у

Донецькій області встановлено, що з мовчазної згоди облфінуправління, так

би мовити, на очах у контрольно-ревізійних, казначейських органів, як

місцевих, так і центральних, у 1994—1996 рр. десятки мільйонів гривень, у

тому числі тих, що належали державному бюджету, використовувалися не за

цільовим призначенням, на незаконні виплати заробітної плати, пільгові (у

ряді випадків безповоротні) кредити різним комерційним структурам.

І це в той час, коли заборгованість по соціально-культурних установах

області становила на 01.01.96 понад 92 млн. грн., з них із заробітної плати

— майже 21 млн. грн. Державному бюджету область винна сьогодні 60 млн. грн.

Не дивно, що в регіоні існує гостре соціальне напруження.

Але найбільше дивує безпринципна позиція керівництва Головфінуправління.

Навіть уже після проведення ревізії ним не було вжито дійових заходів щодо

виправлення такої ситуації. Колегія дала принципову оцінку діям керівництва

Донецького облфінуправління, видано відповідний наказ із цього приводу.

Керівники відповідних фінансових структур несуть персональну

відповідальність за стан справ із використанням за призначенням і

збереженням бюджетних і позабюджетних коштів на підконтрольних територіях.

Протягом І кварталу поточного року слід забезпечити проведення спеціальних

перевірок щодо наявності фактів розміщення бюджетних коштів на депозитних

рахунках в установах банків і страхових органах.

Десятки мільйонів гривень втрачаються бюджетом через брак контролю за

станом надходження платежів за оренду державного майна. Починаючи з 1992

р., відповідно до Закону України "Про оренду державного майна", прийнятого

10.04.92, значна кількість державних підприємств (цілісних майнових

комплексів) різних галузей народного господарства України отримали

можливість перейти на оренду. Постановами Кабінету Міністрів України від

12.11.93 № 23 та 04.10.95 № 786 затверджені методика розрахунку і порядок

використання плати за оренду державного майна, згідно з якими до

відповідних бюджетів на спеціальні рахунки повинні надходити значні кошти.

Але ця робота не знайшла певної підтримки на місцях.

Міністерство фінансів неодноразово отримує доручення Кабінету Міністрів

України щодо можливості врахування боргів перед бюджетом (орендна плата,

Чорнобильський фонд, податок на додану вартість та інші платежі) за рахунок

зменшення частки майна орендаря, яка була придбана за період оренди, та

відповідного збільшення державної частки майна на цю суму.

Заборгованість до бюджету не повинна покриватися за рахунок збільшення

державної частки акцій. Слід урахувати, що строки акціонування підприємств

та приватизації державної частки акцій, яка здійснюється шляхом їх продажу

згідно з планом розміщення акцій, як правило, не визначені, а продаж акцій

на аукціоні за кошти має дуже малу питому вагу (приблизно 5% від усіх

акцій). Підприємства, які рентабельні або мають рівень рентабельності понад

25% від обсягу виробництва, повинні обов'язково перед зміною форми

власності повністю розрахуватися з бюджетом. Орендні підприємства з великим

спадом виробництва, безперспективні, збиткові повинні передаватися на

розгляд Агентства з банкрутства із подальшим розглядом за встановленим

порядком.

Недостатньо було вжито заходів щодо усунення негативних тенденцій

зростання заборгованості із розрахунків за надані комунальні послуги

підприємствам, організаціям і населенню. Не проводяться систематичний

аналіз і перевірки стану справ із цього питання, не аналізуються причини

допущення заборгованості, не вносяться пропозиції щодо поліпшення

розрахунків.

За минулий рік загальна сума кредиторської заборгованості підприємств і

організацій системи Держжитлокомунгоспу, що належать до комунальної

власності, зросла у 2,5 раза і становила 3,1 млрд. грн., у тому числі за

енергоносії — у 2,1 раза і становила 1,6 млрд. грн., із них за газ— 1,2

млрд. грн., електроенергію — 0,4 млрд. грн.

Загальна сума дебіторської заборгованості за цей же період зросла у 2,8

раза і становила 3 млрд. грн., із них по госпрозрахункових підприємствах —

1,1 млрд. грн., бюджетних установах — 0,8 млрд. грн.

Станом на 1 січня 1997 р. особливо великих розмірів досягла кредиторська

заборгованість у Дніпропетровській обл. — 456,3 млн. грн., Харківській —

369 млн. грн., Донецькій — 386,7 млн. грн., Луганській — 260 млн. грн.,

Запорізькій — 216,6 млн. грн. Ці області мають і найбільші суми

дебіторської заборгованості, зокрема в Дніпропетровській — 333,6 млн. грн.,

Харківській — 316,3 млн. грн., Донецькій —355 млн. грн.

Заборгованість населення з оплати за житлово-комунальні послуги, що на 10

грудня 1996 р. у порівнянні з 10 липня 1996 р. збільшилася з 0,5 млрд. грн.

до 1,8 млрд. грн., становить 43% до нарахованих сум. Значно зросла вона у

Харківській області — 206,5 млн. грн., Донецькій — 236,1 млн. грн.,

Дніпропетровській — 193 млн. грн., Луганській — 144,4 млн. грн. та інших

областях.

В Україні понад 52% квартиронаймачів — неплатники. Цей рівень перевищили

11 областей і місто Київ, зокрема по Києву він становить 60%, по

Харківській області — 59, Луганській — 60, Івано-Франківській — 69%.

Основна причина зростання заборгованості — підвищення тарифів на житлово-

комунальні послуги для населення з 1 серпня до 80% їх вартості.

Особливу увагу з боку облдержадміністрацій необхідно звернути на стан

розрахунків за спожитий підприємствами, організаціями та населенням

природний газ, заборгованість яких станом на 1 січня 1997 р. становить 1,7

млрд. грн., із них підприємств комунального побуту — 564,8 млн. грн.,

бюджетних установ і організацій — 55,2 млн. грн., населення — 553 млн. грн.

Найбільших розмірів заборгованість досягла у Луганській області — 123,9

млн. грн., Дніпропетровській — 256,7 млн. грн., Полтавській — 121,3 млн.

грн., Запорізькій — 123,7 млн. грн., Львівській області — 165,8 млн. грн.

Усім відомо, як гостро нині стоїть питання соціального захисту

населення, виплати заробітної плати. Проте вплив на поліпшення ситуації з

нашого боку через ужиття заходів у процесі фінансування та цільового

використання коштів у сфері житлово-комунального господарства і надання

послуг юридичним і фізичним особам недостатній.

Проведені в листопаді—грудні минулого року перевірки використання коштів

на надання населенню житлових субсидій свідчать, що в нарахуванні субсидій

і цільовому використанні коштів на цю мету є суттєві хиби.

Так, у Київській області в 1996 р. виділені на надання субсидій кошти в

сумі 13,5 тис. грн. використали в окремих районах на заробітну плату

працівникам та утримання служби з надання субсидій. У Сумській області з

цих коштів на виплату заробітної плати працівниками даної служби

використано 2,3 тис. гривень. Мали місце хиби у нарахуванні субсидій

населенню, формуванні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги

тощо. Фінансовим і казначейським органам слід посилити аналітичну роботу,

запровадити систематичний контроль за правильним і цільовим використанням

бюджетних коштів на надання житлових субсидій населенню.

Проведеними в червні—липні 1996 р. перевірками правильності та

ефективності витрачання коштів Державного фонду сприяння зайнятості

населення встановлено, що керівники центрів зайнятості не забезпечили

чіткого виконання вимог чинного законодавства щодо використання державних

коштів. Ці важливі питання своєчасно й ретельно не вивчалися, недостатньо

здійснювались заходи щодо попередження зловживань, суворого дотримання

статутних вимог.

При використанні коштів фонду мали місце численні порушення фінансової

дисципліни, факти несвоєчасного повернення або неповернення наданих

депозитних і кредитних ресурсів, а також процентів за їх користування.

Керівники установ і організацій витрачають кошти на власний розсуд,

користуючись бездіяльністю фінансових, казначейських і контрольно-

ревізійних органів. Так, ревізією обласного управління соціального захисту

населення Вінницької облдержадміністрації встановлено, що протягом 1995—

1996 рр. бюджетні кошти в сумі 202,3 тис. грн., спрямовані на соціальний

захист населення, використані на ремонт адміністративного приміщення та

придбання меблів. Начальника управління звільнено з роботи, проти нього

порушено кримінальну справу.

Водночас допускається заборгованість із виплати пенсій від двох до трьох

місяців.

У 1997 р. необхідно забезпечити постійний контроль за цільовим і

ефективним витрачанням державних коштів, призначених на соціальне

забезпечення громадян. Задля цього мають бути організовані перевірки

витрачання бюджетних асигнувань у будинках-інтернатах та безпосередньо в

Пенсійному фонді. Перевірок не повинна уникати й контрольно-ревізійна

служба.

При обмеженості платежів Чорнобильського фонду торік постійно на

спеціальних рахунках цього фонду в територіальних управліннях Державного

казначейства Волинської, Чернівецької і Харківської областей були значні

залишки коштів у розмірі від 10 до 30% від перерахованих на зазначені

рахунки коштів фонду. В результаті несвоєчасно були проведені розрахунки з

підприємствами, установами та організаціями щодо відшкодування їм витрат,

пов'язаних із наданням пільг, виплатою компенсацій і допомоги працівникам,

яким надано статус таких, що постраждали від Чорнобильської катастрофи. Не

на належному рівні проводиться організаційна і контрольно-методологічна

робота щодо забезпечення виконання вимог Закону України "Про Державний

бюджет України на 1996 рік" у частині приведення штатів, контингентів і

мережі установ у відповідність із затвердженими обсягами асигнувань та

постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку від ЗІ серпня

1996 р. № 1033 "Про заходи щодо залучення додаткових надходжень до бюджету

та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення

фінансування соціальних виплат населенню".

Як свідчать попередні розрахунки, за 1996 р. очікуються перевитрати

ліміту фонду заробітної плати, затвердженого місцевими радами по установах

освіти, на суму близько 280 млн. грн., або 20,7% до річного плану. А по

державному бюджету очікуються перевитрати в сумі III млн. грн., або 23,1%.

По закладах охорони здоров'я місцевого підпорядкування такі перевитрати

становитимуть 148 млн. грн., або 11% до річних призначень.

Проведеною ревізією медико-санаторної частини виробничого об'єднання

відкритого акціонерного товариства "ЧеЗаРа" Чернігівської області

встановлено, що в її штатному розписі на 1996 р. затверджено ІЗ зайвих

штатних одиниць із місячним фондом зарплати 6 тис. грн., яким за 1995—1996

рр. виплачено заробітної плати в сумі 49 тис. грн. Крім того, на порушення

розпорядження начальника обласного управління охорони здоров'я про

ліквідацію бригадної форми оплати праці ще довго існувала така форма,

внаслідок чого з квітня до червня 1996 р. безпідставно виплачено зарплати у

сумі 14 тис. грн.

Найбільші перевитрати фонду заробітної плати в установах освіти

очікуються по бюджету Черкаської області — 67,9%, Полтавської — 53,3,

Вінницької — 40% річних сум. Водночас у Черкаській і Полтавській областях

цей показник було зменшено місцевими радами під час затвердження бюджету.

Не узгоджені потреби в коштах на соціальні виплати із затвердженими

бюджетами асигнуваннями і по установах культури, де заборгованість із

заробітної плати за 1996 р. становила понад 56 млн. грн.

Незважаючи на це, на місцях за участю, а інколи й з подачі фінорганів

провадяться святкування ювілейних дат міст, різні конкурси та

широкомасштабні театралізовані заходи.

Хочу наголосити, що Кабінет Міністрів України постановою від ЗО січня

1997 р. № 90 "Про стан виконання постанови Кабінету Міністрів України і

Національного банку України від ЗІ серпня 1996 р. № 1033" визнав роботу

міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів

Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади в цьому

напрямку недостатньою.

Як відомо, Верховна Рада України прийняла Закон України "Про порядок

фінансування видатків з Державного бюджету у 1997 році до прийняття Закону

України "Про Державний бюджет України на 1997 рік". Акцент зроблено на

необхідності забезпечення першочергового фінансування видатків на

соціальний захист населення, заробітну плату, пенсії, стипендії, грошове

забезпечення, придбання медикаментів та енергоресурсів.

Саме з таких вимог слід виходити під час прийняття рішень про порядок

фінансування видатків за рахунок місцевих бюджетів у поточному році.

Найближчим часом уряд затвердить Порядок складання єдиного кошторису

бюджетної установи, який передбачає поєднання в оптимальній формі власних і

бюджетних коштів у межах установлених законодавством нормативів і

фінансових можливостей держави і буде основним керівним документом для

здійснення фінансово-господарської діяльності установи. З метою

максимального залучення власних коштів для фінансування першочергових

потреб установ урядом затверджено перелік платних послуг, що можуть

надаватися установами. Тепер треба, щоб намічені заходи були підкріплені

належною організаторською роботою.

Торік проведеними ревізіями і перевірками майже в 25 тисячах підприємств,

установ і організацій (або в кожному третьому з перевірених) установлено

факти незаконного витрачання, недостач, розкрадань коштів і матеріальних

цінностей, а також заниження та приховування належних бюджету платежів на

загальну суму 1,2 млрд. грн., що в 4,4 раза більше, ніж було виявлено у

1995 р.

Одним із пріоритетних напрямків щодо забезпечення фінансовими і

матеріально-технічними ресурсами минулого року був агропромисловий

комплекс. На виконання заходів із докорінної перебудови виробничих відносин

в АПК, проведення земельної реформи, забезпечення соціально-економічного

відродження села та підтримки виробників сільськогосподарської продукції в

1996 р. передбачалося спрямувати з бюджету 1,7 млрд. грн., або 44,1%

загальної суми видатків на народне господарство. Передбачені видатки на

розвиток агропромислового комплексу профінансовано на 70,5%.

Однак бюджетні кошти, що передбачаються на розвиток агропромислового

комплексу, використовуються не завжди ефективно, а в окремих випадках і з

порушенням законодавства. Зокрема через недостатню роботу органів

Державного казначейства щодо співпраці з органами сільського господарства

при розміщенні державного замовлення не враховувалися можливості

товаровиробників. Як наслідок, окремі товаровиробники станом на 12.02.97 р.

заборгували за отримані аванси та матеріально-технічні ресурси 68 млн.

грн., у тому числі Запорізької області — 8,9 млн. грн., Дніпропетровської —

8, Кіровоградської — 6,4, Вінницької — 4,1 млн. грн.

Із перевірених 6767 підприємств, або 47,7% загальної кількості, що

уклали договори на поставку зерна до держресурсів, 544 (8%) допущено

порушення законодавства. Зокрема виявлено випадки надання авансів або

матеріально-технічних ресурсів (особливо фермерам) при відсутності

договорів на поставку зерна до державних ресурсів. Так, в Автономній

Республіці Крим II господарствам без договорів видано авансів на суму 421,3

тис. грн. Такі факти допускаються і в інших областях.

Виявлені факти порушень у використанні бюджетних коштів на фінансування

заходів в агропромисловому комплексі та бюджетної позички під заготівлю

сільгосппродукції в державні ресурси свідчать про необхідність

систематичного контролю з боку фінансових органів, органів Державного

казначейства та контрольно-ревізійних служб за цільовим і ефективним

використанням бюджетних асигнувань.

За минулий рік на утримання органів виконавчої влади в цілому по Україні

витрачено коштів у сумі 0,2 млрд. грн., або в 2,8 раза більше асигнувань,

урахованих на цю мету в зведеному бюджеті України. Зокрема більш як утричі

перевищено ці асигнування в місті Києві, в Донецькій, Запорізькій,

Київській, Луганській, Одеській, Полтавській та Харківській областях, у 2

рази — у Волинській, Львівській, Сумській, Черкаській та Чернігівській

областях.

Аналогічно витрати на утримання місцевих державних адміністрацій в

окремих адміністративно-територіальних одиницях також перевищили річні

асигнування на їх утримання, враховані у зведеному бюджеті України, в тому

числі у місті Києві на 59,6%, місті Севастополі — на 18,7, у Харківській

області — на 15, Львівській — на 7,9, Полтавській — на 5,9, Донецькій — на

3,9%.

Минулого року допущено зростання чисельності працівників виконкомів

сільських і селищних рад у Одеській, Харківській, Хмельницькій та

Черкаській областях.

У нинішніх умовах зростання дефіциту бюджету такий стан справ із

витрачанням коштів на утримання органів виконавчої влади і органів

місцевого самоврядування не може бути виправданим. Так, у Свердловському

міськвиконкомі Луганської області цілий рік (із 1 травня 1995 року до 1

травня 1996 року) виплачувалась надбавка, не передбачена законодавством, до

заробітної плати державним службовцям. Незаконні виплати становили 101,3

тис. грн.

Треба вжити всіх можливих заходів щодо скорочення чисельності і видатків

на утримання органів виконавчої влади й самоврядування, а також значно

посилити попередній і поточний контроль з боку фінансових, казначейських та

контрольно-ревізійних органів за економним і цільовим витрачанням коштів на

цю мету.

Це конче потрібно для вирішення одного з найголовніших завдань

сьогодення, яке постало перед усіма органами виконавчої влади, керівниками

підприємств, установ і організацій, фінансовими й казначейськими органами,

а саме: забезпечити виконання Указу Президента України від 12 травня 1996

року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення своєчасної виплати

заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат" і Указу,

який буде видано з цих питань найближчим часом.

Міністерством фінансів, його місцевими органами, територіальними органами

Державного казначейства, контрольно-ревізійною службою та податковою

адміністрацією здійснено ґрунтовну перевірку із зазначеного блоку питань.

За її результатами Мінфіном подано інформацію та проект постанови Кабінету

Міністрів України з пропозиціями щодо притягнення до персональної

відповідальності керівників центральних і місцевих органів виконавчої

влади, з вини яких незадовільно або неналежне виконано вимоги Указу та

постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від ЗІ

серпня 1996 р. № 1033 "Про залучення додаткових надходжень до бюджету та

підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення

фінансування соціальних виплат населенню", яку прийнято відповідно до Указу

Президента України. Проведено роботу і щодо залучення зовнішніх фінансових

ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету. Станом на 10 січня 1997

р. державним бюджетом України одержано кошти на загальну суму 680 млн. дол.

США та здійснено цілий ряд інших заходів.

Водночас аналіз погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій,

стипендій та інших соціальних виплат за підсумками роботи у 1996 р.

свідчить, що заходи, які вживаються центральними і місцевими органами

виконавчої влади, фінансовими й казначейськими органами, керівниками

підприємств, установ і організацій, є недостатніми і докорінно не поліпшили

стану справ у цій важливій ділянці роботи.

За друге півріччя 1996 р. заборгованість місцевих бюджетів із заробітної

плати та інших соціальних виплат зросла в Івано-Франківській області — на

121%, Рівненській — 70, Донецькій — 60, Запорізькій — на 41%, а у

Волинській, Донецькій, Запорізькій, Івано-Франківській, Миколаївській,

Одеській, Рівненській та Тернопільській областях станом на 1 січня 1997 р.

— найвищий по Україні показник заборгованості місцевих бюджетів із

соціальних виплат на одного жителя регіону.

Що стосується визначення напрямків роботи на 1997 р. щодо ліквідації

заборгованості із соціальних виплат, то ця робота має бути спрямована на

подолання тих негативних проявів у соціальній, економічній, фінансовій

сферах, які в першу чергу вплинули на виникнення заборгованості із

заробітної плати та інших соціальних виплат.

Таку заборгованість із соціальних виплат спричинило те, що у бюджеті на

1996 р. були видатки, які мають здійснюватись в обов'язковому порядку, але

вони не забезпечувались неінфляційними джерелами фінансування. Міністерства

і відомства, місцеві органи виконавчої влади, керівники бюджетних установ

були зобов'язані Законом України "Про Державний бюджет України на 1996 рік"

ужити заходів щодо приведення мережі штатів та контингентів підвідомчих

установ і закладів у відповідність із розмірами коштів, передбаченими у

державному і місцевому бюджетах на їхнє утримання у 1996 р. Але така робота

зазначеними органами проводиться дуже повільно.

Так, у Полтавській області штатна чисельність установ і організацій, які

фінансуються з місцевих бюджетів, станом на 1 січня 1997 р. на 10,9%

перевищувала штатну чисельність, що була на 1 січня 1990 р., у Рівненській

— 8,1, Івано-Франківській — 8, Тернопільській — 6,6, Чернівецькій — 4,3 та

в м. Севастополі — на 16,1%.

Збільшується заборгованість із видатків на утримання бюджетних установ, у

тому числі на оплату праці, за опалення, електроенергію, комунальні

послуги, медикаменти тощо. Станом на 1 січня 1997 р. допущено

заборгованість бюджетних установ соціально-культурної сфери із зазначених

видатків на загальну суму 4,8 млрд. грн., із них по місцевих бюджетах — 1,2

млрд. грн.

Несвоєчасні розрахунки бюджетних установ за надані послуги негативно

впливають на фінансовий стан підприємств і є однією з причин кризи платежів

Страницы: 1, 2, 3, 4