Повноваження місцевих органів самоврядування

Повноваження місцевих органів самоврядування

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

К У Р С О В А Р О Б О Т А

по дисципліні « ФІНАНСИ »

Варіант № 7

Слухач: Сидоркевич Дмитро

Іванович

Спеціальність, група: ЗФ – 02 ( фінанси )

Керівник: кандидат економічних наук,

доцент Пасічник

Ю.В.

Результат, дата:

Реєстраційний номер, дата:

м. Черкаси

2001 р.

З М І С Т

Повноваження місцевих органів влади по фінансових питаннях

Вступ.......................................................................

............................................................... 3

1. Законодавча база функціонування органів місцевого самоврядування

............................................................................

...................................…....5

2. Повноваження органів місцевого самоврядування

.................................18

3. Специфіка виконання функцій органами місцевого

самоврядування..............................................................

.......................................................25

Висновки....................................................................

........................................................38

Література..................................................................

........................................................41

Додатки

Вступ

Сьогодні питання децентралізації бюджетної системи України виходять на

перший план, адже фінансова децентралізація є однією з фундаментальних умов

незалежності та життєздатності органів місцевої влади: децентралізація

процесів ухвалення рішень збільшує можливості участі місцевої влади у

розвитку підконтрольної їй території; фіскальна децентралізація сприяє

ефективному забезпеченню суспільними послугами шляхом ретельнішого

узгодження видатків органів влади з місцевими потребами і уподобаннями.

Але реалізація законодавчо закріплено права кожного адміністративно-

територіального утворення на економічну самостійність неможлива без

наявності у кожного органу влади власного бюджету і права його складання,

затвердження і виконання без втручання ззовні. А це означає, що кожен орган

влади повинен володіти своїми фінансовими джерелами, достатніми для

організації управління економікою і соціальною сферою на своїй території.

Одночасно з цим він повинен володіти відносною самостійністю в управлінні

податками та іншими обов’язковими платежами, що надходять до відповідного

бюджету.

Тому саме місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів

місцевого самоврядування, належать особливе місце в бюджетній системі нашої

держави. Важлива роль відводиться місцевим бюджетам і у соціально-

економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється

фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров’я населення, засобів

масової інформації; також фінансуються різноманітні молодіжні програми,

видатки по упорядкуванню населених пунктів. Саме з місцевих бюджетів

здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення

населення.

На жаль, в цій ланці бюджетної системи зберігається безнадійно застарілий

механізм централізованого регулювання вищестоящими органами доходів

місцевих бюджетів. Це позбавляє місцеві органи влади фінансової

самостійності, на довгі роки закріплює залежність розвитку місцевої

економіки і соціальної сфери від можливостей і бажання вищестоящих органів

влади вирішувати проблеми, що знаходяться на даній території районів, міст,

селищ і сіл.

Таким чином, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення

дієвого механізму, який би визначав нові принципи формування місцевих

бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади, а

звідси – видатків кожного виду бюджету, і що саме головне – доходів між

різними ланками бюджетної системи. При цьому питання бюджетної політики,

оподаткування і міжбюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватись

комплексно, оскільки вони тісно взаємопов’язані, і ні один із цих елементів

не може бути реформованим без врахування двох інших.

Ці та інші питання, пов’язані з фінансовою самостійністю місцевих органів

влади не є новими. Проте багато з них чекають на своє практичне вирішення.

Саме ця обставина і зумовила потребу у вивчені процесу формування і

виконання місцевих бюджетів, ролі планування в процесі використання коштів

на виконання програм розвитку регіону на місцевому рівні.

Тому, зважаючи на складність та неоднозначність проблеми, існують

питання, які потребують поглибленого вивчення, а саме:

- складання місцевих бюджетів в сучасних умовах;

- питання розмежування доходів і видатків між державним та місцевими

бюджетами;

- проблеми горизонтального фінансового вирівнювання;

- вивчення механізму взаємодії місцевих бюджетів з програмами соціально-

економічного розвитку функціонування і виконання місцевих бюджетів.

- дослідження економічного змісту місцевих бюджетів та їх ролі у соціально-

економічних процесах;

- розгляд процесу складання, затвердження та виконання місцевих бюджетів;

- критичне вивчення зарубіжного досвіду у вирішенні проблем місцевих

бюджетів;

- дослідження проблем формування і використання місцевих бюджетів;

- розробка пропозицій щодо вдосконалення існуючого механізму функціонування

місцевих бюджетів;

- формування та виконання місцевих бюджетів, їх роль у програмах соціально-

економічного розвитку регіону.

Розглянемо зведений бюджет Черкаської області, програми соціально-

економічного розвитку Черкаської області на 1999 та 2000 роки.

Основу роботи складають законодавчі та нормативні акти, що стосуються

питань формування та виконання місцевих бюджетів (Закони України: “Про

бюджетну систему України”, “Про місцеве самоврядування”, “Про Державний

бюджет на 2000 рік”, та ін.), дані Черкаського обласного фінансового

управління щодо виконання бюджетів Черкаської області за 1997, 1998 та 1999

роки, програми соціально-економічного та культурного розвитку області на

1998, 1999 та 2000 роки, праці О.Д. Василика, К.В. Павлюк, І.В. Сало, І.І.

Д’яконова, М.І. Деркача, Я.П. Городєєвої та інших вчених-економістів,

матеріали періодичного друку, інші джерела інформації.

1. Законодавча база функціонування органів місцевого самоврядування.

Процес становлення місцевих фінансів України, що розпочався в 90-х

роках, зумовлює значні інституціональні зміни в усій фінансовій системі

держави. З цим пов'язана необхідність становлення інституціональних

підходів та методів дослідження місцевих фінансів.

Формування місцевих фінансових інститутів в Україні є складним і

неоднозначним процесом. Одні інститути формуються швидше, інші повільніше,

що відображає реальний стан економіки країни та її законодавства.

Незважаючи на це, місцеві фінансові інститути формуються в тісному

взаємозв'язку один з одним і, таким чином, утворюють певну систему.

Система місцевих фінансових інститутів в Україні ще не має завершеного

характеру і перебуває в стадії становлення. Для цієї системи ще не властива

така найважливіша ознака будь-якої системи, як цілісність. Не зовсім

сформована структура системи місцевих фінансових інститутів. Як наслідок,

місцеві фінанси України поки що не забезпечують можливості реалізації

функцій і завдань, які покладаються на місцеві органи влади. Тобто,

становлення місцевих фінансів України неможливе без формування

структурованої й цілісної системи місцевих фінансових інститутів.

Практика 90-х років дозволяє зробити висновки, що в структурі системи

місцевих фінансових інститутів України формуються такі інститути:

- самостійні місцеві бюджети,

- місцеві податки і збори,

- комунальна форма власності,

- комунальний кредит,

- комунальні платежі,

- фінанси комунальних підприємств,

- інститут громадських послуг (у зародковому стані).

У процесі становлення перебуває ієрархія системи місцевих фінансових

інститутів України. Зарубіжний досвід показує: ключовим інститутом у

системі місцевих фінансів є інститут громадських послуг. Він визначає

модель системи місцевих фінансів. Це пов'язано з таким. Обсяги й форма

місцевих фінансів зумовлюються розподілом відповідальності держави та

місцевої влади щодо надання громадських послуг. Модель системи місцевих

фінансів також визначається кількісними характеристиками громадських

послуг, переліком їх, структурою, обсягом, якістю. Місцеві органи влади

будують власні локальні системи фінансів відповідно до потреб надання

громадських послуг згідно з цими кількісними показниками. В Україні, як уже

зазначалося, інститут громадських послуг перебуває лише в початковій стадії

становлення, внаслідок чого вся система місцевих фінансових інститутів є

аморфною і не цілеспрямованою.

Надання цілеспрямованості системі місцевих фінансових інститутів —

невідкладна потреба, і її належить забезпечити на основі створення

відповідної правової бази. У першу чергу, слід законодавчо встановити, що

метою діяльності виконавчої влади і місцевого самоврядування є надання

громадських послуг. Слід також визначити кількісні характеристики послуг,

котрі забезпечуються різними рівнями виконавчої влади і місцевого

самоврядування.

Особливо важлива роль в ієрархії місцевих фінансових інститутів

належить самостійним місцевим бюджетам. Саме місцеві бюджети є фондами, в

яких мобілізується основна частина фінансових ресурсів, необхідних для

забезпечення надання громадських послуг. Тому забезпечення самостійності

місцевих органів влади у формуванні цих фондів — надзвичайно важливе

завдання, що має бути розв'язане в процесі формування системи місцевих

фінансових інститутів та визначення її структури. Становлення інституту

самостійних місцевих бюджетів відбувається в процесі формування окремої

підсистеми в структурі системи місцевих фінансових інститутів. Це — система

місцевих бюджетів. Особливо важливе значення для її становлення мають такі

інститути, як поточні бюджети, бюджети розвитку, видатки, власні та

закріплені доходи.

З інститутом самостійних місцевих бюджетів тісно пов'язаний інститут

місцевих податків і зборів. Саме місцеві податки і збори мають забезпечити

фіскальні передумови самостійності місцевих бюджетів у частині формування

їхніх доходів.

Винятково важлива роль у структурі місцевих фінансових інститутів

належить комунальному кредитові. Комунальний кредит в умовах ринкової

економіки — головне і, по суті, єдине джерело фінансових ресурсів для

інвестиційних програм, що розробляються і здійснюються органами місцевого

самоврядування. Таким чином, завершення формування цього місцевого

фінансового інституту створить передумови для відновлення інвестиційної

активності місцевих органів влади, яку в останній період майже повністю

згорнуто.

Велику роль у системі місцевих фінансових інститутів відіграють

фінанси комунальних підприємств. За обсягами ресурсів фінанси комунальних

підприємств у багатьох зарубіжних країнах можна поставити в один ряд із

місцевими бюджетами. В Україні реальний процес становлення фінансів

комунальних підприємств розпочався лише після прийняття Конституції 1996

року, коли комунальні підприємства було роздержавлено.

Свою роль у системі місцевих фінансових інститутів відіграють

позабюджетні валютні й цільові фонди органів місцевого самоврядування та

комунальні платежі. Позабюджетні валютні й цільові фонди та комунальні

платежі надають локальним фінансовим системам більшої гнучкості, що сприяє

стабілізації місцевих фінансів.

Ключову роль у системі місцевих фінансових інститутів відіграє

інститут комунальної форми власності. Комунальна форма власності на

фінансові ресурси та майно місцевих органів влади є необхідною передумовою

автономного існування місцевих фінансів.

Система місцевих фінансових інститутів тісно пов'язана із так званим

зовнішнім середовищем. Вона — складова ширшої системи фінансових інститутів

держави. Ось чому формування місцевих фінансових інститутів супроводжується

змінами сутності та механізмів функціонування інших інститутів. Становлення

системи самостійних місцевих бюджетів безпосередньо пов'язане зі змінами

функцій державного бюджету України. Розвиток місцевих податків і зборів

змінює структуру податкової системи країни.

Становлення комунального кредиту впливає на сферу застосування

державного кредиту. Поява комунальної форми власності значно звужує простір

для державної форми власності. Розвиток фінансів комунальних підприємств

пов'язаний із змінами в державних фінансах, зокрема у фінансах державних

підприємств. Змінюються природа та механізми функціонування й інших

фінансових інститутів держави, без чого процес становлення місцевих

фінансів може бути заблоковано.

Значний теоретичний інтерес становлять взаємозв'язки між окремими

складовими системи місцевих фінансових інститутів. Зарубіжний досвід

показує можливість різноманітних комбінацій окремих інститутів у їхній

системі. Внаслідок цього виникають різноманітні форми поєднання в систему

цих інститутів, і, в підсумку, виникають різноманітні структури місцевих

фінансів з відносно більшою чи меншою роллю того чи іншого інституту

залежно від національних особливостей країни. Особливість України в тому,

що більшість місцевих фінансових інститутів створюється згори, а не на

основі еволюційного розвитку їх відповідно до місцевих інтересів. Власне

місцеві інтереси залишаються поки що багато в чому неусвідомленими. Усе це

— наслідки деформацій фінансової системи, які відбулися в попередній період

історії. Тому система місцевих фінансових інститутів є фактично однотипною

в усіх територіальних колективах.

У практиці України поки що не забезпечується реалізація однієї з вимог

Європейської хартії про місцеве самоврядування стосовно створення умов для

гнучкості локальних фінансових систем. Без цього неможливо врахувати

особливості конкретних територіальних громад і, отже, забезпечити ефективне

функціонування місцевих фінансів з урахуванням цих особливостей. Ось чому

невідкладним завданням уже на нинішньому етапі становлення місцевих

фінансів України є створення правових передумов, які б відкрили простір для

ініціативи органів місцевого самоврядування, надання їм права формувати

таку структуру місцевих фінансових інститутів, яка за конкретних умов буде

найбільш ефективною. Система місцевих фінансових інститутів в Україні має

будуватися як система, що має не статичну, а динамічну структуру. Тільки за

цих умов може бути повною мірою використано потенціал місцевих фінансів,

які, на відміну від державних, мають забезпечити особливі й специфічні

місцеві інтереси, що не може бути враховано центральною владою і

реалізовано через державні фінанси.

Місцеві фінансові інститути перебувають у тісному взаємозв'язку з

іншими елементами місцевих фінансів.

Новий етап застосування місцевих податків і зборів розпочався в

Україні після проголошення нею незалежності. Місцеві податки і збори

фактично було роздержавлено, виведено зі складу державних податків, і вони

почали розглядатись як власні доходи місцевого самоврядування.

Основним законодавчим актом який регламентує діяльність органів

місцевого самоврядування є Конституція України ( РОЗДІЛ ХI: МІСЦЕВЕ

САМОВРЯДУВАННЯ )

Стаття 140.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села

чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища

та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах

Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та

Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в

порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи

місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі

органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси

територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Питання організації управління районами в містах належить до

компетенції міських рад.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою

жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи

самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції,

фінансів, майна.

Стаття 141.

До складу сільської, селищної, міської ради входять депутати, які

обираються жителями села, селища, міста на основі загального, рівного,

прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки

.

Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого

виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на чотири роки

відповідно сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий

орган ради та головує на її засіданнях .

Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні

повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються

законом.

Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою

і очолюють виконавчий апарат ради.

Стаття 142.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і

нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні

ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, район ів

у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в

управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднувати на

договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів

для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання)

комунальних підприємств, організацій і ус танов, створювати для цього

відповідні органи і служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого

самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів

місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної

влади, компенсуються державою.

Стаття 143.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через

утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в

комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та ку

льтурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети

відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх

виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону;

забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;

утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства,

організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю;

вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої

компетенції.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально- економічного

та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх

виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів

державного бюджету для їх відпові дного розподілу між територіальними

громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на

договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-

економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують і

нші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі

повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих

повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України

або шляхом віднесення до місцевого бюдже ту у встановленому законом порядку

окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого

самоврядування відповідні об’єкти державної власності.

Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень

органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої

влади.

Стаття 144.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених

законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній

території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності

Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку

з одночасним зверненням до суду.

Стаття 145.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Стаття 146.

Інші питання організації місцевого самоврядування, формування,

діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування

визначаються законом.

Також Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21

травня 1997 року, який відминив дію ЗУ «Про місцеві Ради народних

депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» ( Відомості Верховної

Ради (ВВР), 1991, N 2, ст. 5 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 534-

XII ( 534-12 ) від 08.12.90, ВВР, 1991, N 2, ст. 6 )

Закон визначає засади місцевого та регіонального

самоврядування - основи демократичного устрою влади в Україні, правовий

статус місцевих Рад народних депутатів, а також інших форм

територіальної самоорганізації громадян. Закон є основою утвердження

повноти народовладдя на відповідних адміністративних територіях.

Місцеве самоврядування в Україні - це територіальна

самоорганізація громадян для самостійного вирішення безпосередньо або

через органи, які вони обирають, усіх питань місцевого життя в межах

Конституції України, законів України та власної фінансово-

економічної бази.

Територіальну основу місцевого самоврядування становлять

сільрада, селище, місто.

Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські Ради

народних депутатів.

Однойменні адміністративно-територіальні одиниці, які мають

спільний адміністративний центр, можуть об'єднуватися в одну за взаємною

згодою відповідних Рад та з урахуванням інтересів населення

шляхом місцевого референдуму.

Найменування або перейменування сіл, селищ, міст, районів,

областей вирішуються виключно шляхом місцевого референдуму.

Органи місцевого самоврядування сільради, селища, міста з метою

більш ефективного здійснення своїх прав і обов'язків можуть об'єднуватися

в асоціації, інші форми добровільних об'єднань.

Регіональне самоврядування в Україні - це територіальна

самоорганізація громадян для вирішення безпосередньо або через органи,

які вони утворюють, питань місцевого життя в межах Конституції

України та законів України.

Територіальну основу регіонального самоврядування становлять район,

область.

Місцеве та регіональне самоврядування здійснюється на

принципах:

народовладдя;

законності;

самостійності і незалежності Рад народних депутатів у межах своїх

повноважень;

захисту прав, свобод і законних інтересів громадян,

соціальної справедливості;

виборності Рад народних депутатів, органів територіальної

самоорганізації громадян, їх підконтрольності, підзвітності і

відповідальності перед населенням;

колегіальності;

гласності і врахування громадської думки;

поєднання місцевих і державних інтересів, інтересів особи і всього

населення відповідної території;

взаємодії органів місцевого та регіонального самоврядування з

трудовими колективами, громадськими організаціями і рухами;

самофінансування і самозабезпечення;

оптимальної децентралізації;

реальної керованості територією;

обов'язковості рішень органів місцевого та регіонального

самоврядування, прийнятих у рамках закону.

Правовий статус місцевого та регіонального самоврядування

визначається Конституцією України, ЗУ "Про місцеве самоврядування в

Україні", іншими законодавчими актами України.

Правовий статус місцевого самоврядування у місті Києві

визначається Законом України про столицю України.

Передача у відання органів місцевого самоврядування

додаткових повноважень повинна супроводжуватися передачею їм

відповідних фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів,

необхідних для здійснення цих повноважень.

Органи місцевого та регіонального самоврядування за умов,

встановлених законодавством України, мають право юридичної особи.

Рада народних депутатів є юридичною особою, володіє належним їй

майном.

Фінансово-економічну базу місцевого самоврядування становлять:

природні ресурси (земля, її надра, води, ліси, рослинний і

тваринний світ), розпорядження якими відповідно до законів України

здійснюється сільськими, селищними і міськими Радами народних

депутатів;

місцеве господарство, комунальна власність, яка служить джерелом

одержання доходів місцевого самоврядування і задоволення соціально-

економічних потреб населення відповідної території;

фінансові ресурси, що складаються з бюджетних і позабюджетних коштів,

валютних фондів Рад народних депутатів та інших органів місцевого

самоврядування.

Фінансово-економічну базу регіонального самоврядування

становлять:

місцеве господарство, комунальна власність, яка служить джерелом

доходів регіонального самоврядування і задоволення соціально-

економічних потреб населення відповідної території;

фінансові ресурси, що складаються з бюджетних і позабюджетних коштів,

валютних фондів.

Комунальна власність становить основу місцевого господарства.

Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-

територіальні одиниці в особі сільських, селищних, міських, районних,

обласних Рад народних депутатів.

До комунальної власності належить майно, яке передається

безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке

створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок

належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено

Законом про власність.

Органи місцевого самоврядування мають право:

вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну

власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць

підприємств (об'єднань), організацій і установ, їх структурних

підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм

власності, якщо вони мають особливо важливе значення для забезпечення

комунально-побутових і соціально-культурних потреб населення даної

території, функціонування місцевого господарства;

передавати об'єкти комунальної власності у тимчасове або постійне

користування, оренду, продавати їх підприємствам (об'єднанням),

організаціям і установам, окремим громадянам та об'єднанням громадян

відповідно до законів про приватизацію, а також перерозподіляти об'єкти

комунальної власності на договірній та конкурсній основі між власними

підприємствами (об'єднаннями), організаціями і установами;

на переважне придбання приміщень, споруд, інших об'єктів,

розташованих на їх території, якщо вони можуть бути використані для

забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб

населення, особливо найменш соціально захищеної його частини;

мати об'єкти комунальної власності за межами відповідних

адміністративно-територіальних одиниць.

Склад об'єктів і структура комунальної власності можуть

змінюватись відповідно до розвитку ринкових відносин, вільного

підприємництва, роздержавлення та приватизації.

Перелік майна, що перебуває у комунальній власності, порядок

передачі, купівлі, продажу, а також перелік державного майна, що

безоплатно передається у власність відповідних

адміністративно-територіальних одиниць, порядок розгляду спорів, які

виникають при цьому, визначаються законодавством України.

Питання використання природних ресурсів загальнодержавного значення

на території сільських, селищних, міських Рад вирішується з урахуванням

думки відповідних Рад.

Підприємства (об'єднання), організації і установи, незалежно від їх

підпорядкування і форм власності, не мають права вносити зміни у плани

своєї діяльності з питань, обумовлених договором з Радою, а також в

обов'язковому порядку погоджують з відповідною Радою заходи щодо охорони

навколишнього природного середовища і ті заходи, які можуть призвести до

змін демографічного стану та інших наслідків на її території.

Сільські, селищні, міські (крім Київської і Севастопольської міських)

Ради народних депутатів у межах своєї компетенції самостійно

розробляють, затверджують і виконують бюджети місцевого самоврядування.

Втручання державних органів у процес розроблення, затвердження і

виконання бюджетів місцевого самоврядування не допускається.

Бюджети місцевого самоврядування не включаються до інших місцевих

бюджетів, а також до Державного бюджету України.

Мінімальні розміри бюджетів місцевого самоврядування

визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного

жителя, які встановлюються Верховною Радою України.

Доходи бюджетів місцевого самоврядування формуються за рахунок

закріплених законом джерел та відрахувань від загальнодержавних

податків і доходів. Відрахування в бюджети місцевого самоврядування

провадяться відповідно до законів України про бюджетну систему, про

оподаткування та інших законів України.

1. У бюджети місцевого самоврядування повністю зараховуються доходи:

прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без

громадянства, які проживають на відповідній території;

податок на фонд оплати праці колгоспників;

державне мито, плата за патенти на зайняття індивідуальною трудовою

та підприємницькою діяльністю;

надходження від здачі в оренду майна, яке належить до

комунальної власності;

податок з власників транспортних засобів;

платежі за землю;

плата за природні ресурси місцевого значення;

податок на прибуток кооперативів;

податок на доходи підприємств (об'єднань), організацій і установ,

які входять до складу місцевого господарства, їх структурних

одиниць, колгоспів, радгоспів, кооперативних і громадських організацій, а

також спільних підприємств відповідно до частки в них органів місцевого

самоврядування;

місцеві податки і збори.

2. У бюджети місцевого самоврядування зараховуються

надходження за нормативами, затвердженими відповідними законами про

податки:

від податку на добавлену вартість;

від акцизного збору;

від податку на доходи підприємств (об'єднань), організацій і установ,

колгоспів і радгоспів, за винятком підприємств, які входять до складу

місцевого господарства, новостворюваних малих підприємств, а також

спільних підприємств, відповідно до частки в них органів місцевого

самоврядування;

від плати за природні ресурси загальнодержавного значення;

від інших доходів, передбачених законодавством України.

Платежі підприємств вносяться до бюджету за місцезнаходженням

підприємств, їх філій, інших структурних одиниць і підрозділів.

Розподіл платежів підприємств, що мають на даній території філіали,

провадиться пропорційно частці їх працівників у загальній чисельності

зайнятих на підприємстві.

3. У бюджети місцевого самоврядування з інших бюджетів можуть

передаватися кошти у вигляді субвенцій, субсидій, дотацій.

4. Сільські, селищні, міські Ради народних депутатів мають право

надавати окремим категоріям платників пільги щодо податків і платежів, які

надходять у відповідний місцевий бюджет.

5. У місцеві бюджети (обласні і районні) зараховуються

надходження за нормативами від загальнодержавних податків, зборів і

платежів:

від податку на добавлену вартість;

від акцизного збору;

від податку на доходи підприємств (об'єднань), організацій і установ,

колгоспів і радгоспів, за винятком підприємств, які входять до складу

місцевого господарства, новостворюваних малих підприємств;

від плати за природні ресурси загальнодержавного значення;

від інших доходів, передбачених законодавством України.

Розміри частини загальнодержавних податків, зборів і платежів, що

зараховуються в обласні бюджети, бюджети міст Києва і Севастополя, міст

обласного підпорядкування, визначаються Верховною Радою України.

Розміри частини загальнодержавних податків, зборів і платежів,

що зараховуються в районні бюджети, визначаються обласними Радами

народних депутатів.

Органи місцевого самоврядування самостійно:

визначають напрями використання коштів своїх бюджетів,

витрачають бюджетні кошти;

збільшують в межах наявних у них коштів норми видатків на

утримання житлово-комунального господарства, закладів охорони

здоров'я, соціального забезпечення, народної освіти, культури,

фізкультури і спорту, органів внутрішніх справ, охорони природи,

визначають додаткові пільги і допомогу при поданні допомоги окремим

категоріям населення;

встановлюють розмір видатків на утримання створюваних ними органів

управління.

Доходи, додатково одержані при виконанні бюджетів місцевого

самоврядування, а також суми перевищення доходів над видатками, що

утворюються в результаті перевиконання доходів або економії у видатках,

залишаються в розпорядженні органів місцевого самоврядування, вилученню не

підлягають і використовуються за їх розсудом.

Органи місцевого самоврядування формують позабюджетні та цільові

фонди, в які включаються:

додаткові доходи і зекономлені кошти, одержані за рахунок

здійснення організованих ними заходів щодо розв'язання економічних і

соціальних проблем;

добровільні внески і пожертвування громадян, підприємств

(об'єднань), організацій і установ;

доходи від місцевих позик і місцевих грошово-речових лотерей,

аукціонів;

штрафи, які стягуються за одержання підприємствами

(об'єднаннями), організаціями і установами необгрунтованого доходу у

зв'язку з завищенням цін (тарифів) на продукцію (роботи, послуги);

штрафи, які можуть встановлюватись рішеннями Ради для фізичних і

юридичних осіб, за влаштування смітників у невідведених для цього місцях,

забруднення вулиць, площ, інших територій Ради, міського транспорту,

закладів культури тощо; знищення або пошкодження зелених насаджень,

клумб і таке інше; порушення правил торгівлі; порушення правил

паркування автомобілів; порушення громадського спокою використанням

гучномовців або потужних освітлювальних приладів;

доходи від розпродажу майна ліквідованих підприємств

місцевого господарства, які належать до комунальної власності;

плата за реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності;

інші позабюджетні кошти.

З фондів соціального розвитку підприємств (об'єднань),

організацій і установ пропорційно виділяються суми коштів на

соціальний розвиток тих житлових масивів, селищ, сіл, в яких проживає

відповідна кількість їх працівників.

Крім того, до позабюджетних фондів органів місцевого

самоврядування базового рівня включаються:

орендна плата за землю;

частина платежів та штрафів за забруднення навколишнього

природного середовища, нераціональне використання природних

ресурсів, розміщення відходів та інших платежів за порушення

законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

санітарних норм і правил, що визначаються відповідно до

нормативів, які затверджуються Верховною Радою України;

штрафи за адміністративні правопорушення, вчинені на

відповідній території;

доходи від реалізації безгосподарного і конфіскованого майна, якщо

інше не передбачено законодавством України;

доходи від продажу населенню квартир і будинків, що належать до

комунальної власності.

Позабюджетні кошти витрачаються за розсудом відповідних органів

місцевого самоврядування.

Кошти позабюджетних фондів перебувають на спеціальних

рахунках, які відкриваються в установах банків і вилученню не

підлягають.

Органи місцевого самоврядування мають право формувати валютні

фонди за рахунок:

відрахувань за стабільними довгочасними нормативами від валютної

виручки підприємств (об'єднань), організацій і установ, розташованих

на відповідній території, які встановлюються законодавством України;

доходів від власної зовнішньоекономічної діяльності;

добровільних внесків і пожертвувань юридичних осіб та

громадян;

надходжень від реалізації товарів, робіт (послуг) іноземним

юридичним особам і громадянам;

інших не заборонених законом джерел.

Кошти валютних фондів перебувають на спеціальних рахунках, які

відкриваються в установах банків, витрачаються за розсудом відповідного

органу місцевого самоврядування і вилученню не підлягають.

Фінансові ресурси громадських рад і комітетів утворюються за рахунок

доходів від діяльності створених ними підприємств, добровільних

внесків і пожертвувань інших підприємств (об'єднань), організацій, установ

і населення, а також заходів, які проводять ці органи.

Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів має право

передавати частину своїх фінансових ресурсів громадським радам і

комітетам для цілей, визначених Радою, крім підприємницької

діяльності.

Громадські ради і комітети самоврядування:

Страницы: 1, 2, 3