Финансовая политика и инструменты ее реализации

від уряду місцевим органам влади разом із додатковою фінансовою підтримкою

у вигляді дотації або нових джерел доходів? До якого рівня уряд має

втручатися у розбіжності, які виникають з неправильного закріплення

компетенцій у галузі видатків і з різного податкового потенціалу?

Під час пошуку відповідей на ці питання необхідно пам'ятати про певні

засади, якими треба керуватися. Основне питання, яке виникає в дискусіях

про місцеві податки та доходи місцевих бюджетів, - чи повинні особи, які

користуються публічними послугами та майном в міру своїх можливостей за них

платити? Коли люди можуть користуватися майном чи послугами за цінами,

нижчими від їх вартості, ними користуються у більших обсягах, ніж тоді,

коли ціни вищі. Якщо особи, які послуговуються публічним секторам, не

зобов’язані за них платити, то на такі програми необхідно виділяти надто

багато коштів за рахунок інших. Це спричиняє марнотратство обмежених

засобів та створює ситуацію, коли особи, які користуються послугами,

субсидуються тими, хто ними послуговує. Така ситуація видається

несправедливою. З вимоги, щоб ті, хто користується послугами, платили за

них, випливає кілька правил. Зокрема залежно від рівня відповідальності

органів місцевої влади за надання послуг вони повинні мати доступ до

диференційованих джерел доходів, щоб мати більші можливості пов'язувати

пропоновані послуги із податками, що стягуються в даному регіоні.

Щодо проектів, доходи з яких надійдуть тільки в майбутньому, відповідним

способом фінансування є боргові зобов'язання. В іншому випадку теперішні

платники податків субсидують майбутніх користувачів послугами, через що

зменшуються і ефективність, і справедливість, оскільки доходи мають

випереджати видатки з метою збору відповідно великих фондів для початку

інвестиції. Тим більше строк сплати боргу має відповідати, наскільки це

можливо, строкам надходження доходів з даної інвестиції. Борг є тимчасовим

і неостаточним джерелом фінансування і, нарешті, пін має бути сплачений.

Цей принцип мінімізує субсидування майбутніх користувачів теперішніми

платниками податків, виконуючи тим самим одночасно вимоги ефективності та

справедливості.

За умови, що місцеві органи влади повинні мати у своєму розпорядженні

гарантовані законом ресурси для виконання своїх обов'язків (такі або схожі

обов'язки існують в регіонах з диференційованим рівнем економічного

розвитку), треба прийняти тезу про необхідність вирівнювання фінансово-

економічних можливостей регіонів країни. Якщо видатки в межах регіону, що

надає послуги, та обсяг доходів неможливо врівноважити, координуючу роль

можуть виконувати відповідні дотації. З метою забезпечення ефективності та

справедливості це мають бути конкретні та доповнюючі дотації з урахуванням

поділу коштів між рівнями влади відповідно до їх часток у доходах. Однак

забезпечення ресурсами для ліквідації диспропорції В економічному розвитку

та рівні життя не повинно зменшувати прагнення місцевих органів влади до

економії видатків і заходів до пошуку нових і збільшення продуктивності

існуючих джерел доходів. Збільшення ресурсів як результат діяльності

місцевих органів влади ніколи не повинно призводити до автоматичного їх

передавання вищому рівню або до зменшення дотацій чи субвенцій.

Все це стосується збалансованості місцевих бюджетів. Крім структури

доходної та видаткової сторін бюджету та прав місцевих органів влади у цій

сфері, важливе значення мають питання процедури збалансування місцевих

бюджетів, тому що правила складання та затвердження бюджету та інші суттєві

норми визначають, хто і в якому обсязі затверджуватиме квоти доходів і

видатки місцевого бюджету. Крім компетенції, неабияке значення тут має

послідовність затвердження, тобто питання процедури. З огляду на принцип

самоврядування найкращим є рішення, за якого органи держави заздалегідь

затверджують обсяги дотацій і субвенцій, а місцеві органи влади, маючи

певні права у встановленні ставок окремих податків і визначенні обсягу

видатків, остаточно затверджують доходну та видаткову частини бюджету.

Таким чином. акт затвердження місцевого бюджету набуває реального значення.

Розуміючі: необхідність певних обмежень свободи діяльності місцевих органів

влади, слід зазначити, що значення затвердження місцевих бюджетів залежить

від того, чи мають місцеві органи влади права і які вони у визначенні

доходної та видаткової сторін бюджету.

Узагальнюючи положення, що стосуються рівноваги місцевих бюджетів,

необхідно відзначити, що системою, в якій обов'язкам мають відповідати

ресурси, тобто потенційними видаткам - доходи місцевих бюджетів, повинні

керуватися саме фінансові органи держави. Така система повинна передбачати

конкретно визначений обсяг самостійності місцевих органів влади і

стимулювати ефективність діяльності цих органів. Однак право остаточного

затвердження квот доходів і видатків має залишатися на місцевому рівні.

6.АНАЛІЗ МІЖБІОДЖЕТНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

(НА ПРИКЛАДІ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Розвиток економіки України протягом останніх років призвів, зокрема, до

глибокої розладнаності системи (фінансів, у тому числі загострення проблем

бюджетної політики. Ці проблеми посилюються навіть через те, що істотним

моментом соціальної політики стають її децентралізація і роздержавлення,

які передбачають, що основний обсяг соціальних витрат дедалі більшою мірою

переноситься на місцевий і регіональний рівні. І це відбувається тоді, коли

фактично місцеві й регіональні органи самоврядування обмежені у своїх

владних правах, позбавлені можливості вести будь-яку власну фінансову, в

тому числі й бюджетну, політику, оскільки ще не відмерли методи колишньої

командно-адміністративної системи, а з ними і порядок формування та

використання бюджетів усіх рівнів.

Цей висновок підтверджує й аналіз взаємовідносин різних ланок бюджетної

системи на прикладі Чернівецької області.

Передусім, бюджетні взаємовідносини грунтуються на розподілі згідно з

чинним законодавством конкретних доходів і видатків між різними ланками

бюджетної системи. У практичному використанні структура розмежування

доходів і видатків між обласним та місцевими бюджетами краю виглядає

наступним чином /табл. 5/

Таблиця 5. Структура розмежування доходів та видатків між обласним та

місцевими бюджетами Чернівецької області протягом 1992-1995

років, %

|Рік |Питома вага місцевих |Питома вага обласного|

| |бюджетів |бюджету |

| |у доходах |у видатках|у доходах |у видатках|

|1 |2 |3 |4 |5 |

|1992 |43,7 |61,6 |56,3 |38,4 |

|1993 |59,1 |65,9 |40,9 |43,1 |

|1994 |67,3 |65.6 |32,7 |34,4 |

|1995 |63,1 |63,1 |36,9 |36,9 |

Отже, починаючи з 1992 року спостерігається повільне зростання питомої

ваги як доходів, так і видатків районних бюджетів і бюджету м. Чернівці,

які до сьогодні фінансували майже дві третини /63,1%/ усіх бюджетних

установ і заходів. Цей факт пояснюється підвищенням ролі місцевих органів

самоврядування, про що вище згадано. Підтвердженням сказаного є й те, що ще

в 1992 році питома вага місцевих бюджетів у доходах дорівнювала 43,7%, а у

видатках - 61,6% /тобто вони отримували коштів менше, ніж віддавали/, а вже

в 1994 році питома вага їх доходної частини /67,3%/ перевищила таку

видаткової /65,6%/.

Доходи бюджетів кожного рівня згідно з методологією бюджетного

регулювання поділяються на регулюючі га закріплені, їх склад не є

постійним, він змінюється за роками, проте можна зазначити, що перелік

регулюючих доходів для місцевих бюджетні невеликий і в основному стабільний

протягом останніх років. Він включає податок на прибуток /або доходи/

підприємств, установ та організацій, прибутковий податок з громадян,

податок на додану вартість, акцизний збір /в 1993 році як регулюючий доход

використовувалася також плата за землю /.

Відповідно до законодавчих документів бюджет Чернівецької області

отримував регулюючі доходи /у процентному вираженні/ в наступних розмірах

/табл.6/.

Таблиця 6. Розмір відрахувань від регулюючих доходів до бюджету

Чернівецької області в 1992-1995 роках, %

| |Роки |

| |1992 |1993 |1994 |1995 |

|Податок на прибуток|100 |100 |50 |70 |

|/доходи/ | | | | |

|підприємств, | | | | |

|установ та | | | | |

|організацій | | | | |

|Прибутковий податок|100 |100 |50 |50 |

|з громадян | | | | |

|Податок на додану |93,6 |100 |20 |100 |

|вартість | | | | |

|Акцизний збір |100 |100 |20 |20 |

|Плата за землю |- |40 |- |- |

З наведених даних видно, що бюджет Чернівецької області у 1992 і 1993

роках поповнювався регулюючими доходами майже на 100%. Такий розмір

відрахувань пояснюється складними природними та екологічними умовами, що

склалися на Буковині, а також тим, що більшість підприємств області /значна

частина яких донедавна працювала на військово-промисловий комплекс/ не

функціонує, а отже, не здійснює платежів до бюджету. В той самий час

Буковина характеризується як регіон з надлишковими трудовими ресурсами, що

призводить до значних бюджетних витрат /на соціальний захист населення,

освіту, охорону здоров'я,соціально-культурні заходи і т.д/.

Внаслідок перерозподілу регулюючі доходи надходили до Чернівецького

міського бюджету в наступних розмірах /табл.7/

Згідно з даними таблиці можна стверджувати, що доходна частина бюджету

м. Чернівці тільки в 1993 році значно поповнилася за рахунок регулюючих

платежів, що позитивно вплинуло на фінансовий стан міста /на відміну від

інших років міський бюджет було затверджено і виконано без дефіциту, при

цьому він також не отримував жодних допомог з бюджету вищого рівня /.

Низький рівень процентних відрахувань від податку на прибуток /доходи/, ПДВ

та прибуткового податку з громадян у 1992, 1994 і 1995 роках зумовив

ускладнення у фінансуванні бюджетних установ і заходів. Ця обставина

посилюється тим, то протягом довгого часу регулюючі платежі займають вагому

частку у доходах міського бюджету. При цьому можна з упевненістю

стверджувати, що й надалі вони відіграватимуть важливу роль у формуванні

доходів місцевих бюджетів, а отже, від справедливості, виваженості,

врахування усіх місцевих чинників законодавцями і Кабінетом Міністрів

України /тобто від суб'єктивних, а не об'єктивних фактів/ багато в чому

залежатиме те, як фінансуватимуться заплановані низовими ланками бюджетної

системи видатки.

Таблиця 7. Розмір відрахувань від регулюючих доходів до бюджету

м. Чернівці в 1992-1995 роках, %

|. Назва платежу |Роки |

| |1992 |1993 |1994 |1995 |

|Прибутковий податок з |50 |50 |20 |50 |

|громадян | | | | |

|Податок на прибуток |60 |100 |10 |50 |

|/доходи/ підприємств, | | | | |

|установ та організацій | | | | |

|Податок на додану |10 |17 |10 |30 |

|вартість | | | | |

|Акцизний збір |100 |90 |10 |20 |

Однак власні і регулюючі доходи місцевих бюджетів області не вирішували

повністю проблему бюджетної забезпеченості. Так, наприклад, у 1995 році

довелося звернутися по допомогу - запланувати і отримати з обласного

бюджету дотацію, яка, як свідчить наступна таблиця, складає значну частку в

їх видатках /табл. 8/.

Частка запланованої дотації у загальній сумі видатків місцевих бюджетів

краю в 1995 році коливалася від 6,1% у м. Чернівці до 53,5% у Герцаївському

районі. В середньому по області вона склала 22,8%, тобто майже кожний

четвертий карбованець видатків місцевих бюджетів фінансувався за рахунок

одержаної з обласного бюджету допомоги.

Майже щорічно бюджет м. Чернівці буває залежним від одержання фінансової

допомоги з чернівецького обласного бюджету. Так, у 1992 році до нього

надійшла дотація в сумі 183 832,0 тис.крб., у 1994 році - субвенція в

розмірі 147,0 тис.крб., у 1995 році - дотація в сумі 210,0 млрд.крб., які,

згідно з рішеннями міського виконавчого комітету, були спрямовані на

фінансування запланованих видатків /іншими словами, на покриття різниці між

видатковою і доходною частинами бюджету /.

Таблиця 8. Співвідношення між сумою допомог і видатків місцевих бюджетів

Чернівецької області в 1995 році

|№ |Бюджет |Розмір |Сума |Питома вага |

|п/| |допомоги |видатків, |допомог у |

|п | |млн. крб. |млн. крб. |загальній сумі |

| | | | |видатків, % |

|1 |Вижницький |212857 |499 644 |42,6 |

|і |Герцаївськи|134 309 |250 818 |53,5 |

| |й | | | |

|3 |Глибоцький |211 900 |426 271 |49,7 |

|4 |Заставнівсь|135910 |419 786 |32,4 |

| |кий | | | |

|5 |Кельменецьк|87 767 |456 842 |19,2 |

| |ий | | | |

|6 |Кіцманський|120 446 |538 798 |22,4 |

|7 |Новоселицьк|162 880 |542 776 |30,0 |

| |ий | | | |

|8 |Путильський|78 768 |274 600 |28,7 |

|9 |Сокирянськи|113 156 |635 462 |17,8 |

| |й | | | |

|10|Сторожинець|214920 |579 594 |37,1 |

| |кий | | | |

|11|Хотинський |266 305 |506 719 |52,6 |

|12|М.Чернівці |210000 |3 423 748 |6,1 |

| |Разом: |1949 218 |8 555 058 |22,8 |

Відчуває свою залежність від Державного бюджету України і бюджет

Чернівецької області. Так, у 1993 році, згідно із Законом "Про Державний

бюджет України на 1993 рік", була запланована і одержана субвенція в

розмірі 7 607 900,0 тис. крб. (1,4% у загальній сумі видатків). У 1994 році

розмір субвенції для області зріс до 853 133,0 млн. крб, (35.9%, тобто у 1

12 разів порівняно з 1993 роком, в 1995 році - до 2 808 078 млн. крб.

(15,5%), що у 3,3 раза більше, ніж у 1994 році. Таке різке зростання

пояснюється не тільки прискоренням інфляційних процесів, а й погіршенням

економічного становища краю і, як наслідок, значним зменшенням у

процентному відношенні відрахувань до бюджету, а також посиленням

адміністративного керування центральних органів влади, що призвело до

скорочення надходжень регулюючих доходів теж у процентному відношенні. На

відміну від попередніх років у 1994-му були проведені зміни в бюджетному

регулюванні на макроріпні - введено єдині для усіх регіонів нормативи

відрахувань від регулюючих платежів для низових ланок. Разом з цим

більшості регіонів також було передбачено виділення субвенцій для

збалансування бюджетів, крім п'ятьох: Дніпропетровської, Донецької,

Запорізької, Полтавської областей та м. Києва, де доходна частина бюджету

перевищувала видаткову. З одного боку, таке рішення задовольняло вимоги і

пропозиції окремих фінансових теоретиків і практиків щодо рівноправності у

перерозподілі коштів, з іншого - призвело до посилення напруги в низових

ланках бюджетної системи. Адже той самий Закон "Про Державний бюджет

України на 1994 рік" не містив жодних пояснень стосовно умов надання

субвенцій, а також того, відповідно до яких критеріїв перерозподілені

фінансові ресурси регіонів. Було лише вказано, що субвенції призначені для

фінансування витрат місцевих бюджетів, які не покриваються доходами; проте

п'ять вищевказаних регіонів протестували проти фінансування за їх рахунок

усіх інших, а останні отримували допомогу нерегулярно, із значним

запізненням /у тому числі й Чернівецька область /. Невизначеність у наданні

субсидій фактично означає, що витрати місцевих бюджетів регулюються

центральними органами виїзди, а органи місцевого самоврядування, як і за

умов командно-адміністративної системи, залишаються в більшості випадків

лише виконавцями централізованих рішень.

З вищезазначеного випливає, що форми і методи бюджетного регулювання,

успадковані Україною з часів існування колишнього СРСР, не є достатньо

ефективними, оскільки регіональні і місцеві бюджети залишилися певною мірою

прохачами коштів у відповідних вищестоящих бюджетів, адже власних

/закріплених/ доходів їм абсолютно не вистачає. Тобто стає зрозуміло, що

вертикаль "Державний бюджет України - місцеві бюджети" і надалі залишається

елементом командне - адміністративної системи через те, що центральні

органи влади не хочуть надавати регіонам більшої самостійності у вирішенні

фінансових питань; вони воліють самі розподіляти і перерозподіляти

більшість зібраних в Україні коштів.

Ще одним підтвердженням недосконалості бюджетного регулювання є те, що,

незважаючи на всі заходи, місцеві бюджети зводяться з дефіцитом фінансових

ресурсів. Як приклад - бюджет м. Чернівці за 1992 і 1994 роки, коли на

сесіях міської Ради народних депутатів при затвердженні бюджетів був

запланований дефіцит у сумі 100 841,0 тис. Крб. і 45,0 млрд.крб,

відповідно. Згідно з наведеними даними, спостерігається пряма залежність

між процентом відрахувань від регулюючих податків і розміром бюджетного

дефіциту. Адже порівняно з 1993 роком у 1994-му обласною Радою народних

депутатів були різко знижені нормативи відрахувань від загальнодержавних

доходів до міського бюджету, що підтверджують дані табл.7.

Таким чином, як свідчить пропечений аналіз, у взаємовідносинах різних

ланок бюджетної системи України існують суттєві недоліки, які необхідно

найближчим часом усунути, провівши кардинальні зміни в системі фінансового

(зокрема, бюджетного) регулювання, що стане одним з важливих кроків у

напрямку досягнення фінансової стабілізації у країні.

7.ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА І ДОХОДИ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ

З прийняттям Конституції України на терені нашої держави визначено

принцип верховенства права. Найважливішими функціями держави є захист

суверенітету і територіальної цілісності України, а також гарантування

фінансово-економічної безпеки. Економіку визнано як центральну ланку

суспільного життя, що дає змогу по-новому підійти до організації та

побудови основних засад і принципів функціонування як базових економічних

відносин, розробити і запровадити прогресивні форми і методи регулювання

процесу створення, розподілу і використання валового внутрішнього продукту

(ВВП) для збалансованого, активного розвитку економічних інтересів усіх і

кожного.

В 1997 р. передбачається стабілізувати обсяги валового внутрішнього

продукту і знизити його перерозподіл через бюджет, утримати бюджетний

дефіцит у межах 5% ВВП при рівні інфляції до 18% на рік.

Поряд із активною структурною, інвестиційною, грошово-кредитною та

валютною політикою головними важелями державного впливу щодо досягнення

зазначених орієнтирів залишаються бюджетна та податкова політика.

Останніми роками загострилась проблема формування і виконання бюджету.

Починаючи з 1992 р. в Україні порушуються усі строки прийняття і введення в

дію Закону України "Про Державний бюджет України на поточний рік" та

щорічно погіршується ситуація з його виконанням. Причин тут декілька. По-

перше, недосконалість чинного фінансового (бюджетного, податкового,

валютного) законодавства та відсутність дійових упереджувальних важелів,

спрямованих на недопущення порушень податкових зобов'язань перед державою,

що призводить до проблем збалансування доходів і видатків бюджетів усіх

рівнів. По-друге, збереження принципів минулих років щодо закріплення

доходів, розмежування загальнодержавних податків і зборів між ланками

бюджетної системи та контроль за цільовим використанням фінансових ресурсів

у суспільстві. По-третє, відсутність належного рівня фінансової та

виконавської дисципліни, а також правового забезпечення скоординованих дій

фінансових і контролюючих органів у процесі реалізації фінансової політики

в Україні. По-четверте, відсутність єдиного підходу у визначенні обсягу,

порядку формування ВВП та інших макроекономічних показників соціально-

економічного розвитку на плановий бюджетний рік.

Для прикладу: державний бюджет 1997 р. був сформований і поданий до

Верховної Ради двічі (14.09. та 21.11.96 р.), коли ВВП становив 106,6 млрд.

грн., і тепер — утретє — в березні п. р., коли ВВП становить 104,4 млрд.

грн. Хотілося б вірити, що це останнє уточнення.

Доцільно найближчим часом розробити і прийняти положення про порядок

прогнозування і формування ВВП, в якому обов'язково уточнити його складові

та поняття новоствореної за рік вартості, що необхідно для планування

доходів бюджету. Одночасно слід прийняти рішення щодо розробки показників

макроекономічного розвитку на перспективу.

Протягом останніх п'яти років ситуація із виконанням прогнозних

макроекономічних показників соціально-економічного розвитку погіршується.

Так у 1996 р. передбачалося зниження обсягів ВВП на 1,8% і зростання

промислового виробництва на 0,5%. Попередні підсумки минулого року свідчать

про зниження ВВП на 10%, обсягів виробництва промислової продукції — на 5,

а сільськогосподарської — на 9%. Знизилися виробництво товарів народного

споживання на 20,2%, обсяги реалізації платних послуг населенню — на 13,5%,

а транспортних послуг — на 17,8%.

За результатами господарської діяльності одержали збитки 38% загальної

кількості підприємств. У Луганській області збиткове працювало понад

половина підприємств, у Волинській — 46%, Кіровоградській — 43%, Івано-

Франківській — 44%, Дніпропетровській — 42% підприємств. Спад обсягів

виробництва промислової продукції підприємств корпорацій "Украгропромбуд" і

"Укрбуд" становить відповідно 42,3 і 43,7%, концерну "Укрцемент" — 34,2%,

Держводгоспу — 39%, Мінмашпрому — 29,9%, Мінсільгосппроду — 21,1%.

Все це негативно позначається на стані виконання бюджету — основного

фінансового плану держави. В 1995 р. із 29 джерел надходжень коштів до

бюджету план виконано по 8, а в 1996 р. — відповідно із 29 по 9. При плані

34,4 млрд. грн. доходів на 1996 р. до зведеного бюджету фактично надійшло

30,1 млрд. грн., або 87,6%. Недонадійшло коштів у сумі 4,3 млрд. грн.

Аналіз джерел надходжень свідчить, що порівняно з прогнозними показниками

доходів на 1996 р. через невиконання зазначених завдань по 20 платежах до

бюджету недонадійшло понад 5 млрд. грн., у тому числі:

| |(в |(% до |

| |млрд. |плану |

| |грн.) |надходже|

| | |ння) |

|— податок на додану вартість |0,31 |4,7 |

|— податок на прибуток |0,59 |9,8 |

|— акцизний збір |0,07 |9,6 |

|— плата за землю |0,18 |17,9 |

|— відрахування на геологорозвідувальні роботи|0,17 |46,6 |

|— рентна плата за нафту і природний газ, що |0,77 |29,1 |

|видобуваються в Україні, різниця в цінах на | | |

|газ і плата за транзит | | |

|— внески підприємств та господарських |0,30 |17,1 |

|організацій до Фонду для здійснення заходів | | |

|щодо ліквідації наслідків Чорнобильської | | |

|катастрофи та соціального захисту населення | | |

|— надходження до Пенсійного фонду |0,31 |4,3 |

|— надходження до фонду паливно-енергетичного |0,98 |90,6 |

|комплексу | | |

|— надходження коштів від Державного комітету |1,18 |81,8 |

|з матеріальних резервів | | |

Виконання доходів державного бюджету становить відповідно 82,1%. При

плані 29,6 млрд. грн. фактично надійшло 19,6 млрд. грн. і недонадійшло 4,3

млрд. грн.

До місцевих бюджетів надійшло 10,8 млрд. грн. доходів, що становить 98,8%

до річних призначень.

Таким чином, у 1996 р. до бюджетів усіх рівнів мобілізовано податків,

зборів та обов'язкових платежів 37,4% до ВВП. У структурі доходів бюджету

80% займають податок на додану вартість, податок на прибуток, прибутковий

податок, плата за землю, надходження до Пенсійного фонду та внески

підприємств і господарських організацій до Фонду для здійснення заходів

щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту

населення, що становить 30% до ВВП.

Практично функціонують три головних платежі, на частку яких припадає 50%

усіх надходжень до бюджету — податок на додану вартість, податок на

прибуток і надходження до Пенсійного фонду. У 1996 р. ці платежі до бюджету

становили 19 млрд. грн., що рівнозначно сумі надходжень до державного

бюджету України і становить майже 25% до ВВП. У майбутньому зростатиме роль

і питома вага прибуткового податку, земельного податку, податку на майно та

надходжень від зовнішньоекономічної діяльності. Це головні податки, на

підставі яких слід будувати податкову політику, але форма їх реалізації

потребує вдосконалення, виходячи із нових завдань в умовах формування

ринкового середовища,

Практика реформування економічних відносин вимагає вдосконалення

бюджетного регулювання передусім через передачу частини державних функцій

місцевим органам влади щодо фінансування видатків, а отже, закріплення за

місцевими бюджетами необхідних доходів.

Доцільно було б із 1998 р. передати до місцевих бюджетів платежі за

спеціальне використання природних ресурсів (земельних, водних, лісових, а

також надр), платежі і збори, за якими ведеться облік (розділ 12 "Збори та

інші неподаткові доходи" бюджетної класифікації).

Це, по-перше, розв'яже проблему заборгованості місцевих бюджетів за цими

платежами перед державним бюджетом і, по-друге, підвищить рівень державного

контролю за цільовим використанням природних ресурсів і своєчасним

надходженням даних платежів до місцевих бюджетів з боку органів місцевого

самоврядування.

Із прийняттям Закону України "Про податок на додану вартість" постане нова

проблема — збалансування місцевих бюджетів; оскільки податок на додану

вартість планується на 100% зараховувати до державного бюджету України.

На нашу думку, система бюджетного регулювання потребує докорінної

перебудови в напрямку встановлення стабільних і взаємовигідних фінансових

відносин між державним та місцевими бюджетами через закріплення податків,

зборів і відрахувань на тривалий (3 і більше років) час за усіма ланками

бюджетної системи та відповідно фінансування видатків, що спонукало б

місцеві органи влади до пошуків резервів збільшення доходів бюджету через

нарощування темпів виробництва та розширення сфери послуг.

Зупинити спад, стабілізувати виробництво та сприяти його розширенню

неможливо без зниження податкового тиску, скорочення кількості й

запровадження якісніших та реальніших податків, які за своєю природою

виконували б не лише фіскальну функцію, а насамперед стимулювали б і

заохочували підприємницькі структури у створенні додаткової вартості та її

легалізації,

Для збалансування доходів місцевих бюджетів було б виправданим залишити

один-два загальнодержавних платежі. Сьогодні регулюючих податків є чотири:

податок на додану вартість, акцизний збір, прибутковий податок і податок на

прибуток. Поряд із цим, за нормативами, понад 20 видів податків і зборів

розподіляються між усіма ланками бюджетної системи, що призводить до

розпорошення фінансових ресурсів і зниження рівня контролю за їх

використанням.

Невиконання дохідної частини усіх бюджетів викликано рядом об'єктивних та

суб'єктивних причин:

— недосконалістю фінансового та податкового законодавства з питань

організації справляння платежів і забезпечення наповнюваності бюджетів усіх

рівнів. Сьогодні дедалі чіткіше постає проблема, яку необхідно розв'язувати

насамперед, — легалізація доходів "тіньового" сектора економіки, обсяги

якого коливаються в межах 50% ВВП, і на цій основі — збільшення надходжень

до бюджету. З цієї причини бюджети усіх рівнів щорічно недоотримують понад

10 млрд. грн.;

— приховуванням та заниженням кількості об'єктів оподаткування,

порушенням строків сплати податків і відповідно низьким рівнем контрольно-

економічної роботи державних органів щодо запобігання таким порушенням;

— недостатнім контролем із боку держави щодо руху готівки та наявністю

неконтрольованих потоків готівки поза банківськими установами, що

призводить до ухилення від оподаткування понад третини платників податків;

— продовженням спаду ВВП і зниженням обсягів виробництва продукції

(робіт, послуг). Втрати доходів бюджету з цієї причини становлять близько 1

млрд. грн.;

— погіршенням розрахунково-платіжної дисципліни та зростанням

заборгованості підприємств перед бюджетом. Недонадходження до бюджету з

цього приводу становлять 5 млрд. грн.;

— зростанням обсягів бартерних (товарообмінних) операцій, що призводить

до щорічних втрат доходів бюджету в розмірі 1,5—2 млрд. грн.

За нашими підрахунками, із названих та деяких інших причин бюджети всіх

рівнів в цілому щорічно втрачають 15—20 млрд. грн.

Зупинимося на аналізі окремих причин і факторів впливу на формування і

виконання доходів бюджету.

Через зростання заборгованості підприємств зі сплатою податків торік

бюджет недоодержав 3,0 млрд. грн., або 12% загальних надходжень (таблиця

9).

Таблиця 9. Динаміка заборгованості за платежами на 1.01.97р.

(млн. грн.)

|Найменування платежів |Заборгованість |Відхилення|

| |станом на: |до 1.0197 |

| |1.01.9|1.12.|1.01.|(+,-)|% |

| |6 |96 |97 | | |

|Податок на додану |221,5 |535,1|575,0|353,5|159,|

|вартість | | | | |6 |

|Акцизний збір |21,9 |30,8 |34,7 |12,8 |158,|

| | | | | |4 |

|Податок на прибуток |164,1 |410,4|318,0|153,9|193,|

| | | | | |8 |

|Прибутковий податок на |0,8 |2,7 |2,7 |1,9 |337,|

|доходи від | | | | |5 |

|підприємницької | | | | | |

|діяльності | | | | | |

|Плата за землю |81,5 |167,4|166,2|84,7 |203,|

| | | | | |9 |

|Інші податки і платежі |55,2 |161,5|268,0|212,8|485,|

| | | | | |5 |

|Разом платежів до |545,0 |1307,|1364,|819,6|250,|

|бюджету | |9 |6 | |4 |

|Надходження до |590,0 |1507,|1581,|991,7|268,|

|Пенсійного фонду | |1 |7 | |1 |

|ВСЬОГО |1135,0|2815,|2946,|1811,|259,|

| | |0 |3 |3 |6 |

Середньомісячний темп зростання недоїмки з платежів до бюджету становить

у 1996 р. 25% і значно випереджає темпи зростання заборгованості між

підприємствами України. На рівень виконання доходів бюджету вплинуло

надання відстрочки та розстрочки в сплаті платежів до бюджету

підприємствами і організаціями в сумі понад 2 млрд. грн., або 7% до

загальних надходжень.

Таким чином, заборгованість бюджету та Пенсійному фонду підприємствами

всіх форм власності на початок 1997 р. становила 5 млрд. грн., тобто понад

15% до минулорічних надходжень.

Однак слід зазначити, що підприємства та організації не скористалися

повною мірою наданою державою можливістю поліпшити їхнє фінансове становище

шляхом реструктуризації заборгованості з належних бюджету платежів та

розблокування рахунків в установах банків.

Подальший спад виробництва у більшості галузей народного господарства,

погіршення фінансового стану підприємств і організацій зумовили загострення

кризи платежів як між підприємствами, так і з бюджетом.

Внаслідок відсутності належного контролю з боку окремих міністерств і

відомств за станом розрахунків із бюджетом підприємства системи Мінпрому

заборгували 368,5 млн. грн., або 27,3% загальної суми, Держнафтогазпрому —

відповідно 108 млн. грн., або 8%, Мінмашпрому — 102,8 млн. грн., або 7,8%,

і Мінсільгосппроду — 93,2 млн. грн., або 6,9%.

Через зростання в 1996 р. обсягів дебіторської в 1,9 раза та

кредиторської у 2,2 раза заборгованості між підприємствами втрачено понад 1

млрд. грн. доходів бюджету.

З метою подолання платіжної кризи та зниження соціального напруження у

суспільстві протягом минулого року було проведено понад 6000 взаємозаліків

на суму майже 6 млрд. грн., що становить 20% загального обсягу доходів і

17,8% видатків зведеного бюджету України.

Цей захід, як відомо, відіграв певну роль у подоланні платіжної кризи,

пом'якшив ситуацію із виконанням бюджетів. Однак таке регулювання відносин

підприємств і установ з бюджетом викликало низку негативних наслідків,

зловживань і порушень чинного законодавства. Тому ЗІ грудня 1996 р.

прийнято Постанову Кабінету Міністрів "Про припинення взаємозаліку коштів з

фінансування видатків на погашення недоїмки із належних до бюджету

платежів", а постановами Кабінету Міністрів № 181 від 21.02.97 р. і № 191

від 26.02.97 р. надано право міністрові фінансів України, Голові Ради

Міністрів Автономної Республіки Крим, головам обласних, Київської та

Севастопольської міських державних адміністрацій в особливих випадках

приймати рішення про проведення прямих бездисконтних взаємозаліків коштів

на погашення недоїмки із належних відповідно до державного та місцевих

бюджетів платежів. При цьому взаємозалік із заборгованості бюджетних

установ слід проводити в межах передбачених обсягів фінансування за

відповідною статтею кошторису.

Проблеми бюджету віддзеркалюють соціально-економічну ситуацію в Україні.

Скорочення реальних доходів бюджетів усіх рівнів, погіршення платіжної

дисципліни вкрай ускладнило ситуацію із забезпеченням їх збалансованості та

фінансуванням запланованих заходів. Водночас постійне посилення соціального

навантаження на бюджет, здійснення керівниками бюджетних установ і

організацій витрат у значно більших розмірах, ніж передбачено бюджетними

призначеннями, негативно позначається на розрахунках у народному

господарстві.

Не випадково в умовах формування ринкових відносин постає проблема

визначення реальних доходів бюджету із урахуванням фінансових можливостей і

перспективи розвитку підприємництва в Україні та здійснення бюджетних

видатків у межах наявних фінансових ресурсів - Тому податкова система

потребує невідкладного реформування, а податкова політика — нових засад,

підходів і принципів організації в умовах зародження та функціонування

ринкових відносин. Податкова політика України як підсистема фінансової

політики перебуває на стадії формування, пошуків напрямків її розвитку та

вдосконалення.

Реалізація податкової політики відбувається через систему законодавчих і

нормативних актів. Тільки за умов суспільного визнання їх необхідності,

сприяння активному впровадженню, обов'язкового дотримання норм чинного

законодавства усіма суб'єктами суспільно-економічних відносин можна досягти

успіхів. Це підтверджує практика формування та розвитку основних засад і

принципів функціонування ринкового середовища.

Перші кроки реформування податкової системи в Україні зроблені. Але

назвати їх вдалими навряд чи можна. Робота з формування податкової політики

ще попереду, її необхідно завершити якнайшвидше.

З цією метою в першому півріччі минулого року Верховна Рада за участю

уряду переглянула ставки акцизного збору на всі підакцизні товари і

встановила фіксовані ставки в екю на одиницю товару, застосування яких

зупинило масові випадки зменшення митної вартості для оподаткування імпорту

підакцизних товарів. З метою запобігання ухилянням від сплати податку на

додану вартість шляхом зменшення митної вартості Кабінет Міністрів

встановив мінімальні ціни на імпортовані транспортні засоби, лікеро-

горілчані та тютюнові вироби й деякі інші товари.

Із 1 липня 1996 р. запроваджено патентування деяких видів підприємницької

діяльності, що дало змогу встановити фіксований розмір платежів

підприємницьких структур, які, займаючись торговельною діяльністю,

операціями з готівковими валютними цінностями, наданням послуг, часто

ухилялись від оподаткування. За друге півріччя таких платежів надійшло 73,9

млн. грн., і практика свідчить про доцільність подальшого застосування

плати за патенти шляхом удосконалення діючого механізму нарахування та

стягнення.

З метою забезпечення державного контролю за виробництвом і реалізацією

спирту етилового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів із липня по

грудень 1996 р. було прийнято 46 постанов і розпоряджень Кабінету

Міністрів. Це дало можливість повною мірою вплинути на формування ринку

згаданих товарів і збільшити обсяг надходжень до бюджету більш як утричі.

У 1996 р. вживалися заходи, спрямовані на забезпечення стабільності і

збільшення надходжень до бюджету митних зборів та інших платежів від

зовнішньоекономічної діяльності, що дало змогу одержати таких доходів

більше, ніж передбачено, на 59,5 млн. грн. У галузі зовнішньоекономічної

діяльності першочергового розв'язання потребують такі проблеми, як

врегулювання операцій з давальницькою сировиною стосовно нафти, що

переробляється на вітчизняних заводах, впорядкування податкових пільг за

імпорт, які призводять до зменшення конкурентоспроможності вітчизняної

продукції, запровадження економічних важелів впливу на інтенсивніше

скорочення "бартеризації" як у зовнішній, так і внутрішній торгівлі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 25 жовтня 1996 р. № 1296

була створена тимчасова комісія з питань забезпечення своєчасності сплати

податків, внесення інших обов'язкових платежів та ефективного використання

бюджетних коштів. Комісія розглядає роботу окремих міністерств із

зазначених питань і вносить пропозиції щодо усунення заборгованості та

поліпшення розрахунково-платіжної дисципліни в Україні.

Однак тенденція зростання заборгованості підприємств перед бюджетом

зберігається і в 1997 р., про що свідчать дані, наведені у таблиці 10.

Таблиця 10. Стан заборгованості за платежами до бюджету і Пенсійного

фонду на 1.02.97 р. (млн. гри.)

|Найменування платежів | | |Відхилення до|

| |1.01.|1.02.|1.01.97 |

| |97 |97 | |

| | | |(+,-)|% |

|Податок на додану |575,0|916,9|341,9|159,5 |

|вартість | | | | |

|Акцизний збір |34,7 |35,1 |0,4 |101,2 |

|Податок на прибуток |318,0|264,5|-53,5|83,2 |

|Прибутковий податок на |2,7 |2,9 |0,2 |107,4 |

|доходи від | | | | |

|підприємницької | | | | |

|діяльності | | | | |

|Плата за землю |166,2|211,9|45,7 |127,5 |

|Інші податки і платежі |268,0|287,0|19,0 |107,1 |

|ВСЬОГО |1364,|1718,|353,7|125,9 |

| |6 |3 | | |

|Надходження до Пенсійного|1581,|1785,|203,6|112,9 |

|фонду |7 |3 | | |

|ВСЬОГО |2946,|3503,|557,3|118,9 |

| |3 |6 | | |

Таким чином, заборгованість підприємств перед бюджетом на 1.02.97 р.

становила 3,5 млрд. грн., або в 2 рази більше від місячних надходжень у

січні п. р. Майже 50% цієї заборгованості припадає на 600 великих

підприємств переважно державної форми власності й таких, де частка акцій

належить державі. Державними податковими адміністраціями України в 1996 р.

перевірено 369 тис. госппідприємств, або близько 60% їх загальної

кількості. У кожному другому перевіреному підприємстві встановлено

порушення чинного законодавства, додатково нараховано податків і

застосовано фінансових санкцій на суму 2,8 млрд. грн.

Перевірками дотримання установами банків порядку касового виконання

бюджету в 877 установах комерційних банків виявлено порушення, за що до них

застосовано фінансові санкції на суму 12,2 млн. грн., а порушення

черговості зарахування платежів до бюджету встановлено у 1521 випадку, за

що нараховано штрафних санкцій на 4,7 млн. грн.

Державними податковими адміністраціями передано 5008 справ до арбітражних

судів про визнання боржників банкрутами.

Підрозділами податкової поліції в 1996 р. викрито 5919 кримінальних

проявів ухиляння від сплати податків (у 1995 р. — 3464), порушено 5682

кримінальні справи (у 1995 р. — 3293), а також викрито 6224 інших злочинів,

пов'язаних із незаконною діяльністю посадових осіб перевірених комерційних

структур (у 1995 р. — 6265). До бюджету донараховано 368,7 млн. грн. (у

1995 р. — 20,5 млн. грн.). До кримінальної відповідальності притягнуто

понад 12,3 тис. осіб, із них — 6,1 тис. злісних неплатників податків (у

1995 р. — 3,6 тис.), на яких до суду направлено 1771 кримінальну справу (в

1995 р. — 666 справ).

Причинами такої ситуації є низький рівень відповідальності та недійовий

механізм адміністративних покарань щодо стягнення податків і зборів. У

сучасних умовах підприємствам і організаціям фінансове вигідніше сплачувати

штрафні санкції та використовувати в своїх цілях кошти, які своєчасно не

сплачені до бюджету та не повернуті постачальникам, ніж взяти кредити в

установах комерційних банків.

Зважаючи на таку складну ситуацію, Верховна Рада 5 лютого 1997 р.

прийняла Закон України "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і

Кримінально-процесуального кодексів України щодо відповідальності за

ухиляння від сплати податків", відповідно до якого посилюється міра

відповідальності платників податків за навмисне ухиляння від сплати

податків, зборів та обов'язкових платежів аж до позбавлення волі із

конфіскацією майна.

Виходячи з нагальної потреби зупинення кризових явищ в економіці,

раціонального використання бюджетних коштів та з метою посилення фінансово-

бюджетної дисципліни, 28 лютого 1997 р. Президент України видав Указ "Про

заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення

фінансово-бюджетної дисципліни", яким передбачено:

— утворення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та

Севастополі тимчасових комісій з питань забезпечення своєчасності сплати

податків, внесення інших обов'язкових платежів та ефективного використання

бюджетних коштів на чолі з Головою Ради Міністрів Автономної Республіки

Крим, головами відповідних місцевих державних адміністрацій та координацію

діяльності зазначених тимчасових комісій;

— органам виконавчої влади включати до контрактів з керівниками

підприємств, установ, організацій, що належать до сфери їх управління,

умови щодо виконання підприємствами, установами, організаціями зобов'язань

зі сплати податків, внесення інших обов'язкових платежів до бюджетів та

виплати заробітної платні працівникам чи дотримання погодженого графіка

погашення відповідної заборгованості, передбачаючи, що невиконання цих умов

є підставою для розірвання контрактів;

— запровадити щоденне накопичення інформації про надходження окремих

податків, зборів й інших обов'язкових платежів до зведеного бюджету України

з виділенням інформації щодо надходжень до державного бюджету;

— упорядкувати режим безмитної торгівлі з метою запобігання можливим

зловживанням у цій сфері;

— розглянути питання щодо запровадження застави у випадку тимчасового

ввезення на територію України транспортних засобів;

— розглянути питання щодо розширення презумптивного оподаткування

підприємницької діяльності фізичних осіб — підприємців та суб'єктів малого

підприємництва із запровадженням фіксованих ставок оподаткування залежно

від обсягів обороту за результатами діяльності, а також щодо можливості

запровадження податку з обороту на окремі види підприємницької діяльності;

— запровадити регулювання фондів оплати праці на підприємствах-

монополістах.

Рекомендовано Вищому арбітражному суду України вжити заходів щодо

прискорення розгляду арбітражними судами справ про банкрутство, порушених

заявами державних податкових адміністрацій.

Поряд із цим передбачено підготувати ряд законодавчих актів із зазначених

проблем та посилити відповідальність платників податків перед бюджетом,

зокрема щодо:

— внесення змін до Закону України "Про підприємництво" в частині

спрощення процедури скасування державної реєстрації суб'єктів

підприємницької діяльності в разі порушення ними податкового законодавства;

— справляння ввізного мита та податку на додану вартість на продукцію,

виготовлену із давальницької сировини українського замовника, під час

ввезення цієї продукції на митну територію України;

— посилення майнової, кримінальної та адміністративної відповідальності

за ухиляння від сплати податків, зборів та внесення інших обов'язкових

платежів до бюджетів за нецільове використання бюджетних коштів;

— встановлення мінімальної орендної плати за здачу в оренду житла,

будівель (споруд) фізичними особами як бази для нарахування прибуткового

податку з громадян.

Задоволення особистих, підприємницьких інтересів має гарантуватися

законодавством України, що стане основою для збільшення децентралізованих

фінансових ресурсів і базою для зміцнення фінансового становища держави

через стабільні, реальні, надійні методи впливу і підойми регулювання

економічних процесів, і перш за все — через використання дійового механізму

стягнення податків і формування доходів бюджету. Новостворену за

відповідний період вартість у вигляді національного доходу слід розподіляти

активними, ефективними і стабільними методами, зосереджуючи в руках держави

ту його частину, вилучення якої не спричинить поглиблення суперечностей між

економічними інтересами суб'єктів ринкових відносин і сприятиме їх

економічному зростанню. Встановлення оптимального розміру вилучуваної

частки новоствореної вартості на всіх стадіях суспільного виробництва є

досить важливою роботою. Це питання можна вирішити науково обгрунтованим

визначенням і зменшенням кількості об'єктів оподаткування, а також

встановленням розмірів податків і зборів до бюджету та цільових

позабюджетних фондів. Значною мірою це залежить від механізму стягнення

податків і формування доходів бюджету, від професіоналізму й компетентності

посадових осіб, які займаються реалізацією податкової політики.

За допомогою податків держава має регулювати процеси виробництва,

розподілу, перерозподілу та споживання ВВП, збалансованості економічних

інтересів та вилучення частини новоствореної вартості до бюджетів усіх

рівнів і цільових фондів.

За своєю природою податки виконують фіскальну, стимулюючу, регулюючу і

контрольну функції. Не претендуючи на однозначність у поглядах на зміст

податків, зауважимо, що нині діюча система податків і зборів не виконує

повною мірою жодної з цих функцій, а єдиний механізм виконання доходів

бюджету як такий у суспільстві ще не сформований. Діюча система

оподаткування потребує радикальних змін. В основу її побудови слід покласти

стабільні, реальні та стимулюючі методи й форми реалізації економічних

відносин, які б сприяли розвитку ініціативи та підприємництва, стабілізації

економіки і фінансового становища держави.

На виконання Указу Президента України від ЗІ липня 1996 р. № 621 "Про

заходи щодо реформування податкової політики" Кабінет Міністрів підготував

пакет законодавчих актів щодо вирішення першочергових завдань із

реформування податкової політики і зниження податкового тягаря на

товаровиробника, які подані на розгляд Верховної Ради.

У цьому пакеті — пропозиції щодо вдосконалення порядку справляння податку

на додану вартість, податку на прибуток підприємств, прибуткового податку,

акцизного збору, місцевих податків і зборів, податку із власників

транспортних засобів, машин і механізмів.

На розгляді у Верховній Раді України знаходяться законопроекти "Про

податок на нерухоме майно (нерухомість)", "Про забезпечення розвитку

вітчизняного підприємництва та збалансування доходів і видатків бюджету",

"Про здійснення платежів на території України та порядок забезпечення

податкових зобов'язань" і деякі інші проекти. У законопроектах

пропонується:

— зменшити податкове навантаження на суб'єкти підприємницької діяльності

в першу чергу за рахунок скорочення відрахувань від фонду оплати праці до

державних цільових фондів (Пенсійного фонду, Фонду для здійснення заходів

щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту

населення, Фонду сприяння зайнятості населення); — скасувати відрахування

до ряду інших фондів;

— визначитися з новими підходами в оподаткуванні прибутку підприємств і

доходів громадян;

— розширити податкову базу шляхом значного скорочення пільг у процесі

оподаткування доходів юридичних та фізичних осіб, сплати податку на додану

вартість та деяких інших видів пільг.

Поряд із цим передбачається здійснити реструктуризацію заборгованості

підприємств та організацій перед бюджетом, яка виникла останніми роками, а

саме:

— суму заборгованості, що виникла до ЗІ грудня 1993 р., списати у зв'язку

із закінченням строку позовної давності;

— суму податкових зобов'язань, що виникла з 1 січня 1994 р. до ЗІ грудня

1995 р. включно, реструктуризувати шляхом розстрочення сплати суми

заборгованості строком на 120 місяців зі сплатою рівними частинами

щоквартально;

— суму податкових зобов'язань, що виникла з 1 січня 1996 р. до ЗО

листопада 1996 р. включно, реструктуризувати шляхом розстрочення сплати

суми заборгованості строком на 60 місяців зі сплатою рівними частинами

щомісячно.

Податкова реформа передбачає усунення причин, що гальмують розвиток

підприємницької діяльності всіх форм власності, заохочення інвестицій в

економіку України, реальне збалансування бюджету, зміцнення податкової та

бюджетної дисципліни.

Реформування податкової політики проходить досить складно. І це

невипадково. Цьому є об'єктивні та суб'єктивні причини. На нашу думку, нині

основним завданням є те, що кількісні показники податкової системи мають

поступитись якісним шляхом скорочення кількості податків, зборів і

обов'язкових платежів та запровадження системи врегульованих, науково

обгрунтованих, оптимальних форм і методів податкового впливу, регулювання

підприємницької діяльності через якісно нові, найвпливовіші, а головне,

ефективні та стимулюючі податкові важелі. Податкова політика має бути

жорсткою, але справедливою, стабільною, зрозумілою та привабливою. Вона має

виступати провідним стимулюючим фактором у стабілізації виробництва,

забезпечувати повне, якісне і своєчасне виконання доходів бюджетів усіх

рівнів.

Податкова реформа, яка проводиться в Україні, — це відкритий крок

держави до розуміння усіма суб'єктами підприємницької діяльності свого

обов'язку та відповідальності перед суспільством щодо податкових

зобов'язань. Зменшення податкового навантаження має сприяти легалізації

"тіньових" доходів і потоків фінансових ресурсів та збільшенню надходжень

до бюджету. Податки мають сплачувати усі суб'єкти підприємницької

діяльності, а не лише ті, де ведеться облік. Це — об'єктивний закон

економічного розвитку.

Проведення реформи — це робота не одного фінансового року. Можливо,

доцільніше приймати законодавчі акти з питань оподаткування і реформування

податкової системи поступово. Це унеможливило б негативні наслідки,

пов'язані з процесами реалізації податкової політики і формування ринкового

середовища.

Використана література :

1. Кравченко В. Фінансові проблеми місцевих органів влади в України.

/’Фінанси України’.- 1995. - № 1. - с.61.

2. Васильченко З. Доходи бюджету в системі управління економікою.

/’Фінанси України’.- 1997. - № 6.

3. Кузьменко Н. Аналіз міжбюджетних відносин в Україні (на прикладі

Чернівецької області). /’Фінанси України’.- 1996. - № 9.

4. Огонь С. Фінансова політика і доходи бюджету України /’Фінанси

України’.- 1996. - № 8.

5. Бескид Й. Вдосконалення бюджетного процесу /’Фінанси України’.- 1996.

- № 9.

6. Чирка Д. Особливості збалансування місцевих бюджетів /’Фінанси

України’.- 1996. - № 9.

7. Слухай С. Прямі бюджетні трансферти в системі міжбюджетних відносин

/’Фінанси України’.- 1996. - № 12.

8. Короневський В. Основні принципи формування зведеного бюджету України

в 1997 році /’Фінанси України’.- 1996. - № 10.

9. Редькін О. Кокшаров О. Деякі оцінки практики обслуговування державного

боргу в Україні /’Фінанси України’.- 1997. - № 5.

10. Огонь С. Податкова політика і доходи бюджетів України /’Фінанси

України’.- 1997. - № 5.

11. Шевчук В. Фіскальна політика : необхідність збалансованого бюджету

/’Фінанси України’.- 1997. - № 5

12. Буковинський С. Фінансова стабілізація як основа фінансової політики

/’Фінанси України’.- 1997. - № 4.

13. Львочкін С. Проблема державного боргу (на прикладі США) /’Фінанси

України’.- 1997. - № 4.

14. Пол А. Самюелсон Вільям Д. Нордгауз Economics. - Київ: ‘Основи’. -

1995

15. Вахненко Т. До питання про бюджетну класифікацію /’Фінанси України’.-

1996. - № 8.

Страницы: 1, 2, 3, 4