(1) Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища, всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, - карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 337. Перевищення влади або службових повноважень

(1) Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав чи повноважень, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб,- карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
(2) Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або такими діями, що завдають болю чи ображають особисту гідність потерпілого, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
(3) Дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 338. Службове підроблення

(1) Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів зазнаки неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача зазнаки неправдивих документів - карається штрафом від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,- карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 339. Службова недбалість

(1) Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб,- карається штрафом від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,- карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Стаття 340. Одержання хабара

(1) Одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища - карається штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до восьми років із конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
(2) Одержання хабара у великому розмірі, або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара - карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
(3) Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 341. Давання хабара

(1) Давання хабара - карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(2) Давання хабара, вчинене повторно, - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років із конфіскацією майна або без такої.
(3) Особа, яка дала хабар, у тому числі й валютними цінностями, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося.

Стаття 342. Провокація хабара

Провокація хабара, тобто свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Розділ ХVІІІ

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ

Стаття 343. Зазнаки незаконне затримання, привід або арешт

(1) Зазнаки незаконне затримання або незаконний привід - караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.
(2) Зазнаки незаконний арешт або тримання під вартою - карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 344. Притягнення зазнаки невинуватого до кримінальної відповідальності

(1) Притягнення зазнаки невинуватого до кримінальної відповідальності слідчим або прокурором з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах
- карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(2) Притягнення завідомо невинуватого до кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також у поєднанні зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 345. Примушування давати показання

(1) Примушування давати показання шляхом незаконних дій працівни-ком правоохоронного органу - карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
(2) Ті самі дії, поєднані із застосуванням фізичного насильства або із знущанням з особи,- караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 346. Винесення суддею (суддями) зазнаки неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови

(1) Винесення суддею (суддями) зазнаки неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(2) Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Стаття 347. Втручання в діяльність органу судової влади

(1) Вплив у будь-якій формі на суддю з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправомірних рішень - карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
(2) Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочинові чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, - караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 348. Образа судді

Образа судді у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 349. Погроза або насильство щодо судді

(1) Погроза вбивством, насильством або знищенням майна щодо судді, а також щодо його близьких родичів у зв'язку з діяльністю судді, пов'язаною із здійсненням правосуддя, - карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
(2) Умисне заподіяння судді чи його близьким родичам легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з діяльністю судді, пов'язаною із здійсненням правосуддя, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
(3) Умисне заподіяння тим самим особам у зв'язку з діяльністю судді, пов'язаною із здійсненням правосуддя, тяжкого тілесного ушкодження - карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

Стаття 350. Умисне знищення або пошкодження майна судді

(1) Умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді або його близьким родичем, у зв'язку з діяльністю судді, пов'язаною із здійсненням правосуддя, - карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до п'яти років.
(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 351. Посягання на життя судді у зв'язку з діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя

Убивство або замах на вбивство судді або його близьких родичів у зв'язку із діяльністю судді, пов'язаною із здійсненням правосуддя - карається позбавленням волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 352. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, узятих під захист

Неприйняття рішення, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо обугрунтованих рішень, а також невжиття, несвоєчасне вжиття достатніх заходів для безпеки працівників суду, правоохоронних органів або осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та їхніх близьких родичів службовою особою органу, на який покладено функції забезпечення безпеки зазначених осіб, якщо ці дії спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 353. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо осіб, узятих під захист

(1) Розголошення відомостей про заходи безпеки особою, якою прийнято рішення про ці заходи, або особою, яка їх здійснює, а також розголошення таких відомостей особою, взятою під захист, якщо ці дії спричинили шкоду здоров'ю потерпілого, - карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.
(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки, - караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 354. Невиконання судового рішення

Умисне невиконання службовою особою рішення, вироку, ухвали чи постанови суду або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 355. Зазнаки неправдиве повідомлення про вчинення злочину

(1) Зазнаки неправдиве повідомлення суду, прокурора, слідчого або органу дізнання про вчинення злочину - карається виправними роботами на строк до трьох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
(2) Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також учинені з корисливих мотивів, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Стаття 356. Зазнаки неправдиве показання

(1) Зазнаки неправдиве показання свідка чи потерпілого або зазнаки неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді, а також зазнаки неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, - караються виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
(2) Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також учинені з корисливих мотивів, - караються виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 357. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків

(1) Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового слідства чи дізнання - карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців.
(2) Не підлягають кримінальній відповідальності за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді члени сім'ї чи близькі родичі особи, коло яких визначається законом, якщо стосовно цієї особи здійснюється провадження у кримінальній справі.

Стаття 358. Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку

Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства чи дізнання, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання зазнаки неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їхніх близьких або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок - караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 359. Розголошення даних досудового слідства або дізнання

Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, що проводила дізнання, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, - карається штрафом до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 360. Приховування майна

Приховування майна, що підлягає конфіскації, або на яке накладено арешт чи яке описано, - карається штрафом від семи до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 361. Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі

(1) Ухилення від сплати штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю особою, засудженою до цих видів покарань, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.
(2) Ухилення від відбування виправних робіт особою, засудженою до цього покарання, - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.
(3) Самовільне залишення місця обмеження волі, або злісне ухилення від робіт, або повторне порушення громадського порядку чи встановлених правил проживання, вчинені особою, засудженою до обмеження волі, - караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 362. Ухилення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі та у вигляді обмеження волі

Неповернення засудженого, якому дозволено короткочасний виїзд із місця позбавлення волі або з місця обмеження волі, до місця відбування покарання після закінчення строку виїзду - карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 363. Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи

(1) Злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної установи або інша протидія адміністрації у здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі або у вигляді обмеження волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання підлягала протягом року стягненню у вигляді переведення до приміщення камерного типу
(одиночної камери) або переводилася в колонію суворого режиму, - карається позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені особою, засудженою за тяжкий або особливо тяжкий злочин, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 364. Дії, що дезорганізують роботу виправних установ

(1) Тероризування у виправних установах засуджених, які стали на шлях виправлення, або напад на адміністрацію, а також організація з цією метою злочинного угруповання або активна участь у такому угрупованні, вчинені особами, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі чи у вигляді обмеження волі, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
(2) Ті самі дії, вчинені особою, засудженою за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, - караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 365. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти

(1) Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена особою, що відбуває покарання у вигляді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув'язненні, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або із заволодінням зброєю чи її використанням, або із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я інших осіб, а також з пошкодженням інженерно-технічних засобів охорони або шляхом підкопу, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Стаття 366. Втеча із спеціалізованого лікувального закладу

Втеча із спеціалізованого лікувального закладу, а також по дорозі до нього
- карається арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 367. Порушення правил адміністративного нагляду

Самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі,- караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 368. Приховування злочину

(1) Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину
- карається арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(2) Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, коло яких визначається законом, якщо ця особа вчинила злочин.

Розділ XІX

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

Стаття 369. Поняття військового злочину

(1) Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого порядку несення військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.
(2) За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії України,
Служби безпеки України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ
Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України, а також інші особи, щодо яких є спеціальна вказівка в законодавстві України.
(3) Особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових злочинах підлягають відповідальності за статтями цього розділу.
(4) Особа, яка вчинила злочин, передбачений цим розділом, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі статтею 42 цього
Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил.

Стаття 370. Непокора

(1) Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу - караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Те саме діяння, якщо воно вчинене групою осіб або спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
(3) Непокора, вчинена в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 371. Невиконання наказу

(1) Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 370 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років.
(2) Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,- карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 372. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків

(1) Опір начальникові, а також іншій особі, що виконує покладені на неї обов'язки з військової служби, або примушування їх до порушення цих обов'язків - караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(2) Ті самі дії, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або із спричиненням тяжких наслідків, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.
(4) Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, якщо вони були пов'язані з умисним убивством начальника або іншої особи, що виконує обов'язки з військової служби, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 373. Погроза або насильство щодо начальника

(1) Погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби - карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
(2) Заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби - карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, - караються позбавленням волі від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 374. Образа підлеглим начальника або начальником підлеглого

Образа насильницькою дією підлеглим начальника, а також начальником підлеглого - карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 375. Порушення статутних правил відносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості

(1) Порушення статутних правил відносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства, - карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Те саме діяння, якщо воно вчинене щодо кількох осіб або заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також таке, що має характер знущання або глумлення над військовослужбовцем, - карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або із спричиненням тяжких наслідків, - караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 376. Самовільне відлучення

(1) Самовільне відлучення з частини або з місця служби військовослужбовця строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад одну добу, але не більше трьох діб, або хоч і менше доби, але повторно протягом трьох місяців, - караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років.
(2) Ті самі діяння, вчинені військовослужбовцем, який відбуває покарання в дисциплінарній частині, - караються позбавленням волі на строк до трьох років.
(3) Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану,- караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 377. Самовільне залишення частини або місця служби

(1) Самовільне залишення частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця - караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Самовільне залишення частини або місця служби особою офіцерського складу, прапорщиком, мічманом чи військовослужбовцем надстрокової служби, а також нез'явлення їх вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, - караються штрафом від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
(3) Самовільне залишення частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(4) Самовільне залишення частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
(5) Самовільне залишення частини або місця служби в бойовій обстановці, незалежно від тривалості, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 378. Дезертирство

(1) Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
(2) Дезертирство зі зброєю, вчинене за відсутності ознак, зазначених у статті 380 цього Кодексу, або за попередньою змовою групою осіб, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
(3) Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 379. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом

(1) Ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману - карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк від двох до семи років.
(2) Відмова від несення обов'язків військової служби - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,- караються позбавленням волі від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 380. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства

(1) Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства - караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(2) Те саме діяння, вчинене військовою службовою особою, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що спричинило істотну шкоду, - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
(3) Діяння, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, а також розбій з метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 381. Умисне знищення або пошкодження військового майна

(1) Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна
- карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(3) Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 382. Необережне знищення або пошкодження військового майна

(1) Необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів військової і спеціальної техніки чи іншого військового майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, - карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, - карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 383. Марнотратство або втрата військового майна

(1) Продаж, застава, передача в користування військовослужбовцем строкової служби виданих йому для особистого користування предметів обмундирування або спорядження (марнотратство), а також втрата або зіпсу-вання цих предметів внаслідок порушення правил їх зберігання - караються арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років.
(2) Втрата або зіпсування ввірених для службового користування зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання - караються арештом на строк до шести місяців, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 384. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення

(1) Порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження, - карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або смерть потерпілого, - карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.
(3) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

Стаття 385. Порушення правил водіння або експлуатації машин

(1) Порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило нещасні випадки з людьми або загибель потерпілого чи інші тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.
(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 386. Порушення правил польотів або підготовки до них

Порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил експлуатації повітряних апаратів, що спричинило катастрофу або інші тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 387. Порушення правил кораблеводіння

Порушення правил кораблеводіння, що спричинило загибель людей, загибель корабля або інші тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 388. Порушення статутних правил вартової служби

(1) Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби і виданих на розвиток цих правил наказів і розпоряджень - карається позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило шкідливі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту), - карається позбавленням волі на строк до десяти років.
(3) Порушення статутних правил патрулювання, що спричинило шкід-ливі наслідки, для запобігання яким призначено даний патруль,- карається позбавленням волі на строк до п'яти років.
(4) Діяння, передбачені частинами першою і третьою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.
(5) Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,- карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 389. Порушення правил несення прикордонної служби

(1) Порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, - карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 390. Порушення правил несення бойового чергування

(1) Порушення правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на
Україну або для захисту та убезпечення безпеки України, - карається позбавленням волі на строк до п'яти років.
(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(3) Діяння, передбачені частинами першою і другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 391. Порушення статутних правил внутрішньої служби

(1) Порушення особою, яка входить у добовий наряд частини (крім варти і вахти), статутних правил внутрішньої служби - карається арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років.
(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, запобігання яким входило в обов'язки даної особи, - карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
(3) Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - карається позбавленням волі на строк до семи років.

Стаття 392. Розголошення військової таємниці або втрата документів, що містять військову таємницю

(1) Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради, - карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.
(2) Втрата документів або матеріалів, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, а також предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановлених правил поводження із зазначеними документами, матеріалами або предметами, - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
(4) Розголошення військових відомостей, що не підлягають оголошенню, але не становлять державної таємниці, - карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

Стаття 393. Зловживання військової службової особи владою або службовим становищем

(1) Незаконне використання транспортних засобів, споруджень чи іншого військового майна, а також незаконне використання підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам, а також інше зловживання владою або службовим становищем, учинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, якщо таке діяння подіяло істотної шкоди, - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із конфіскацією майна або без такої.
(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Примітки:
1) Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційнорозпорядчих або адміністративногосподарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
2) У статтях 393 - 396 цього Кодексу істотною шкодою, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в десять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 394. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

(1) Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо зазначені дії заподіяли істотну шкоду, - карається позбавленням волі на строк до п'яти років.
(2) Застосування нестатутних методів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого- караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
(3) Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, що вчинене із застосуванням зброї, а також діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна або без такої.
(4) Діяння, передбачене частинами першою, другою або третьою цієї статті, що вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 395. Недбале ставлення до військової служби

(1) Недбале ставлення військової службової особи до служби, що заподіяло істотну шкоду, - карається штрафом від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 396. Бездіяльність військової влади

(1) Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або непорушення військовою службовою особою, що є органом дізнання, кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо це завдало істотної шкоди,- караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із конфіскацією майна або без такої.
(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,- караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 397. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни

Здача ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.

Стаття 398. Залишення гинучого військового корабля

(1) Залишення гинучого військового корабля командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов'язків, а також особою зі складу команди корабля без належного на те розпорядження командира - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
(2) Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,- карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 399. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю

Самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти зброєю - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 400. Добровільна здача в полон

Добровільна здача в полон через боягузтво або легкодухість - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 401. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні

(1) Добровільна участь військовослужбовця, який перебуває в полоні, у роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які зазнаки можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради, - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(2) Насильство над іншими військовополоненими або жорстоке поводження з ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого, - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(3) Вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога - карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 402. Мародерство

Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих і поранених
(мародерство), - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 403. Насильство над населенням у районі воєнних дій

(1) Насильство, протизаконне знищення майна, а також протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій, - караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(2) Розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій, - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 404. Погане поводження з військовополоненими

Погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або пов'язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених, а також недбале виконання обов'язків щодо хворих і поранених особами, на яких покладено лікування їх і піклування про них, за відсутності ознак більш тяжкого злочину - караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 405. Незаконне носіння знаків Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними

Носіння в районі воєнних дій знаків Червоного Хреста або Червоного
Півмісяця особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця або пофарбуванням, присвоєним транспортним засобам санітарної евакуації, - караються позбавленням волі на строк до двох років.

Розділ XX

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТАМІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

Стаття 406. Пропаганда війни

Публічні заклики до агресивної війни або до розв'язування воєнного конфлікту, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій - караються виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 407. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни

(1) Планування, підготовка або розв'язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
(2) Ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 408. Порушення законів та звичаїв війни

(1) Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними угодами, а також віддання наказу про вчинення таких дій - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.
(2) Ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 409. Застосування зброї масового знищення

(1) Застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 410. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування зброї масового знищення

Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 411. Екоцид

Масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу, - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 412. Посягання на життя представника іноземної держави

Посягання на життя представника іноземної держави з метою провокації війни або міжнародних ускладнень - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 413. Геноцид

Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.

Стаття 414. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

(1) Напад на службові або житлові приміщення осіб, що мають міжнародний захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи ускладнення міжнародних відносин, - караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.
(2) Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, - карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 415. Незаконне користування емблемами і знаками Червоного Хреста і

Червоного Півмісяця

Незаконне користування емблемами і розпізнавальними знаками Червоного
Хреста і Червоного Півмісяця, а також найменуванням Червоного Хреста і
Червоного Півмісяця - карається штрафом до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 416. Піратство

(1) Піратство, тобто використання з метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного судна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.
(2) Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Стаття 417. Найманство

(1) Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у військових конфліктах чи діях,
- караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(2) Участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав з метою одержання матеріальної винагороди - карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ І

1. Цей Кодекс набирає чинності з "____" _________ 199_ р.
2. З набранням чинності цього Кодексу втрачають чинність:
Кримінальний кодекс Української РСР від 28 грудня 1960 року (Далі - КК
України 1960 року) (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961 р., N 2 ст. 14) з усіма наступними змінами і доповненнями, внесеними в нього за станом на "___" __________ 199_ року;
Закон Української РСР "Про затвердження Кримінального кодексу Української
РСР" (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961 р., N 2, ст. 14); Указ
Президії Верховної Ради Української РСР від 26 грудня 1960 року "Про відповідальність за порушення порядку користування картками споживача на право придбання товарів та іншими офіційними документами" (Відомості
Верховної Ради Української РСР 1991 р., N 3, ст. 13); Указ Президії
Верховної Ради України від 21 січня 1992 року "Про відповідальність за виготовлення з метою збуту і збут підроблених купонів багаторазового використання" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 18, ст. 246).

Розділ ІІ

1. Звільнити від покарання (основного і додаткового) відповідно до частини другої статті 73 цього Кодексу осіб, засуджених за КК України 1960 року за діяння, відповідальність за які не передбачена цим Кодексом: а) осіб, засуджених на підставі частини 3 статті 5 КК України 1960 року; б) осіб, засуджених за готування до злочину за частиною першою статті 17 та відповідними статтями Особливої частини КК України 1960 року, якщо ці злочини належать до злочинів невеликої тяжкості; в) осіб засуджених за статтями 80, 108-1, 110, 134-1, 147-2, 147-3, 154,
155-2, 155-3, 155-6, 159, 183-4, 187, 187-7, 193-1, 202, 206 частина перша,
208-1, 208-2, 229-8 КК України 1960 року; г) осіб, засуджених за статтями 147 частина перша, 148-3, 161 частина перша, 187-4, 187-8, 192 частина третя, 196-1 частина перша, 199 частина перша і друга, 207-1, 220-1 частина перша, 227-2 частина перша, умовою застосування яких за КК України 1960 року було попереднє накладення на цих осіб адміністративного стягнення; д) осіб, засуджених за злочини, вчинені у віці від 14 до 16 років, передбачені статтями 78-1, 98, 106 частина перша, 189-4 КК України 1960 року; е) осіб, засуджених за статтею 186 КК України 1960 року (за винятком засуджених за заздалегідь не обіцяне приховування тяжких злочинів), а також осіб, перелічених в частині другій статті 368 цього Кодексу, засуджених за заздалегідь не обіцяне пр ховування за статтею 186 КК України 1960 року; ж) осіб, засуджених на підставі Указу Президії Верховної Ради Української
РСР від 26 грудня 1960 року "Про відповідальність за порушення порядку користування картками споживача на право придбання товарів та іншими офіційними документами" і Указу Президії Верховної ради України від 21 січня 1992 року "Про відповідальність за виготовлення з метою збуту і збут підроблених купонів багаторазового використання".
2. Звільнити від призначеного покарання: а) осіб, засуджених вперше до покарання у виді позбавлення волі за злочини невеликої тяжкості, вчинені у віці до 18 років, відповідно до вимог статтей
12 частини другої, 91 частини першої цього Кодексу; б) військовослужбовців, засуджених до покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальон на строк до шести місяців.
3. Закрити усі слідчі кримінальні справи і справи, не розглянуті судами, щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені КК України 1960 року, що перелічені в пункті 1 цього розділу.
4. Особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі пункту 1 цього розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять в сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте. Дане покарання підлягає зниженню також у випадках, передбачених пунктом 6 цього розділу.
5. Звільнити відповідно до частини першої статті 53 цього Кодексу від покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі осіб, засуджених на підставі частини першої статті 29 КК України 1960 року, які відбувають це покарання не за місцем роботи, а в інших місцях, але в районі проживання засудженого.
6. Знизити відповідно до частини третьої статті 70 цього Кодексу міри покарання, призначені за КК України 1960 року, якщо вони перевищують санкції відповідних статей цього Кодексу до максимальних меж покарання, встановлених цим Кодексом. Знизити відповідно до частини першої статті 52 цього Кодексу до трьох років строк покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як додаткове покарання. Знизити відповідно до статті 94 цього Кодексу до одного року строк виправних робіт без позбавлення волі, призначених неповнолітнім, а також розмір відрахування з їх заробітку до 15 відсотків.
7. Осіб, які відбувають покарання за вироком суду у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років в колоніях-поселеннях, вважати такими, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі, передбачене статтею 57 цього
Кодексу. Особи, засуджені до позбавлення волі на строк понад п'ять років і відбувають покарання в колоніях-поселеннях, підлягають переводу для подальшого відбування покарання у відповідних кримінально-виконавчих установах, якщо на підставі частини третьо статті 70 цього Кодексу призначене їм покарання не може бути знижене до п'яти років.
8. Особам, засудженим до смертної кари, замінити це покарання довічним позбавленням волі відповідно до статті 60 цього Кодексу. Якщо до смертної кари засуджені жінки або чоловіки у віці понад 65 років, то покарання у виді смертної кари заміняється їм позбавленням волі на строк до 15 років.
9. Особи, позбавлені батьківських прав відповідно до статті 38 КК України
1960 року, можуть бути поновлені в цих правах лише в порядку, передбаченому
Кодексом про шлюб та сім'ю України. Особи, засуджені до покарання у вигляді громадської догани (стаття 33 КК України 1960 року), якщо у них до набрання чинності цим Кодексом не була погашена судимість, вважаються такими, які не мають судимості.
10. Покарання у вигляді арешту підлягає застосуванню після набрання чинності Кримінально-виконавчим кодексом України.
11. Не приводити у виконання вироки судів в частині конфіскації майна і стягнення штрафу, якщо до набрання чинності цим Кодексом, конфісковане майно не було вилучено і реалізоване, а штраф не був стягнутий у разі, коли за даний злочин цим Кодекс конфіскація майна і накладення штрафу не передбачені.
12. З дня набрання чинності цим Кодексом не є особливо небезпечними рецидивістами особи, визнані такими відповідно до статті 26 КК України 1960 року. Якщо ці особи продовжують відбувати призначене їм покарання, то з вироків судів підлягає виключенню визнання їх особливо небезпечними рецидівістами, у разі потреби здійснюється змінення кваліфікації вчинених ними злочинів, а також зниження покар ння відповідно до частини третьої статті 70 цього Кодексу. Якщо особи, зазначені в абзаці першому цього пункту відбули призначене їм покарання, але мають незняту судимість, то погашення судимості у цих осіб здійснюється за правилами, передбаченими статтями 83 і 84 цього Кодексу.
13. Переглянути усі справи про злочини осіб, які вчинили розкрадання державного або колективного майна у великих чи особливо великих розмірах, передбачене частиною четвертою статті 81, частиною четвертою статті 82, частиною четвертою статті 83, частиною третьою статті 84, частиною другою статті 86, статтею 86-1 КК України 1960 р., для рішення питань про змінення кваліфікації дій цих осіб на відповідні частини і статті цього Кодексу
(статті 170, 171, 172, 174, 175). При зміненні кваліфікації лочинів слід враховувати те, що розмір вчиненного розкрадання як ознака, що визначає кваліфікацію злочину, встановлюється виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, встановленого законодавством, що діяло під час вчинення злочину.
Міри покарання особам, які засуджені за розкрадання у великих чи особливо великих розмірах за статтями 81, 82, 83, 84, 86, 86-1 КК України 1960 року і не відбули покарання, привести у відповідність з покараннями, встановленими в статтях 170, 171 172, 174, 175 цього Кодексу у разі, коли призначене судом покарання за відповідний злочин є більш суворим, ніж передбачене цим Кодексом.
14. Поширити правила, встановлені цим Кодексом, про давність (статті 46,
76, 100), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (статті 77 і 101), заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (стаття 78), погашення і зняття судимост (статті 83 - 85 і 102) на осіб, які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, а також мають непогашену і незняту судимість за КК України 1960 року.
15. У разі призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, за злочин, вчинений до набрання чинності цим Кодексом, суду слід користуватися вимогами статті 44 КК України 1960 року.
16. У разі призначення покарання за сукупністю злочинів, що вчинені до набрання чинності цим Кодексом, застосовується стаття 42 КК України 1960 року. Якщо хоча б один із злочинів, що входять у сукупність, вчинений після набрання чинності цим Кодексом, то застосовується стаття 66 або частина друга статті 97 цього Кодексу.
Якщо особа, яка відбуває покарання, вчинить після набрання чинності цим
Кодексом новий злочин, то призначення їй покарання за сукупністю вироків застосовується стаття 67 або частина друга статті 97 цього Кодексу.
17. Під час вирішення питання про звільнення від відбування покарання під умовою осіб, які вчинили злочин після набрання чинності цим Кодексом суду слід керуватися статтями 71 - 74 цього Кодексу.
Скоротити відповідно до частини третьої статті 98 цього Кодексу умовно засудженим неповнолітнім іспитовий строк до двох років, якщо визначений судом іспитовий строк вище цієї межі.
18. До осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням відстрочки виконання вироку відповідно до статті 46-1 КК
України 1960 року, застосовується стаття 74 цього Кодексу.
19. У разі звільнення від кримінальної відповідальності та покарання осіб, які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, внаслідок зміни обстановки і втрати суспільної небезпечності діянням або особою, яка його вчинила, слід керуватися ч стиною першою або частиною другою статті 50 КК
України 1960 року.
20. Вчинення особою злочину до набрання чинності цим Кодексом, а також наявність у такої особи не погашеної і не знятої у встановленому законом порядку судимості враховується при кваліфікації вчиненого нею нового злочину, а також в інших випадка, передбачених цим Кодексом.
21. Під час вирішення питання про те, чи є злочини, передбачені КК України
1960 року, злочинами невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкими або особливо тяжкими, в усіх випадках слід виходити із санкції статті (частини статті) КК України 1960 року, за якою кваліфіковано злочин, з урахуванням положень, передбачених статтею 12 цього Кодексу.
22. Перегляд справ щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені КК України
1960 року і засуджені, або справи стосовно яких перебувають у провадженні судів, органів попереднього слідства і дізнання, покласти: а) щодо осіб, перелічених у підпунктах "а" - "ж" пункту 1, підпункті "а" пункту 2, пункті 6, абзаці другому пункту 12, пункті 13 цього розділу, - на районні (міські) суди за місцем відбування засудженими покарання, а щодо військовослужбовців, засуджених умовно або з відстрочкою виконання вироку, а також тих, хто відбуває покарання в дисциплінарному батальоні, - на військові суди; б) щодо кримінальних справ, які підлягають припиненню відповідно до пункту
3 цього розділу, - на суди, органи попереднього розслідування і дізнання; в) щодо осіб, зазначених в пункті 5 цього розділу, - на органи, які відають виконанням покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі; г) щодо осіб, зазначених в абзаці другому пункту 7 цього розділу, - на адміністрацію місць позбавлення волі; д) щодо осіб, зазначених у пункті 8 цього розділу, - на Верховний Суд
Автономної Республіки Крим та обласні суди, які постановили вироки з призначенням покарання у вигляді смертної кари; є) щодо виконання вироків, передбачених пунктом 11 цього розділу, - на голів районних (міських) судів за місцем виконання вироку.
23. Органи, які виконують вироки судів, зобов'язані надавати судам необхідні матеріали щодо осіб, які відбувають покарання.
24. Питання, передбачені в пунктах 3, 4, 7, 8, 9, 10, абзаці першому пункту
12, пункті 13, абзаці другому пункту 17 цього розділу, розглядаються судом за поданням адміністрації місця відбування покарання або прокурора у відкритому судовому засід нні з участю прокурора і представника адміністрації місця відбування покарання у випадках, якщо справа розглядається за її поданням.
Ухвала суду з цих питань не підлягає оскарженню, але може бути опротестована в порядку судового нагляду на загальних підставах.
25. Заходи передбачені у пунктах 3 - 10, 13 - 15, абзаці другому пункту 17 цього розділу, здійснити до __________ 199__ року.

____________

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7